Одним із важливих елементів нормативного обліку є облік відхилень від норм. Суть обліку затрат за відхиленнями від норм
полягає в тому, що в процесі виробництва фактично затрачені матеріальні та трудові ресурси систематично порівнюються з нормативними з метою виявлення відхилень. Вони можуть бути як додатні, так і від’ємні. Додатні свідчать про економію матеріальних і трудових ресурсів, а від’ємні — про порушення технології, організації та управління виробництвом. Водночас необхідно вести облік як додатних, так і від’ємних відхилень від норм з погляду їхньої ефективності.
Облік відхилень від норм — це найскладніший елемент у побудові та організації нормативного обліку. Складним є не сам факт виявлення і фіксації відхилень від норм, а їх облік на всіх етапах і фазах під час технологічного процесу від моменту виявлення відхилень і реєстрації в первинних документах до внесення їх до собівартості одиниці виду продукції.
Для побудови обліку відхилень від норм потрібно вирішити низку методологічних і організаційних питань. До них належать:
— розроблення класифікатора видів, причин і винуватців відхилень;
— визначення методів виявлення відхилень;
— відбір носіїв інформації про відхилення від норм;
— розроблення методики обліку відхилень за центрами затрат;
— облік відхилень у системі рахунків;
— розроблення методики розрахунку частки відхилень у собівартості калькуляційної одиниці продукції.
Побудова обліку відхилень від норм потребує їх класифікації за різними ознаками: видами затрат, причинами, винуватцями, місцем виникнення тощо. Необхідно розробити номенклатуру відхилень. Для розроблення методики обліку відхилень важливе визначення місць їх виявлення, тобто центрів формування затрат.
Знаючи їх, виявлені відхилення можна поділити на залежні та не залежні від діяльності виробничих підрозділів і точніше оцінити виробничо-господарську діяльність бригад, дільниць, цехів тощо.
Одним із важливих елементів побудови обліку відхилень від норм є визначення методу виявлення відхилень. В економічній літературі вирізняють кілька методів, а саме:
— документування;
— партіонного розкрою;
— наступних розрахунків з використанням даних інвентаризації;
— техніко-економічних розрахунків;
— порівняння фактичної величини затрат із нормативною.
Метод документування застосовують у випадках заміни матеріалів у момент, коли їх відпускають зі складу або
витрачають на виробництво продукції; метод партіонного розкрою — на взуттєвих і машинобудівних підприємствах; метод наступних розрахун-ків з використанням даних інвентаризації — у разі виявлення відхилень від норм за певний період часу (зміну, декаду тощо). Відхилення внаслідок зміни в технологічному і температурному режимах виявляють за методом технікоекономічних розрахунків; відхилення від норм за статтями затрат, пов’язані з роботою обладнання, — за методом порівняння.
Важливе значення в обліку відхилень від норм має їх документування. Кожний випадок виявлених відхилень повинен бути документально оформлений. Тому на підприємстві має застосовуватися така система первинних документів, яка дає змогу оперативно виявляти відхилення від норм затрат.
Особливості обліку попереднього групування непрямих затрат у комплексних їх видах
Порядок побудови обліку попереднього групування непрямих елементів затрат та їх внесення до собівартості окремих видів продукції вже розглядалося.
Загальна методика побудови цих витрат у внутрішньогосподарському обліку така сама. Різниця полягає лише в тому, що кількість центрів затрат значно зростає, тому прийоми їх включення різноманітні. А отже, цей елемент роботи слід передбачити в робочому плані рахунків.
Особливо це стосується таких затрат:
— на експлуатацію та утримання машин і устаткування;
— загальновиробничих у бригадах, дільницях, цехах, переділах, технологічних фазах тощо;
— транспортних, внутрішньогосподарського транспорту тощо.
За змістом кожний вид комплексних затрат поділяється на статті. Побудова обліку у кожному комплексі затрат має бути такою, щоб протягом місяця їх можна було визначити за кожним елементом у межах окремих статей затрат за трьома ознаками: у межах норм, зміни та відхилення від норм. Це потрібно для контролю кошторису.
У разі складання нормативної калькуляції собівартості продукції кожний вид комплексних затрат формує статтю собівартості та визначається щодо окремого виду продукції як окремий елемент собівартості. Тому при списанні наприкінці
місяця загальної суми затрат щодо кожного комплексу відхилення від норм визначається в цілому, а не за окремими статтями кошторису.
За нормативного методу обліку затрат на утримання та експлуатацію машин і устаткування необхідно забезпечити окремий облік у межах норм, зміни та відхилення від норм (за аналогією до описаного вище).
Особливості побудови обліку зведення елементів затрат
Методику побудови обліку зведення елементів затрат на виробництво було викладено вище. Щодо порядку зведення затрат у разі застосування методу повних затрат слід зазначити, що можливі всі наведені варіанти. Методика й техніка зведення аналогічні описаним.
Особливістю зведення даних про затрати у разі нормативного обліку є те, що додатково проводиться робота зі зведення даних про зміну норм і відхилення від норм стосовно центрів затрат і центрів відповідальності.
Особливості побудови обліку випуску готової продукції та обчислення її фактичної собівартості за нормативним методом
Загальну методику побудови обліку готової продукції (виробу, роботи, послуги) та обчислення її фактичної собівартості було описано вище.
Водночас у побудові бухгалтерського внутрішньогосподарського обліку затрат за нормативним методом є істотні особливості. До них належать:
— обов’язковість даних про зміни норм і відхилення від норм за відповідними центрами затрат і центрами відповідальності;
— виявлення даних про необліковані відхилення від норм затрат;
— перерахунок (якщо є незавершене виробництво) зміни норм;
— визначення нормативної собівартості кожного випущеного виробу;
— розмежування відхилень і змін норм між готовою продукцією та незавершеним виробництвом.
РОЗДІЛ 12
