Posibniki.com.ua Бухгалтерський облік Фінанси, облік і аудит ПЕРСПЕКТИВИ ОПТИМІЗАЦІЇ МЕХАНІЗМУ УПРАВЛІННЯ КРЕДИТНИМ ПОРТФЕЛЕМ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ


< Попередня  Змiст  Наступна >

ПЕРСПЕКТИВИ ОПТИМІЗАЦІЇ МЕХАНІЗМУ УПРАВЛІННЯ КРЕДИТНИМ ПОРТФЕЛЕМ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ


В статье рассмотрены основные подходы к определению перспектив оптимизации управления кредитным портфелем коммерческого банка: оценка основных групп факторов, определяющих кредитный риск, а также управление кредитным портфелем на уровне отдельных заемщиков и совокупности кредитных вложений банка в целом. In the article basic approaches to determination of prospects of optimization of management by the credit portfolio of commercial bank are considered: valuation of basic groups of factors, which determine the credit risk, and also management by a credit portfolio at the level of separate borrowers and aggregate of credit investments of bank on the whole.

Ключові слова: кредит, банківський кредит, кредитний ризик, кредитний процес

Кредит і кредитні відносини є невід’ємною складовою частиною економічної системи України. Перебуваючи у центрі сучасного грошово-фінансового господарства, обслуговуючи інтереси господарюючих суб’єктів, кредит опосередковує зв’язки між державою, банками, товаровиробниками і населенням. Сфера кредитування безпосередньо пов’язана з проблемами розвитку національного виробництва. Нині відновлення виробничого призначення кредиту стає одним з першочергових завдань. Кредитні відносини мають

27 сприяти подоланню економічної кризи в Україні і забезпечувати прогресивний розвиток вітчизняного товарного виробництва.

У ринковій економіці основною формою кредиту є банківський кредит. Кредитування господарських суб’єктів і громадян є однією з найважливіших функцій банків як основних кредитних установ. Банківський кредит — необхідний інструмент стимулювання народного господарства, без якого не можуть функціонувати більшість товаровиробників.

Ринкова трансформація національної економіки відкрила новий етап у розвитку кредитної справи. У зв’язку з цим гостро постала проблема осмислення нових явищ у сфері кредитування, розуміння їх змісту, природи і сутності, розробки ефективних схем і технологій кредитного процесу та використання їх на практиці.

Виходячи із того, що кредитні вкладення складають основу активів банківських установ в Україні саме вирішення проблеми ефективного управління портфелем кредитних вкладень є одним із ключових завдань у системі заходів із забезпечення ефективного функціонування банківської системи України загалом. Актуальність досліджуваної проблеми зумовлюється важливою роллю банків як головних посередників фінансового ринку за умов недостатнього рівня розвитку інших його секторів.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, де започатковано розв’язання даної проблеми свідчить, що питанням ефективності організації кредитних операцій банків присвячено праці багатьох вітчизняних і зарубіжних науковців — А. М. Мороза, М. І. Савлука, Л. О. Примостки, В. Д. Лагутіна, А. Т. Ковальчука, О. І. Лаврушина, Г. С. Панової та ін. Проте невирішеними частинами загальної проблеми, яким присвячується дана стаття, є недостатня увага, приділена основним засадам управління кредитним портфелем комерційного банку та напрямам оптимізації цієї роботи банківського менеджменту, особливо в нестабільних умовах перехідної економіки.

Відтак метою даної статті є обґрунтування системи заходів, які забезпечували б оптимальне управління кредитним портфелем комерційного банку, сприяючи зниженню ризиків та підвищенню ефективності функціонування банківських установ у нестабільних умовах трансформаційної економіки.

У цілому кредитна діяльність банків характеризується підвищеною ризикованістю порівняно з іншими видами діяльності. Недостатність надійних, платоспроможних позичальників і відсутність стабільної правової бази забезпечення прав кредитора є тими нега-тивними факторами, що зумовлюють підвищений рівень ризиків банків при формуванні ними своїх кредитних портфелів.

Головним завданням, що визначає спрямованість діяльності менеджменту банківських установ на ефективне управління кредитним портфелем банку, є передусім оптимізація управління різними видами ризиків, що супроводжують кредитні операції банку. При цьому окрім власне кредитного ризику в процесі управління кредитним портфелем потрібно враховувати також і процентний, операційний та валютний ризик. Доречно зауважити, що при розгляді проблем управління кредитним портфелем комерційного банку в економічній літературі недостатня увага звертається на необхідність комплексного управління різними видами ризиків.

Так, наприклад, процентний ризик, що визначає можливості понесення банком збитків або недоотримання доходу внаслідок несподіваної зміни процентних ставок на ринку. Зрозуміло, що розробка банком адекватної цінової стратегії при встановленні плати за кредитні послуги визначає його можливості не тільки грамотно управляти процентним ризиком, але й підвищити дохідність кредитного портфеля загалом.

Операційний ризик і засоби його зниження також повинні відігравати не останню роль у всій системі методів щодо управління кредитним портфелем комерційного банку. Операційний ризик визначає можливість збитків від здійснення кредитних операцій внаслідок технічних помилок, при проведенні операцій через неуважність, халатність, шахрайство службовців банку, які відповідають за проведення цих операцій. Даний ризик повинен мінімізуватися за допомогою чітко налагодженої системи контролю, зокрема, діяльністю служби безпеки банку.

Валютний ризик є тим фактором, котрий потрібно враховувати при розробці адекватних заходів управління кредитним портфелем комерційного банку у тому разі, якщо істотна частка цих вкладень здійснюється у валюті. Валютний ризик означає можливість грошових втрат унаслідок коливання валютних курсів. В умовах все ще високого рівня доларизації української економіки управління валютним ризиком шляхом хеджування, дотримання нормативів валютної позиції та інших методів є необхідною умовою ефективного управління кредитним портфелем.

Однак, незважаючи на вказані обставини, головним видом ризику, котрий має бути врахований у процесі управління кредитним портфелем комерційного банку, є кредитний ризик.

Найпоширенішим підходом до трактування кредитного ризику є імовірність втрат банку основної суми кредиту і процентів за нимунаслідок неплатоспроможності позичальника. Кредитний ризик визначається також як ризик несплати у визначений строк основного боргу і процентів за позичками [1, с. 149]. Інший подібний підхід передбачає трактування кредитного ризику як сукупності ймовірних небажаних подій при здійсненні фінансових угод, суть яких полягає у тому, що контрагент банку не зможе виконати взятих на себе зобов’язань [5, с. 29]. Однак, якщо розглядати питання ефективності управління кредитним портфелем комерційного банку, що має, з нашої точки зору, включати і розробку відповідної стратегії здійснення кредитних операцій, то такі підходи видаються дещо завузькими. Тому визначення кредитного ризику, на наш погляд, можна було б доповнити ще й імовірністю втрат унаслідок упущеної вигоди, тобто внаслідок невидачі кредиту потенціальному боржнику, здатному своєчасно виконати свої фінансові зобов’язання. Справедливість цих тверджень охоплює проблеми втрати доходу банку через бездіяльність його активів, а відтак по суті неефективність сформованого банком кредитного портфеля, що не дає банку можливості забезпечити на належному рівні власну дохідність.

Відтак ставиться під загрозу сама ефективність функціонування банку як фінансового посередника на ринку, адже кредитні операції, як ми вже зазначали, є основою його активів. Тому за таких умов механізм комплексного управління кредитним ризиком видається головним методом забезпечення ефективності сформованого банком кредитного портфеля.

З таких позицій саме комплексний підхід, на нашу думку, видається необхідним у процесі застосування відповідних методів управління кредитним ризиком, а відтак забезпечення належної ефективності сформованого банком кредитного портфеля. Йдеться передусім, про необхідність врахування усіх груп чинників, здатних так чи інакше вплинути на рівень кредитного ризику діяльності банку. До таких чинників можна, зокрема, віднести наступні:

• системні, що визначаються макроекономічною та політичною ситуацією в країні, а також змінами в економічній ситуації, які можуть здійснити вплив на фінансовий стан позичальника;

• регіональні, що пов’язані із рівнем економічного розвитку регіону, його спеціалізацією, фінансовою стійкістю підприємств і організацій, що функціонують у даному регіоні, ступенем концентрації кредитних установ та конкуренція між ними;

• галузеві, що визначають необхідність оцінки економічного розвитку галузі та її перспектив, технічного оснащення підприємств галузі, а також економічних зв’язків галузі та рівня її залежності від макроекономічної ситуації в країні;

• правові, що пов’язані із законодавчим забезпеченням кредитної діяльності банківських установ, наявністю частих змін законодавства в економічному та фінансовому просторі, неринковими і неправовими методами управління окремими підприємствами;

• суб’єктивні, зумовлені передусім недоліками роботи працівників кредитних підрозділів банків з оцінки кредитоспроможності клієнта, наявністю фінансових махінацій при одержанні кредитів, створенням недостатніх резервів для покриття втрат по позиках;

• заставні, що пов’язані із упущеннями банку при складанні та оформленні договору застави, недостатньою ліквідністю застави, можливістю знецінення предмету застави за період дії кредитної угоди;

• форс-мажорні, які визначають імовірність втрат від кредитної діяльності банків унаслідок стихійних лих, катастроф, страйків тощо.

Пошук оптимальних методів управління кредитним портфелем комерційного банку повинен передусім розпочинатися із врахування усіх можливих чинників, які зумовлюють відповідну величину кредитного ризику.

Управління кредитним портфелем має своєю початковою стадією його формування, що у першу чергу передбачає ухвалення рішень щодо надання позики. Дане питання банк може вирішити одним із двох способів:

— узяти на себе ризик, надаючи клієнтові позичку;

— ухилитись від кредитного ризику, відмовивши клієнтові в отриманні позички.

Якщо рішення про видачу позички прийнято, то управління кредитним портфелем комерційного банку повинно передбачати розв’язання низки таких проблем:

— використання обов’язкових і доступних способів (методів), зниження ступеня ризику;

— урахування кількісних показників ступеня кредитного ризику для адекватного обчислення ряду важливих фінансово-економічних показників, які характеризують ефективність діяльності банку, зокрема, обчислення ставки процента за надану позичку тощо.

З точки зору оптимізації методів управління кредитним портфелем комерційного банку, то їх найдоцільніше, з нашої точки зору, класифікувати за двома основними напрямами: по-перше, методи, що відображають управління кредитним ризиком за кожним окремо виданим кредитом, сукупність яких власне й утворює кредитний портфель банку;

по-друге, це методи, що дозволяють знизити банківські витрати і оптимізувати кредитний портфель комерційного банку в цілому.

Стосовно першої групи методів, то оптимізація кредитного портфеля має забезпечувати належний рівень управління кредитним ризиком на рівні кожної окремої позички. Даний процес можна визначити як структурування кредиту, що полягає у відпрацюванні таких параметрів, які б відповідали потребам клієнтів та мінімізували кредитний ризик банку, забезпечуючи умови своєчасного погашення позик.

Слід зауважити, що в українських комерційних банках обмежено застосовується практика диференціації основних структурних параметрів кредиту відповідно до результатів оцінки кредитоспроможності позичальника, що не дозволяє належним чином оптимізувати кредитний процес через встановлення адекватних умов реалізації кредитної угоди. Крім того, відсутня у процесі структурування кредиту належно обґрунтована процентна політика, реалізація якої могла б дозволити оптимально врахувати вплив макроекономічних і мікроекономічних факторів при формуванні ціни на кредитні послуги. Важливо також при цьому, щоб у процесі підготовки та укладення кредитного договору його умови задовольняли потреби як позичальника так і банку.

Особливу увагу при проведенні відповідних заходів щодо управління кредитним ризиком на рівні окремого позичальника потрібно звернути увагу на такий напрям роботи банку, як контроль. Контроль є неодмінною умовою успішного здійснення програм банківського кредитування. Постійний контроль допомагає менеджерам заздалегідь виявити проблемні кредити, а також перевіряти відповідність дій кредитних працівників основним вимогам кредитної політики банку. Необхідно підкреслити надзвичайну важливість контрольної функції банку, яка має здійснюватися на кожній стадії кредитного процесу. Систематичний моніторинг стану кредитного процесу при цьому повинен поєднуватися із постійним аналізом якості кредитного портфеля. Головним завданням, яке ставиться у цій роботі перед банківським менеджментом, є розробка нагальних практичних рекомендацій і пропозицій щодо вдосконалення кредитування у комерційному банку.

Слід зауважити, що на сьогодні більшість комерційних банків України мають недостатньо досконалу технологічну схему організації кредитного процесу і, в першу чергу, аналітичної роботи з оцінки кредитоспроможності клієнта, що часто маєформальний характер, а використовувані системи показників недостатньою мірою охоплюють всі різноманітні аспекти діяльності позичальника.

Що стосується другої групи методів, що визначають можливості банку управляти кредитним портфелем загалом, то тут необхідно передусім враховувати ті чинники, котрі збільшують ризики кредитного портфеля банку. До них, зокрема, належать:

— відсутність розробленої або документально оформленої кредитної політики, яка б створювала надійну основу управління кредитами;

— відсутність обмежень по відношенню до концентрації кредитного портфеля;

— надмірна диверсифікація, яка призводить до погіршення якості управління за відсутності достатньої кількості висококваліфікованих фахівців зі знаннями особливостей багатьох галузей економіки;

— надлишкова централізація або децентралізація управління кредитними операціями;

— недостатній аналіз галузі, особливостей виробництва та фінансовий аналіз боржників;

— ненадійна захищеність вартостей застави або недостатня її ліквідність;

— нездатність до збільшення вартостей застави під час погіршення якості кредитів, тобто затримки їх погашення;

— неповна кредитна документація;

— недостатній економіко-юридичний контроль за документальним оформлення позик;

— відсутність дійового контролю за використанням кредитів і недостатність контактів з позичальниками та відсутність перевірок цільового використання позики;

— невміння ефективно контролювати та кредитний процес;

— недостатній (неадекватний) аналіз ризиків за кредитною угодою.

Врахування усіх зазначених чинників дозволяє визначити оптимальні методи управління кредитним портфелем комерційного банку, які найпридатніші для мінімізації кредитного ризику. Власне кажучи, усунення зазначених проблем, котрі супроводжують організацію кредитних операцій банку, слід розглядати як ключові напрями підвищення ефективності управління кредитним портфелем банку загалом.

Цілком уникнути ризику несвоєчасного повернення чи неповернення позик практично неможливо. Адже надмірна обереж-ність та уникнення кредитних операцій в свою чергу веде до ризику невикористаних можливостей і втрат комерційного банку. Тому оптимізація структури наявного у комерційних банків портфеля виданих позик повинна здійснюватися, як правило, за допомогою диверсифікації. Як відомо, кредитний ризик банку зростає в міру збільшення загального обсягу кредитування і рівня концентрації кредитів серед обмеженого числа позичальників. Тому метод диверсифікації полягає у розподілі кредитного портфеля серед широкого кола позичальників, які відрізняються один від одного як за характеристиками (розмір капіталу, форма власності, клас кредитоспроможності), так і за умовами діяльності (галузь економіки, географічний регіон). Водночас у процесі управління кредитним портфелем слід уникати надмірної його диверсифікації, що може спричинити зростання рівня кредитного ризику.

Ще одним важливим методом управління кредитним портфелем комерційного банку, який доцільно використовувати у вітчизняній банківській практиці, є лімітування. Лімітування, як метод управління кредитним портфелем, полягає у встановленні максимально допустимих розмірів наданих позик, що дозволяє обмежити ризик. Завдяки встановленню лімітів кредитування банки можуть уникнути критичних втрат внаслідок необдуманої концентрації будь-якого виду ризику.

Необхідно також відзначити організаційний аспект діяльності банку щодо управління кредитним портфелем. У вітчизняній банківській практиці головна увага у цьому процесі приділяється аналізу індивідуальних кредитних ризиків окремих позичальників. При цьому даний процес забезпечують не окремі підрозділи, а ті ж структури, які виконують технологічні функції організації кредитування. Зрозуміло, що такий підхід є неприйнятним. Він пов’язаний з недостатнім розвитком методів оцінки кредитних ризиків і управління кредитним портфелем.

Потрібно, враховуючи досвід банківських установ розвинутих країн, запровадити практику, згідно якої окремо працюють аналітичні кредитні відділи, котрі безпосередньо займаються оцінкою кредитного ризику і управлінням кредитним портфелем, та відділи, які займаються власне технологією кредитування, тобто видачею і погашенням позички, оформленням договорів, контролем за їх виконанням, за станом застави і поточним станом справ боржника.

Таким чином, у якості висновків із проведеного дослідження потрібно відзначити необхідність урахування усіх видів банків-ських ризиків у процесі управління кредитним портфелем, забезпечувати комплексне управління процесом здійснення позичкових операцій — як на рівні окремих кредитів, так і сукупного портфеля загалом, оптимізувати організаційні можливості управління кредитним портфелем з точки зору розподілу функціональних обов’язків між відповідними підрозділами банку. Використання основних методів управління кредитним портфелем комерційного банку може надати можливості суттєво підвищити ефективність функціонування банківських установ та активізувати кредитний процес, спрямований на збільшення вкладень у реальний сектор економіки. Перспективами подальших розвідок у даному напрямку можна вважати розробку комплексу заходів управління кредитним портфелем на основі економіко-математичних методів та моделей, що надасть можливість оптимізувати процес управління кредитним портфелем комерційних банків.

Література:

1. Банківські операції: Підручник / За ред.. А. М. Мороза. — К.: КНЕУ, 2002. — 476 с.

2. Банковское дело: Учебник / Под ред. О. И. Лаврушина. — М.: Финансы и статистика, 1998. — 576 с.

3. Дзюблюк О. В. Організація грошово-кредитних відносин суспільства в умовах ринкового реформування економіки: Монографія. — К.: Поліграфкнига, 2000. — 512 с.

4. Егорова Н. Е. Смуглов А. М. Предприятие и банк: Взаимодействие, экономический анализ, моделирование. — М.: ЮНИТИ.

— 2002. — 456 с.

5. Кредитний ризик комерційного банку: Навч. посібник / За ред. В. В. Вітлінського. — К.: Знання, 2000. — 251 с.

6. Лагутін В. Д.. Кредитування: теорія і практика: Навч. посібник. — К.: Знання, 2000. — 215 с.

7. Примостка Л. О. Фінансовий менеджмент банку: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 1999. — 280 с.

Стаття надійшла до редакції 15 грудня 2005 р.36 УДК 336.71О. В. Дзюблюк, д-р екон. наук, проф., завідувач кафедри банківської справи,

Тернопільський державний економічний університет


< Попередня  Змiст  Наступна >
Iншi роздiли:
ТА РОЛЬ У РИНКОВІЙ ЕКОНОМІЦІ
ТЕОРЕТИЧНІ КОНЦЕПЦІЇ ВИЗНАЧЕННЯ КАТЕГОРІЇ «ПОДАТОК»
КІЛЬКІСНІ І ЯКІСНІ АСПЕКТИ ВІДКРИТОСТІ ТА ТРАНСПАРЕНТНОСТІ БАНКІВ
ПРОБЛЕМИ УПРАВЛІННЯ ІНТЕГРАЦІЄЮ БАНКІВСЬКОГО БІЗНЕСУ В УКРАЇНІ
ФОРМУВАННЯ МІЖБЮДЖЕТНИХ ВІДНОСИН В УМОВАХ ТРАНСФОРМАЦІЇ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ
Дисциплiни

Медичний довідник новиниКулінарний довідникАнглійська моваБанківська справаБухгалтерський облікЕкономікаМікроекономікаМакроекономікаЕтика та естетикаІнформатикаІсторіяМаркетингМенеджментПолітологіяПравоСтатистикаФілософіяФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki (2022)