Posibniki.com.ua Бухгалтерський облік Фінанси, облік і аудит ФОРМУВАННЯ МІЖБЮДЖЕТНИХ ВІДНОСИН В УМОВАХ ТРАНСФОРМАЦІЇ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ


< Попередня  Змiст  Наступна >

ФОРМУВАННЯ МІЖБЮДЖЕТНИХ ВІДНОСИН В УМОВАХ ТРАНСФОРМАЦІЇ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ


В статье рассмотрены межбюджетные отношения в условиях трансформации экономики Украины, рассмотрены точки зрения ученых в отношении определения понятия «межбюджетные отношения» и предположено собственное определение этого понятия.

В статье предлагается ввести стабильные нормативы отчислений от общегосударственных налогов и доходов, которые поступают на территории местных бюджетов. In clause interbudgetary attitudes in conditions of transformation of economy of Ukraine are considered, the points of view of scientists concerning definition of concept «interbudgetary attitudes» are considered and own definition of this concept is assumed. In clause it is offered to enter stable specifications of deductions from nation-wide taxes and incomes which act in territory of local budgets.

74

Формування міжбюджетних відносин на усіх рівнях бюджетної системи спрямовано на посилення місцевого самоврядування на основі поєднання загальнодержавних, регіональних та місцевих інтересів. Для цього передбачається проведення реформування міжбюджетних відносин, забезпечення гарантованої мінімальної доходної бази місцевих бюджетів, запровадження механізмів, зацікавленість органів регіонального управління та місцевого самоврядування у зміні місцевих фінансів шляхом закріплення за місцевими бюджетами на довгостроковій основі часток загальнодержавних податків і трансфертів та започаткування стратегічного бюджетного планування. У зв’язку із зазначеним необхідно перейти до складання місцевих бюджетів на основі гарантованих фінансових нормативів. Це спонукає закріпити за регіонами відповідно з розширенням їхніх економічних функцій самодостатніх джерел податкових надходжень, установленням п’ятирічного мораторію на внесення змін до податкового законодавства. Основні акценти повинні бути зроблені на зростанні частки непрямих податків, які мають найбільш стабільну базу оподаткування в порівнянні з іншими податками, а прямі податки треба максимально лібералізувати і знизити.

У бюджетному Кодексі України зазначається, що «міжбюджетні відносини — це відносини між державою, Автономною Республікою Крим та місцевим самоврядуванням щодо забезпечення відповідних бюджетів фінансовими ресурсами, необхідними для виконання функцій, передбачених Конституцією України та законами України» [1, с. 62].

О. П. Кириленко вважає, що «сутність міжбюджетних відносин в умовах реформування економіки України полягає у розмежуванні видатків і доходів між державною владою і місцевим самоврядуванням, зведенням до мінімуму принципу підтримка «бідних» територій у фінансовому розумінні, ліквідація взаємозаліків не грошовими формами розрахунків» [6, с. 250].

Ми вважаємо, що в умовах реформування економіки України необхідно зменшити у валовому внутрішньому продукті питому вагу ресурсів, що розподіляються через бюджетну систему. Це забезпечить фінансову незалежність органів місцевого самоврядування шляхом закріплення в законодавчому порядку доходів і видатків місцевих бюджетів.

Сфера міжбюджетних відносин характеризується використанням таких форм безготівкового регулювання, як нормативи відрахувань від загальнодержавних податків та зборів та офіційні трансферти, переведено у вигляді дотацій.

У міжбюджетних відносинах важливу роль відіграють міжбюджетні трансферти — це кошти, які безоплатно і безповоротно передаються з одного бюджету до іншого. Міжбюджетні трансферти поділяються на:

— дотацію;

— субвенцію;

— кошти, що передаються до Державного бюджету України та місцевих бюджетів з інших місцевих бюджетів.

Збалансування доходів і видатків бюджетів, вирівнювання бюджетної збалансованості територій здійснюється за допомогою особливих методів. Вибір методів бюджетного регулювання залежить від того, як саме розмежовані доходи між ланками бюджетної системи відповідно до розподілу повноважень між державою, виконавчою владою та місцевим самоврядуванням. У світовій практиці використовується три основних способи розмежування доходів:

1) розподіл податків та інших доходів за ланками бюджетної системи;

2) розщеплення надходження від податків за допомогою закріплення за кожною ланкою бюджетної системи конкретних часток податку в межах єдиної ставки оподаткування;

3) встановлення територіальних надбавок до загальнодержавних податків.

Застосування того чи іншого способу розмежування доходів між ланками бюджетної системи залежить від засад побудови бюджетної системи, які визначаються державним устроєм держави. В унітарних державах існує один центральний рівень управління усією країною. Центральний уряд може передавати або делегувати частину своїх повноважень органам місцевого самоврядування, що повинно одночасно супроводжуватися передачею необхідних фінансових ресурсів. Органи місцевого самоврядування несуть відповідальність перед центральним урядом за виконання делегованих повноважень. Бюджетні системи в унітарних країнах побудовані на принципах бюджетного унітаризму, які передбачають наявність двох основних ланок — центрального та місцевих бюджетів.

За умов бюджетного унітаризму використовується другий і третій із вищезазначених способів розмежування доходів усередині бюджетної системи. Органи місцевого самоврядування мають власні доходи, збалансування місцевих бюджетів досягається за допомогою передачі частини зібраних на їхній території загальнодержавних податків або місцевим органам влади надається

право встановлювати надбавки до податків в межах, визначених центральним урядом.

У федеративних країнах управління здійснюється різними рівнями влади — центральним урядом, суб’єктами федерації. Бюджетна система ґрунтується на принципах бюджетного федералізму і має три ланки: центральний бюджет, бюджети суб’єктів федерації та місцеві бюджети. Для бюджетного федералізму характерне розмежування бюджетних прав і повноважень у сфері формування та витрачання бюджетних коштів. З огляду на функціонування різних рівнів управління важливим принципом бюджетного федералізму є поєднання загальнодержавних інтересів та інтересів населення, яке проживає на різних територіях — суб’єктів федерації.

Бюджетний федералізм передбачає використання першого способу розмежування доходів, а саме чіткий розподіл податків та інших доходів між центральним бюджетом, бюджетами федерації та місцевими бюджетами. Крім того, для бюджетного федералізму характерна самостійність суб’єктів федерації у встановленні власних податків.

Між ланками бюджетної системи в унітарних і федеративних державах доходи та видатки розмежовані відповідно до розподілу повноважень між різними рівнями влади. При цьому розподіл доходів між бюджетами має безперечні переваги у порівнянні з розщепленням податкових надходжень. Російський професор

М. А. Сірінов зазначав: «Система размежевания источников налоговых доходов между государством и местными органами управления представляется теоретически наиболее целесообразной. При ней устраняются столкновения интересов двух публичных союзов, общинам открывается большая свобода маневрирования сообразно местным условиям и потребностям» [8, с. 23].

Доцільність чіткого розподілу податків між окремими рівнями влади за нинішніх умов визначається багатьма зарубіжними і вітчизняними вченими [3, с. 84; 4, с. 12; 6, с. 266; 7, с. 9].

Система розщеплення податків має деякі переваги у порівнянні з розподілом податків між ланками бюджетної системи. Поперше, вона не створює негативних стимулів до збирання податків, які надходять до центрального бюджету, а зацікавлює місцеві фіскальні органи у повній мобілізації всіх податків. По-друге, в умовах правової неврегульованості механізму вилучення коштів від територій-донорів ця система гарантує перерахування таких коштів до державного бюджету України.

Водночас механізм розщеплення податкових надходжень має негативні наслідки. Зокрема, система розщеплення не створюєстимулів у місцевої влади до економного витрачання бюджетних коштів і збільшення податкових надходжень; рівень територіальних видатків у кінцевому підсумку визначає центральний уряд через щорічне встановлення нормативів відрахувань від загальнодержавних податків, нормативи розщеплення як механізм ліквідації фінансового дисбалансу, не можуть бути стабільними, що спричиняє фінансову нестабільність в цілому; розщеплення податків ускладнює процес взаємозв’язків.

Порівняння позитивних та негативних наслідків практики податкового розщеплення, а також враховуючи досвід інших країн, дає можливість зробити висновки, що в цілому метод розподілу доходів між бюджетами є доцільнішим, ніж їх розщеплення. Але при розподілі доходів виникає питання: які податки доцільно закріпити за кожним рівнем управління та за бюджетом, який йому відповідає? Аналіз практики оподаткування в різних країнах закономірно підводить до висновку, що за територіями треба насамперед закріпити такі податки, які мають місцеве значення і не можуть негативно впливати на загальну кон’юнктуру і які прості та зручні у справлянні.

В Україні розмежування доходів між ланками бюджетної системи здійснюється як з використанням першого методу (розподіл податків), так і другого методу (розщеплення надходжень від податків). Наприклад, виключно до державного бюджету України спрямовується податок на додану вартість, мито, надходження від зовнішньоекономічної діяльності, внутрішніх позичок; до місцевих бюджетів — кошти від місцевих податків і зборів. Розщеплення податкових надходжень здійснюється за допомогою акцизного збору, податку на прибуток підприємств, податку з доходів фізичних осіб.

Традиційно в бюджетній практиці України використовуються такі два методи бюджетного регулювання:

1. метод відсоткових відрахувань від загальнодержавних податків і доходів, які надходять на території місцевого бюджету;

2. надання фінансової допомоги бюджетам на певну визначену суму ( бюджетні трансферти).

Застосування цих методів бюджетного регулювання зумовлено наступним:

1. встановленим у законодавстві поділом повноважень органів державної виконавчої влади та місцевого самоврядування;

2. складом системи оподаткування та поділом усіх податків і зборів на загальнодержавні та місцеві;

3. розмежування доходів між ланками бюджетної системи, закріпленим чинним законодавством;

4. наявністю об’єктивної нерівномірності економічного та соціального рівня розвитку територій та необхідністю у зв’язку із вищезазначеним здійсненням фінансового вирівнювання.

На основі проведеного огляду літературних джерел щодо удосконалення механізму бюджетного регулювання можна зробити наступні висновки і внести пропозиції:

1. В умовах формування ринкових відносин в Україні механізм регулювання податків, бюджетних відносин вимагає подальшого вдосконалення.

2. З метою створення безтрансфертної дохідної бази місцевого бюджету пропонуємо ввести податок на нерухоме майно юридичних і фізичних осіб, податок на процентний дохід та повернення податку на додану вартість до складу дохідних джерел місцевих бюджетів.

3. Для повного забезпечення органів місцевого самоврядування джерелами фінансування необхідно підвищити рівень власних та закріплених доходів у місцевих бюджетах та встановити достатні та сталі нормативи відрахувань від загальнодержавних податків та зборів.

Література

1. Бюджетний Кодекс України, офіційний текст. — К.: Кондор. 2004.

— 92 с.

2. Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та деяких інших законодавчих актів України» від 25 березня 2005 р. // Інвестиційна газета за 12 квітня 2005 р. с. 4—43.

3. Буковинський С. А. Удосконалення вирівнювання фінансового забезпечення територіальних громад // Фінанси України, 1999. — № 5 С. 80—84

4. Василик О. Д., Павлюк К. В. Державні фінанси України: Підручник, К.: Центр навчальної літератури. 2003. — 608 с.

5. Игудин А. Г. Почему не снижается острота противоречий в межбюджетных отношениях //Финансы. — 1998. — № 2.

— с. 9—12

6. Кириленко О. П. Місцеві бюджети: історія, теорія, практика. НІОС, 2000. — 384 с.

7. Птицын В. И. Бюджетный федерализм и совершенствование межбюджетных отношений // Финансы. — 1996. — № 6.

— с. 7—11

8. Сиринов М. А. Местные финансы. — М-Л.: ГИЗ, 1926. — 216 с.

Стаття надійшла до редакції 15 березня 2006 р.

УДК 336.71 А. М. Левенко, аспірант кафедри банківських інвестицій

КНЕУ імені Вадима Гетьмана


< Попередня  Змiст  Наступна >
Iншi роздiли:
УЧАСТЬ ДЕРЖАВИ НА РИНКУ ІПОТЕЧНОГО КРЕДИТУВАННЯ
ФІНАНСОВА СТРАТЕГІЯ СТРАХОВОЇ КОМПАНІЇ
ДО ПИТАННЯ ПРО ФУНКЦІЇ ЦЕНТРАЛЬНОГО БАНКУ
ЛІКВІДАЦІЯ БАНКІВ — УРОКИ ДЛЯ МАЙБУТНЬОГО
ФІНАНСОВІ ІНСТИТУЦІЇ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ
Дисциплiни

Медичний довідник новиниКулінарний довідникАнглійська моваБанківська справаБухгалтерський облікЕкономікаМікроекономікаМакроекономікаЕтика та естетикаІнформатикаІсторіяМаркетингМенеджментПолітологіяПравоСтатистикаФілософіяФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki (2022)