Відповідно до вимог ст.164 Податкового кодексу України від02.12.2010 р. № 2755-VI зі змінами та доповненнями, до базиоподаткування податком на доходи фізичних осіб віднесено:
• дохід, отриманий платником податку як додаткове благо(крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді вартості майна та харчування, безоплатно отриманого платником податку, крім випадків, визначених цим Кодексом дляоподаткування прибутку підприємств (п. 164.2.17 (б));
• доходи у вигляді дивідендів, виграшів,призів (п. 164.2.2).
Підпунктом 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України встановлено, що додаткові блага — це кошти, матеріальні чинематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщотакий дохід не є заробітною платою та не пов’язаний з виконанням обов’язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормамирозділу IV цього Кодексу).
Таким чином, вартість безоплатно наданих товарів, надані податковим агентом фізичним особам (особам, що не перебуваютьу трудових відносинах з податковим агентом) підпадають під визначення доходу таких фізичних осіб у вигляді додаткового блага.
Відповідно до підпункту «е» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України (далі — Кодекс), до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо
(крім випадків, передбачених ст. 165 цього Кодексу) у виглядівартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни.
Якщо додаткові блага надаються у не грошовій формі, базаоподаткування ПДФО обчислюється за правилами, визначенимипунктом 164.5 статті 164 Кодексу, а саме вартість такого доходу(не грошового), розрахована за звичайними цінами помножена накоефіцієнт, який обчислюється за формулою, що наведена у зазначеному пункті Кодексу.
Відповідно до пп. 165.1.39 п. 165.1 ст. 165 Кодексу не включається до загального оподаткованого доходу вартість подарунків,якщо вона не перевищує 50 % однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), встановленої на 1 січня звітного податкового року (в 2014 році — 609,00 грн).
Отже, вартість подарунку, отриманого платником податку —фізичною особою від юридичної особи, включається до загального місячного оподатковуваного доходу такого платника як додаткове благо та оподатковується за ставкою 15 (17) % у джерелавиплати, з урахуванням вимог пп. 165.1.39 п. 165.1 ст. 165 Кодексу.
Таким чином, у тому випадку, коли вартість наданого додаткового блага у вигляді подарунків (за винятком грошових виплату будь-якій сумі) у розрахунку на одну особу в календарний місяць не перевищує 609,00 грн (протягом 2014 р.), зазначений дохід не підлягатиме оподаткуванню ПДФО. В іншому випадку,сума перевищення 609,00 грн. підлягає включенню до загальногомісячного оподатковуваного доходу таких платників податків, якдодаткове благо та оподатковується за ставкою 15 (17) % у джерела виплати.УДК 657.1Гарасим П. М.,д.е.н., професор,декан обліково-економічного факультету,Львівська державна фінансова академія
ОБЛІКОВА ПОЛІТИКА ЯК ДОМІНАНТА ФОРМУВАННЯУПРАВЛІНСЬКИХ ІНСТРУМЕНТІВ НА ПІДПРИЄМСТВІ
Бухгалтерський облік як важливе інформаційне джерело дляуправління підприємством і зовнішніх користувачів повинен бути відповідно організованим. Організація бухгалтерського облікуна підприємстві передбачає розробку його облікової політики.
Проблеми та особливості облікової політики є предметом наукових досліджень багатьох вітчизняних і закордонних вченихФ. Ф. Бутинця, В. П. Завгороднього, І. І. Пилипенка, С. Ф. Голова, В. В. Сопка, Г. Г. Кірейцева, П. О. Куцика, О. М. Чабанюк, Н. Ю. Алейнікова, С. В. Приймак, В. В. Сопка, К. Стендфілда, А. Торре та ін. Віддаючи належне науковим напрацюванням вчених у дослідженні означеної проблематики, варто всетаки зауважити, що на сьогодні проблеми вдосконалення обліку не знайшли свого повного вирішення та залишаються актуальними.
Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-ХІV встановлено,що підприємство самостійно визначає облікову політику. Облікова політика затверджується наказом керівника підприємстваабо видається окремим нормативним документом Положення прооблікову політику підприємства. Положення або Наказ, що регламентує облікову політику підприємства є важливим правовимдокументом роботи бухгалтерської служби, де відображено організацію бухгалтерського обліку і всі положення, особливо ті, якімають неоднозначне тлумачення в офіційних документах.
Термін «облікова політика» включає два слова «облік» і «політика». Облік — віддзеркалення господарської або іншої діяльності підприємства на підставі документів у різних вимірниках(кількісних і (або) якісних). Облік є складовою частиною управління економічними процесами і об’єктами, суть обліку полягає уфіксації їх стану і параметрів, зборі і накопиченні відомостей проекономічні об’єкти і процеси, віддзеркалення цих відомостей воблікових відомостях. Слово «політика» пов’язується з поняттямдержави, влади. Вона характеризує мистецтво управляти державою. Але це слово притаманне й економічній діяльності, в якійвживаються такі словосполучення, як «фінансова політика», «соціальна політика» тощо. Тому словосполучення «облікова політика» є цілком виправданим.
Облікова політика підприємства включає сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством дляскладання та подання фінансової звітності.
Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах» визначає, що облікова політика може змінюватися, тільки якщо змінюються статнівимоги, вимоги органу, який затверджує Положення (стандарт)бухгалтерського обліку або якщо зміни забезпечать достовірне
відображення подій або операцій у фінансовій звітності підприємства. Не вважається зміною облікової політики встановленняоблікової політики для подій або операцій, які відрізняються зазмістом від попередніх подій або операцій та операцій або подій,які не відбулися раніше.
Виникнення облікової політики ґрунтується на тому, що законодавством передбачається використання альтернативних варіантів обліку, а роль бухгалтера на підприємстві змінюється від простого реєстратора господарських операцій до активного учасникаїх здійснення.
Основне призначення облікової політики полягає у:
1) порядкуванні облікового процесу на підприємстві;
2) методологічному та методичному відображенні майна підприємства, господарських операцій і результатів його діяльності;
3) наданні бухгалтерському обліку планомірності та цілеспрямованості;
4) забезпеченні ефективності обліку.
Загальні правила побудови бухгалтерського обліку встановлюються централізовано, але на підприємстві вони конкретизуються залежно від умов діяльності, класифікації персоналу, технічного забезпечення, галузі господарювання тощо, що диктуєнеобхідність розробки облікової політики. Вона є інструментом,який поєднує державне регулювання та певну самостійність підприємства у питаннях ведення бухгалтерського обліку.
Формування облікової політики підприємства можна податина трьох рівнях:міждержавний рівень — розробка правил і принципів функціонування бухгалтерського обліку в межах об’єднання держав;державний рівень — встановлення загальних правил, стандартів ведення бухгалтерського обліку в межах держави;облікова політика підприємства — сукупність способів і прийомів ведення бухгалтерського обліку, що прийняті на підприємстві та відповідають особливостям його діяльності.
Облікова політика на міждержавному і державному рівнях маєобов’язковий характер, формується на загальних засадах веденнябухгалтерського обліку. Керуючись вимогами першого і другогорівнів на підприємстві формують власну облікову політику, зурахуванням конкретної ситуації його діяльності. Розроблена іприйнята облікова політика підприємства має ґрунтуватися нетільки на глибокому і всебічному вивченні ринкового середови-ща, потенціалу і перспектив розвитку підприємства, нормативноїбази діяльності підприємства і ведення облікових робіт, а й наширокому застосуванні методів нормування, кореляційно-регресійного аналізу, математичної статистики, імітаційного моделювання тощо.
Подальший розвиток ринкових умов господарювання та глобалізація економіки на макрорівні обумовлюють необхідністьформувати і удосконалювати облікову політику в нашій країні вцілому та на кожному підприємстві зокрема.УДК 657Гуцайлюк З. В.,д.е.н., професор, професор кафедриобліку у виробничій сфері,Тернопільський національнийекономічний університет
