Для правильної організації обліку основних засобів на підприємстві необхідно дотримуватись єдиного принципу їх оцінки.При цьому слід враховувати доцільність переоцінки та подальший економічний вплив на вибраний метод нарахування амортизації. В сучасних умовах діяльності промислових та інших підприємств проблема оцінки основних засобів є доситьактуальною, так як від цього залежить достовірність, точність іправдивість відображення інформації у фінансовій звітності промайновий і фінансовий стан підприємства.На сьогоднішній день розрізняють такі види оцінок основнихзасобів: первісна, залишкова, переоцінена, справедлива, ліквідаційна, вартість, що амортизується і чиста вартість реалізації.Проте в нормативно-правових актах з бухгалтерського та податкового обліку спостерігається неоднозначність у питаннях визначення сутності та оцінки основних засобів.
Згідно з п. 4 П(С)БО 7 основні засоби — це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесівиробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання воренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік) [4]. Також необхіднозгадати, що об’єкт основних засобів визнається активом, якщоіснує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньомуекономічні вигоди від його використання та вартість його можебути достовірно визначена (п. 6 П(С)БО 7, МСБО 16).
Проте, в п.п. 14.1.138 ст. 14 Податкового кодексу України дано ширше поняття основних засобів — це матеріальні активи, утому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких неперевищує 2500 грн, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартістьяких перевищує 2500 грн і поступово зменшується у зв’язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатаціюстановить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік) [1].
Як у бухгалтерському, так і в податковому обліку придбані(виготовленні) основні засоби зараховуються на баланс за первісною вартістю (п. 7 П(С)БО 7, п. 146.4 ст. 146 ПКУ). У той жечас, первісна вартість безоплатно отриманих основних засобів ітих, що внесені до статутного капіталу підприємства дорівнює їхсправедливій вартості (п. 10 П(С)БО 7).
Але під час купівлі в постачальника кількох об’єктів основнихзасобів, зобов’язання за які визначені загальною сумою, у бухгалтерському обліку їх первісну вартість обчислюють, розподіливши цю суму пропорційно до справедливої вартості окремихоб’єктів основних засобів, а в податковому — до звичайних цінокремих об’єктів основних засобів (п. 9 П(С)БО 7, п. 146.7 ст. 146ПКУ). Тобто, у Податковому кодексі України і П(С)БО 7 використовуються різна термінологія. Визначення звичайної ціни ? цінатоварів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін (пп.14.1.71 п. 14.1 ст.14 ПКУ).
Загальновідомо, що на ринку формується також справедливавартість об’єкта основних засобів. Отже, базою для розподілу єринкова вартість об’єктів основних засобів, що придбані. На сьогодні, для постановки основних засобів на баланс підприємства,переоцінки основних засобів для МСФЗ справедлива вартістьвстановлюється внаслідок експертної оцінки фахівцями на замовлення.
При оцінці основних засобів за каналами надходження необхідно врахувати розмежування на виробничі і невиробничі основні засоби. Тобто основні засоби, призначені для використанняплатником податку в господарській діяльності згідно з п. 144.1ст. 144 Податкового кодексу України можуть бути враховані вподатковому обліку та підлягають амортизації. Тоді як витратина придбання (виготовлення) невиробничих основних засобів уподатковому обліку не відображаються та не амортизуються.Треба зазначити, що для бухгалтерського обліку подібне розмежування не має значення і наведені вище правила застосовуютьсяяк для виробничих, так і для невиробничих основних засобів.
Отже, правильність оцінки та класифікації об’єктів основнихзасобів залежно від каналів надходження на підприємство можевідрізнятись у бухгалтерсьму і податковому обліку, що впливає вподальшому на суми амортизаційних відрахувань і показникифінансової звітності, тому слід враховувати всі особливостіоцінки.
Список використаних джерел
1. Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (зізмінами та доповненнями) [Електронний ресурс] / ЗаконодавствоУкраїни //
— Режим доступу:http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2755-17
2. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітністьв Україні» [Електронний ресурс] / Законодавство України //
— Режимдоступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/996-14
3. Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 16 «Основні засоби» [Електронний ресурс] / Законодавство України // — Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/929_0144. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затверджене Наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000р. № 92 (зі змінами та доповненнями) [Електронний ресурс] / Законодавство України // — Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/-laws/show/z0288-00Скоромна О. М.,науковий керівник — Костишин Н. С., к.е.н.,Чортківський навчально-науковий інститутпідприємництва і бізнесу, ТНЕУ, м.Чортків
