3.2.4. Напрями співробітництва України та ЄС у соціальній сфері

Соціальна політика Європейського Союзу завжди ідентифікувалася, як це було продемонстровано у попередніх параграфах, на трьох основних рівнях — наднаціональному, національному та регіональному (локальному). Така компліментарна модель є найоптимальнішою і в інших державах, адже дозволяє за рахунок залучення значних коштів розв’язати чимало проблем, безпосередньо пов’язаних з рухом людського капіталу та забезпеченням відповідних соціальних стандартів у країнахчленах. Ураховуючи значну відмінність у заробітних платах України (година праці оплачується в середньому 0,8€ ) та ЄС (20€), відносно недалеку відстань між нашою державою та країнами Європейського Союзу, подібну ментальність та інші спільні риси (приміром, переважання християнської моралі), можна стверджувати, що міграційний потік до Спільноти буде доволі потужним, а відтак існуватиме можливість імплементації основних механізмів та інструментів соціальної політики ЄС в Україні.

На думку голови Об’єднання німецьких профспілок М. Заммера (2006), спільною для України та ЄС могла б стати «Програма гідних умов», яка включала б чотири стратегічні сфери діяльності:

• основні норми праці;
• політика зайнятості;
• соціальна захищеність;
• соціальний діалог.

Дещо іншої, прагматичнішої позиції дотримуються в Україні. Приміром, Н. Іванова (Міністерство праці та соціальної політики України) переконана, що основними напрямами соціальної реформи мають стати:

♦ проведення активної політики зайнятості населення;

♦ поетапне наближення основних державних соціальних гарантій до прожиткового мінімуму;

♦ реформування системи оплати праці й локалізація тіньових доходів;

♦ погашення заборгованості з виплати заробітної плати;

♦ удосконалення систем соціального страхування та реформування пенсійної системи;

♦ підвищення ефективності державної підтримки вразливих груп населення.

Спільним напрямом діяльності профспілок міг би стати соціальний діалог, до якого заступник голови Федерації роботодавців України В. Піддубний (2006) відносить: узгодження економічної та соціальної політики держави, передусім політики доходів; узгодження базових показників соціальної справедливості та головних гарантій захисту населення; переговорний характер усунення розбіжностей.

Водночас не можна зводити можливі сфери соціальної конвергенції України та ЄС виключно до захисту прав працівників, адже можливих варіантів для співробітництва налічується доволі багато.

Нерідко в Євросоюзі для оцінки варіантів зближення країн у соціальній сфері використовують не лише офіційну статистику щодо окремих індикаторів соціального розвитку, а й моніторингову оцінку сукупної дії у певних сферах, що являють собою спільний інтерес. Своє ставлення до цього, як правило, висловлюють провідні експерти з певного кола питань. Аналогічної практики дотримуються і в Українському Центрі економічних і політичних досліджень імені Олександра Разумкова (рис. 3.2.2).

Найменше виконаними виявилися заходи в галузі громадського здоров’ я, науки і технологій та співробітництва у сфері громадянського суспільства.

Питання для самоконтролю

1. Складіть, спираючись на свої попередні знання та текст посібника, характеристику соціальних моделей європейських держав.

2. Що таке «позитивна» та «негативна» інтеграція в соціальній сфері? Наведіть свої приклади, які це яскраво характеризують.

3. Спираючись на дані табл. 3.2.2, поясніть, як пов’язані між собою ВВП на душу населення та письменність громадян? Чи може така пропорція мати обернений характер?

4. Що таке «тверде ядро та м’яка оболонка» європейської соціальної політики?

5. Охарактеризуйте етапи еволюції соціальної політики ЄС. Дайте їм назву. Поясніть свою аргументацію.

6. Що спільного і що відмінного є в ініціативах та програмах «Урбан ІІ», «Інтеррег ІІІ», «Лідер+», «Іквал». Для відповіді використайте також інформацію із сайтів основних європейських інституцій.