При використанні даної методики слід брати до уваги ту обставину, що ціни і врожайність у розрахунках беруться як прогнозні величини, які в реальному житті часто набувають інших значень. Тому виникає необхідність у визначенні «чутливості» одержуваного від конкуруючих культур прибутку від змін ціни та їх урожайності з наступним урахуванням одержаних результатів при прийнятті альтернативних господарських рішень. Методика ґрунтується на визначенні рівнів ціни і врожайності відповідної культури, за яких досягається така сама прибутковість, що забезпечується іншою культурою.
Припустимо, що підприємство поставило за мету визначити чутливість одержуваного умовно чистого прибутку від вівса (УЧП2 ) відносно одержуваного умовно чистого прибутку від ячменю (УЧП1), виходячи з таких вихідних даних:
|
|
Урожайність, ц/га
|
Ціни за 1 ц, грн
|
Змінні витрати на 1 ц, грн
|
Умовно чистий прибуток, грн/га
|
|
Ячмінь
|
35
|
45
|
22
|
805
|
|
Овес
|
31
|
40
|
16
|
744
|
Завдання полягає в тому, щоб визначити, за якого рівня ціни на овес або рівня його врожайності досягається такий самий умовно чистий прибуток на 1 га від цієї культури, як від ячменю. Щоб одержати відповідь на поставлене питання, необхідно записати механізм розрахунку умовно чистого прибутку по обох культурах у формалізованому вигляді, а потім прирівняти їх і розв’язати рівняння почергово для ціни і врожайності.
Одержаний результат треба оцінювати з позицій імовірності збільшення ціни і підвищення врожайності до визначених рівнів. Зрозуміло, що ймовірність підвищується, коли для досягнення однакового умовно чистого прибутку вимагається відносно невелике підвищення ціни й урожайності оцінюваної культури. За таких умов порівнювані культури вважаються рівноцінними, але лише з позицій прибутковості. Остаточне рішення приймається з урахуванням інших факторів (вимог сівозмін, взятих договірних зобов’язань, наявності кадрів необхідної кваліфікації тощо).
