Останніми роками актуалізувалися проблеми реалізації державного аудиту в Україні. Дослідження у цій сфері доводять, що
Україні довідників професій не включено професію державнийвнутрішній аудитор і відповідний напрям професії. Практичнівказівки із внутрішнього аудиту, описані у Посібнику міжнародної професійної практики (ІPPF) до фахівців, які здійснюють внутрішній аудит в бюджетній сфері, під час навчання не доводилися.
Дослідження розвитку державного аудиту має враховуватиположення загальної теорії систем, згідно з якою необхідно виявити закономірності та взаємозв’язки у системі задля їх ефективнішого використання. Сама система є організованим складнимцілісним комплексом взаємопов’язаних елементів, що має певніознаки і характеризується цілісністю, ієрархічністю побудови,певною структурою, а також наявністю синергічного ефекту, щовиявляється в процесі її функціонування.
Державний аудит є системою, оскільки має всі притаманнісистемі властивості. Так, він є підсистемою (або елементом)системи вищого рангу — контролю державних фінансів; самскладається з елементів (зовнішнього, внутрішнього аудиту),що знаходяться у тісному взаємозв’язку; має специфічні функції; динамічно розвивається тощо. Крім того, систему державного аудиту можна віднести до систем відкритого типу, щомають здатність пристосовуватися до зовнішнього середовищаз метою продовження свого функціонування. Отже, для підвищення ефективності розвитку державного аудиту в Україні його необхідно розглядати з позицій системного підходу — як сукупність взаємопов’язаних елементів, що має вхід (ресурси),вихід (мету), зв’язок з зовнішнім середовищем і зворотнійзв’язок.
Застосування системного підходу передбачає аналіз усьогоспектру проблем формування інституту державного аудиту, їхпричин і можливих наслідків. Особливо важливими, з цього погляду, є теоретичні проблеми, розв’язання яких має супроводжуватися детальним аналізом наявних наукових і практичних розробок у даній сфері досліджень. Це дає змогу достовірно оцінитистан проблеми, визначити ступінь позитивності наявних рішень,рекомендацій, положень; окреслити невирішені й дискусійні питання; розвинути наявні наукові результати попередників і адаптувати їх стосовно можливості використання з метою впровадження цілісної системи державного аудиту.
локально-функціональний підхід до розвитку контролю, якийпроявляється у впровадженні фрагментарних удосконалень (контрольних процедур, нормативно-інструктивних актів тощо), невідповідає меті контролю. Тому лише застосування системногопідходу дозволить впровадити державний аудит за світовими вимогами, що відповідатиме стратегічній меті — забезпеченню законного, ефективного, економного і прозорого управління суспільними ресурсами з наданням повної, своєчасної і достовірноїінформації про це громадськості.
Наразі основними теоретичними проблемами у сфері державного аудиту є такі:
— застосування категоріального апарату — введення у використання контрольними органами понять «державний контроль»,«державний фінансовий контроль», «державний аудит», «аудитефективності», «державний внутрішній фінансовий контроль»без наукового обґрунтування їх сутності та закріплення єдиноговизначення у законодавчих і нормативних документах. Ототожнення (повне або часткове) більшістю науковців і практиків понять «державний фінансовий контроль» і «державний аудит»призвело до порушення вимог основних міжнародних актів усфері контролю державних фінансів (Лімської декларації керівних принципів аудиту державних фінансів, Міжнародних стандартів вищих органів аудиту (ISSAI) тощо). Вирішенням цієї проблеми стане наукове визначення і розмежування зазначенихпонять на законодавчому рівні;
— відсутність наукової концепції, покладеної в основу трансформації та розвитку вітчизняної контрольної системи. Наявнірозрізнені підходи, викладені у проектах законів «Про державнийфінансовий контроль», «Про фінансовий контроль» і чинних нормативних та інструктивних актах окремих контрольних органів.Шляхом вирішення цієї проблеми є розробка науково обґрунтованої концепції формування системи державного аудиту (на рівнінауково-дослідних робіт) та покладення розробленої концепції воснову законодавчих і нормативних актів (на законодавчому рівні);
— існування різноманітних підходів науковців і практиків довизначення видів і форм державного аудиту, повсюдне їх ототожнення, що заважає подальшому розвитку теоретичної бази державного аудиту. Рахункова палата має ініціювати перегляд власних нормативних актів із запровадженням класифікації видів іформ державного аудиту, передбаченої міжнародними стандартами;
— визначення критеріїв ефективності державного аудиту. Застосування витратного підходу (залежність витрачених коштів напідготовку і проведення контрольних заходів і повернутих у результаті цього до бюджету коштів). Перелік критеріїв потребуєрозширення, що враховувало б сутність і функції державногоаудиту;
— імплементація Міжнародних стандартів вищих органів аудиту (ISSAI), що потребує наукового перекладу стандартів ISSAI,розробки на їх основі і запровадження національних стандартівна рівні Рахункової палати.
Результатом реалізації внесених пропозицій стане впровадження системи державного аудиту відповідно до вимог світовихстандартів і національних особливостей.УДК: 330Малишкін О. І.,к.е.н., доцент кафедри аудитуДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»
