4.1.2. Сучасні принципи та механізми реалізації спільної промислової політики ЄС

Комісією ЄС розроблено методологію підвищення конкурентоспроможності європейської промисловості. Вона включає три етапи: аналіз,консультації та дії. Отже, базовим, першим етапом промислової політики ЄС є аналіз рівня конкурентоспроможності промисловості країн—членів ЄС,який дає змогу виявити сильніта слабкі сторони кожної галузі промисловості і на цій основі запропонувати адекватні заходи промислової політики як у галузевому , регіональному, так і у функціональному аспектах. Другий етап — це консультації із зацікавленими сторонами, коли мають бути максимально враховані всі інтереси та обрані найбільш адекватні й ефективні інструменти, узгоджені із усіма зацікавленими сторонами. Надалі окреслене коло цілей та релевантний набір заходів пропонується у Посланні Комісії ЄС. Практична реалізація цих заходів може бути покладена або на інституції Європейського Союзу, або на уряди країнчленів.

На сьогодні економічна система ЄС розвивається відповідно до прийнятої главами держав на Саміті Європейської Ради у Лісабоні (2000 р.) нової економічної стратегії на період до 2010 року, яка базується на концепції підвищення міжнародної конкурентоспроможності країнчленів ^*. Стратегічною метою Європейського Союзу на найближчі 10 років було проголошено «створення найбільш конкурентоспроможної та динамічної в світі економіки, що базується на знаннях, здатної до стабільного економічного зростання, створення більшої кількості якісних робочих місць і соціального згуртування». Визначено вісім пріоритетних напрямків:

1. Створення інформаційного суспільства. Для цього передбачається розширити доступ до мережі Інтернет, поширювати використання інформаційних технологій у навчальних закладах і компаніях. Інтернет у перспективі має стати основним засобом для передачі інформації, різного виду угод, торгівлі. Для цього країни — члени ЄС мають розробити національні Плани інформаційного суспільства (Information Society Action Plans). Ці плани повинні відповідати розробленим Європейською Комісією ініціативам («eEurope+»), які передбачають стимулювання розвитку електронного бізнесу.

2. Розвиток Європейського простору НДДКР та інновацій. На Саміті Європейської Ради у Барселоні (2002 р.) було визначено необхідність збільшити загальні видатки на наукові дослідження із 1,9 % до 3 % сукупного ВВП ЄС до 2010 року. Передбачається, що витрати приватних компаній забезпечать 2/3 приросту сукупних витрат на НДДКР.

3. Завершення формування Єдиного Ринку послуг та промисловості.Головними завданнями є зменшення рівня протекціонізму та державної допомоги у деяких галузях (наприклад, у паливноенергетичному секторі), забезпечення еквівалентних умов інвестиційної діяльності як для внутрішніх, так і для іноземних інвесторів, підтримка дієвої конкурентної політики. Особлива увага приділяється підтримці малого та середнього бізнесу.

4. Розвиток інфраструктурних секторів: телекомунікаційних, транспортних мереж та комунальних послуг. Так,у сфері послуг повітряного транспорту лібералізація ринків завершується, тоді як національні ринки поштових послуг залишаються ще досить закритими.

5. Підвищення ефективності та інтеграція фінансових ринків. З метою об’єднання європейських фінансових ринків та активізації інвестиційних процесів розроблено План функціонування венчурного капіталу (The Risk Capital Action Plan) та План функціонування фінансових послуг (The Financial Services ActionPlan),якими на основі вивчення світового досвіду визначеноджерела формування венчурного капіталу, інструменти стимулювання вкладень пенсійних фондів, страхових компаній тощо.

6. Удосконалення підприємницького середовища та регуляторної політики. Особлива увага приділяється фінансуванню та всебічній підтримці інноваційних малих та середніх підприємств на ранніх етапах бізнесу.

7. Удосконалення соціальної політики. На основі національнихПланів зайнятості (Employment Action Plan) передбачається підвищити показники зайнятості (на початку 2000х років вони у країнах ЄС становили в середньому 60 % для жінок і 50 % для зайнятих у віці 55—64 років), зменшити питому вагу некваліфікованої праці у молодому віці від 18 до 24 років.

8. Розвиток довкілля. Включає такі основні пріоритети:змінуклімату, здоров’я людини, корисні копалини.

Очікується, що результатом таких реформ стане досягнення високих темпів економічного зростання, високого рівня зайнятості населення, рівня життя, що в підсумку зробить країни ЄС найбільш конкурентоспроможними в світі. Водночас великі очікування пов’язані з Лісабонською стратегією нині на межі краху. Комісія на чолі з Вімом Коком провела ґрунтовний аналіз стану виконання лісабонських пріоритетів у 2004 році^*, який засвідчив, що існують значні проблеми та відставання у реалізації означених цілей. Всесвітній економічний форум кожні два роки здійснює міжнародні порівняння щодо виконання лісабонських пріоритетів. У звіті 2006 року^* виявлено значне відставання країн ЄС від основних конкурентів — США та країн ПівденноСхідної Азії, особливо у сфері розбудови інформаційного суспільства, розвитку Європейського науководослідного простору, формування сприятливого бізнессередовища.

Взявши до уваги ці та інші міжнародні аналітичні оцінки^**, Європейська Комісія запропонувала фундаментальний перегляд первинної Лісабонської стратегії^*** , що дістало відображення у схваленні Лісабонського плану дій, яким запропоновано зусилля країнчленів сконцентрувати навколо трьох пріоритетних галузей політики^****:

1. Забезпечення сприятливого середовища для інвестування та працевлаштування за рахунок:

• • розширення та поглиблення Спільного ринку;
• • забезпечення відкритості та конкурентності європейських ринків;
• • вдосконалення Європейського та національних регулювань ;
• • розвитку та вдосконалення загальноєвропейської інфраструктури.

2. Створення знань та інновацій для забезпечення економічного зростання за допомогою:

♦ збільшення та вдосконалення фінансування НДДКР;

♦ всебічного сприяння розвитку інновацій, інформаційно комунікаційних технологій та сталого використання природних ресурсів;

♦ посилення промислової бази ЄС.

1. Підвищення рівня зайнятості за рахунок:

• залучення більшої кількості громадян до трудової діяльності та модернізації систем соціального страхування;

• підвищення гнучкості ринків праці та адаптивності працівників і роботодавців;

• нарощування інвестування в людський капітал за допомогою підвищення досвіченості та професійної компетентності працівників.

Враховуючи розроблений Комісією План дій, Рада ЄС у березні 2005 року визначила три ключові напрями перегляду Лісабонської стратегії: поперше, підтримка наукових досліджень та інновацій як головного двигуна сталого економічного зростання; подруге, забезпечення сприятливого середовища для інвестування та працевлаштування в ЄС і, потретє, сприяння економічному зростанню та зайнятості задля піднесення соціальної згуртованості^*. Отже, ключовими сферами концентрації зусиль потягом найближчих п’яти років Рада ЄС визнала стимулювання науковотехнічної та інноваційної діяльності (збільшеня інвестицій у створення нових знань і технологій), а також удосконалення середовища підприємницької діяльності (всебічна підтримка розвитку МСП)^**.

Отже, можна з упевненістю твердити, що інноваційна та підприємницька політики нині набули статусу стрижня стратегії соціальноекономічного розвитку ЄС.

На Лісабонському саміті було запроваджено «відкритий метод координації», який переважно застосовується у сферах, де Співтовариство має обмежений вплив, або у випадках, коли дії Співтовариства є недоцільними, згідно з принципом субсидіарності. Відкритий метод координації — це процес добровільного співробітництва та конвергенції, відповідно до якого залучені сторони погоджують спільні цілі, досягнення яких забезпечується заходами національних урядів. Кожна країна визначає експертів, уповноважених установлювати загальноєвропейські цілі та показники, які надалі систематично аналізуються, а також поширюється виявлена найбільш успішна практика досягнення цих цілей. Завдяки цьому «м’якому» інструменту уряди країничлена отримують доволі недвозначний стимул для розвитку та вдосконалення власної політики.

Директорат Комісії ЄС із питань підприємництва та промисловості імплементує відкритий метод координації за трьома основними напрямами:

1. Створено Таблоїд підприємницької політики як засіб моніторингу та оцінки підприємницького сектора 27 країн — членів ЄС за 33 показниками, що відображають базові умови ведення бізнесу в країні. Здійснюються міжкраїнові порівняння, на основі яких готується Звіт про європейську конкурентоспроможність та оцінюється рівень реалізації цілей Лісабонської стратегії.

2. Оцінка «найкращої практики» використовується для вдосконалення промислової політики країнчленів. Найкращі проекти дозволяють з’ясувати диспропорції між країнамичленами, що, в свою чергу, змушує тих, хто відстає, вживати термінових заходів для поліпшення ситуації.

3. Європейська хартія малих підприємств, прийнята Європейською Радою у червні 2000 р., закликає країничлени до багатосторонньої підтримки МСП за 10 основними напрямами: (1) освіта і професійна підготовка для підприємств; (2) прискорення та здешевлення процедури відкриття підприємства; (3) поліпшення нормативноправової бази регулювання підприємницької діяльності; (4) підвищення рівня професійних умінь і навичок працівників; (5) збільшення можливостей доступу до Інтернету; (6) піднесення ефективності Спільного ринку; (7) оподаткування та джерела фінансування; (8) посилення технологічної бази МСП; (9) всебічна підтримка МСП та поширення успішних моделей електронної комерції; (10) підвищення ефективності лобіювання інтересів МСП на національному та Європейському рівнях. Щорічні звіти дозволяють оцінити досягнутий рівень реалізації цілей Хартії, а також поширювати успішну практику сприяння розвиткові малого підприємництва.

Варто зауважити, що у п’ятнадцяти старих країнах—членах ЄС існує близько 17 млн малих і середніх підприємств (МСП), які володіють 60 % національного багатства, забезпечують 50 % валових інвестицій та 75 % зайнятості населення. До категорії МСП у ЄС відносять підприємства, на яких працює менше 250 осіб з річним товарооборотом менше 50 млн євро та/або річним балансом, що не перевищує 43 млн євро.

З метою поліпшення інформаційноконсультативного забезпечення підприємств щодо діяльності ЄС запроваджено ініціативу «B 2 EUROPE», яка координує різні Європейські мережі підтримки бізнесу, зокрема: EuroInfoCenter (EIC), Innovation RelayCentres (IRCs) та Business Innovation Centres (BICs).

Для надання консультацій малим підприємствам з питань, які стосуються внутрішнього ринку та програм ЄС, у 1987 р. створено інформаційну мережу EuroInfoCenter. Головною метою мережі є інформування МСП про Спільний ринок ЄС та можливості отримання доступу до компліментарного фінансування Співтовариства. Завдання її полягають в інформаційному забезпеченні щодо питань Спільного ринку та можливостей для МСП, сприянні з долучення підприємств до програм і заходів Співтовариства, створення каналу прямого зв’язку між підприємствами і Європейською Комісією . Цей інструмент базується на принципі «Не помилися дверима» (No wrong door), тобто надання всієї необхідної інформації через єдиний портал у систематизованому вигляді різноманітними способами консультування щодо пошуку необхідної інформації. Це зручний децентралізований портал доступу для МСП до інформації, консультацій, зворотного зв’язку, мереж підприємницької кооперації, послуг з підтримування у сфері міжнародної економічної діяльності; послуг на підтримку інноваційної діяльності, мереж передачі знань і технологій; спеціалізованих послуг сприяння участі МСП у Сьомій Рамковій Програмі тощо. Нині мережа охоплює 278 центрів у ЄС, ЄЕП, Центральній та Східній Європі, країнах Середземномор’я. Центри тісно співпрацюють із національними організаціями, які мають великий досвід надання інформаційної підтримки підприємствам та добре інтегровані у локальне бізнессередовище, себто з торговопромисловими палатами, місцевими агенціями розвитку, торговими асоціаціями та консалтинговими агентствами.

Для реалізації підприємницької кооперації в інноваційній сфері та активізації процесів технологічного трансферу створено мережу центрів передачі інновацій (Network of Innovation Relay Centres).

Кожен такий центр є регіональним інформаційноаналітичним пунктом доступу до загальноєвропейських інноваційних програм і проектів, а також мереж передачі технологій. В IRCцентрах працює висококваліфікований персонал, який добре знає, з одного боку, — технологічні потреби локального бізнесу, з іншого — програми ЄС у сфері інновацій та НДДКР. Таким чином забезпечується інтенсивний обмін інформацією та бізнесконтактами у двох напрямах: екстернальному — від підприємства до зацікавлених сторін щодо придбання розробленої нової технології та інтернальному — до підприємства від аналогічних IRCцентрів в інших країнах і регіонах ЄС.

Створення мережі центрів бізнесу та інновацій (Business and Innovation Centres) ініційовано Європейською Комісією у співпраці з державними та приватними регіональними партнерами. Ця мережа виконує роль бізнесінкубатора, маючи за мету сприяння створенню та розвитку нових підприємств за рахунок надання комплексу послуг із підтримки (професійне навчання персоналу, фінансування, маркетинг, передача технологій тощо) для МСП, які реалізують інноваційні та високотехнологічні проекти. Крім того, з 2004 року розпочала роботу нова Європейська мережа підтримки електронного бізнесу (eBSN — European Business Support Network).