Posibniki.com.uaЕкономікаБюджетно-податкова політика11.5. Аналіз бюджетного дефіциту: пояснювальна модель з урахуванням макроекономічних чинників


< Попередня  Змiст  Наступна >

11.5. Аналіз бюджетного дефіциту: пояснювальна модель з урахуванням макроекономічних чинників


Особливе місце серед проблематики в ракурсі бюджетноподаткової політики посідає аналіз бюджетного дефіциту з погляду макроекономічних чинників, що його зумовлюють (економічних, соціальних, політичних тощо). З метою проведення такого аналізу пропонується взяти за основу пояснювальну мо-

дель дефіциту бюджету з урахуванням впливу макроекономічних чинників (рис. 11.9), розроблену доктором економічних наук, професором І. Ф. Радіоновою [110].

Рис. 11.9. Модель дефіциту бюджету з урахуванням впливу макроекономічних чинників

Рис. 11.9. Модель дефіциту бюджету з урахуванням впливу макроекономічних чинників

Наведена схема ілюструє такі положення: а) дефіцит бюджету є результатом певного співвідношення між видатками й надходженнями. Величини надходжень, як і видатків, залежать від низки чинників. Видатки «розкладені» на чотири елементи (державні закупівлі, державні інвестиції, соціальні трансферти, витрати зі сплати боргів), а надходження — на два (реальний продукт (дохід), частка податкових відрахувань); б) кожен з елементів, які формують видаткову та дохідну частини бюджету, розглянуто з боку можливого впливу на нього різних макроекономічних чинників.

Привертає увагу те, що деякі чинники знаходяться на боці і видатків, і надходжень. Зокрема, обсяг продукту (Y) розглянуто і як чинник державних закупівель та державних інвестицій, і як чинник надходжень до бюджету, рівень безробіття (u) — як чинник соціальних витрат і водночас реального продукту, рівень цін (Р) — як чинник податкових відрахувань і державних закупівель. Така двоїстість може бути виправданою, оскільки зв’язки є реально існуючими.

За даною схемою, використовуючи підхід та методику розрахунків І. Ф. Радіонової, можна розглянути зв’язок різних макроекономічних чинників з дефіцитом бюджету та сформулювати такий алгоритм його аналізу:

1. Державні закупівлі (G G ) та обсяг реального продукту (Y). У практиці багатьох країн, особливо розвинутих, виявляється такий зв’язок: за зростання загального рівня реального продукту (рівня доходів) відбувається збільшення державних витрат порівняно зі зростанням продукту (доходу), яке пояснюється тим, що державні послуги (які вимагають державних закупівель) є високоякісним товаром. Еластичність попиту за доходом на ці послуги, як і для будь-якого високоякісного товару, > 1, тому MG > MY, де MG — граничні витрати; MY — граничний дохід (продукт).

Навряд чи можна твердити (виходячи з закону Вагнера), що за протилежної зміни доходу — його зменшення — державні витрати мають також зменшуватися. Адже практика країн перехідної економіки, зокрема України, свідчить: за зниження загального рівня доходу держава має брати на себе функції соціального захисту частини населення. До того ж держава ніколи не встигає компенсувати витрати населення від падіння доходів соціальною допомогою з різних причин, зокрема через інфляційне зростання цін.

Щодо зв’язку між Y та G можна сформулювати таку гіпотезу:

• за зростання реального продукту (фактично — рівня добробуту) збільшення державних витрат здійснюється за рахунок поліпшення державних послуг і зростання державних закупівель, тобто ()MYMGGGY G >?????;

• за значного зменшення реального продукту (падіння рівня добробуту) збільшення державних витрат може відбуватися за рахунок зростання соціальних трансфертів, тобто ()MYMGGGY TR

2. Державні закупівлі (G G ) та динаміка цін (Р) і обсяги закупівель (Q G ). Основну формулу зв’язку між державними закупівлями та цінами й обсягами закупівель можна подати так:

G G = Р Q G . Звідси випливає: G G = Р ? Q G . Звідси випливає:

Р ?? G G ?, Q G ?? G G ?.

Зміст державних закупівель (Q G ) визначається офіційною класифікацією видатків бюджету. З метою аналізу реального зв’язку між державними закупівлями, динамікою цін та обсягом закупівель необхідно відстежувати динаміку їх змін та спробувати визначити їх причини [110].

1 . Державні інвестиції (G I ) та обсяг реального продукту (Y). Державні інвестиції як форма бюджетного фінансування різних галузей економіки (залізничного та повітряного транспорту, доріг, портів, енергетичної системи, комунального господарства та інших об’єктів інфраструктури) посідають особливе місце у видатках бюджету, оскільки формують специфічну складову — капітальні видатки. Їх зростання має спричиняти зростання обсягу ВВП: ???YG I за забезпечення збалансування взятих державою зобов’язань із наявними фінансовими ресурсами.

3

Міжнародна практика свідчить, що державні інвестиції виступають каталізатором економічного зростання за умов їх ефективного використання, чому сприяють розробка та реалізація бюджету капітального розвитку (інвестиційного бюджету) у межах середньострокової програми державних інвестицій (інвестицій центрального уряду та інвестицій підприємств і організацій, які фінансуються повністю або частково з центрального бюджету).

За зростання реального продукту (Y) мають також зростати державні інвестиції (G I ): ,??? I GY оскільки створюються умови для посилення інвестиційних процесів узагалі, а також бюджетних інвестиційних програм зокрема. Щодо України надзвичайно актуальним з метою стимулювання прискорених темпів економічного зростання є підвищення віддачі від державних інвестицій, запровадження і реалізація бюджету капітального розвитку на середньострокову перспективу в межах програмування державного бюджету.

1 Доповнення автора.

4. Державні витрати та виплати, пов’язані з безробіттям.

Цілком зрозуміло, що збільшення кількості безробітних означає зростання витрат у зв’язку з безробіттям. Проте в Україні в умовах економічної кризи вдавалося уникати «необхідних» витрат через приховане безробіття, унаслідок чого спад виробництва не супроводжувався відповідним вивільненням працівників. З метою аналізу впливу цього чинника необхідно відстежувати динаміку реального ВВП та кількості зайнятих, щоб порівняти темпи їх змін. Варто врахувати також, що існуюча відносна заниженість витрат у зв’язку з безробіттям в Україні мала місце ще й тому, що не всі безробітні (ті, котрі офіційно зареєстровані) отримували допомогу.

5. Державні витрати і частка людей, котрі потребують державної допомоги. В умовах відносно низького загального рівня добробуту населення і певної диференціації різних верств суспільства за доходами велика частина людей претендують на соціальні трансферти. До урядових трансфертів традиційно відносять допомогу у зв’язку з безробіттям, пенсії, допомоги малозабезпеченим, престарілим та хворим. Кількісно визначити ступінь диференціації доходів можна за допомогою коефіцієнта Джині (див. розд. 10), коефіцієнта диференціації доходів та ін.

6. Проценти за державним боргом та сплата боргів. Боргове фінансування дефіциту бюджету веде до нагромадження державного боргу, який потрібно обслуговувати. Обслуговування боргу пов’язане з виплатою процентів за ним і поступовою сплатою основної суми боргу. Тому зв’язок між дефіцитом бюджету, державним боргом та процентом зі сплати боргів відображає формула де (G t – T t )

— сальдо державного бюджету; G t Di

— сальдо державного бюджету; G t Di

— витрати з обслуговування державного боргу попередніх періодів, що входять у видатки бюджету поточного періоду; ?D G — приріст державного боргу; G t D

1? ?

1? та D t G — державний борг попереднього та поточного періодів; i — проценти за державним боргом.

Наведена формула має такий економічний зміст:

• джерелом відшкодування дефіциту (права частина формули) є державний борг;

• сальдо бюджету (G t – T t ) збільшує державний борг, а сплата процентів за боргом збільшує дефіцит бюджету.

Здійснюючи аналіз джерел фінансування бюджету в Україні з метою оцінки зв’язку між дефіцитом бюджету, державним боргом та процентом зі сплати боргів, слід оцінити динаміку змін у фінансуванні дефіциту бюджету за різними джерелами.

7. Курс національної валюти (q) і бюджетний дефіцит (BD). Курс національної валюти розглядається як чинник впливу на величину витрат зі сплати державного боргу, оскільки зменшення курсу національної валюти за того самого процента зі сплати зовнішнього боргу вимагатиме більших витрат на його обслуговування у вітчизняній валюті: .????? GD Diq

У такому разі за умов одночасного емісійного й боргового фінансування показник дефіциту може обчислюватися за такою формулою: , * DqDMBD?+?+?= де BD — показник дефіциту бюджету; ?M — приріст грошової пропозиції за рахунок емісії; ?D — приріст внутрішнього боргу; q — валютний курс; ?D *

— приріст зовнішнього боргу в іноземній валюті.

Вплив зміни курсу національної валюти на дефіцит бюджету може виявитися і в іншій спосіб. Зокрема, курс може впливати на величину надходжень до бюджету. Відомо, що зростання курсу стає причиною обмеження експортних можливостей країни (зменшення чистого експорту), тож, може скоротити надходження від оподаткування експорту. До того ж зростання курсу або його стабілізація після падіння можуть обмежити зростання цін. А це скорочує надходження до бюджету в частині, що стосується непрямих податків, які, як відомо, залежать від обсягів реалізації, а отже і від рівня цін.

Позитивний вплив стабільного або зростаючого курсу може виявитися щодо дефіциту бюджету тоді, коли курс сприяє внутрішній стабілізації, нарощуванню обсягів виробництва, сукупних доходів, і, отже, — збільшенню бази прямого оподаткування [110].

8. Обсяг реального продукту та бюджетний дефіцит. Зв’язок між Y та BD можна відобразити формулою (бюджетною функцією): BD = GT = GtY, де t — ставка податків. Звідси випливає, що чим більшим є реальний продукт, тим менший бюджетний дефіцит: Y ?? BD ?.

Відстежуючи динаміку реального ВВП та дефіциту бюджету у відсотках до ВВП, можна виявити опосередкований зв’язок між ВВП та дефіцитом бюджету.

Вплив реального продукту на дефіцит бюджету опосередкований щонайменше реальними видатками бюджету. Крім того, цей зв’язок опосередкований і динамікою податків. Тому є необхідним урахування агрегованої податкової ставки. Спираючись на аналітичні дані, можна розрахувати вплив змін реального продукту, бюджетних витрат та агрегованої податкової ставки на дефіцит бюджету в окремі роки. Якщо справедливим є те, що

9. Ступінь залучення ресурсу праці (рівень безробіття) та бюджетний дефіцит. Цілком зрозуміло, що за скорочення зайнятості (підвищенні рівня безробіття) зменшуються база оподаткування і надходження до бюджету. Залежність дефіциту бюджету і зайнятості пояснюється поняттям «прихований бюджетний надлишок». Зміст його стає зрозумілим, якщо зважити на такі об’єктивні вимоги (принципи): а) у разі збалансування бюджету за умови неповної зайнятості виникає відносно надлишкове оподаткування; його відносність проявляється щодо рівня державних витрат; б) податкові ставки мають визначатися на рівні, що забезпечує збалансованість бюджету, лише за умови повної зайнятості.

9. Ступінь залучення ресурсу праці (рівень безробіття) та бюджетний дефіцит. Цілком зрозуміло, що за скорочення зайнятості (підвищенні рівня безробіття) зменшуються база оподаткування і надходження до бюджету. Залежність дефіциту бюджету і зайнятості пояснюється поняттям «прихований бюджетний надлишок». Зміст його стає зрозумілим, якщо зважити на такі об’єктивні вимоги (принципи): а) у разі збалансування бюджету за умови неповної зайнятості виникає відносно надлишкове оподаткування; його відносність проявляється щодо рівня державних витрат; б) податкові ставки мають визначатися на рівні, що забезпечує збалансованість бюджету, лише за умови повної зайнятості.

Прихований бюджетний надлишок певного року можна оцінити за такою методикою (на основі даних за 1997 р.) (табл. 11.9).

Таблиця 11.9

РОЗРАХУНОК ПРИХОВАНОГО БЮДЖЕТНОГО НАДЛИШКУ

ПоказникВеличина показників
1Бюджетний дефіцит6196,4 млн грн
2 Cума податків на одного працюючого (податкові надходження/кількість зайнятих у поточному році) 27 148,7 млн грн/13 797 тис. осіб = = 1,97 тис. грн
3 Безробітні (кількість зайнятих у базовому році — кількість зайнятих у поточному році) 17 740 тис. осіб – 13 797 тис. осіб = = 3943 тис. осіб
4 Додаткова сума податків, що відповідає повній зайнятості (4 = 2 ? 3) 1,97 тис. грн ? 3943 тис. осіб = = 7767,7 млн грн
5 Прихований бюджетний надлишок (5 = 4 – 1) 7767,7 млн грн – 6196,4 млн грн = = 1571,3 млн грн

Хоч наведена методика розрахунку має відносну точність, але вона дає певні уявлення про масштаб впливу недовикористання ресурсу праці на величину дефіциту бюджету. Значний бюджетний надлишок свідчить про жорсткість податкової системи [110].

10. Агрегована податкова ставка та дефіцит бюджету. З часів уведення в теоретичний обіг кривої Лаффера класичним стало уявлення про те, що зростання податкової ставки лише до певної межі може бути джерелом приросту бюджетних надходжень. Після цієї межі зростання податкової ставки спричинятиме зменшення надходжень.

Аналіз за період 1992—1997 рр., проведений І. Ф. Радіоновою з метою виявлення цієї межі в Україні, показує, що агрегована податкова ставка коливалася в межах 32,8—49,1 %. Найбільше скорочення реальних доходів (на 26,4 %) припадало саме на період, коли податкова ставка досягла свого максимального значення (табл. 11.10).

Таблиця 11.10

ПОДАТКОВІ СТАВКИ ТА НАДХОДЖЕННЯ ДО БЮДЖЕТУ У 1992

—1997 рр.

Рік Реальний ВВП, Y (у млрд постійних рос. руб., 1990 р.) Доходи бюджету (у % до ВВП), t Зміна частки доходів бюджету (до попереднього року) Реальні доходи бюджету (у млрд постійних руб., 1990 р.) Зміна реальних доходів (у % до попереднього року)
1992137,432,845,1
Виходячи з наведених даних було зроблено висновок, що доцільною межею агрегованої податкової ставки є показник приблизно 40 %, перевищення якого спричиняло значне скорочення реальних надходжень до бюджету [110].

Виходячи з наведених даних було зроблено висновок, що доцільною межею агрегованої податкової ставки є показник приблизно 40 %, перевищення якого спричиняло значне скорочення реальних надходжень до бюджету [110].

11. Співвідношення різних видів податків і дефіцит бюджету. Питання про зв’язок між способами вилучення податків (прямих чи непрямих) і наповненням бюджету є досить дискусійним. Певний час у вітчизняній літературі панувала думка про те, що чим менш розвинутою є країна, тим більшу частку в надходженнях її бюджету займають непрямі податки.

Аналіз динаміки прямих і непрямих податків в Україні, проведений І. Ф. Радіоновою за період 1992—1997 рр., свідчить про те, що за формальною ознакою (часткою прямих податків у структурі доходів бюджету) Україна мала показники не гірші, ніж у двадцяти розвинутих країн світу. Звідси випливає, що зв’язок між часткою прямих податків і розвиненістю економіки не є суттєвим.

Окрім того, порівняння реальних надходжень до бюджету зі зміною співвідношення часток прямих і непрямих податків дає змогу зробити ще один висновок про вплив цього співвідношення на доходи бюджету: легше формувати надходження бюджету за рахунок непрямих податків, аніж за рахунок прямих.

12. Динаміка грошової маси та цін і дефіцит бюджету. Загальновизнаним є положення про те, що дефіцит бюджету спричиняє інфляцію. Важливо з’ясувати і зворотний зв’язок — як впливає інфляція на дефіцит бюджету. Дефіцит спричиняє інфляцію лише за певних умов, а саме тоді, коли вичерпано інші можливості. Серед них — використання внутрішньої позики та валютних резервів Національного банку. У результаті збільшення пропозиції грошей формується нове джерело фінансування дефіциту, відображене формулою

1 ? t

1 ? t

Економічний зміст цієї формули такий: а) дефіцит бюджету може фінансуватися через емісію грошей, яка перетворюється в інфляційний податок; б) базою оподаткування стають реальні грошові залишки у населення — P M , а податкова ставка за інфляційним податком дорівнює темпу інфляції

— ?; в) за певного обсягу реального дефіциту чим меншими є грошові залишки, тим більший темп інфляції (?) необхідний для фінансування дефіциту.

Допускаючи певний темп інфляції через збільшення пропозиції грошейабо

? ? ? ? ? ? ? = P M ? ?? ? t tt l

1–

1– inf , M ? l ??= inf , завдяки якому й фінансується дефіцит [51].P M ? l ??= inf , завдяки якому й фінансується дефіцит [51]., уряд вилучає інфляційний податок: ? ? ? ? ? ? ? = P M ? ?? ? t tt l

1–

1– inf , P M ? l ??= inf , завдяки якому й фінансується дефіцит [51].

Ще один вплив інфляції на дефіцит бюджету через податки відображено в ефекті Олівера

—Танзі [110]. Помічено, що коли країна не має системи коригування податкових ставок, інфляція призводить до зменшення реальних надходжень до бюджету через існування лагів у вилученні податків, або податкових лагів (fiscal drag). У разі швидкого зростання цін і відповідного зменшення бази оподаткування ? ? ? ? ? ? P Y за незмінних податкових ставок бюджет отримує в реальному вимірі менше надходжень. Платники, які розуміють вигідність сплати податків знеціненими грошима, зацікавлені у затримці їх сплати, що ще більше зменшує реальну вартість податкових надходжень. Знецінені надходження до бюджету стають джерелом фінансування видатків бюджету, зокрема державних закупівель товарів і послуг за вищими цінами. У такий спосіб інфляція може спричинити дефіцит бюджету. Дія ефекту може бути відображена такою схемою:

Отже, зростання цін, спричиняючи зменшення реальних надходжень до бюджету, породжує дефіцит бюджету, який, у свою чергу, знову призводить до зростання цін [51].

Отже, зростання цін, спричиняючи зменшення реальних надходжень до бюджету, породжує дефіцит бюджету, який, у свою чергу, знову призводить до зростання цін [51].


< Попередня  Змiст  Наступна >
Iншi роздiли:
11.7. Бюджетні та макроекономічні ефекти впливу державного боргу
11.8. Зовнішня заборгованість держави: сутність та управління в умовах боргової кризи
11.9. Боргова політика в Україні: етапи, пріоритети та особливості
11.10. Боргова безпека: сутність і стандартні індикатори заборгованості
БЮДЖЕТНО-ПОДАТКОВА ПОЛІТИКА:
Дисциплiни

МаркетингАнглійська моваБухгалтерський облікЕкономікаІнформатикаМенеджментПолітологіяСтатистикаФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki