Економічна освіта — це засіб для розвитку економічного мислення, що реалізується в формі економічної поведінки людини. З цього складається економічна культура, яка є підґрунтям для розвитку матеріального добробуту в суспільстві. Розглянемо детальніше вплив економічної культури на систему економічної освіти в Україні. З’ясуємо поняття: культура; культурна людина; культура мислення; культура економічного мислення, поведінки.
Зрозу міло, що поняття культури як системи включає в себе поняття виховання, освіти й навчання. При цьому виховання є більш широким поняттям, ніж освіта, а поняття освіта — більш глибоким, ніж навчання. Виховання не треба протиставляти освіті. Освіта завжди була частиною виховання.
Древні говорили, що спочатку людину необхідно виховати, а потім у неї все вийде. Наприклад, японці вважають, що вихованість важливіша за походження. !
Як особистість людина формується в процесі соціалізації через засвоєння суспільної моралі і правил поведінки, тобто через виховання. Як індивідуальність людина зростає в процесі індивідуалізації через розвиток своїх специфічних якостей, тобто через навчання. У процесі соціалізації форму ється характер людини. У процесі індивідуалізації природні задатки розвиваються в здібності.
Якщо майбутній викладач не зможе розібратися в сутності реальних ціннісних орієнтацій, у тому, як виникає мораль, як вона впливає на економічну й політичну ситуацію, у походженні свободи, власності та справедливості, торгівлі, грошей тощо, він не зможе дати уч ню тих знань та поведінкових установок, яких вимагають від молодої людини нашого часу економічні реалії. Крім того, необхідно розробити цілу низку
64заходів щодо виявлення та «знешкодження» багатьох стереотипів, що склалися у людей, як про економіку, економічну систему в цілому, так і про підприємництво, окремі суб’єкти економіки (скажімо, банки чи податкові інспекції) або відносини між цими суб’єктами. Тому однією з базових цілей створення сучасної концепції економічної освіти повинно бути формування шляхом розвитку економічної ку льтури культурно-морального середовища для економічної освіти молоді зі шкільних років, для розвитку їх власного добробуту і на цій основі добробуту України.
У житті людини (як і суспільства в цілому) політика, економіка, наука, мистецтво, господарство та освіта як абстрактні елементи являють собою цілісну систему національної ку льтури. Зрозуміти кожний елемент можна, якщо розглядати його через вплив державного і господарського устрою, релігії, моралі, науки.
Класична схема ієрархія — культура — ринок має бути розглянута стосовно взаємозв’язку цих найважливіших чинників впливу на людей та інструментів управління ними із системою освіти, особливо економічної.
Під ієрархією ми розуміємо систему управління як відносини влади й людини. Ку льтура в нашому контексті розглядається як система визнаних суспільством групових цінностей, соціальних норм і моделей поведінки. Ринок — це система рівноправних відносин по горизонталі, що ґрунтуються на купівлі-продажу товарів і послуг, на відносинах власності та рівновазі інтересів продавця й покупця.
Кожен із цих елементів — системне явище. Вони існу ють у перехідний період у різних фазах, тому що зміни в них відбуваються з різною швидкістю та глибиною. Наприклад, якщо зміни в системі управління можна запровадити досить швидко, то в культурі мають здійснитися зміни економічного, психологічного та управлінського мислення, що потребує тривалого часу. Культура як етнопсихологічний феномен — це пам’ять су спільства. Суспільні цінності, трудова та повсякденна мораль — це те, що можна швидко зруйнувати, але треба дуже довго формувати. Освіта й виховання відіграють велику роль у культурі суспільства, бо вони безпосередньо впливають на мислення й поведінку людини. Треба зазначити, що ієрархія, культура та ринкові відносини в процесі взаємодії можуть давати синергетичні ефекти.
Коли ми розглядаємо проблеми впливу ку льтури на особистість, не можна не згадати великого психолога XX ст., якого називають «Моцартом або Дон
Кіхотом психології». Мова йде про Льва ВиКультурай розвиток особистості
65готського, який у 14 років написав свою першу книгу «Психология искусства», створив новий напрям у мисленні XX ст. Він дослідив проблему: як культура веде до розвитку особистості, «вростання дитини в культуру», як пов’язані між собою «думка», «слово», як займатися діагностикою психічного, особистісного та індивідуального розвитку дитини через уведене Виготським поняття «зони ближчого розвитку».
По суті, цей учений створив стиль мислення культурно-історичної психології. Це дозволяє поставити Л. Виготського поруч з Бором та Ейнштейном. У наш час ідеї неокласичної психології дуже актуальні та корисні.
Ще у 1920-ті рр. відомий англійський професор А. Уайтхед відзначив, що розвиток нових принципів навчання значно відстає від розвитку су спільства, і це загрожує серйозними наслідками. Головною метою освіти і виховання повинна бути інтелектуальна і духовна культура людства: «Культура полягає в активності думки та у сприйнятливості до краси та людяності почуттів».
Бруно Бательгейм, відомий західний психолог, стверджує: щоб протистояти злочинній системі, потрібно передусім щоденно, регу лярно здійснювати прості людські дії: читати газету, увічливо розмовляти з товаришами, працювати, думати, відпочивати, відключатися від постійних думок, від негідників, тобто створювати навколо себе певну базу свободи, намагатися спиратися на зовсім інші традиції, ніж традиції шпани. Проте тільки цим змінити систему неможливо, але й без цього зміни в системі не відбудуться. Такі зміни можливі тільки «згори», і не тільки за допомогою влади, а й за допомогою створення національної еліти. !
Схематично вплив культури на формування конкретної поведінки людини можна відобразити, як на рис. 2.1.
66
Конкретна повед особистості інка
МотиваціяМислення
Ринок
Культура в суспільстві
Система управління
Культура в організації
Етично-ціннісні орієнтації співробітників
Норми та правила
Вчинки поведінки
Рис. 2.1. Вплив культури на формування поведінки людини
Для розуміння проблем економічної культури та економічної освіти дуже важливо спинитися на таких моментах:
1) існування об’єктивних труднощів засвоєння сучасної економічної культури та ринкового мислення;
2) необхідності (незалежно від наших бажань) нового рівня економічних знань, якого вимагають ринкові відносини. !
Ми повністю поділяємо погляди Р.В. Ривкіної, яка ще 1989 р. у статті «Экономическая культура как память общества» писала, що «оздоровить экономику можно только через оздоровление экономической культуры... Нужно сформировать у людей критическое отношение к дефектам экономической культуры, которое бу дет способствовать их изживанию... Необходимо отказаться от позиции, что можно поднять экономику, «перескочив» через дефекты массовой культуры, проигнорировав их, сделать вид, что их нет... Короче, нужно ликвидировать механизм «культурного торможения»... заменив его механизмом прогрессивного влияния культуры на развитие экономической культуры как социальной памяти».
Людина ку льтурна — це особистість не тільки освічена, а й гідна поваги з боку оточення та самоповаги. Тому !
проблема усвідомлення власної значущості, взаємозв’язку себе з іншими, уміння будувати взаємовідносини та взаємодії зі світом, людьми, із самим собою — це одна з найважливіших проблем сучасної культури та освіти.
Чим раніше починатиметься процес формування готовності до співробітництва, тим швидше відбуватиметься усвідомлення особистістю власних можливостей, ролі, допомоги в ситуаціях взаємодії. Навчити духовної ку льтури неможливо. Це — не предмет, а накопичення досвіду й розкриття себе і власної особистості. Тому, мабуть, девізом зимових Олімпійських ігор 2002 р. було: «Культура в силі духу людини». !
Необхідність визначення в Україні національного шляху до економічно організованого суспільства потребує розуміння як українського менталітету, так і специфіки нашої економічної культури, хоч створити більш-менш ґрунтовний її образ нині досить важко. У цих питаннях, проте, вельми важливим є розу мне співвідношення патріотизму та запозичення зарубіжного досвіду. Навіть молодь уже згодна із тим, що замість слів «менеджер» і «бізнесмен» краще вживати «керівник (керуючий)» і «підприємець», а кількість «шопів» та «супермаркетів» вже перейшла всі можливі межі. Водночас не варто забувати, що сутність будьякого націоналізму полягає в штучному р оздмухуванні почуття власної вищості та такому самому штучному відторгненні від уроків і досягнень світової культури.
Перед українським суспільством стоїть стратегічне завдання подолати бідність і духовний розбрат в суспільстві. Нація повинна об’єднатись для підвищення рівня життя і ду ховності нашої молоді. Для цього треба змінити або зблизити з європейським наш дискурс.
Дискурс — це поняття, близьке з поняттям менталітету, але стосується нашого способу мислення, прийняття рішень і спілкування з іншими людьми. У нас є певні розбіжності в розумінні та сприйнятті деяких загальних понять. Наприклад, поняття «егоїст» в нашому розу мінні має негативне значення, а для американського або європейського дискурсу є нормальною характеристикою людини. !
Велич нації виявляється у зміцненні національних традицій та доцільному використанні світового досвіду. Сучасний економічний стан України потребує різкого підвищення культури технологій, праці, комунікацій тощо. Досить сказати, що з кожної тисячі винаходів в Україні впроваджується у виробництво тільки
68один! Рівень економічної й загальної культури яскраво виявляється у виступах деяких депутатів у Верховній Раді.
У систему виховання повинно входити поняття про різні національні культури і поваги до їх особливостей. Акмеологи звертають увагу на таке поняття, як «ельхом» — зближення східних і західних культур. Наприклад, О.С. Пушкін написав вірш «Пророк» як подражання Корану, що і є ельхомом.
З погляду економічної освіти, можна порівнювати в програмах економічного навчання американський та у країнський стандарти вимог до знань і вмінь підприємця.
За умов адміністративно-командної системи люди вступали лише у виробничі відносини, що зовсім не рівнозначно економічним. Економічна поведінка (мотивації, мислення, вчинки) існувала тільки в домашньому господарстві, де більш-менш вдало будувалися ринкові відносини.
Витратне господарювання вихову вало майже в усіх соціальних групах утриманство, недбалість, марнотратство та ін. Частогусто такі установки маскувалися традиційними національними цінностями: гостинністю, безкорисливістю тощо. Поряд з цим часто відкидалися такі цінності, як ощадливість, намагання заробити, які безпідставно ототожнювалися зі ску пістю, жадібністю. Тяжіння до добробуту, заробленого чесною працею, часто називалося куркульською, приватновласницькою психологією, підприємництво й діловитість — наживою та орієнтацією на буржуазні стандарти життя. Як вдало висловився М. Шмельов у відомому есе «Аванси і борги», нашому суспільству притаманний «економічний романтизм, густо замішаний на економічній малограмотності». !
Усе це створювало такий тип господарського життя, який краще назвати антиекономічним або абсурдно економічним. Виникає запитання: чи здатна наша надто деформована структурно економіка ефективно функціонувати згідно з правилами ринкових відносин?
За період так званої перебудови у сфері соціальної психології сталися певні зміни, але вони ще недостатні. Поступово руйнується менталітет «радянської людини», що ґрунтувався на ідеї патронату держави. Більшість населення починає усвідомлювати, що кожна людина має сама домагатися успіхів, а держава та уряд лише гарантують і захищають права і свободи своїх громадян. Особливо помітні зміни відбуваються в мисленні та поведінці молоді, що дає надію на підвищення рівня економічної ку льтури суспільства.
69
Зрозуміло, що культура залежить від ступеня свободи в суспільстві, в тому числі й матеріальної. Але поки що, на жаль, можемо констатувати, що в Україні переважає розвиток культури для бідних. Наприклад, шоу-бізнес (як музика для ніг) розвивається і дає швидкі гроші, а класична музика як розвиток духовності, моралі, душі, як справа розвитку майбутнього нації ще чекає на своїх спонсорів. Це ж саме стосу ється розвитку культури сучасного мислення і використання сучасних технологій розвитку економічного мислення в практиці викладання економічних дисциплін.
Майбутнім викладачам з економіки корисно буде прочитати статтю О. Меншикової та Т. Попової «Чи потрібні дітям економічні казки». Вони пишуть: «Пересічних громадян шокують і дратують незнайомі слова — приватизація, лібералізація, брокер, біржа. Крім брудних бризок з-під коліс «Мерседесів» і «Тойот»,простому споживачеві ринок ще нічого не приніс. Тому ми вважаємо, що сподівання вітчизняного бізнесу треба зв’язувати не з тими, кому зараз 50, 40, 30 і навіть 20 років, а з тими, хто сьогодні вчиться в школі або ходить до дитячого садка, з тими, хто продає в переходах газети, любить грати в «Монополію» і точно знає, що Аліса — не тільки героїня Люїса Керрола, а ще і собаченя — фірмовий знак біржі...»
Ринок поки що для наших дітей є дуже непоказним видовищем: багаті вітрини різних «шопів»; «човники», які упрівають під непомірним вантажем; брудні товкучки навіть на центральних вулицях; батьки, що не можуть купити дитині якусь дешевеньку цукерку, бо не знають, як «звести кінці з кінцями»; занадто високі ціни й цілковита невпевненість у завтрашньому дні.
Дітям нашої держави випала нелегка доля — разом із батьками «випливати» з болота неуцтва й бездіяльності. Без знання економіки зробити це неможливо.
Людина, що є носієм економічної ку льтури, виявляє цю культуру через вчинки. А здобуває культуру значною мірою через освіту й виховання.
Кожному економічному піднесенню передували зміни в освіті. У цьому плані цікаво звернути ува гу на особливості підготовки економічної еліти в розвинутих країнах. Актуальним є не тільки усвідомлення культурних особливостей, а й розробка методології добору позитивного іноземного досвіду в галузі освіти й виховання. У розробці концепції економічної освіти в Україні слід вивчати відповідний досвід інших країн. Але в кожній справі треба виходити зі своїх національних можливостей, бути патріотами своєї Батьківщини.
Якщо порівнювати український менталітет із західним з точки зору економічного мислення, то можна висловити таке припущення: наш менталітет потребує розслаблення і намагання отримати задоволення. Менталітет західної людини сигналізує про можливість отримання нового джерела прибутку. Тому проблема обломових і штольців є дуже актуальною для практики економічного виховання в нашій країні. Пам’ятаєте у Тараса Шевченка: «Учитесь, читайте, і чу жому научайтесь, й свого не цурайтесь!». !
Ми мусимо довести, на що спроможні, тільки тоді нас у світі сприйматимуть серйозно. Вислів «ніколи нікого не наслідуйте, будьте самим собою» можна вживати в багатьох випадках. Але особливо він слушний у методиці викладання.
Вивчення економічних понять і категорій — це лише один бік економічної підготовки. Ми абсолютно впевнені, що процес реф ормування постсоціалістичної економіки доводить необхідність вирішення відповідних морально-етичних проблем. Той, хто добре знає Андріївський узвіз у Києві, пам’ятає Музей однієї вулиці. Там демонструється книга «Экономика и нравственность в экономике», яка була видана ще у 1902 році!
Поєднання етики й економіки може здаватися неможливим поєднанням протилежностей. Але в у країнській, російській, англійській, німецькій (може й в інших мовах) слово «добро» може бути як матеріальним (майно), так і моральним терміном * . Аналіз походження інших моральних категорій засвідчує їх зв’язок з економічними категоріями. Наприклад, одна із заповідей Мойсея засуджувала зазіхання на чужу власність: не кради!
У всіх економічних формаціях економічна поведінка людини дуже жорстко регулювалася її матеріальними потребами, але нині на перший план виходить і дещо інше, наприклад питання взаємозв’язку економіки та екології. Ми вже зрозу міли, що природу не можна нескінченно використовувати. У цьому теж виявляється економічний закон межі. Отже, суспільство, тобто наші діти і ми, має обмежити деякі свої апетити: перейти до платного природокористування, відмовитись від деяких продуктів і товарів (наприклад, виробів з хутра і шкіри диких звірів, слонової кістки та ін.), пропагу вати здоровий спосіб життя тощо.
Дуже важливо виходити з національного менталітету та моральних цінностей. У нашій країні формується новий тип економічної
*
Пор. нім. gut — добро, благо, товар, вантаж і т. ін.; англ. good — добро, благо, goods — рухомість, товар, багаж, речі. культури, і економічна освіта відіграватиме в цьому провідну роль. Для створення в Україні економічно організованого суспільства необхідно, щоб система економічної освіти як складова культури була адекватна вимогам управління за умов ринкових відносин. Усі ці елементи мають бути між собою в певній гармонії. При цьому треба ще раз підкреслити, що ку льтура й мораль створюються в суспільстві дуже довго, але, на жаль, надто швидко руйнуються.
Цікаве, на мою думку, визначення культури дав Ф. Ніцше: «Культура — це лише тоненька яблучна шкуринка на розпеченому хаосі». Чи можна уявити хаос життя без шкуринки культури? Завдання економічної освіти полягає в перетворенні потрібних економічних знань в економічне мислення, а далі в економічну поведінку та економічну дисципліну як окремої людини, так і су спільства в цілому.
Джон Дьюї (1859
—1952) працював у галузі соціальної філософії, освітньої та виховної практики, справив великий вплив на принципи організації нової американської та багатьох європейських шкіл, створив концепцію прагматизму, яку пов’язу ють з філософією успіху.
Дж. Дьюї
Сучасна проблема формування здатності молодих людей вписуватись у соціально-економічний та політичний контекст — важлива складова програми модернізації системи освіти. Її основним напрямом є трансформація освіти індустріального суспільства в освіту суспільства інформаційного типу. Інформація до роздумів про концепцію культурної адаптації
Концепція культурної адаптації Дж. Дьюї розкриває сутність єдності процесу навчання й виховання та моральної спрямованості освітньо-виховного адаптивного процесу, що дає змогу спростувати звинувачення філософії успіху у гіпертрофованій утилітарності її функцій і призначень.
Цікавим постулатом учення Дж. Дьюї є вимога перейти від формального розуміння й регулювання поведінки людей до її реальної оцінки, аналізу не з погляду того, якою мірою вона відповідає чи су перечить незмінним правильним моральним принципам, а з погляду тих практичних результатів, які досягаються відповідно до обраної поведінки, способу життя в цілому. !
Як відомо, сутністю освітньої методики Дж. Дьюї є виховання творчої, працелюбної, вільної особистості через отримання нею певного культурного досвіду. При цьому досвід Дж. Дьюї розглядав у двох вимірах:
72? опанування досвіду та володіння ним; ? уміння використовувати досвід у практичній діяльності, спиратись на нього і збагачувати його.
Дж. Дьюї більше цікавило те, як зробити всіх дітей освіченими членами суспільства, ніж окремо заохочувати найрозумніших з них штурмувати захмарні інтелектуальні вершини. Демократія — це визначальна умова культурної адаптації. Дж. Дьюї в книзі «Демократія і освіта» вирізняє особисту демократію як спосіб мислення і стиль життя індивіда, для якого о сновними є прагматичні цінності (не плутайте з меркантильними інтересами).
Згідно з етикою Дж. Дьюї моральне виховання є самою серцевиною його соціальної філософії. Його мета — виховати морально вільну і водночас відповідальну особистість.
Необхідність розвитку у молодої людини навичок самостійної творчості забезпечує у майбутньому формування в неї здатності до інноваційного мислення і можливості конкурувати в соціально-економічному світі праці і зайнятості.
Як, на вашу думку, можна використати ці положення в методиці викладання економічних дисциплін
?
Зміст цього параграфа має установчий і проблемний характер, тому що з названими питаннями викладачі та студенти-економісти обізнані досить глибоко.
Але нам необхідно дійти спільної думки щодо того, які знання та навички мусять мати молоді люди, як ліпше й раціональніше викладати основи економічних знань. При цьому необхідно пам’ятати, що підприємництво — це багато в чому творча діяльність, а економіці, як і мистецтву, потрібні таланти. Ми вважаємо, що важливим виховним завданням викладача економіки є ф ормування культури підприємця. Процес розвитку сучасної підприємницької культури
Нас не цікавитимуть обивательські погляди на імідж підприємця (розкішна вілла, блискучий «Мерседес», відпочинок на Канарських островах, казино й рулетка). Нам треба розглянути економічні функції, соціально-політичну відповідальність і роль підприємництва. Світовий досвід свідчить, що в тих країнах, де держава створює добрі у мови для формування підприємницького прошарку, швидше досягаються успіхи в економічному розвитку країни. !
О ч и м а о б и в а т е л я
КАЗИНО «МЕРС»
ГРОШІ робот ризик риси а по 16 годин на добу підприємця і т. п.
Рис. 2.2. Хто ж такий підприємець?
То що ж таке підприємництво? Зміни в принципах економічної теорії відбуваються в напрямі посилення ролі людського чинника, зростання ролі підприємця або корпоративного менеджера в підвищенні ефективності роботи фірми.
Підприємництво як вид економічної діяльності в тому чи іншому вигляді існувало майже завжди (згадайте біблійну притчу про «підприємця», який не закопав свої гроші в землю, а примножив їх). Інше питання, що то було за підприємництво, де і як воно розвивалось, як до нього ставилася офіційна влада.
Як відомо, підприємницька діяльність була в Україні дуже розвиненою. У ХVIII ст. тільки на Лівобережжі щороку відбувалося майже 400 ярмарків. Дрібна торгівля здійснювалася на 700 місцевих ринках. Великі ярмарки в Ніжині, Ромнах, Києві, Полтаві тривали по кілька тижнів і, безумовно, впливали на ціни європейського ринку. Вчитель економіки має добре знати діяльність відомих у країнських підприємців — сім’ї Н.А. Терещенка, Б. Ханенка, Л.У. Бродського та інших.
У командно-адміністративній системі існувала атрофія ринкового мислення, синдром «боязні власного підприємництва». Для їх подолання потрібні роки — для молодих людей віком 18—30 років на це стане 2—3 роки, для одержання власного досвіду підприєм
74
на бажаному рівні за розрахунками спеціалістів потрібно 8—10 років.
Отже:
1.Підприємництво
— це особливий вид господарської діяльності, для якої обов’язковими умовами є: свобода вибору напрямків і методів діяльності; самостійність у прийнятті рішень; відповідальність за прийняті рішення та їхні наслідки й пов’язаний з ними ризик; орієнтація на одержання комерційного ус піху, прибутку.
2. Підприємництво
— це певний стиль і тип поведінки, що складаються з таких рис, як: ініціатива; схильність до інновацій; пошук нетрадиційних рішень; масштабність та ризик; ділова хватка тощо.
3. Підприємництво
— це особлива функція в економіці, що забезпечує: розвиток і вдосконалення господарського механізму; постійне оновлення економіки; створення інноваційного середовища; загальне збагачення населення.
В економічній літературі надзвичайно поширений іншомовний термін «бізнес» (мабуть, ус е іноземне виглядає «шикарніше»).
Що ж таке бізнес? Це: система ведення справи; створення продукції, яка потрібна людям; робота; середовище в нашій соціально-економічній системі; те, як ми живемо.
Спробу йте самі вибрати таке визначення, що відображувало б множину різних видів діяльності та понять.
Рис. 2.3
На наш погляд, найліпшим визначенням бізнесу можна вважати таке: «система виробництва для задоволення потреб і бажань суспільства».
Цікаво, в чому вбачаєте ви різницю між поняттям «підприємництво» й «бізнес»? Із прагматичного погляду така різниця існу є. Дехто навіть вважає, що «бізнесмен схожий на добру домовиту дружину, яка не шукає лелеку в небі, коли має в жмені синицю», а підприємець — це «стрімкий гірський потік, для якого головна мета — процес руху».
У житті набагато більше тих, хто здався сам, ніж тих, кого перемогли. д я
Д
Г. Форд
Якщо ороги немає, їїпрокладу! . Рокфеллер
Рис. 2.4 Іноді ринок порівнюють зі сценою, на якій розігрується п’єса про взаємодію всіх тих, хто приймає економічне рішення. Ті, хто вміють економічно мислити, знають певні методичні підходи, певні «правила гри»! Більш того, існує думка, що «за кожним капіталом стоїть певна методика». В Україні навіть виходить газета «Ділова Україна» (для тих, хто приймає рішення). Тому, якщо ми прагнемо підготу вати майбутніх підприємців, хотілось би, щоб ці правила знали всі. !
Метою сучасного економічного виховання та освіти (економічного мислення й поведінки) є розвиток сучасного елементарного рівня підготовки людини до економічного життя і виділення тих, хто зможе стати сучасними, успішними підприємцями, тобто підготовка еліти прориву. Тому треба розгляну ти модель конкурентоспроможного підприємця, його психологічний та професійний портрет.
Який він, сучасний успішний підприємець в Україні? Перш за все слід звернути увагу нашого читача на той факт, що поняття «підприємництво» має не тільки економічний, а й психологічний зміст. Крім того, саме слово є одночасно загальним і науковим поняттям. У довідниках «підприємництво» — це діяльність, пов’язана зі створенням, підтримкою й розвитком підприємства, бізнесу, а також із виробництвом товарів і послуг. І. Вагін дає таку характеристику сучасному російському бізнесменові. «Хто вони — люди за кермом «Мерседеса», зі стільниковим телефоном у руках і підкреслено діловим виразом обличчя? Манера триматися, стиль одягу, навіть голос видає в них тих, хто звик мати великі гроші в ру ках. Робити великі гро
76
ші. Знаходити і використовувати великі гроші. Швидко, ефективно і без зайвих витрат. Ідеальний бізнесмен — комбінація калькулятора і гоночного боліда. В діловому світі цінують швидкість і вміння рахувати. І ще — почуття грошей. В тому, щоб миттєво бачити, де, як і коли можна отримати прибуток, немає нічого неприродного. Просто для цього треба постійно «бути в ку рсі». Постійно отримувати інформацію і опрацьовувати факти. Без кінця прокручувати та осмислювати ситуації, тренуючи пам’ять, розум і ерудицію.
Образ «тупого бариги», що не так давно існував в уяві наших громадян про ділових і багатих людей, не має під собою ніякого ґрунту. В бізнесі тупим місця немає. Тут все вирішує інформація і те, як її людина використовує». !
Підприємець — це (виходячи з наведених щойно міркувань) людина, яка спроможна несподівано для інших зробити блискучий комерційний хід на законних підставах. Отже, підприємець — це неординарна, творча людина. Але ця неординарність випливає з великої кількості конкретних знань у фаховій галузі. Тому підприємницький ризик ґрунтується значною мірою на свідомому та підсвідомому розумінні конкретної ситуації, на знаннях, економічному мисленні.
Найбільша небезпека для ринкових відносин — це вихід на ринок дилетантів-підприємців, що не мають відповідної кваліф ікації.
Закони ринку видаються дуже «простими»: ціну визначає попит; чим більше буде товарів, тим швидше знижуватимуться ціни й почнеться конкуренція виробників, а не споживачів.
Але неодмінною умовою дотримання цих законів є свобода підприємницької діяльності, що ґру нтується на певних законодавчих підвалинах і підприємницькій культурі. Рівень підприємницької культури сприяє діловим стосункам з іноземними партнерами, а відтак — розвитку економіки України. На жаль, рівень економічної культури та етики національного бізнесу нині не відповідає потребам розвитку ринкових відносин.
Незважаючи на те, що підприємницька ку льтура досить загальне поняття, воно широко обговорюється в усьому світі як в теоретичному, так і в практичному планах. Іноземні бізнесмени звертають увагу на те, що наші підприємці ще не позбулися деяких стереотипів мислення, які не відповідають реаліям економічного життя. Наприклад, поширена думка, що створення спільних із західними фірмами підприємств — це найкращий
77спосіб вирішити всі проблеми (причому за рахунок іноземного партнера). Але неможливо одержати нову технологію чи кредити «за так». Напевно, це відлуння споживацької та інфантильної психології соціалізму. Професор Гарвардського університету Дуглас Котлер вважає, що, з одного боку, країни СНД — великий потенційний ринок, але з другого — там панує зовсім інша культура ділових стосу нків, незвична й незрозуміла для американців. Іноді це їх просто відлякує.
Підприємницька культура — це етична й поведінкова основа діяльності підприємця. Характерною рисою культури підприємництва вважається те, як вона долає суспільні конфлікти.
Аналізуючи відповідальність підприємців перед суспільством, вважають за необхідне «добровільне самообмеження в прагненні до егоїстичних ідеалів заради загального блага» (швейцарець Ганс Ульрих). Як показало опитування, ус пішна діяльність великих підприємств залежить від взаємодії принаймні семи змінних величин, що схематично відображені в книзі Петерса та Уотермана «У пошуках досконалості». В основі схеми (рис.2.5) лежить поняття підприємницької культури.
Рис. 2.5. Взаємозв’язок елементів підприємницької культури
Найважливішим у схемі є принцип «розподілених цінностей», бо саме вони становлять сутність підприємницької культури. Економічний успіх та етика не виключають одне одного, а залежать одне від одного. Орієнтована на мораль підприємницька ініціатива як усвідомлений і глибокий внесок до спільного блага має випереджати державне регламентування. Етика ґрунтується на добровільності, а не на примусу. Російський філософ В. Соловйов у статті
78«Таємниця прогресу» стверджував, що суть таємниці в цих словах: «Той, хто спасає, спасенним буде». Бажано, щоб і державні діячі не забували про це.
З етичних рис сучасного та майбутнього підприємця треба особливо виокремити такі: ? достойна поведінка за умов, коли можлива «гнучка» чесність; ? прагнення зрозуміти психологію людини (настрій, темперамент, інтереси тощо).
Складність сфери діяльності підприємця зумовлена тим, що на цю діяльність впливає, з одного боку, економіка, політика, техніка, з іншого — юриспруденція, психологія, етика.
Я
Доповніть!
Рис. 2.6. Чинники, що впливають на діяльність підприємця
Відтак для розвитку підприємницького середовища в Україні потрібно: ? змінити ставлення до приватного підприємництва; ? вирішити правові аспекти власності та права громадян на підприємницьку діяльність; ? запровадити виважену та стимулюючу податкову політику; ? надати маркетингові послуги, сервісне обслуговування та соціальні гарантії підприємцям.
На рис. 2.7 подаються основні елементи підприємницького успіху: від бачення проблеми (підприємницької ідеї) до її успішного вирішення.
Фактично на ціннісні орієн
Розроблення стратегії явні тації
Рис. 2.7. Орієнтовна схема підприємницького успіху
Уважно розгляньте схему на рис. 2.7 та визначте, на які складові підприємницького успіху може впливати освіта.
Цікаво, в якому співвідношенні перебувають особисті якості людини й прихильність до неї фортуни. Практики вважають, що особисті якості людини зумовлюють лише 10% успіху (вони мають бути дуже високими, щоб у потрібну хвилину в достатньому обсязі бути використаними), а 90% — це своєрідна «посмішка долі».
А яка ваша думка?
Спадає на думку анекдот про Талейрана, котрий, призначаючи посла, вручає йому вірчі грамоти. Посол починає палко дякувати, пояснюючи, що не сподівався на таке щастя. Тоді Талейран забирає ці грамоти і каже: «Йдіть собі, молодий чоловіче, я не можу призначити послом невдаху, який невпевнений у собі».
Вірте у свою зірку!
Підготу йте урок-лекцію на цю тему.
