Структурна перебудова економіки України та її економічна безпека. Оптимальна структурна збалансованість проявляється у максимально ефективному використанні національних конкретних переваг, наявного потенціалу, сприянні гармонійному розвитку різних елементів народногосподарського комплексу, подоланню відставання окремих компонентів, яке стримує розвиток економічної системи або створює загрозу її «перегріву» внаслідок занадто бурхливого або некоординованого розвитку окремих компонентів.
Структура економіки на макрорівні відображає найважливіші загально-господарські пропорції, тобто певні кількісні співвідношення окремих елементів економічної системи. На мікрорівні саме структура виробництва, як правило, відображає найважливіші народногосподарські пропорції. Макроекономічні пропорції — це співвідношення різних економічних елементів у рамках національної економіки. Це єдина система, окремі елементи якої взаємопов’язані між собою.
Структура народного господарства (від лат. structura — порядок) — це комплекс виробництв країни, що виникнув на основі поєднання суспільного поділу праці, історичних традицій і територіальної специфіки. Складна структура народного господарства визначається шляхом таких понять, як сектор, галузь, сфера народного господарства.
Залежно від відносин власності у народному господарстві виділяються такі сектори, як державний, приватний і кооперативний. Також виділяють реальний сектор як сукупність галузей, у яких виробляється матеріальний продукт. Національна економіка — це система економічних суб’єктів і зв’язків між ними, яка має просторово визначену і специфічно національну організаційну структуру.
Економіка будь-якої країни є складною системою, тобто сукупністю якісно визначених підсистем, між якими існує закономірний зв’язок. Кожна система складається з підсистем (або елементів) нижчого рівня, а усі підсистеми (елементи) взаємопов’язані. Співвідношення, які відбивають взаємозв’язки та взаємозалежності між окремими частинами економіки в процесі її розвитку, характеризуються поняттям «структури економіки».
Сучасна економіка характеризується такими структурними змінами:
• падінням частки реального сектору економіки в зайнятості та ВВП;
• зменшенням часток видобувної промисловості та сільського господарства;
• зміною уявлення про реальний сектор економіки завдяки інформатизації суспільства, розвитку телекомунікацій, програмного забезпечення.
Залежно від характеру елементів і змісту економічних явищ, зв’язки між якими відображаються в пропорціях, на макроекономічному рівні розрізняють такі основні види структурних співвідношень: відтворювальні, соціальні, галузеві, регіональні, зовнішньоекономічні тощо.
Відтворювальні пропорції характеризують співвідношення:
• між виробництвом засобів виробництва і виробництвом предметів споживання;
• між заміщенням використаних засобів виробництва та новоствореною вартістю;
• між споживанням і нагромадженням;
• між виробничими галузями та інфраструктурою.
Пропорційність — важлива характеристика економіки: якщо вона підтримується постійно, існує рівновага; якщо постійно порушується, але все ж досягається, режим розвитку неврівноважений, а якщо пропорційність не забезпечується, то це руйнує економічну систему. Розрізняють:
— загальноекономічні пропорції, які характеризують співвідношення окремих сторін, елементів суспільного виробництва;
— міжгалузеві пропорції відображають співвідношення між галузями або комплексними галузями;
— внутрішньогалузеві пропорції представляють собою співвідношення у межах однієї галузі;
— територіальні пропорції відображають територіальне розміщення виробничих ресурсів у межах країни, економічне співвідношення економічних районів, регіонів, територіальновиробничих комплексів, а також областей у виробництві та розподілі суспільного продукту.
Кожна галузь економіки поділяється на комплексні підгалузі та види виробництва, які характеризуються різним ступенем диференціації виробництва. Науково-технічна революція суттєво впливає на галузеві структурні зрушення. Сьогодні у світі домінує п’ятий технологічний уклад, представлений мікроелектронікою, телекомунікаціями, гнучкою автоматизаці-
єю, комбінованим застосуванням різних конструкційних матеріалів. Водночас спостерігається становлення й шостого технологічного укладу, який домінуватиме у першій третині XXI ст. Його ключовими виробництвами залишаються інформатика та мікроелектроніка, на базі яких формуватимуться системи штучного інтелекту.
Територіальна структура економіки передбачає поділ економіки на економічні райони та регіони за їх спеціалізацією та економічним потенціалом. Важливою характеристикою економічної системи є її соціальна структура. Соціальна структура відображає розподіл національної економіки за формами власності, за організаційно-правовими формами підприємництва, за рівнем доходів певних верств населення. Своєрідним дзеркалом стану економіки є структура зовнішньої торгівлі.
Причини та прояви структурної незбалансованості економіки України
Економіка України характеризується структурними деформаціями та досі зберігає витратний характер. Найвагомішими складовими, що спричинили структурні диспропорції представляються:
• трансформаційний спад виробництва;
• деформація системи внутрішніх цін;
• пасивна роль держави в структурних перетвореннях;
• нерівномірність і різна глибина необхідних структурних перетворень у різних народногосподарських комплексах;
• зниження науково-технологічної та інноваційної активності підприємств України;
• посилення негативного впливу факторів економічного розвитку та нагромадження деформацій у зовнішньоторговельному обороті;
• «втеча» за кордон капіталу, робочої сили і технологій.
Поняття «диспропорції» (від латин. dis — «ні» та proportionalis — «пропорційність») — означає, по-перше, несумісність, невідповідність частин чого-небудь, відсутність пропорційності, а по-друге, порушення узгодженості, відповідності взаємопов’язаних економічних процесів і показників, що характеризують функціонування і розвиток окремих галузей та виробництв, проходження стадій відтворювального циклу. Економічні диспропорції представляють порушення раціонального співвідношення у розвитку окремих галузей економіки, господарських підрозділів і їх відділів, взаємопов’язаних фаз виробництва, інших сторін і частин економіки.
Зовнішньоторговельна діяльність України в останні роки зберегла негативні довгострокові структурні тенденції в експорті/імпорті товарів і послуг, а саме:
• переважно сировинна спрямованість експорту, перевалювання матеріаломісткого обладнання в експорті продукції машинобудування;
• нераціональність товарної структури імпорту;
• деформована географічна структура експорту та імпорту, аж до монопольної залежності від окремих країн;
• вкрай нерівномірне розміщення експортного потенціалу України.
Депресивні регіони представляють територіальне утворення, що характеризується помітним і стабільним відставанням за головними соціально-економічними показниками від інших регіонів. Критерієм віднесення якого-небудь регіону до депресивного є ситуація, коли ресурси для подолання кризи власними силами регіону є обмеженими або відсутні взагалі.
Українська економіка дістала у спадщину значний оборонний сектор в економіці та невирішену проблему конверсії військово-промислового комплексу. Поняття конверсії ВПК означає переорієнтацію галузей військово-промислового комплексу на випуск громадянської продукції. Конверсія вимагає перебудови виробничих потужностей, технологій, кваліфікації персоналу та перерозподілу фінансових ресурсів. Повна конверсія передбачає переведення військового виробництва і наукових досліджень на випуск продукції громадянського призначення. Часткова конверсія ВПК означає скорочення оборонного державного замовлення та розширення виробництва подвійного призначення.
Тіньова економіка складає загрозливо велику частку національного господарства. Загроза для безпеки з боку тіньової економіки полягає в тому, що значна частка національного господарства знаходиться поза сферою впливу держави. Крім того, тіньовий сектор постійно генерує грошові потоки і товари, що призводить до розриву попиту і пропозиції. Держава втрачає значне джерело доходу бюджету.
Головними причинами значного розміру тіньового сектору є:
• висока потреба в первісному накопиченні капіталу і відповідне прагнення ризикувати заради високих прибутків;
• підвищене оподаткування фонду оплати праці;
• регулятивні вимоги до ведення бізнесу;
• небажання підприємців сплачувати податки і збори у державну скарбницю.
Українська економіка характеризується високою відкритістю. Співвідношення експорту товарів і послуг до ВВП упродовж останніх років коливалося в межах 50–60 %, що є одним з найбільших показників у Європі. Продукція металургійної промисловості становить майже третину українського експорту.
Шляхи подолання структурної незбалансованості економіки. Участь України в інтеграційних процесах за умов цілеспрямованої внутрішньої структурної політики дасть змогу ефективніше й швидше виправити деформовану економіку, виходячи з таких пріоритетів структурної переорієнтації:
• науково-технічне та технологічне оновлення виробництва із забезпеченням його конкурентоспроможності шляхом глибокої модернізації. Зменшення ресурсомісткості за рахунок ефективного використання власних паливно-сировинних ресурсів;
• підвищення рівня внутрішньої збалансованості національної економіки для зменшення зовнішньої залежності в розвитку її ключових галузей за рахунок формування системи власної міжгалузевої кооперації та забезпечення повних виробничих циклів;
• формування умов для соціально орієнтованого розвитку національної економіки за рахунок, з одного боку, цілеспрямованої трансформації її структури, з другого — завдяки забезпеченню балансу споживчого ринку з доходами населення, підвищенню мотивації до праці, фінансової макростабілізації.
Для досягнення сталого економічного зростання, яке стане запорукою неухильного поліпшення життєвого рівня громадян, необхідно:
• розвивати внутрішній ринок через стимулювання підприємницької ініціативи, дерегуляцію — це зменшуватиме залежність від зовнішніх шоків;
• забезпечити рівні умови діяльності, прозорість вимог до бізнесу, скоротити пільги та преференції, переглянути список пріоритетних галузей, сконцентрувавши державну підтримку на найперспективніших і наукомістких галузях і напрямках економічної діяльності;
• сприяти іноземним інвестиціям, зокрема у фінансовий сектор;
• розвивати обов’язкове і добровільне страхування, передусім у пенсійній системі, системі охорони здоров’я.
У Державній стратегії регіонального розвитку передбачається впровадити механізм фінансування державних програм підтримки регіонального розвитку і галузей економіки відповідно до пріоритетів стратегії.
Україна має вирішувати проблему національної енергетичної безпеки шляхом розробки та реалізації програми розвитку альтернативних джерел енергії, атомної енергетики, енергозбереження. Одним із шляхів підвищення безпеки є диверсифікація імпорту енергоносіїв. Необхідність програмної реструктуризації експорту на користь кінцевої, високотехнологічної продукції доповнюється актуальністю зміни політики регулювання імпорту.
Таким чином, на сьогодні подолання диспропорцій вимагає комплексного підходу та рішучих дій на рівні уряду, регіонів, народногосподарських комплексів. Без цього неможливо збудувати міцну державу та попередити суперечки розвитку різних сфер життєдіяльності. В першу чергу необхідним є державний підхід до виявлення диспропорцій, причин їх поглиблення та об’єднання зусиль підприємців і держави у напрямку їх подолання.
Навчальні завдання для самостійної роботи студентів
1. У чому полягають основні причини появи регіональних диспропорцій в Україні?
2. Як можна охарактеризувати структуру зовнішньоторговельного обороту України з позиції національної безпеки?
3. Чому незбалансованість економіки представляє загрозу для безпеки країни?
4. Яким чином держава здатна сприяти подоланню диспропорції?
План семінарського заняття
1. Оптимальна пропорційність економіки.
2. Аналіз причин структурної незбалансованості економіки України.
3. Державний підхід до подолання диспропорцій.
Теми рефератів та доповідей
Регіональні диспропорції в економіці України.
Порівняльний аналіз структури зовнішньоторговельного обороту країн Східної Європи.
Шляхи подолання диспропорції між економікою і соціальною сферою.
Динаміка галузевої структури економіки України.
Термінологічний словник
Прогресивність — визначається питомою вагою у ВВП продукції новітніх галузей і виробництв, що сприяють прискоренню НТП.
Пропорційність економіки — узгодженість, відповідність взаємопов’язаних економічних процесів і показників, що характеризують функціонування і розвиток окремих галузей і виробництв, проходження стадії відтворювального циклу.
Сектор економіки — велика частина національного господарства, якій притаманні спільні загальні характеристики, що дозволяє відокремити її від інших частин економіки в теоретичному та практичному плані. За формами господарювання виділяють приватний і державний, реальний і фінансовий сектори, інші сектори.
Соціальна спрямованість — визначається питомою вагою у ВВП предметів споживання та послуг, що надаються населенню.
Структура народного господарства — сукупність сфер, галузей, виробництв і видів діяльності, що відрізняються характером функцій у загальній системі суспільного поділу праці і є складовими елементами економіки країни.
Рекомендована література до теми
1. Архипов А., Городецкий А., Михайлов Б. Экономическая безопасность: оценка, проблемы, способы обеспечения / А. Архипов, А. Городецкий, Б. Михайлов // Вопросы экономики.
— 1994. — № 12. — С. 36—44.
2. Глобалізація і безпека розвитку: Монографія / О. Г. Білорус, Д. Г. Лук’яненко та ін. — К., 2001. — 733 с.
3. Говорушко Т. Економічна безпека України / Т. Говорушко // Економіка. Фінанси. Право. — 2000. — № 12. — С. 3—5.
4. Горська О. В. Структура економіки України як фактор економічної безпеки / О.В. Горська // Регіональна економіка. — 2002. — № 10. — С. 61—68.
5. Економічна безпека держави. Статика процесу забезпечення / За ред. проф. Б. Кравченка. — К.: Кондор. — 2002. — 302 с.
6. Забродский В., Капустин Н. Теоретические основы оценки экономической безопасности отрасли и фирмы / В. Забродский, Н. Капустин // Бизнес-информ. — 1999. — № 15—16.
— С. 35—37.
7. Касабова І. А. Структура політика в Україні і шляхи вдосконалення та напрями подальших рішень / І. А. Касабова // Актуальні проблеми економіки. — 2008. — № 3. — С. 15—22.
8. Кіндзерський Ю. Інституціональні аспекти відтворення у контексті структурних трансформацій / Ю.Кіндзерський // Економіка України. — 2007. — № 1. — С. 4—13.
9. Кириленко В. І. Інвестиційна складова економічної безпеки: Монографія / В. І. Кириленко. — К.: КНЕУ. — 2005. — 232 с.
10. Мунтіян В. Економічна безпека України / В. І. Мунтіян. — К.: Вид-во КВІЦ. — 1998.
— 462 с.
11. Ніколенко Ю. В., Кириленко І. В. Економічна безпека / Ю. В. Ніколенко, І. В. Кириленко // Вісник Київського національного університету ім. Т. Шевченка. — К.: Вид. «Київський університет». — 2007.
12. Предборський В. А. Економічна безпека держави: Монографія / В. А. Предборський.
— К.: Кондор. — 2005. — 391 с.
13. Скелбекер Д. Перспективи економічної безпеки та зростання в Україні / Д. Скелбекер // Економіст. — 2000. — № 3. — С. 26—33.
14. Сухоруков А. О состоянии экономической безопасности / А.Сухоруков // Інвестиції: практика та досвід. — 2004. — № 8. — С. 4—5.
15. Шніпко О. С. Економічна безпека внутрішнього ринку України: сутність, загрози, заходи щодо покращення / О. С. Шніпко // Формування ринкових відносин в Україні: зб. наук. праць. — 2005. — № 11. — С. 9—11.
