Оплата зачіпає інтереси як підприємства-роботодавця, так і кожного співробітника. Вона визначає соціальні та трудові відносини між роботодавцем і працівником. Своєчасне і правильне нарахування соціальних внесків забезпечує оплату страхових випадків найманих робітників, а також їхньої майбутньої пенсії. Тому розрахунки з оплати праці мають бути повними, правильними і правдивими. В Україні ці вимоги виконуються завдяки державному регулюванню трудових відносин і стандартизації бухгалтерського обліку.
У сучасній науковій літературі не існує одностайного трактування понять «оплата праці» та «заробітна плата», що прослідковується і в діючому законодавстві України. У нормах ст. 1 Закону України «Про оплату праці» [1] та Кодекса законів про працю України йдеться про ідентичність понять «оплата праці» та «заробітна плата». Вони означають винагороду, яку за трудовим договором власник виплачує працівникові за виконану ним роботу. Але опрацювання положень Податкового кодексу України, Інструкції зі статистики заробітної плати і наукової літератури дало змогу зробити висновок, що поняття, а отже і обліково-аналітична категорія «оплата праці», ширше за своїм значенням, ніж «заробітна плата».
Облік праці і заробітної плати — одна із найважливіших і складних ділянок роботи, що потребують точних і оперативних даних. У складі виробничих витрат оплата праці складає до 40 % усіх витрат і значно впливає на формування фінансових результатів діяльності підприємства. Від організації обліку оплати праці залежить якість, справедливість, повнота і своєчасність розрахунків з робітниками з оплати праці. Здійснюючи вдосконалення організації обліку оплати праці, підприємство має підходити до цього питання обґрунтовано, враховуючи доцільність, використовуючи результати наукових досліджень і передового досвіду. В Україні напрацьований багатий досвід впровадження прогресивних форм і систем організації та оплати праці. Проте в більшості підприємств цей досвід безпідставно втратили, внаслідок чого використовуються неефективні форми мотивації праці.
Облік праці та заробітної плати має бути організований таким чином, щоб сприяти підвищенню продуктивності праці, повному використанню робочого часу, а також правильному обчисленню чисельності працівників для обліку заробітної плати з метою оподаткування. Для цього на підприємстві мають бути чітко розподілені функції обліку між відділами [3].
Вдосконалення організації оплати праці на підприємствах має будуватися на оптимізації тарифного регулювання заробітної плати, до якої належать:
— удосконалення тарифної системи шляхом встановлення співвідношень тарифних ставок залежно від рівня кваліфікації робітників;
— запровадження гнучких форм і систем оплати праці;
— розроблення внутрішньовиробничих тарифних умов оплати праці як чинників підвищення мотивувальної та стимулюючої ролі тарифних систем;
— удосконалення мотиваційного механізму регулювання міжпосадових окладів і міжкваліфікаційних рівнів оплати праці;
— удосконалення нормування як засобу регулювання міри праці та її оплати;
— обґрунтування вибору найефективніших форм і систем заробітної плати;
— колективне регулювання заробітної плати [4].
Здійснюючи побудову або удосконалення організації обліку оплати праці, підприємства мають підходити до цього питання обґрунтовано, враховуючи доцільність, використовуючи результати наукових досліджень, передового досвіду.
Розробляючи внутрішні документи (положення про оплату праці, преміювання та інші), необхідно:
— розширювати практику персоніфікації ставок і окладів найкваліфікованішим працівникам, орієнтованим на підвищення ефективності праці;
— враховувати галузеві особливості, зокрема при створенні системи стимулювання, встановлювати спеціальні, специфічні фактори оцінок робіт для методу бальної системи преміювання, для кожної категорії персоналу, посилюючи регуляторну і стимулювальну функції заробітної плати;
— до переліку факторів і критеріїв оцінювання умов преміювання включати рівень кваліфікації, ступінь відповідальності виконаної роботи, рівень професійної майстерності, ініціативності, стаж роботи, результати кваліфікаційної атестації робітників тощо, які відповідають сучасним реаліям, тактиці та стратегії управління підприємством, його підрозділами й персоналом [5].
Отже, без організованого обліку неможлива ефективна господарська діяльність підприємства. Від організації обліку оплати праці залежить якість, правдивість, справедливість, повнота і своєчасність розрахунків із персоналом з оплати праці.
Література
1. Про оплату праці / Закон України від 24.03.95р. № 108/95-ВР (зі змінами та доповненнями) / [Електронний ресурс] // http://zakon2.rada. gov.ua/laws/show/108/95-вр
2. Кодекс законів про працю / ЗаконУкраїни від 10.12.71 № 322-VIII –ВР (зі змінами та доповненнями) /[Електронний ресурс]// http://zakon 2.rada.gov.ua/laws/show/322-08
3. Соломченко Д. Організація обліку розрахунків з оплати праці на підприємстві [Текст]/ Д. Соломченко // Вісник Київського інституту бізнесу та технологій. — 2010. — № 1. — С. 46
—50.
4. Безбатько О. Удосконалення системи оплати праці: проблеми та шляхи вирішення [Текст]/ О. Безбатько, В. Манакіна // Довідник економіста. — 2010. — № 12. — С. 70–74.
5. Сєкіріна Н.В. Удосконалення організації обліку розрахунків з оплати праці на підприємствах / Н.В.Сєкіріна, І.О. Лобанова // Вісник Київського інституту бізнесу та технологій. — 2012. — №2. — С. 34. Зизюк К.А., студент ОЕФ, 5 курсу, спеціальність 8.030509 «Облік і аудит», ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана», науковий керівник — Коршикова Р.С., к.е.н., доцент кафедри обліку підприємницької діяльності
