1.6.2. Процес упровадження CASEсистем. Результати впровадження

Процес упровадження CASEзасобів охоплює планування і реалізацію низки технічних, організаційних, структурних питань, змін у загальній культурі організації та ґрунтується на чіткому розумінні можливостей CASEзасобів.

Для успішного впровадження CASEзасобів організація має розуміти обмеженість наявних можливостей і бути здатною прийняти нову технологію, готовою до впровадження нових процесів і взаємовідношень між розробниками і користувачами, мати чітке керівництво та організованість у плані найважливіших етапів і процесів упровадження.

Якщо бодай одна із перелічених якостей відсутня, впровадження CASEзасобів може завершитися невдачею незалежно від ретельності дотримання рекомендацій щодо впровадження. При прийнятті рішення щодо інвестицій у CASEтехнології користувачі змушені оцінювати CASEзасоби, спираючись на неповні й суперечливі дані та враховувати, що:

— достовірне оцінювання віддачі від інвестицій у CASEзасоби ускладнюється через відсутність прийнятних метрик і даних за проектами і процесами розробки ПЗ;

— у результаті зусиль, витрачених на впровадження CASEзасобів, можливе короткострокове зниження продуктивності роботи, внаслідок чого керівництво може втратити інтерес до CASEзасобів і припинити підтримку їх упровадження;

— відсутність повної відповідності між процесами і методами, що підтримуються CASEзасобами, і тими, що використовуються в організації, може спричинити додаткові ускладнення;

— різні CASEзасоби часто несумісні між собою, що пояснюється як різними реалізованими парадигмами, так і проблемами передавання даних і керування між ними;

— деякі CASEзасоби вимагають надто багато зусиль для виправдання використання їх у невеликому проекті, але можна дістати вигоду з дисципліни, до якої зобов’язує їх застосування;

— негативне ставлення персоналу до впровадження нової CASEтехнології може бути головною причиною провалу проекту.

Також слід зважати на чинники, що ускладнюють визначення можливого ефекту від використання CASEзасобів;

— широке розмаїття якості та можливостей CASEзасобів;

— відносно нетривалий час використання CASEзасобів у різних організаціях та брак досвіду їх застосування;

— широкий діапазон практики впровадження різних організацій;

— відсутність детальних метрик і даних для вже виконаних і поточних проектів;

— широкий діапазон предметних областей проектів;

— різний рівень інтеграції CASEзасобів у різних проектах. Користувачі CASEзасобів мають бути готові до необхідності тривалих витрат на експлуатацію , частої появи нових версій і можливого швидкого морального старіння засобів , а також до постійних витрат на навчання нових співробітників і підвищення кваліфікації діючого персоналу.

Разом із тим розв’язання названих проблем і грамотне впровадження та використання CASEзасобів може забезпечити низку переваг:

— високий рівень технологічної підтримки процесів розробки і  супроводу ПЗ;

— позитивний вплив на деякі або на всі чинники — продуктивність, якість продукції, дотримання стандартів, документування;

— прийнятний рівень віддачі від інвестицій у CASEзасоби. Упровадження CASEзасобів зазвичай супроводжується низкою реалістичних і нереалістичних сподівань. Визначення перших є складним завданням, адже багато що залежить від таких чинників , як тип упроваджувальних засобів і характеристики організації, що виконує впровадження. Крім того, досягнення деяких результатів може суперечити іншим результатам. Практично неможливо досягти всіх імовірних позитивних результатів, але реалістичними можна вважати такі:

— прискорення та підвищення узгодженості розробки додатків;

— зниження частки ручної праці у процесі розробки та/або експлуатації;

— більш точна відповідність додатків вимогам користувачів;

— відсутність необхідності великих переробок додатків для підвищення їх ефективності;

— поліпшення реакції служби експлуатації на вимоги внесення змін та вдосконалень;

— краще документування;

— поліпшення комунікацій між користувачами і розробниками;

— послідовне і постійне підвищення якості проектування;

— вищі можливості повторного використання розробок;

— краща прогнозованість витрат.

Нереалістичними є такі очікування:

— відсутність впливу на загальну культуру і розподіл ролей в організації;

— розуміння проектних специфікацій непідготовленими користувачами;

— скорочення персоналу, пов’язаного з інформаційною технологією;

— зменшення рівня участі у проектах вищого керівництва і менеджерів, а також експертів предметної області, зменшення рівня участі користувачів у процесі розробки додатків;

— негайне підвищення продуктивності діяльності;

— досягнення абсолютної повноти й несуперечливості специфікацій;

— автоматичне генерування прикладних систем з проектних специфікацій;

— негайне зниження витрат, пов’язаних з ІТ;

— зниження витрат на навчання.

Правильне визначення очікуваних витрат створює підстави для правильного оцінювання віддачі від інвестицій. Серед напрямів витрат можна назвати такі:

— фахівці з планування впровадження CASEзасобів;

— вибір та установка засобів;

— урахування специфічних вимог персоналу;

— придбання CASEзасобів і навчання;

— налаштування засобів;

      — підготовка документації, стандартів і процедур використання засобів;

Резюме

Практика розробки складних ІС доводить необхідність застосування засобів автоматизації інжинірингу — CASEсистем, які еволюціонували від простих надбудов над СКБД до інтегрованих систем, що підтримують весь життєвий цикл ІС. Нині процес розвитку триває, межа між окремими категоріями засобів стає розпливчастою. Актуальними залишаються проблеми інтеграції CASEзасобів, організації їх спільного репозиторію, а також вибору і впровадження CASEсистем.

Терміни та поняття

Життєвий цикл інформаційної системи — сукупність взаємопов’язаних процесів створення і послідовної зміни стану інформаційної системи від формування початкових вимог до неї до завершення експлуатації й утилізації комплексу засобів автоматизації.

Інформаційна система — організаційнотехнічна система, яка забезпечує вироблення рішень на основі автоматизації інформаційних процесів у різних сферах людської діяльності.

Інженерія — ділянка людської інтелектуальної діяльності, дисципліна, професія , завданням якої є застосування досягнень науки, техніки, використання законів фізики і природних ресурсів для вирішення конкретних проблем, цілей і задач людства. Інженерія реалізується через застосування як наукових знань, так і практичного досвіду з метою створення (першою чергою — проектування) корисних технологічних і технічних процесів та об’єктів, що реалізують ці процеси.

Інженерія програмного забезпечення — застосування систематичного, дисциплінного, вимірюваного підходу до розвитку та використання і супроводження програмного забезпечення, а також дослідження цих підходів.