4.3.4. Перспективи спільної Європейської енергетичної політики

У новій Зеленій Книзі^** від 8 березня 2006 року Європейська Комісія виділила шість характерних пріоритетних сфер енергетичної політики, які охоплюють понад 20 конкретних пропозицій щодо можливих нових заходів . У Зеленій Книзі відображено, як саме Європейська енергетична політика може забезпечити досягнення трьох основних цілей енергетичної політики: сталого розвитку, конкурентоспроможності та безпеки постачання.

Встановлено шість пріоритетних для публічного обговорення сфер:

1. З метою завершення розбудови внутрішнього енергетичного ринку (насамперед ринку газу та електроенергії) в Зеленій Книзі пропонується низка нових заходів, а саме створення Кодексу європейської енергетичної мережі, Європейського регулятора та Європейського центру енергетичних мереж, які гарантуватимуть роздільне призначення цін в енергетичних мережах за видами діяльності, сприятимуть залученню інвестицій, вдосконалюватимуть координацію дій національних регуляторних органів з діями Комісії ЄС в енергетичній сфері.

2. Друга пріоритетна сфера політики пов’язана з безпекою постачання на внутрішньому енергетичному ринку Європи. Серед запропонованих можливих заходів — запровадження загальноєвропейського Наглядового органу за постачанням енергії та перегляд законодавчих актів Союзу, що стосуються резервів нафти та газу, з метою покриття за їх рахунок можливих перебоїв постачання. Крім того, велику увагу приділено фізичній безпеці енергетичної інфраструктури, яка забезпечуватиметься за рахунок запровадження загальних стандартів та посилення співробітництва між операторами мереж. Запропоновано новий механізм, що базується на солідарності країнчленів у питанні надання допомоги країнам, у яких виникли труднощі у зв’язку з пошкодженням енергетичної інфраструктури.

3. Третя пріоритетна сфера — формування сталої, ефективної та диверсифікованої структури енергетичного комплексу. Цим пріоритетом Комісія намагається узгодити національні моделі структури енергетичного комплексу із загальноєвропейськими пріоритетами. Вибір оптимальної структури енергетичного комплексу був і залишається справою кожної країни окремо. Проте, щоб усунути можливі негативні наслідки для інших країн ЄС, забезпечити стабільність енергопостачання, конкурентоспроможність енергетики, а також визначити спільні пріоритети, пропонується здійснювати систематичний моніторинг енергетичних систем країн в межах «Стратегічного енергетичного огляду ЄС».

4. Четвертим пріоритетом визнано необхідність розв’язання проблеми глобального потепління. Проблема розв’язується у двох напрямах. Перший передбачає комплекс заходів, необхідних для забезпечення економії 20 % загального обсягу енергії, який планується спожити в країнах ЄС до 2020 року . Пріоритетними інструментами реалізації цієї мети вважаються громадські кампанії, які популяризують ідею заощадження енергії, особливо в секторі домогосподарств; стимулювання інвестицій в енергоощадні технології; стимулювання економії енергії в транспортній галузі; розвиток європейської системи торгівлі квотами на шкідливі викиди; поліпшення інформаційного забезпечення споживачів щодо енергоспоживання окремих видів побутової електротехніки, транспортних засобів, промислового обладнання, а також запровадження мінімальних вимог до енергетичної ефективності.

У межах другого напряму пропонується нова схема розміщення поновлюваних джерел енергії в ЄС, за допомогою якої до 2020 р. і надалі можна буде забезпечити стабільний інвестиційний клімат для зростання конкурентоспроможності поновлюваних джерел енергії в Європі. Комісія пропонує запровадження нової директиви щодо обігріву та охолодження приміщень, низку ініціатив підвищення ринкового потенціалу чистих і відновлюваних джерел енергії, а також план заходів щодо стабілізації та поступового зменшення імпортної залежності від нафти.

5. Стратегічний план розвитку енергетичних технологій — п’ята пріоритетна сфера нової енергетичної політики. Він покликаний забезпечити світове лідерство європейської промисловості у розробці та використанні енергетичних технологій і виробничих процесів новітнього покоління. Інструментами реалізації інноваційних проектів у сфері енергетики є передбачені Сьомою рамковою програмою розвитку наукових досліджень і технологій, технологічні платформи, спільні технологічні ініціативи та спільні підприємства.

6. Вироблення спільної зовнішньої енергетичної політики. Враховуючи високий рівень та нестабільність цінової кон’юнктури на світових ринках енергоносіїв, зростання імпортної залежності, збільшення глобального попиту на енергоресурси та негативний вплив на зміни клімату, ЄС повинен виробити єдину позицію на міжнародній арені. До заходів, що виносяться на обговорення Комісією ЄС, належать: ідентифікація загальноєвропейських пріоритетів розвитку енергетичної інфраструктури; підписання Договору про заснування Європейського енергетичного співтовариства; розвиток співробітництва з основними постачальниками енергоресурсів, насамперед — з Росією (укладання Угоди про енергетичну хартію та підписання протоколу про транзит енергоносіїв); укладання міжнародного договору проенергетичну ефективність; запровадження нового механізму Співтовариства для забезпечення швидкої та координованої реакції у разі виникнення непередбачуваних небезпечних ситуацій у сфері зовнішнього постачання енергоносіїв. Комісія також пропонує готувати для Ради та Парламенту щорічний стратегічний енергетичний огляд, у якому розглядатимуться такі проблеми, як зовнішня енергетична політика ЄС, оцінка можливостей зменшення залежності від імпорту нафти й газу, оцінка рівня відкриття та напрямів розвитку внутрішнього ринку газу та електроенергії, диверсифікація європейської енергетичної політики, програма розвитку поновлюваних джерел енергії тощо.

На реалізацію нової енергетичної стратегії, визначеної у Зеленій книзі, Комісія затвердила План дій^* «Реалізація потенціалу енергоефективності», у якому визначено детальний перелік заходів щодо підвищення енергоефективності економіки ЄС. У плані дій запропоновано десять пріоритетних заходів.

Поперше, запровадження на підставі відповідних Директив з 2007 року маркування енергоємності побутових приладів та промислового обладнання, а також встановлення мінімальних стандартів енергоємності. До кінця 2008 року планується затвердити відповідні вимоги для 14 видів товарних груп (бойлери, водонагрівачі, комп’ютери , телевізори, обладнання для візуалізації, аварійне устаткування, пристрої електричного живлення, засоби освітлення приміщень, засоби вуличного освітлення, кондиціонери, двигуни, пральні машини, холодильники побутові, рефрижератори комерційні).

Подруге, встановлення вимог до енергоспоживання житлових будинків , запровадження енергоощадних технологій («passive houses»). Директива Європейської Комісії «Про енергоспоживання житлових будинків» № 2002/91/EC може стати поважливим чинником економії енергії у секторі домогосподарств, який, за оцінками фахівців , може знизити валовий рівень споживання енергії в ЄС на 11 %. Крім того, планується до процесу енергозбереження залучати і дрібніші будівлі, для чого Комісія знизить сучасний поріг розміром 1000 м².

Потретє, підвищення ефективності виробництва та передачі електроенергії. До кінця 2008 року Комісія розробить обов’язкові мінімальні вимоги щодо енергоефективності нових енергетичних, опалювальних та охолоджувальних пристроїв потужністю менше 20 Мегават. Комісія розробить керівні принципи щодо зменшення втрат електроенергії у процесі передачі та розподілу. Також пропонується об’єднання децентралізованих потужностей з виробництва електроенергії.

Почетверте, підвищення ефективності споживання пального автомобілями. Головним завданням є досягнення до 2012 року рівня викидів диоксиду вуглецю не більше 120 г/км. Крім того, будуть підвищені вимоги щодо маркування енергоспоживання автомобілів. Транспортний сектор забезпечує 20 % валового споживання енергії, причому 98 % енергоресурсів, що споживаються у цьому секторі, — це викопні види палива (нафта, природний газ). Транспорт забезпечує найвищі темпи приросту попиту на енергоресурси, а отже, є основним фактором парникового ефекту та нарощування імпортної залежності у сфері постачання енергоносіїв.

Поп’яте, забезпечення достатнього рівня фінансування для енергоефективних інвестицій МСП та компаній у сфері енергетичного обслуговування. Протягом 2007—2008 років Комісія запровадить низку ініціатив, спрямованих на стимулювання банківського сектора щодо фінансування відповідних інвестиційних проектів. Для розвитку екологічних інновацій Співтовариство надаватиме кошти через систему так званих «зелених інвестиційних фондів», які співфінансуються Рамковою програмою конкурентоспроможності та інновацій (див. параграф «Промислова політика ЄС»).

Пошосте, стимулювання підвищення енергоефективності в нових країнахчленах. Енергоефективність є головним пріоритетом у межах політики згуртування. Комісія сприятиме розвитку мереж обміну найкращим досвідом і фінансуватиме на компліментарній основі найкращі заходи щодо енергозбереження.

Посьоме, ефективне застосування податкових інструментів. Комісія готує Зелену Книгу щодо непрямого оподаткування, після обговорення якої буде кардинально переглянуто Директиву про енергетичний податок^* у напрямку більш дієвого використання енергетичного оподаткування, маючи за мету підвищення енергоефективності та захисту природного середовища. Буде також оцінено доцільність надання податкового кредиту, з одного боку — виробникам енергоефективних побутових електротоварів та обладнання, з іншого — споживачам таких передових електроприладів та устаткування.

Повосьме, підвищення громадської свідомості щодо необхідності забезпечення енергоефективності. Окрім вищезгаданого маркування, першочерговими заходами вважатимуться освітні та кваліфікаційні програми для операторів енергетичних систем у промисловості та комунальному секторі.

Подев’яте, підвищення енергетичної ефективності щільно забудованих територій. У 2007 році Комісія ініціювала створення «Угоди мерів» (A «Covenant of Mayors»), яка об’єднує голів 20—30 провідних найбільших міст Європи з метою обміну найуспішнішою практикою енергозбереження на теренах урбанізованих територій.

Подесяте, ЄС сприятиме зростанню енергоефективності у глобальному вимірі за допомогою укладення міжнародної угоди з провідними міжнародними організаціями та стратегічними торговельними партнерами з широкого кола питань, що стосуються підвищення ефективності функціонування енергетичного комплексу.

Запитання та завдання для самоконтролю

1. Охарактеризуйте сучасну структуру споживання енергоносіїв у ЄС. Як ви оцінюєте структурні зрушення з 1990 по 2000 рік?

2. Які ви можете назвати проблеми розвитку енергетичної галузі ЄС? Які на вашу думку, з них є першочерговими?

3. У чому полягає проблема енергетичної залежності ЄС? За якими видами енергоносіїв вона є критично високою?

4. Чи досяжними, на ваш погляд, є кількісні цільові орієнтири енергетичної політики ЄС?

5. Які можна виокремити етапи розвитку енергетичної політики ЄС? Коли, на вашу думку, сформувалася дієва спільна наднаціональна політика ЄС в енергетичному секторі?

6. Розкрийте еволюцію та сучасний стан проблеми диверсифікації постачання енергоносіїв до ЄС. Поясніть різницю між географічним і функціональним аспектами диверсифікації.

7. Розкрийте сутність рамкових програм дій в енергетичному секторі як непрямого інструмента енергетичної політики ЄС.

8. Коли і яким документом у ЄС було запроваджено переорієнтацію енергетичної політики на чинники попиту замість факторів пропозиції енергоресурсів?

9. Якого нового наголосу отримала енергетична політики ЄС на Готенбурзькому саміті 2001 року? Які заходи визначено Комісією ЄС у Стратегії Європейського Союзу щодо сталого розвитку 2001 року?

10. Розкрийте інструменти реалізації Багаторічної програми дій у галузі енергетики «Європа інтелектуальної енергії» (2003—2006).

11. Чи вдалося досягти позитивних зрушень в енергетичній системі ЄС завдяки координації національних політик на рівні Співтовариства? Якими фактологічними даними ви можете це підтвердити?

12. Які пріоритети визначено у Зеленій Книзі «Європейська стратегія сталої, конкурентоспроможної та безпечної енергетики» 2006 року? Охарактеризуйте План дій «Реалізація потенціалу енергоефективності» ЄС. Які із визначених пріоритетних заходів варто було б імплементувати в Україні вже нині?

Основна література

1. Мусис Н.Усе про спільні політики ЄвропейськогоСоюзу. — К.: КІС, 2005.

2. Европейская интеграция: Учеб. пособ. — М.: Международные отношения, 2003.

3. Водянніков О.Політика ЄС в сфері використання біологічного палива: напрями адаптації національного законодавства України до права ЄС // Юридичний журнал. — 2004. — № 4.

4. Саприкін В.Енергетична стратегія ЄС в контекстіукраїнської інтеграції // Дзеркало тижня. — 2005. — № 39.

5. Жовтянський В.А.Удосконалення механізмів енергозбереження у розрізі ринкових перетворень в Україні// Регіональний Європейський форум. Доповіді. 1619 травня 2005 р. — К.: Всеукраїнський енергетичний Комітет, 2005. — Т. 1. — С. 123—134.

6. Green Paper Towards a European strategy for the security of energy supply COM(2000) 769 final

7. Green Paper «A European Strategy for Sustainable, Competitive and Secure Energy» // COM № 105 final, 2006.

8. Communication from the Commission of the European Communities «Action Plan for Energy Efficiency: Realising the Potential» // COM № 545 final, 2006.

Додаткова література

1. Европейская стратегия безопасного энергоснабжения (Зелёная книга). — М.: Интерсолацентр, 2002.