Відповідно до ст. 86 Господарського кодексу України засновники мають право здійснювати внески до статутного капіталупідприємства в іноземній валюті. Саме «валютна специфіка» зумовлює чимало питань, пов’язаних з обліком даних операцій іпідтверджує актуальність обраної теми.
Проблеми обліку внесків до статутного капіталу в іноземнійвалюті досліджували такі вітчизняні науковці, як Ф. Бутинець,С. Голов, М. Кужельний, Ю. Кузьмінський, В. Лінник, Є. Мних,В. Сопко та ін.
Для обліку та узагальнення інформації про стан і рух статутного капіталу підприємства призначено рахунок 40 «Зареєстрований капітал», його субрахунок 401 «Статутний капітал». Закредитом субрахунку 401 «Статутний капітал» відображаєтьсязбільшення статутного капіталу, за дебетом — його зменшення(вилучення) [3]. Заборгованість засновників за внесками до статутного капіталу відображається за дебетом рахунка 46 «Неоплачений капітал». За кредитом цього рахунка наводиться погашення заборгованості за внесками до статутного капіталу [3].
Відповідно до листа Міністерства фінансів України від05.12.2013 р. № 31-08310-06-10/29025 (далі — Лист) внесок засновника до статутного капіталу підприємства в іноземній валютіоцінюється та фіксується у статутних документах у грошовійодиниці України за курсом НБУ і в подальшому не підлягає переоцінці у зв’язку зі зміною курсу іноземних валют.
Зовсім інша складається картина щодо зобов’язань засновниківза внесками до статутного капіталу підприємства, які мають бутиздійснені в іноземній валюті. В Листі зазначено, що в бухгалтерському обліку курсові різниці за зобов’язаннями засновників за внесками до статутного капіталу підприємства, які мають бути здійсненів іноземній валюті, підлягають перерахунку з використанням валютного курсу на дату балансу та на дату погашення. Ця позиція обумовлена тим, що МФУ вважає таку заборгованість монетарноюстаттею. Однак, думки фахівців щодо цього питання розійшлися.Тож чи вважати монетарною статтю балансу «Неоплачений капітал», а також чи обліковувати різниці, які виникають від перерахунку такої заборгованості на дату балансу та на дату погашення?
Виділяють два варіанти обліку різниць, пов’язаних з заборгованістю за внесками в іноземній валюті:
1. відображення різниць, які виникають при перерахунку надату балансу/дату погашення в складі інших доходів/витрат (рахунки 74 «Інші доходи» і 97 «Інші витрати» відповідно);
2. відображення різниць у складі додаткового капіталу (на рахунку 42 «Додатковий капітал»).
Наприклад, частина фахівців вважає рахунок «Неоплаченийкапітал» немонетарною статтею балансу, яка не підлягає перерахуванню у зв’язку зі зміною курсів валют. Аргументами в даномувипадку виступають норми П(С)БО 21 «Вплив змін валютних курсів» (далі — П(С)БО 21), згідно з яким монетарні статті — цестатті балансу про грошові кошти, а також такі активи й зобов’язання, які будуть отримані або сплачені у фіксованій (абовизначеній) сумі грошей або їх еквівалентів. Тобто оскільки стаття балансу «Неоплачений капітал» відноситься безпосередньо дорахунків обліку власного капіталу, то вона не може вважатисямонетарною. Тому різниці, які виникають при погашенні засновником свого внеску в статутний капітал, необхідно враховуватина рахунках іншого доходу/інших витрати.
Однак, слід зазначити, що відповідно до Листа МФУ курсовірізниці, які виникають внаслідок перерахунку зобов’язань засновників при формуванні статутного капіталу, не можуть бути визнані доходом. Оскільки, згідно з НП(С)БО 1 «Загальні вимоги дофінансової звітності» доходи — це збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов’язань,які призводять до зростання власного капіталу (крім зростаннякапіталу за рахунок внесків власників). Тому суми таких курсових різниць відображаються у складі додаткового капіталу. Також про це сказано в п. 8 П(С)БО 21.
З такою думкою фахівців можна погодитися оскільки курсовірізниці, які виникають, і які пов’язані із заборгованістю заснов-
