Нині Міністерство фінансів України як державний орган управління централізовано розробляє єдину методологію ведення
бухгалтерського обліку і фінансової звітності для всіх суб’єктів господарювання незалежно від форм власності і способів господарської діяльності. Затверджує в установленому порядку нормативні акти з бухгалтерського обліку і фінансової звітності, у разі потреби погоджує їх з Державним комітетом статистики України та іншими органами державного управління. Застосування цих документів у практиці бухгалтерського обліку підприємств є обов’язковим.
Згідно із законом відповідальність за достовірність бухгалтерського обліку, дотримання його методології покладено на керівника підприємства. Йому надано право складати звітність самому або наймати головного бухгалтера, який має достатні професійні знання і досвід роботи за фахом для ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності про діяльність підприємства на основі нормативних актів, затверджених державними органами управління.
Для досягнення якісних характеристик інформації, яка міститься у фінансовій звітності, під час її формування дотримуються певних принципів.
Кожне підприємство під час підготовки фінансової звітності розглядається як юридична особа, відокремлена від власників — фізичних осіб. Отже, особисте майно та зобов’язання власників не повинні відображатись у фінансовій звітності підприємства. У ній (зокрема, в балансі) передбачене відображення лише зобов’язань власників за внесками до капіталу та розподілу між власниками у вигляді процентів, дивідендів, вилучення капіталу тощо. Це так званий принцип автономності підприємства.
Фінансові звіти складаються також виходячи з принципу безперервності діяльності підприємства. Тобто підприємство не має ані наміру, ані потреби ліквідуватися чи суттєво зменшувати масштаби своєї діяльності і передбачає залишатися таким у подальшому (принаймні протягом наступного періоду). За протилежних обставин, якщо події після дати балансу свідчать про наміри підприємства припинити свою діяльність або про неможливість її продовження, підприємство не може використовувати П(с)БО як основу для підготовки своїх фінансових звітів (п.18 П(с)БО 6).
Принцип періодичності припускає розподіл діяльності підприємства на певні періоди (звітні) з метою складання фінансової звітності. За П(с)БО 1 звітний період становить календарний рік. Проте для підприємства новоствореного або
такого, що ліквідується, тривалість звітного періоду може бути іншою (рис.15.2).
Передбачається також складання проміжної звітності (квартальної та місячної) наростаючим підсумком з початку року.
Рис. 15.2. Варіанти тривалості звітного періоду за П(с)БО 1
Під час визначення оцінки активів у балансі пріоритет надається їхній історичній собівартості, яка складається з витрат на їх виробництво або придбання.
Принцип нарахування полягає в тому, що результати господарських операцій визначаються, коли вони відбуваються (а не тоді, коли отримуються або сплачуються грошові кошти), і відображаються в бухгалтерському обліку та фінансових звітах тих періодів, до яких вони відносяться. Завдяки цьому користувачі отримують інформацію не тільки про минулі операції, пов’язані з виплатою або отриманням грошових коштів, а й про зобов’язання сплатити грошові кошти в майбутньому та про ресурси, які мають надійти в майбутньому. Така інформація
щодо минулих операцій є найкориснішою для прийняття користувачами економічних рішень.
У П(с)БО зазначено, що принцип нарахування має застосовуватися одночасно з принципом відповідальності, за яким витрати визначаються у звіті про фінансові результати на основі прямого зв’язку між ними та отриманими доходами.
Щоб бути достовірною, інформація у фінансових звітах має бути повною. Повне висвітлення — це наявність усієї інформації про господарські операції і події, фактичні та потенційні результати господарських операцій і подій, спроможних вплинути на рішення, прийняті на їх основі.
Для того щоб скласти фінансову звітність, керівництво підприємства формує облікову політику, тобто вибирає принципи, методи і процедури обліку таким чином, щоб достовірно відобразити фінансовий стан і результати діяльності підприємства та забезпечити зіставність фінансових звітів.
Надання користувачам інформації про політику бухгалтерського обліку, яку підприємство має постійно використовувати під час складання фінансових звітів, будь-які зміни у цій політиці та вплив таких змін на показники фінансових звітів є вимогою принципу послідовності. Дотримання цього принципу — передумова зіставності фінансових звітів, адже користувачі отримують можливість вивчати відмінні риси різних політик бухгалтерського обліку щодо схожих операцій та інших подій, які використовуються тим самим підприємством або різними підприємствами протягом певних звітних періодів.
У процесі складання фінансового звіту необхідно дотримуватися принципу обачності. Він полягає у використанні методів оцінювання, що не дозволяють занизити оцінку зобов’язань і затрат і завищити оцінку прибутків та активів підприємства.
Принцип превалювання суті над формою полягає в тому, що операції враховуються за їхньою суттю незалежно від юридичної форми.
Принцип єдиного грошового вимірника передбачає вимірювання та узагальнення всіх операцій підприємства у його фінансовій звітності.
Під час складання періодичної фінансової звітності всі наведені принципи необхідно намагатися збалансувати таким чином, щоб досягти якісних характеристик фінансової звітності.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28.02 2000 №419 «Про затвердження порядку подання фінансової звітності» унітарні підприємства, які перебувають у державній або муніципальній власності, повністю або частково подають квартальну звітність органам, уповноваженим управляти державним або муніципальним майном. Інші організації свою квартальну звітність подають у випадках, коли це передбачено податковим або іншим законодавством та засновницькими документами.
Квартальна бухгалтерська звітність подається підприємствами не пізніше ніж 25-го числа місяця, що настає за звітним кварталом.
Місячний звіт про використання бюджетних асигнувань подається підприємствами не пізніше ніж 5-го числа місяця, наступного за звітним, квартальний — не пізніше ніж 15-го числа місяця, що настає за звітним кварталом.
Датою подання бухгалтерської звітності для підприємства, установи у межах одного міста вважається день фактичного передавання її за належністю. Для іногороднього підприємства такою датою є дата її відправлення, зазначена на штемпелі підприємства зв’язку. Але якщо дата подання звітності припадає на неробочий день, то строк подання останньої переноситься на попередній щодо вихідного робочий день.
Бухгалтерські фінансові звіти підписуються керівником і головним бухгалтером підприємства (або особою, що виконує його функції на договірній основі).
Бухгалтерська фінансова звітність підприємства є джерелом інформації про діяльність суб’єкта господарювання. Для забезпечення доступності, гласності та відкритості заінтересованим користувачам (акціонери, інвестори, банки та ін.) періодична фінансова звітність підприємств про результати фінансово-господарської діяльності, майновий і фінансовий стан є відкритою для опублікування, крім випадків, передбачених законодавством.
Показники фінансової звітності на кінець звітного періоду мають бути обґрунтовані результатами ретельно проведеної перед складанням квартального бухгалтерського звіту інвентаризації, якщо це передбачено законом.
Проведення інвентаризації зумовлене тим, що однією з основних вимог до звітності є обов’язкове дотримання достовірності показників звітності. Дані квартального звіту мають базуватися на об’єктивній обліковій інформації. Відомість
результатів інвентаризації майна, коштів і розрахунків додається до річного звіту. Наприкінці календарного року перед складанням річної звітності доцільно перевірити та уточнити дані синтетичного і аналітичного обліку, а також показники періодичної звітності. Це зумовлено тим, що, з одного боку, працівники бухгалтерської служби можуть припуститися певних помилок в обліку, а з іншого — протягом поточного звітного року можуть бути внесені зміни в організацію і методику ведення бухгалтерського обліку окремих видів майна, господарських процесів, капіталу тощо.
Перевірка доброякісності фінансової звітності до її подання відповідним органам проводиться аудитором на підставі нормативних актів. Аудит фінансової звітності гарантує достовірність результатів фінансово-господарської діяльності для її оцінювання за звітний період та розроблення заходів щодо її подальшого вдосконалення, для задоволення інформаційних потреб власників, а також статистичних та інших органів державного і господарського управління.
