3.5. ОБЛІК ВЕКСЕЛІВ ОТРИМАНИХ

Вексель — це цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов’язання векселедавця сплатити після настання терміну певну суму грошей власникові векселя (векселедержателю). Вексель набуває привабливості тим, що він є багатофункціональним цінним папером. Він, крім виконання функцій засобу платежу, може бути об’єктом різних угод: купівліпродажу, обліку, застави, міни тощо. Вексель також допомагає вирішити проблему нестачі власних оборотних коштів, з одного боку, і високу вартість кредитних ресурсів — з другого. Використання векселя дозволяє оформити комерційний кредит без укладення додаткових договорів. Векселі бувають двох видів: простий і переказний.

Простий вексель — це вексель, який виписується позичальником (векселедавцем) і містить нічим не зумовлене зобов’язання сплатити борг векселедержателю.

Переказний вексель (тратта) — письмовий документ, який містить простий і нічим не обумовлений наказ векселедавця платнику сплатити певну суму грошей отримувачу в визначений строк і у визначеному місці.

Простий вексель характеризується тим, що у нього векселедавець та платник співпадають, тобто це є одна і та юридична або фізична особа.

Переказний вексель включає не менш трьох суб’єктів економічних відносин: векселедавця (трасанта) — особу, яка видала вексель; векселедержателя (ремітента) — особу, якій виданий вексель; платника (трасата) — особу, котрій векселедатель пропонує оплатити вексель. У зв’язку з тим, що платник не бере участі у складанні векселя, то векселедержатель після отримання векселя направляє його платнику для акцепту, тобто відмітки на векселі про згоду його оплатити. Тільки в цьому випадку вексель набуває юридичної сили.

При повній або частковій відмові платника від акцепту векселя векселедержатель має право вимагати у векселедержателя оплати векселя. Для підвищення надійності векселя використають спосіб поручительства (аваль) за особу, яка має зобов’язання за векселем.

Аваліст приймає на себе відповідальність щодо оплати частини або всій суми за векселем. Авалістом, як правило, виступає банківська установа.

Особливістю національного вексельного права є те, що вексель на території України може бути виданий тільки для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги.

Вексельні бланки є бланками суворого обліку та суворої звітності. Порядок їх зберігання й використання встановлюються відповідними нормативноправовими актами. Вони облічуються на позабалансовому рахунку 08 «Бланки суворого обліку». Аналітичний облік ведеться за кожним бланком та місцями їх зберігання.

В обліковій практиці використовуються відсоткові і безвідсоткові векселі.

Відсотковий вексель містить визначену суму річного відсотка. Вартість погашення такого векселя дорівнює сумі його номінальної вартості і сумі відсотків.

Наприклад, підприємство отримало вексель, виданий строком на 2 місяці номінальною вартістю — 25 000 грн, з річною ставкою 12 %. Сума відсотків за 2 місяці становитиме: 500 грн (25 000 ´ 0,01 ´ 2), а вартість погашення векселя: 25 500 грн (256 000 + 500).

У безвідсоткових векселях відсоток відсутній або включається до номінальної вартості векселя. Припустимо, що підприємство отримало безвідсотковий вексель із строком на 2 місяці на суму 25 500 грн у погашення заборгованості на суму 25 000 грн. За векселем сплачується номінальна сума — 25 500 грн, а сума відсотків становитиме 500 грн (25 500 – 25 000). При цьому сума відсотків за місяць дорівнює 250 грн (500 : 2).

До оформлення векселя застосовуються суворі вимоги. У випадку недотримання чіткого оформлення векселя останній втрачає вексельну силу.

У простому векселі (письмовому розпорядженні — зобов’язанні позичальника) вказують: місце і дату його видачі, суму боргового зобов’язання, строк і місце платежу, найменування кредитора, якому повинен бути проведений платіж, підпис позичальника — векселедавця. У ньому, крім суми платежу, може зазначатися зобов’язання по сплаті відсотків (наприклад «плюс відсотки» виходячи з 10 % річних).

У переказному векселі обов’язково містяться: слово «вексель»; пропозиція сплатити певну суму; найменування платника (трасата); зазначення строку і місця платежу; найменування одержувача (ремітента); зазначення терміну і місця платежу; дата і місце складання векселя; підпис особи, яка видала вексель (трасанта).

При надходженні векселя на підприємство він є підставою для здійснення бухгалтерського обліку векселів отриманих.

Облік заборгованості покупців, замовників та інших дебіторів за відвантажену продукцію (товари), виконані роботи, надані послуги та іншими операціями, яка забезпечена векселями, ведеться на активному синтетичному рахунку 34 «Короткострокові векселі одержані».

До складу цього рахунка входять такі субрахунки:

341 «Короткострокові векселі одержані в національній валюті»;

342 «Короткострокові векселі одержані в іноземній валюті».

За дебетом рахунка 34 «Короткострокові векселі одержані» відображається отримання векселя за реалізовані товари (роботи, послуги) та за іншими операціями. За кредитом — надходження коштів у погашення векселів, погашення отриманим векселем кредиторської заборгованості, продаж векселя третій стороні тощо.

Аналітичний облік на рахунку 34 «Короткострокові векселі одержані» ведеться за кожним одержаним векселем.

При реалізації продукції підприємством між ним і покупцем складається договір купівліпродажу (або інший відповідний договір), де застережується умова, що в забезпечення заборгованості за одержані товари (роботи, послуги) буде виданий вексель.

Порядок документального оформлення факту передачі векселя чинним законодавством не передбачений. Вексель — цінний папір, тому факт його передачі повинен бути засвідчений актом прийманняпередачі, в який включаються відомості про номінальну вартість векселя, дата його передачі, повне найменування сторін та уповноважених осіб; усі реквізити і номер вексельного бланка.

Факт пред’явлення векселя до платежу і сам платіж мають бути також оформлені актом пред’явлення векселя до платежу.

Вексель від імені юридичної особи підписується керівником і головним бухгалтером або уповноваженими особами. В разі проведення вексельної операції за місцезнаходженням постачальника для здійснення вексельної операції конкретній фізичної особі може бути видана довіреність.

Простий та переказний векселі в бухгалтерському обліку відображаються однаково. Відмінність є в обліку відсоткового та безвідсоткового векселів.

Підприємство за реалізовану продукцію в сумі 3000 грн одержано від покупця 01.01.07 відсотковий вексель зі строком на три місяці. Згідно з договором оплата за

відстрочку платежу становить 12 % на рік (1 % на місяць). Вексель було погашено 01.04.2007 року. Сума нарахування відсотків за векселем становить 90 грн (3000 ´ 0,01 ´ 3).

У бухгалтерському обліку ці операції відображають записами, що представлені в табл. 3.6.

ОБЛІК ОДЕРЖАНИХ ВІДСОТКОВИХ ВЕКСЕЛІВ, грн

Підприємство в забезпечення дебіторської заборгованості за реалізовану продукцію в сумі 7350 грн отримано 10.01.07 безвідсотковий вексель строком на три місяці номінальною вартістю 8190 грн.

Відображення в обліку наведених операцій представлено в табл. 3.7.

ОБЛІК БЕЗВІДСОТКОВИХ ОДЕРЖАНИХ ВЕКСЕЛІВ, грн

При несплаті векселя у строк його номінальна вартість разом із відсотками відображається у бухгалтерському обліку як дебіторська заборгованість такими записами, грн: — на номінальну вартість неоплаченого векселя:

Дебет рахунка 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками»

Кредит рахунка 34 «Короткострокові векселі одержані» — на суму відсотків:

Дебет рахунка 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками»

Кредит субрахунка 719 «Інші доходи від операційної діяльності»

Перевагою використання векселів у системі розрахунків між суб’єктами господарської діяльності є те, що підприємство має можливість до строку погашення векселя отримати за нього кошти, використовуючи фінансовий інструмент дисконтування (урахування) векселя у банку.

Продаж векселя — це форма кредитування банком підприємства шляхом придбання у нього векселя зі знижкою, тобто дисконтом. Прийняті банком векселі перевіряються з позиції правильності юридичного оформлення та фінансової надійності пред’явника та платника. Після цього визначається сума дисконту за кожним векселем і укладається договір про урахування з пред’явником.

Сума, яку підприємство одержує у результаті урахування векселя визначається як різниця між сумою погашення векселя і сумою, яку банк утримує за послуги.

Сума погашення векселя дорівнює сумі номінальної вартості векселя і відсотків, що нараховуються на його номінальну вартість. Для безвідсоткових векселів вона дорівнює номінальній вартості.

Сума, що належить підприємству в результаті урахування векселя, може бути перерахована на його поточний рахунок, або спрямована на користь банку, та розраховується за формулою:

де СД — сума дисконту;

СП — сума погашення векселя;

КН — кількість днів нарахування відсотків;

КР — кількість днів у поточному році;

Д — дисконтна ставка банку.

Крім дисконту за векселями, які підлягають оплаті в іншому населеному пункті, банком можуть

утримуватися такі комісійні збори:

— за інкасування іногородніх векселів (дамно);

— на покриття грошових та інших витрат банку, пов’язаних з розсилкою та одержанням платежів за іногородніми векселями (порто).

Підприємство відвантажило готову продукцію фірмі «Світанок» і одержало від неї вексель 3 квітня 2007 року номінальною вартістю 10200 грн з терміном погашення три мі

сяці. Цей вексель до закінчення терміну сплати було ураховано в банку 1 червня 2007 року за дисконтною ставкою — 25 % річних.

Сума дисконту за формулою (3.1) становить:

СД = 10200 *320*25/ (360*100) = 227 (грн).

У бухгалтерському обліку підприємства будуть здійснені записи, наведені в табл. 3.8.

ОБЛІК УРАХУВАННЯ ВЕКСЕЛЯ В БАНКУ, грн