Бухгалтерський облік, контроль та аналіз (рахівництво) є самостійною економічною наукою, формує самостійну професію тає системою економічних, правових і математичних знань, і основним інструментом управління економікою.
Бухгалтерським обліком люди займаються уже кілька десятоктисяч років.
На першому етапі цивілізації і розвитку людини окремі господарські факти — явища та процеси — їх стан та зміни стану —
ємства, що дозволяє врахувати особливості організації обробкианалітичної інформації діяльності організації.
Перехід від натуральних господарств до ринкових відносин,прийняття закону про власність і розвиток класичних ринковихвідносин, тобто поява обміну, зміни власника, об’єкта обмінувласності, відстрочка розрахунків по обміну та потреба довестисвоє право власності на об’єкти господарювання після обміну,примусили господаря — власника формувати таке ведення рахунків, яке б відповідало вимогам відображення виробничих і суспільних відносин, мало доказову силу, що є в господарстві, такому воно належить на правах власності.
Поступове ускладнення ринкових відносин, поява грошей, виникнення вартісних відносин, відокремлення вартості від своєїпредметної сутності та її перетворення у гроші, де зникає будьякий слід вартості, стала найуразливішим місцем проблем суспільних відносин, що і вирішує бухгалтерський облік.
Філософи назвали бухгалтерський облік мовою бізнесу Що цетак, свідчать спільність основних загальних ознак науки про мовута бухгалтерського обліку (рахівництва), як мови бізнесу. Все,що було в господарстві, мало бути визначене, чиє воно за правомвласності. Вимоги до такого відображення господарських фактівзаконодавчо закріплялись в усіх спільних формуваннях .
Наведене дає відповідь на два принципові питання управлінняекономікою: хто має вести бухгалтерський облік, та як його требавести. Тобто формує два вихідних принципа бухгалтерського обліку — принцип автономності: «Хто має вести бухгалтерськийоблік? Відповідь: власник»; і принцип економіко-правової двоїстості: «Як ведуть бухгалтерський облік? Відповідь: так, щоб убудь-який час можна було встановити, «що» (які об’єкти є в господарстві) та «хто» (хто є власником цих об’єктів). Сформувалися терміни «ЩО» —Актив та «ХТО» — Пасив.
Грошове вимірювання призвело до подальшого ускладненнявідносин у суспільстві, що викликало вартісне вимірюванняоб’єктів обліку у грошах за історичною собівартістю, яка утворилася на ринку. Так з’явився третій принцип — «вартісне вимірювання» та обов’язкова рівність «АКТИВУ» та «ПАСИВУ» у вартісному вимірі. Які ресурси є в господарстві, та хто має правовласності на них?
просто реєстрували відкладанням камінців, зарубками на дереві,записами на папірусах — реєстрах, де для кожного господарського факту (явища, процесу) виділялася окрема дільниця (рахунок).тобто фіксувалося, що є в господарстві. та як воно змінюється.Тобто бухгалтерський облік виник в окремому господарстві длявласних потреб.
Зростання ролі бухгалтерського обліку в економічному життісуспільства сформувало принципи юридичної доказовості господарських фактів, яка викликала появу таких принципів, як історизму (реєстрації господарських фактів у книгах, реєстрах, папірусах у хронологічному порядку), індивідуалізації ресурсів(активів) та персоніфікації власників, осіб (пасивів) у системіаналітичних рахунків
Введенням податкової системи змусило покласти в основу реєстрації господарських фактів наукову теорію, яка ґрунтується напринципі періодизації та визначення результатів діяльності завідповідний період
Поступове ускладнення економіко-правових тобто ринковихвідносин у світовому аспекті, формування кожною державоюсвоєї законодавчої бази для ведення бухгалтерського обліку (рахівництва) призвели до появи різних (в окремих випадках несумісних) визначень об’єктів і методичних прийомів ведення бухгалтерського обліку. Це викликало потребу в органі, який бирегулював побудову бухгалтерського обліку в міжнародному масштабі. Появилися Міжнародні організації з бухгалтерського обліку: спочатку бюро в Брюсселі, яке розробляло рекомендації поузгодженню бухгалтерського обліку в ЄС у формі «директив», апотім у Лондоні у формі комітету, яке розробляло рекомендації уформі «міжнародних стандартів». Так поступово сформувалисязагальноприйняті у міжнародній практиці принципи бухгалтерського обліку .які формують його як інструмента управління економікою.
Сьогодні, базовими (загальноприйнятими , концептуальними)принципами побудови бухгалтерського обліку (рахівництва) єтакі: автономність; двоїстість (економіко-правова) (вартість активу має дорівнювати вартості пасиву); вартісне вимірювання;історична собівартість; історизм, на основі хронологічної реєстрації фактів господарювання; доказовість: первинного доказу(документу) про господарський факт; історичної ( хронологічної)реєстрації господарських фактів; індивідуалізації та персоніфікації господарських фактів — явищ і процесів у системі аналітичних рахунків; періодичність: складання балансу періоду за визначений період; стабільність, наявність наказу про обрану господарством облікову політику.
Розуміння та узгодженість цих принципів є одним із важливихзавдань бухгалтерської науки на сучасному етапі. Директиви ЄСі сформовані за три останні десятиріччя Міжнародні стандарти
Подальше ускладнення ринкових відносин вимагає від господаря (власника) відповідної структуризації системи управліннягосподарством..
Сьогодні управляти господарством (економікою) можна тільки на засадах ринкової логічної системи. Вона полягає в дотриманні такої логічної структурної побудови бухгалтерської системи, як інструменту управління.: що я хочу робити на ринку(бізнес-план); що я фактично зробив (дані аналітичних рахунківта інших записів у відповідності до вищенаведених принципів),чи так зробив, як хотів (система контрольних таблиць); що і якробити далі (система аналітичних таблиць).
Така система вимагає відповідної структурної побудови бухгалтерського обліку (рахівництва) на кожному підприємстві затакою системою: намір діяльності - бізнес-план (що хочемо робити, як хочемо робити), фактичний облік (що як зроблено), контроль (де не так зроблено), аналіз (чому не так зроблено).УДК 657.432Сташенко Ю. В.,к.е.н., доцент кафедри облікупідприємницької діяльності,ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»
