Posibniki.com.ua Макроекономіка Бюджетно-податкова політика 6.2. Бюджетна класифікація: призначення та складові


< Попередня  Змiст  Наступна >

6.2. Бюджетна класифікація: призначення та складові


Підґрунтям для формування інформації в межах бюджетного моніторингу є бюджетна класифікація. Бюджетна класифікація — це єдина міжнародна система функціонального групування доходів і видатків бюджету за однорідними ознаками з наданням

їм точних назв і порядкових номерів (статей). Вона забезпечує можливість порівнювати бюджетну інформацію різних бюджетів, дає змогу визначитися щодо характеру регулюючих дій держави, дозволяє визначити цілі використання бюджетних ресурсів, установити завдання та курс бюджетної політики уряду.

У міжнародних стандартах застосовуються дві класифікації: класифікація статистики державних фінансів (СДФ) і класифікація системи національних рахунків (СНР).

Класифікацію СДФ розроблено МВФ. Вона використовується для задоволення потреб державних фінансів, аналізу й розробки фінансової політики. У СДФ податки класифікуються за однією ознакою — типом, який визначається видом діяльності або податковою базою. Для податкової бази використовують суму доходу, загальну суму виплаченої заробітної плати, суму продажу, вартість майна, величину імпорту. У цій класифікації передбачено такі типи податків: прибуткові податки, внески до фонду соціального забезпечення, податки на заробітну плату й робочу силу, податки на операції в міжнародній торгівлі, решта податків, які не віднесено до інших податків [62].

Класифікація податків, застосована у СНР, виходить з потреб економіки в цілому. В основу цієї класифікації покладено такі ознаки:

1) тип податку, як він визначений у СДФ (акцизи, податок на нерухомість тощо);

2) тип інституційної одиниці, яка сплачує податок (домашнє господарство, державне підприємство, комерційна організація);

3) обставини, на яких сплачується податок (продукція вироблена, імпортована, підготовлена на експорт).

Згідно з цим податкові платежі об’єднуються в такі групи: виробничі податки, прибуткові податки, податки на капітал.

В Україні структуру бюджетної класифікації було затверджено постановою Верховної Ради України «Про структуру бюджетної класифікації України» від 12 липня 1996 р., яка у своїй основі відповідала міжнародним стандартам, зокрема міжнародній класифікації COFOG (Classification of Functions of Government — класифікація функцій уряду) та рекомендаціям МВФ.

Зауважимо, що бюджетна класифікація використовується на всіх стадіях бюджетного процесу. Вона дає змогу враховувати надходження доходів і фінансування витрат згідно із затвердженим бюджетним розписом. На підставі бюджетної класифікації складається звітність про виконання бюджету України.

Використання бюджетної класифікації дає змогу проводити аналіз надходження доходів за кожним видом, фінансування ви-трат за їхніми напрямами, зіставлення кошторисних витрат за однотипними установами.

На її основі здійснюється статистична обробка бюджетних показників, розробляються прогнози щодо розвитку бюджетних відносин.

Бюджетна класифікація має велике організаційне значення:

• дає змогу порівняти показники державного та місцевих бюджетів;

• приводить кожен бюджет до обстежуваного;

• полегшує розгляд бюджетів та їх економічний аналіз;

• спрощує контроль за виконанням бюджету, своєчасністю й повнотою акумуляції коштів, використанням їх за цільовим призначенням;

• забезпечує можливість синтетичного й аналітичного обліку доходів та видатків у бюджетних установах і організаціях.

Крім цього, бюджетна класифікація дає змогу порівняти асигнування з видатками, що допомагає дотримуватись фінансової дисципліни, економно витрачати кошти, здійснювати контроль за виконанням програм соціально-економічного розвитку держави.

Бюджетна класифікація має також юридичне значення:

• віддзеркалює правову основу організації складання бюджету;

• здійснює юридичне управління устрою й компетенції органів влади й управління;

• висвітлює законодавчі акти та правила, що регулюють бюджетний процес.

З метою досягнення цілісності бюджетних категорій доходів і видатків та для забезпечення взаємозв’язку між функціональним призначенням і економічним характером видатків бюджету Міністр фінансів України затверджує бюджетну класифікацію, а також зміни до неї та в обов’язковому порядку інформує про це Верховну Раду України.

169

169

Водночас затверджено тимчасову класифікацію видатків місцевих бюджетів (з перехідною таблицею до нової функціональної класифікації видатків бюджету), яка використовуватиметься до запровадження програмно-цільового методу під час складання та виконання місцевих бюджетів.

Повноваженнями щодо надання роз’яснень з питань застосування бюджетної класифікації наділені:

• щодо класифікації доходів бюджету, функціональної класифікації видатків бюджету, класифікації фінансування бюджету та класифікації боргу — Департамент з бюджету Міністерства фінансів України;

• щодо економічної класифікації видатків бюджету — Державне казначейство України. Із запровадженням нової програмної класифікації, яка є основою для складання та затвердження бюджету, а також яка використовуватиметься для аналізу та прийняття відповідних бюджетних рішень, виникає питання, яка роль нової функціональної класифікації, а також економічної класифікації, що служила основою для аналізу та контролю.

Зупинимося докладніше на класифікації видатків бюджету, оскільки ролі саме її складових зазнають змін із запровадженням програмно-цільового підходу [49].

Видатки бюджету класифікують:

• за бюджетними програмами — програмна класифікація видатків;

• за функціями, з виконанням яких пов’язані видатки, — функціональна класифікація видатків;

• за економічною характеристикою операцій, під час проведення яких здійснюються ці видатки, — економічна класифікація видатків;

• за ознакою головного розпорядника бюджетних коштів — відомча класифікація видатків.

Програмна класифікація — це розподіл видатків бюджету за програмами. Саме такий формат розподілу видатків головних розпорядників коштів має використовуватися для подання на розгляд Верховної Ради України. Він слугує для представлення того, яка діяльність фінансується та які завдання й цілі ставляться при цьому. І нарешті, саме такий формат має використовуватися для проведення ретельного аналізу використання коштів, висновки якого повинні бути основою для прийняття рішень щодо фінансування.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 38 Бюджетного кодексу України програмна класифікація видатків державного бюджету щороку визначається в Законі про Державний бюджет України.

Програмна класифікація використовується в таких цілях:

1) подання бюджету на розгляд Верховної Ради України;

2) представлення того, яка діяльність фінансується й які завдання та цілі при цьому ставляться;

3) проведення аналізу витрачання коштів і досягнутих результатів.

Одночасно з розробкою програмної класифікації видатків державного бюджету виникла потреба переглянути функціональну класифікацію видатків бюджету для приведення її у відповідність до міжнародних стандартів (нових стандартів статистики державних фінансів МВФ).

Функціональна класифікація це групування видатків бюджету за функціями, які виконуються державою під час здійснення цих видатків, наприклад освіта, охорона здоров’я, оборона.

Нова функціональна класифікація, яка була прийнята у 2001 р., — це класифікація, сформована на основі загальноприйнятої міжнародної класифікації, розробленої статистичним відділом ООН. Вона складається з розділів, в яких визначаються видатки бюджету на здійснення загальних функцій, та підрозділів і груп, в яких конкретизуються напрями спрямування бюджетних коштів. Наприклад, розділ «Економічна діяльність», підрозділ «Транспорт», група «Автомобільний транспорт». Ця класифікація складається з десяти загальних розділів.

Україна є однією з перших країн, яка впровадила нову функціональну класифікацію. Оскільки ця класифікація відповідає міжнародним стандартам, вона дає можливість робити порівняння державних видатків між різними країнами. Після запровадження програмно-цільового підходу до формування бюджету функціональна класифікація видатків бюджету застосовуватиметься лише в аналітичних та статистичних документах (складання показників зведеного бюджету, макроекономічний аналіз тощо). Аналіз видатків, який проводиться на основі функцій, може служити основою для формуванням галузевої політики на рівні держави. Отже, у ролі головної класифікації видатків бюджету, у форматі якої затверджувався бюджет 2002 р., функціональна класифікація використовуватиметься з такою метою:

1) здійснення міжнародних порівнянь;

2) формування показників зведеного бюджету;

3) макроекономічний аналіз;

4) формування галузевої політики.

Економічна класифікація — це групування видатків бюджету за економічною характеристикою операцій, під час проведення яких здійснюються ці видатки, наприклад зарплата, нарахування на заробітну плату, придбання предметів постачання і матеріалів, утримання бюджетних установ. Як відомо, економічна класифікація поділяється на такі головні категорії: поточні видатки, капітальні видатки, кредитування з вирахуванням погашення. За підходу до формування бюджету за функціональною класифікацією, який існував до 2002 р., саме економічна класифікація була головним предметом аналізу. При запровадженні програмно-цільового підходу акцент аналізу має зміститися на програмні категорії (цілі, завдання та показники результативності) [49].

Водночас економічна класифікація є основою для ведення бухгалтерського обліку та звітності бюджетної установи. Також економічна класифікація є потужним інструментом контролю за використанням коштів, оскільки саме на підставі неї складається розпис, який не дає змоги бюджетним установам спрямовувати всі кошти на зарплати або перевищувати обсяг капітальних видатків, або вимагає, щоб відповідні кошти спрямовувалися на оплату енергоносіїв, тобто контролює, щоб не нагромаджувалася заборгованість за енергоносії. Отже, можемо виокремити дві головні функції економічної класифікації:

1) основа ведення бухгалтерського обліку та звітності;

2) інструмент адміністративного контролю за використанням коштів.

Відомча класифікація — це групування головних розпорядників бюджетних коштів. На її підставі Державне казначейство України та місцеві органи влади ведуть реєстр усіх розпорядників бюджетних коштів. Ця класифікація теж відіграє важливу роль при програмно-цільовому підході до формування бюджету. Саме вона визначає структуру головних розпорядників, на основі якої визначаються підрозділи, відповідальні за виконання програм. Як уже зазначалося (див. розд. 4), існування одного відповідального виконавця програми є основною вимогою застосування програмно-цільового підходу до формування бюджету. Водночас один організаційний підрозділ головного розпорядника може відповідати за здійснення кількох програм, що дає змогу здійс-

нювати групування споріднених програм. Тож відомча класифікація має такі головні функції:

1) ведення реєстру всіх розпорядників бюджетних коштів;

2) дає змогу групувати споріднені програми в межах одного розпорядника коштів;

3) дозволяє чітко розподілити відповідальність за виконання програм.

Отже, із запровадженням програмно-цільового підходу до формування бюджету класифікація видатків набуває нового змісту, і розуміння її призначення є істотним для цілісного сприйняття цього підходу.


< Попередня  Змiст  Наступна >
Iншi роздiли:
6.4. Бюджетний облік і бюджетна звітність
6.5. Бюджетна статистика: завдання, методи та проблеми
6.6. Основні бюджетні показники: загальна характеристика
МІЖБЮДЖЕТНА ПОЛІТИКА:
7.2. Фіскальна децентралізація: нормативний та позитивний підходи
Дисциплiни

Медичний довідник новиниКулінарний довідникАнглійська моваБанківська справаБухгалтерський облікЕкономікаМікроекономікаМакроекономікаЕтика та естетикаІнформатикаІсторіяМаркетингМенеджментПолітологіяПравоСтатистикаФілософіяФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki (2022)