Основна мета аналізу взаємозв’язку витрат, обсягу діяльностіта прибутку полягає у системному дослідженні їх взаємозв’язку з
Закінчення табл. 2метою визначення оптимальної структури витрат; величини прибутку при певному обсязі реалізації; обсягу реалізації, який забезпечує відшкодування всіх витрат та отримання бажаного прибутку; впливу зміни величини витрат, обсягу та ціни реалізації наприбуток підприємства [1].
Економічна модель аналізу «витрати — обсяг діяльності —прибуток» базується на абстрактному відображенні реальнихумов господарювання підприємства, що в подальшому дозволяєприймати ті чи ті рішення в реальності. Проте існують певні обмеження щодо застосування цієї моделі, повинен виконуватисяряд припущень. А саме:
1) Аналіз передбачає, що фактором витрат і доходів є лишеобсяг діяльності (обсяг продажу), а решта факторів (ціна, технологія тощо) не змінюються впродовж аналізованого періоду. Якщо ж відбуваються зміни у продуктивності виробництва, номенклатурі, цінах, методі виробництва, то це може суттєво вплинутина доходи та витрати підприємства. Зокрема, навіть якщо обсягдіяльності залишається незмінним, постійні витрати можуть зростати внаслідок зростання частки складних виробів. Якщо вказанізміни є значними, результати аналізу «витрати — обсяг діяльності — прибуток» виявляться помилковими. Тому на стадії планування доцільно здійснювати аналіз окремо для кількох ситуацій,які враховують ймовірні припущення щодо динаміки іншихзмінних факторів.
2) Аналіз можна застосувати за умов виробництва одногопродукту або постійного співвідношення кількох продуктів укомбінації їх продажу. Тож якщо мають місце зміни у комбінаціїпродажу, слід внести відповідні корективи в результати початкових розрахунків.
3) Аналіз взаємозв’язку «витрати — обсяг діяльності — прибуток» передбачає, що всі постійні витрати вираховуються з доходу звітного періоду. Якщо підприємство застосовує калькулювання повних витрат, тоді розглянута вище методика аналізуможе бути застосована лише за відсутності змін у товарних запасах. Якщо обсяги виробництва та продажу не збігаються, точкабеззбитковості за умов використання методу калькулювання повних витрат залежатиме від наступних факторів: фактичного обсягу продажу; фактичного обсягу виробництва; обсягу виробництва, на підставі якого встановлено ставки розподілу постійнихвиробничих накладних витрат.
4) Сукупні витрати та дохід є лінійною функцією випускупродукції. Лінійний зв’язок між змінними витратами на одини-цю, ціною і обсягом діяльності, а також незмінність величини постійних витрат зберігаються лише за умов релевантного діапазону діяльності підприємства та в межах короткого відрізку часу.Застосування аналізу щодо діяльності за межами релевантногодіапазону може призвести до хибних результатів.
5) Оскільки в основу аналізу покладено розподіл витрат назмінні та постійні, точність аналізу залежить від того, наскількинадійною є функція витрат.
Наведені припущення певною мірою обмежують можливостіаналізу «витрати — обсяг діяльності — прибуток». Однак обережне застосування такого аналізу дозволяє отримувати необхіднуінформацію для планування, ціноутворення та прийняття іншихуправлінських рішень [2].
Ключовими елементами аналізу «витрати — обсяг діяльності
— прибуток» є дослідження маржинального доходу; точки беззбитковості; запасу міцності; операційного важіля.
Маржинальний дохід являє собою різницю між доходом від реалізації та змінними витратами підприємства. Маржинальний дохідможе називатися маржинальним прибутком, граничним або додатковим доходом. Чим більший обсяг реалізації, тим вищий маржинальний дохід отримає підприємство, і тим більша величина ввійде доприбутку після покриття постійних витрат. Маржинальний дохідбуває загальним і в розрахунку на одиницю продукції.
Точка беззбитковості (критична точка, точка рівноваги, мертва точка) — це обсяг діяльності, за якого виручка від реалізаціїпродукції (робіт, послуг) дорівнює сукупним витратам, тобто обсяг діяльності за якого підприємство не має ні прибутку, ні збитку. Точка беззбитковості показує мінімальний обсяг продажу, необхідний для здійснення беззбиткової роботи. Для визначенняточки беззбитковості застосовується методи рівняння, маржинального доходу та графічний метод.
Запас міцності характеризує наскільки очікуваний чи фактичний обсяг реалізації перевищує критичний обсяг продажу (точкубеззбитковості). Запас міцності показує граничну величину можливого зниження обсягів продажу без ризику зазнати збитків.Чим більшим є запас міцності, тим надійніше становище господарюючого суб’єкта на ринку і тим менш вразливим є підприємство до коливань попиту та зростання витрат. Показник запасу міцності усуває вплив масштабу підприємства і дозволяєпорівнювати підприємства із різними обсягами діяльності.
Операційний важіль або виробничий леверидж — інструментуправління операційним прибутком, заснований на вивченні
співвідношення постійних і змінних витрат. Чим нижче часткапостійних витрат у загальній сумі витрат підприємства, тим у більшому ступені змінюється величина прибутку щодо темпів зміни валової виручки (обсягу продажів за встановленими цінами).
Вміння застосовувати прийоми аналізу «витрати — обсяг діяльності — прибуток» забезпечує аналітичне обґрунтуванняуправлінських рішень та сприяє ефективності управління підприємством у цілому.
Список використаних джерел
1. Воронко Р. М. Облік у зарубіжних країнах: Навчальний посібник./ Р. М. Воронко. — Львів: Магнолія, 2006. — 2009. — 744 с.
2. Добровський В. М. Управлінський облік: Навч.-метод. посіб. длясамост. вивч. дисц. / В. М. Добровський, Л. В. Гнилицька,Р. С. Коршикова. — К.: КНЕУ, 2003. — 235 с.Храпач А. І.,науковий керівник — Кудлай В. Г., к.е.н., доцент,ДВНЗ «Київський національний економічний університетімені Вадима Гетьмана», м. Київ
