Сутність діагностики фінансово-господарської діяльності підприємства полягає у встановленні та вивченні ознак, вимірюванніосновних характеристик, що відображають стан економіки і фінансів господарюючого суб’єкта, для передбачення можливихвідхилень від стійких, стандартних значень і запобігання порушень нормального режиму роботи. На думку А. Д. Шеремета [1]ключовою метою фінансового аналізу є отримання певного числаосновних параметрів, що дають об’єктивну й обгрунтовану характеристику фінансового стану підприємства. Це стосується, першза все, змін у структурі активів і пасивів, у розрахунках з дебіторами і кредиторами, у складі прибутків і збитків. Разом з тим, видається логічним запропонувати новий підхіду побудові механізму фінансового аналізу, проведення якогопропонується починати не з часткових складових комплексноїоцінки, а з узагальнюючого показника оцінки фінансового стану
— показника ймовірності банкрутства господарюючого суб’єкта.Саме показник ймовірності банкрутства підприємства в тій чи тіймірі відображає фінансовий стан підприємства через включені внього коефіцієнти: і фінансову стійкість, і ліквідність, і діловуактивність, і платоспроможність, і фінансові результати і ринкову (курсову) вартість його активів.
Необхідно проаналізувати сам показник ймовірності банкрутства через оцінку коефіцієнтів, що до нього входять. Визначитичерез долі їх вагові ранги, динаміку зміни, внаслідок чого, неодмінно, будуть визначені «больові точки» (ослаблення фінансовоїстійкості, погіршення показників ліквідності, платоспроможнос-
Сенс такого підходу полягає в тому, що, спочатку важливо визначити, якщо підприємство за своїми фінансовими та економічними показниками у стані неспроможності (банкрутства), то вжене вимагається проведення детального аналізу. Необхідна термінова його реструктуризація, розробка та проведення заходів зпошуку ефективного власника і, якщо буде потрібно, зміна організаційно правової структури. Якщо ж економіка господарюючого суб’єкта хвора, то швидко і якісно поставити «діагноз» за допомогою проведення «експрес-аналізу» з метою якнайшвидшогоїї оздоровлення. Необхідність постановки даного питання саме вцій площині викликана тим, що існуючий набір діагностичногоінструментарію або застарів, або не відповідає сучасним вимогамреальної економіки.
Такий підхід видається логічним і послідовним і з точки зорузалучення інвестицій в вітчизняну економіку: різні інвестори будуть ставитися по-різному до показників фінансово-економічногостану, розставляючи свої акценти при їх аналізі. Так, наприклад,стратегічний інвестор, що має на меті отримати контрольний пакет акцій компанії, буде намагатися зловити момент зниження нафондовому ринку курсової вартості акцій для їх викупу. Агресивний інвестор віддасть перевагу іншим показникам, у першу чергу, фінансовим результатам підприємства. Банки, насамперед,звертатимуть увагу на ліквідність і платоспроможність компанії.
У свою чергу, досліджуючи підходи до ідентифікації можливого банкрутства варто зауважити, що всі системи прогнозуваннябанкрутства включають в себе декілька (від двох до семи) ключових показників, що характеризують фінансовий стан тієї чиіншої компанії або організації. На їх основі в більшості випадківрозраховується комплексний показник банкрутства з ваговимикоефіцієнтами у якості індикаторів. Ключовими індикаторамипри оцінці ризику банкрутства є коефіцієнти, отримані шляхоммноження на показники: ліквідності, платоспроможності, фінансової стійкості, рентабельності та ділової активності в тій чи іншій їх модифікації.
Критерієм оцінки ризику банкрутства виступає розрахованийекспертним шляхом на основі статистичних даних показник абогрупа показників, що відображають межі фінансової ситуації господарюючого суб’єкта, за якими фінансовий стан може бути визнано задовільним, коли криза не загрожує і стан з проявами передкризового, передкризовий, кризовий або критичний стан.
ті, ділової активності, рентабельності тощо), на які в подальшомунеобхідно буде звернути увагу аналітику.
Призначення цих методик і моделей полягає в прогнозуваннівиникнення кризової ситуації заздалегідь, ще до появи її очевидних ознак. Тому крім традиційних розрахунків (за даними бухгалтерського обліку) необхідно включити додаткові показники, засновані на діючих законах, підзаконних актах, локальнихнормативних документах, відомостях про ставки рефінансуванняНБУ, інформації про розміри інфляції, котируваннях на вітчизняних та світових фондових ринках, даних Держкомстату.
Такий підхід дасть можливість реальної і адекватної оцінкинаближеності або віддаленості ймовірності банкрутства; вкаженапрями для прийняття управлінських рішень щодо істотногополіпшення фінансового стану господарюючих суб’єктів. Загалом, реальна і адекватна оцінка ймовірності банкрутствавітчизняних підприємств надає українським компаніям додатковіможливості по залученню додаткових джерел фінансування (інвестицій) в господарську діяльність, а через податкові надходження — в економіку держави.
Література
1. Шеремет А. Л, Негашев Е. В. Методика фінансового анализа. —М.: ИНФРА-М, 1999.УДК: 33.021Мних Є. В.,д.е.н., професор,завідувач кафедри фінансовогоаналізу і контролю КНТЕУ
