Розрахунок економічної ефективності заходів щодо вдосконалювання організації праці в основному базується на тих самих принципах, що й визначення ефективності нової техніки. Якщо ці заходи впроваджуються в комплексі із заходами щодо вдосконалювання техніки, технології й організації виробництва, то визначається сумарна економія від впровадження всього комплексу заходів.
Основними показниками економічної ефективності є:
1) зростання продуктивності праці;
2) річний економічний ефект (економія зведених витрат).
Приріст продуктивності праці (?П) можна розрахувати, визначивши: збільшення виробітку продукції у розрахунку на одного працівника; зменшення трудомісткості продукції; зменшення втрат і непродуктивних витрат робочого часу; скорочення чисельності працівників; збільшення тривалості фази стійкої працездатності.
Приріст продуктивності праці за рахунок збільшення виробітку продукції визначається за формулою:
100
100
П
2 -=?
В
В ,
100
100
П
2 -=?
В
В ,
1
1 і В
2
— показники виробітку на одного працівника за рік у порівнянних цінах, відповідно, до й після реалізації заходів щодо вдосконалювання організації праці.
Приріст продуктивності праці в результаті зменшення трудомісткості продукції (робіт) розраховується за формулою: де Т
T T =?
100
100
П , T T =?
100
100
П ,
— зменшення трудомісткості продукції (робіт) у результаті впровадження заходів, %.
Приріст продуктивності праці за допомогою зниження втрат і непродуктивних витрат робочого часу визначається за формулою: рч де Е рч
рч
100
100
П E E =? , рч
100
100
П E E =? ,
— зниження втрат і непродуктивних витрат робочого часу, %.
Приріст продуктивності праці за рахунок скорочення чисельності працівників визначається за формулою: чср де Е ч
ч
100 EР E
П =?, ч
100 EР E
П =?,
— економія чисельності (вивільнення) працюючих після впровадження заходів, осіб; Р ср
— розрахункова середньооблікова чисельність працівників, обчислена для обсягу виробництва планованого періоду щодо виробітку базового періоду, осіб.
Приріст продуктивності праці за рахунок збільшення тривалості фази стійкої працездатності в результаті поліпшення умов праці розраховується за формулою: де Р
п K P PP
100
1
П
1
12 + =? , п K P PP
100
1
П
1
12 + =? , п K P PP
100
1
П
1
12 + =? ,
1 і Р
2
— питома вага тривалості фази підвищеної працездатності в загальному фонді робочого часу до й після впровадження заходів, що поліпшують умови праці; K п
— поправочний коефіцієнт , що виражає частку приросту продуктивності праці, зумов
1
Коефіцієнт K п , одержаний в результаті статистичної обробки фактичних даних, враховує фактичну невідповідність величини приросту продуктивності праці приростові питомої ваги величини фази підвищеної працездатності.
де В
Приріст продуктивності праці в цілому в результаті впровадження комплексу заходів знаходять за формулою: ? і n
Е ч
100 де ? n і
=? n і
ЕР чср
П, ? =? n і
ЕР чср
П,
Е ч
— сума відносної економії чисельності працівників по всі заходах.
Річний економічний ефект (Е р ) (економія зведених витрат) у гривнях розраховується за формулою: де С
одн221р )(ВЕВССЕ--=, одн221р )(ВЕВССЕ--=,
1 і С
2
— собівартість одиниці продукції (робіт) до й після впровадження заходу, грн; В
2
— річний обсяг продукції (робіт) після впровадження заходу в натуральному виразі (штуки, тонни, метри кубічні тощо); Е н
— нормативний коефіцієнт порівняльної економічної ефективності інвестицій ; В од
— одноразові витрати, пов’язані з розробленням і впровадженням заходів, грн.
Під час розрахунку річного економічного ефекту, досягнутого в результаті вдосконалення організації праці, зазвичай розглядають окремо зміну умовно-змінних і зміну умовно-постійних елементів собівартості продукції.
До умовно-змінних витрат належать: виробнича заробітна плата (основна й додаткова), витрати на матеріали й напівфабрикати, технологічну енергію й паливо, транспортування й переробку відходів виробництва, контроль якості продукції. Для розрахунку економічної ефективності приймається, що величина цих витрат змінюється пропорційно зміні обсягів виробництва продукції.
До умовно-постійних витрат відносять амортизаційні й експлуатаційні витрати, пов’язані з устаткуванням, будинками, спорудами, технологічним й організаційним обладнанням, витрати на освітлення, опалення, утримання адміністративно-технічного
1
Нормативний коефіцієнт порівняльної економічної ефективності й інвестицій (Е н )
дорівнює 0,15 (величина, обернена терміну окупності (Г н ); Е н = 1 : Т н , або Т н = 1 : Е н . При цьому Т н = 6,7 року).При цьому Т н = 6,7 року).дорівнює 0,15 (величина, обернена терміну окупності (Г н ); Е н = 1 : Т н , або Т н = 1 : Е н . При цьому Т н = 6,7 року).
лену функціональним станом організму людини в різних умовах праці (береться рівним 0,2).
— обернено пропорційною обсягу виробництва.
З урахуванням розподілу собівартості продукції на умовнозмінні й умовно-постійні витрати річний економічний ефект розраховується за формулою: де а
одн2
21р
УУ )(ВЕВ
ВВ ааЕ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? -+-= , одн2
21
21р
УУ )(ВЕВ
ВВ ааЕ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? -+-= ,
1 і а
2
— умовно-змінні витрати на одиницю продукції (робіт) до і після впровадження заходів, грн; У
— річна сума умовнопостійних витрат за базовий період, грн; В
1 і В
2
— річний обсяг продукції (робіт) до й після впровадження заходів у натуральному виразі.
Позитивне значення Е р означає, що захід щодо вдосконалення організації праці є економічно ефективним.
Якщо виникає необхідність вибрати з кількох можливих варіантів заходів найдоцільніший, то вибирається той, за якого собівартість продукції (робіт) і зіставні одноразові витрати будуть мінімальними, тобто
.min?+ одн
ВЕC .min?+ одн
ВЕC
Одноразові витрати (В од ), необхідні для здійснення заходів щодо вдосконалення організації праці, можуть бути капітальними та витратами, які відображаються на собівартості продукції й ураховуються у розрахунку річного економічного ефекту через нормативний коефіцієнт зіставної ефективності інвестицій.
Капітальні витрати включають інвестиції в нові будинки, технологічне устаткування, технологічне обладнання тощо. Для розрахунку економічної ефективності визначаються додаткові капітальні внески як різниця між загальними капітальними витратами, необхідними для проектного (К
2 ) і базового (К
1 ) варіантів. За незмінного випуску продукції в зіставних варіантах розрахунок здійснюють за формулою:
12дод
ККК-=.
12дод
ККК-=.
Якщо впровадження заходу забезпечує збільшення обсягу продукції, що випускається, то базовий варіант К
1 зводиться до рівного обсягу продукції, й формула матиме вигляд:
персоналу. Абсолютне значення цих витрат за певний період можна вважати незалежним від обсягу виробництва, а їхню величину, віднесену до одиниці продукції,
2
12дод
В
В
ККК-= .
2
12дод
В
В
ККК-= .
1
Розрахунок додаткових капітальних внесків потрібен для визначення строку окупності або коефіцієнта порівняльної економічної ефективності.
Термін окупності Т од розраховується за формулою:
од од )ВС(С
В
Т = . од од )ВС(С
В
Т = .
221
Величина, обернена строку окупності, називається коефіцієнтом ефективності (Е) і визначається за формулою: од
T
1 E= . T
1 E= .
Отримані показники є найважливішою підставою для вибору варіантів організаційних нововведень й остаточного прийняття рішень.
Для оцінки заходів щодо вдосконалювання організації та умов праці, крім підрахунку загальної економічної ефективності, також використовують різні випадкові показники, наприклад, відносну економію (умовне вивільнення) чисельності працівників, економію від зниження окремих елементів собівартості продукції, приріст обсягу виробництва.
Приріст обсягу виробництва (р) (у відсотках) розраховується за формулою: де В
010
В
ВВ
1
12 =p ;
001
В
ЕТ
1 ч + =p ,
010
В
ВВ
1
12 =p ;
001
В
ЕТ
1 ч + =p ,
010
В
ВВ
1
12 =p ;
001
В
ЕТ
1 ч + =p ,
1 і В
2
— річний обсяг виробництва до й після впровадження заходу, виражений у нормо-годинах, у натуральному або вартісному вираженні; Т
— річне зниження трудомісткості за В
1 , нормо-год.; Е ч
— річна економія робочого часу у зв’язку зі зменшенням його втрат, нормо-год.
Відносна економія (умовне вивільнення) чисельності працівників (робітників) (Е ч ) розраховується в такий спосіб:
1) за рахунок зниження трудомісткості: нбб
221 ч
К B)(
Е F tt ? = ,
221 ч
К B)(
Е F tt ? = ,
1 і t
2
— трудомісткість одиниці продукції (робіт) до й після впровадження заходу, нормо-год; F б
— фонд робочого часу одного робітника до впровадження заходу, год; К нб
— коефіцієнт виконання норм виробітку в базовому році;
2) за рахунок зниження втрат робочого часу: де F п й F б
1 п ч
Ч1Е ? ? ? ? ? ? ? ? -= F F ;
1
2
21 ч
Ч
Б100
ББ
Е = ,
1 п ч
Ч1Е ? ? ? ? ? ? ? ? -= F F ;
1
2
21 ч
Ч
Б100
ББ
Е = ,
1 б п ч
Ч1Е ? ? ? ? ? ? ? ? -= F F ;
1
2
21 ч
Ч
Б100
ББ
Е = ,
— фонд робочого часу одного робітника до й після впровадження заходу, год; Ч
1
— чисельність робітників до впровадження заходу, осіб; Б
1 і Б
2
— втрати робочого часу до й після впровадження заходу, %.
3) за рахунок приросту обсягу виробництва: де Ч
21ч
Ч
100
1ЧЕ? ? ? ? ? ? += p ,
21ч
Ч
100
1ЧЕ? ? ? ? ? ? += p ,
1 і Ч
2
— чисельність робітників до й після впровадження заходу, осіб; р
— приріст обсягу виробництва в результаті впровадження заходу, %.
Економія по окремих елементах собівартості (Е с ) розраховується за такими формулами. I. Економія заробітної плати (Е з.п ):
1) за рахунок зниження рівня трудомісткості: де Е з і Е з.в
? ? ? ? ? +-=
100 д
1)З(ЗЕ п2п1з ,
221з.в
В
100 д
1)Р(РЕ ? ? ? ? ? ? +-=, ? ? ? ? ? ? +-=
100 д
1)З(ЗЕ п2п1з ,
221з.в
В
100 д
1)Р(РЕ ? ? ? ? ? ? +-=,
— економія заробітної плати від зниження трудомісткості відповідно, за погодинної і відрядної оплаті праці, грн; З п1 і З п2
— річний фонд заробітної плати робітників-погодинників до й після впровадження заходу, грн; д
— додаткова заробітна плата, %; Р
1 і Р
2
— відрядна розцінка на одиницю продукції до й після впровадження заходу, грн;
2) за рахунок зменшення чисельності працівників: де З ср
срчc
ЗЕЕ=, срчc
ЗЕЕ=,
— середньорічна заробітна плата одного працівника (основна і додаткова), грн.
Економія по фонду заробітної плати зумовлює економію передбачених законом нарахувань на заробітну плату (Е н ):
де t
100
ЕЕ зн е = ,
100
ЕЕ зн е = ,
— передбачені законом податки й нарахування на заробітну плату, грн. II. Економія за рахунок скорочення витрат сировини й матеріалів: де M
Ц)ВМ(МЕ
221CM -=,
Ц)ВМ(МЕ
221CM -=,
1 і М
2
— норма витрат матеріалу на одиницю продукції до й після впровадження заходу в натуральному виразі; В
2
— річний обсяг продукції (робіт) після впровадження заходу в натуральному виразі; Ц
— ціна одиниці відповідного матеріалу, грн. III. Економія від зменшення браку: де Б
100
С)ВБ(Б
Е
22В2В1 зм =,
100
С)ВБ(Б
Е
22В2В1 зм =,
— відсоток забракованих виробів відносно кількості якісних до й після впровадження заходів; С
В1 й Б
В2
2
— собівартість одиниці продукції (робіт) після впровадження заходу, грн. IV. Економія за собівартістю шляхом зниження плинності робочої сили через незадоволеність організацією праці: де ?
? ? ? ? ? ? ? ? -= ?
П1
П2
4
1 c
К
К
1Е
Ті
Р, ? ? ? ? ? ? ? ? -= ?
П1
П2
4
1 c
К
К
1Е
Ті
Р,
4
Р
— середньорічний збиток, заподіяний підприємству плинністю робочої сили, грн, у тому числі: P Ti
Ті
1
— збиток, викликаний недоодержанням продукції протягом місяця від працівників, що вирішили залишити роботу; P T2
— збиток, викликаний недоодержанням продукції від працівників, новоприйнятих на роботу; Р
— витрати, пов’язані з навчанням новоприйнятих працівників; P T4
Т3
— додаткові витрати, пов’язані з організацією роботи із прийому й звільнення працівників за власним бажанням; К
— фактичний відсоток плинності робочої сили у зв’язку з недоліками в організації праці на підприємстві; К
Т1
— очікуваний відсоток плинності робочої сили після впровадження заходів щодо вдосконалення організації праці. V. Економія у зв’язку зі скороченням захворюваності й травматизму (Е н ):
Т2
де е
= i1 -=
Нi21н
Р)Н(НЕ , ? = -= i1
Нi21н
Р)Н(НЕ ,
1 і Н
2
— втрати робочого часу з причин тимчасової непрацездатності протягом року до й після впровадження заходів, дн.; ? n
Р
— середній денний розмір збитку, заподіяний підприємст
Нi
= i1 ву у зв’язку з одержанням робітником виробничої травми або професійного захворювання, грн. = i1 ву у зв’язку з одержанням робітником виробничої травми або професійного захворювання, грн.
Економічна ефективність заходу визначається як різниця між отриманою економією (включаючи додатковий прибуток) і витратами, пов’язаними з упровадженням заходу. Ці витрати поділяються на дві категорії: поточні витрати (витрати, що виникають з кожним періодом або циклом виробництва,
— заробітна плата робітників, вартість сировини і матеріалів,
— які щорічно повністю відносяться на собівартість), зумовлені запровадженням заходу; одноразові (капітальні) витрати, що окупаються протягом низки років.
З урахуванням сказаного умовно-річна економічна ефективність заходів з удосконалення організації праці може бути розрахована за формулою: де Е еф
Е еф = Е р – В п – В к · Е н ,
Е еф = Е р – В п – В к · Е н ,
— умовно-річна економічна ефективність, грн; Е р
— умовно-річна економія, грн; В п
— поточні витрати, грн; В к
— одноразові капітальні витрати, грн; Е н
— нормативний коефіцієнт ефективності, що характеризує частку капітальних витрат, яка відноситься на собівартість продукції протягом року і дорівнює величині, зворотній нормативному терміну окупності капітальних витрат.
Величину В к · Е н часто називають капітальними витратами, приведеними до середньорічного вимірювання, або просто приведеними капітальними витратами.
Фактичний термін окупності капітальних витрат може бути розрахований за формулою: п де t ок
к ок BEp B =t, к ок BEp B =t,
— фактичний термін окупності капітальних витрат, років.
Однак наведений порядок розрахунків не враховує фактора часу, а саме: витрати на захід можуть бути розтягнуті у часі, до-
n де Н
У силу цього проводиться процедура приведення різночасових витрат і доходів від реалізації заходів до базового вимірювання
— дисконтування. Для цього застосовується коефіцієнт дисконтування, що обчислюється за формулою: де а і
і і
Е а )1( + =, і і
Е а )1( + =, і і
Е а )1( + =,
— коефіцієнт дисконтування; і
— період часу від початку здійснення витрат, або горизонт розрахунку (у рік початку впровадження проекту приймається рівним 0); Е
— норма дисконту (ставка дисконтування)
— прийнятна для інвестора норма доходу на капітал, вибираючи яку, орієнтуються на поточну відсоткову ставку, усереднені показники прибутковості акцій або суб’єктивні оцінки фірми, % / 100. наступного року:
Так, якщо Е = 0,24, то у рік здійснення капітальних витрат:
Так, якщо Е = 0,24, то у рік здійснення капітальних витрат:
1 )24,01(
1
0
0 = + =a;
1 )24,01(
1
0
0 = + =a;
1 )24,01(
1
0
0 = + =a;
806,0 )24,01(
1
1
1 = + =a.
806,0 )24,01(
1
1
1 = + =a.
806,0 )24,01(
1
1
1 = + =a.
Розрахунок показника ефективності
— чистого дисконтованого доходу
— здійснюється окремо по роках: де ЧДД і
ЧДД і = (R i – ?Зт і ) · a i – Кдоп i · a i ,
ЧДД і = (R i – ?Зт і ) · a i – Кдоп i · a i ,
— чистий дисконтований дохід, отриманий в і-й рік від початку впровадження проекту, грн; R i
— результат (економія), отриманий в i-му році, грн; ?Зт і
— збільшення поточних витрат в і-му році, грн; Кдоп і
— додаткові капіталовкладення в і-му році, грн.
Чистий дисконтований дохід за ряд років визначається як сума ЧДД, розрахованого по роках. Фактичний термін окупності капітальних вкладень визначається як той період часу, за який сумарний ЧДД дорівнюватиме сумі інвестицій.
ходи від його реалізації отримані тільки після здійснення витрат; дохід, отриманий в більш ранні терміни, може стати додатковим джерелом інвестицій і дати додаткову віддачу; можливе інфляційне знецінення отриманого в пізніші терміни доходу; не виключено збільшення факторів ризику та невизначеності за збільшення термінів від здійснення витрат до отримання доходу.
Суттєвим моментом у розрахунках економічної ефективності заходів з удосконалення організації праці є зіставлення очікуваного (розрахункового) та фактично досягнутого економічного ефекту й аналіз чинників, що визначили їх відмінності.
При цьому ефективність праці на рівні підприємства значною мірою пов’язана з продуктивністю праці, процесом її підвищення або зниження. (рис. 13.2). Бачимо, що ефективність виробництва певним чином впливає як на стан загальновиробничих показників, так і на стан психологічного клімату в колективі, а, відповідно, і на ставлення кожного індивіду до своєї роботи (обов’язків).
Зростання ефективності
Низький рівень продуктивності праці, спад ефективності
Високий рівень продуктивності праці
Неефективне використання людських ресурсів, продукції та грошових коштів
Ефективне використання людських ресурсів, продукції і грошових коштів
Ослаблення основи підприємства, порушення ритмічності виробництва
Стабілізація та зміцнення основ підприємства, виконання планового завдання своєчасно
Нестабільна зайнятість, проблеми працевлаштування і зниження життєвого рівня через зниження доходів
Стабілізація зайнятості та робочих місць, підвищення життєвого рівня на основі зростання доходів
Тяжкий настрій на роботі і падіння перспективності наявної кваліфікації, психологічна криза
Приємний настрій на роботі, перспективність у житті, прогрес і розвиток людини, психологічна комфортність
Розпад згуртованості колективуЗгуртованість колективу
Рис. 13.2. Зв’язок ефективності праці з її продуктивністю
Тобто створюється певний ланцюжок результат зростання ефективності виробництва (рис. 13.3):
Зміна у бік зростання показників господарської діяльності
Підвищення продуктивності праці по підприємству і на робочих місцях
Витрати на розвиток виробництва
Підвищується конкурентоспроможність підприємства
Зростання заробітної плати
Поліпшення психологічного клімату в колективі
З’являються інвестиції на впровадження інновацій
Підвищується рівень оновлення ОВФ та освоєння нової продукції на основі нових технологій
Виробничий процес стає більш сучасним, скорочуються втрати робочого часу.
Зростає задоволеність роботою, з’являється гордість за своє підприємство
Підвищується соціально-економічна ефективність організації праці
Збільшуються кошти на соціальний розвиток колективу
Зростає економічна ефективність виробництва
Рис. 13.3. Схема впливу ефективності праці на ефективність виробництва
Цьому сприяє і система управління виробництвом, яка впливає на всю багатогранну діяльність підприємства, це дає можливість визначити вплив управлінської праці на безліч показників управлінської діяльності. При цьому ефективність праці зводиться до економії, одержуваної від впливу управлінського персоналу на виробничу діяльність підприємства, порівняно з витратами на управління.
1. Ефективність управлінської праці (Е п ) (у розрахунку на рік) визначається за формулою: у де E п
е п
В
В
Е=, е п
В
В
Е=,
— економічний ефект; В е
— річні витрати; В у
— сумарні річні витрати на управління.
2. Економічний ефект (E y ) є приведена за рік сума економії на управлінську діяльність: n де Е і
= i
1 ?-= іу
ЕЕЕ
1 ун
В , ? = ?-= i іу
ЕЕЕ
1 ун
В ,
— економія і-го виду робіт; Е н
— нормативний коефіцієнт ефективності (0,15); n
— число виконаних робіт, що дали економію.
3. Ефективність управлінської праці виражається показником виробничої діяльності підприємства. Загальний вигляд формули буде таким: у де Е уі
і уі
В
Е
П =, і уі
В
Е
П =,
— економічна ефективність управління по і-му показнику підприємства; П і
— результат роботи по і-му показнику.
4. Управління персоналом впливає на скорочення трудомісткості продукції, що випускається, підвищення ритмічності роботи, поліпшення матеріально-технічного постачання та обслуговування основного виробництва, оптимізацію техніко-економічного й оперативного планування. Тому економічну ефективність можна визначити за формулою: у
п
В
Е
П пр =. п
В
Е
П пр =.
5. Управлінський персонал впливає і на зниження собівартості продукції, що випускається, особливо умовно-змінних витрат. Це можна виразити у такий спосіб: у де Е узв
В
Е
Е P узв узв =,
В
Е
Е P узв узв =,
— річна економія ефективності за рахунок зниження умовно-змінних витрат у собівартості; P узв E
— річна економія за рахунок умовно-змінних витрат.
Слід зазначити, що оцінка управлінської праці важлива з погляду організації праці, однак є певна особливість в оцінюванні ефективності нормування управлінської праці.
Якщо витрати на нормування оцінюються і враховуються досить просто, то ефект від нього, що залежить від якості розробки
Методичні основи оцінки ефективності нормування управлінської праці мають випливати з її завдань, аналіз яких дозволяє зробити такі висновки:
1. Роль норм і нормативів праці як інструмента для організації суспільного виробництва, його наукового проектування і планування як умови для розробки заходів щодо вдосконалення організації праці та заробітної плати інженерно-технічних працівників і службовців визначає абсолютну ефективність нормування.
2. Витрати на розробку і впровадження норм і нормативів управлінської праці можна вважати виправданими, якщо цих норм і нормативів, по-перше, до цього часу не було, а по-друге, якщо їх якість задовольняє вимоги щодо нормування. З цього погляду настільки ж виправданим є вдосконалення чинних норм і нормативів.
Якщо абсолютну ефективність роботи з нормування управлінської праці вважати доведеною, то економічні обґрунтування у цій галузі повинні базуватися на розрахунках порівняльної ефективності. Порівняння при цьому може проводитися за величиною досягнутого ефекту, за величиною витрат і за відношенням ефекту до витрат.
Величина ефекту, який досягається, при нормуванні управлінської праці залежить передусім від форми використання норм. Це пов’язано з тим, що впровадження прогресивних норм може бути забезпечено тільки двома шляхами: за рахунок поліпшення організації праці і за рахунок інтенсифікації праці.
Удосконалення організації праці дозволяє скоротити її реальні витрати на одиницю роботи і підвищити її якість. Ефект при цьому складатиметься з абсолютної та відносної економії управлінської праці, з одного боку, й ощадливого використання матеріальних, грошових і трудових ресурсів у виробництві, що досягається за рахунок підвищення якості управління,
— з іншого.
1
В. С. Рапопорт. Основы нормирования управленческого труда на промышленных предприятиях.
— М. : Экономика, 1968.
— С. 51
—58.
норм і від повноти їх упровадження, може бути оцінений лише за допомогою спеціального аналізу. Незважаючи на зазначені складнощі, така оцінка необхідна, тому що нормування витрат праці інженерно-технічних кадрів і службовців як на стадії розробки норм і нормативів, так і на стадії їх упровадження являє собою досить трудомістку роботу, витрати на яку повинні окупатися відповідним ефектом1.
Розроблені методи розрахунку економічного ефекту від підвищення якості управління, пов’язаного з удосконаленням організації праці інженерно-технічних працівників і службовців, досить докладно описані . Зазвичай цей ефект значно перевищує економію живої праці, що досягається в апараті управління, та оскільки він є результатом не стільки нормування, скільки заходів зі зміни безпосередньо організації праці, його часто на нормування не поширюють. Такий підхід є серйозною методичною помилкою, оскільки принижує роль нормування у загальній системі заходів з наукової організації управлінської праці, а в багатьох випадках навіть ускладнює фінансування та проведення цієї роботи.
Очевидно, у тих випадках, коли результат упровадження прогресивних норм на управлінські роботи дістає своє вираження в ефекті від цілого комплексу заходів, цей ефект повинен бути відповідним чином розподілений. Принципи розподілу можуть бути різними: і за трудомісткістю розробки та впровадження заходів, і за їх вартістю, і, нарешті, просто за кількістю заходів (тут навряд чи можуть бути однозначні рекомендації). Однак якщо цей розподіл буде навіть недостатньо точним, методично він більш виправданий, ніж перенесення всього ефекту тільки на один вид заходів.
У практиці нормування управлінської праці ефект від упровадження норм часто-густо розраховується за теоретично можливою економією праці. Сутність розрахунку можна виразити такою формулою: n де ?T
