Posibniki.com.ua Менеджмент Організація та нормування праці 1.2. Зміст, завдання та наукові основи наукової організації праці


< Попередня  Змiст  Наступна >

1.2. Зміст, завдання та наукові основи наукової організації праці


Говорячи «Організація та нормування праці», не можна оминути питання становлення та розвитку наукової організації праці як науки, яка згідно з визначенням Всесоюзної наради з організації праці в промисловості та будівництві (1967 р.) являє собою «таку організацію праці, яка ґрунтується на досягненнях науки та передовому досвіді, систематично впроваджуваних у виробництво, дає змогу якнайкраще поєднати техніку і людей у єдиному виробничому процесі, забезпечує найефективніше використання матеріальних і трудових ресурсів, безперервне підвищення продуктивності праці, сприяє збереженню здоров’я людини, поступовому перетворенню праці на першу життєву потребу» .

Зміст наукової організації праці, її завдання, наукові основи та взаємозв’язки з організацією виробництва подано на рис. 1.4.

1

Рекомендации Всесоюзного совещания по организации труда (26

—29 июня 1967 г.).

— М.: НИИ труда, 1967.

— С. 3

—4.

вих чинників у чітку систему. Наочним прикладом синтетичних дій може слугувати розроблення і впровадження у виробництво добре продуманого, економічно й соціально обґрунтованого комплексного плану організаційно-технічних заходів щодо підвищення рівня організації праці.

В д о с к о н а л е н н яп і д г о т о в к иім а т е р і а л ь н о т е х н і ч н о г ов и р о б н и ц т в а

У п р о в а д ж е н н ян о в о ї т е х н і к ит ап р о г р е с и в н о їт е х н о л о г і ї

Р а ц і о н а л ь н ао р г а н і з а ц і яо с н о в н о г ов и р о б н и ч о г оп р о ц е с у

Р а ц і о н а л ь н ао р г а н і з а ц і яд о п о м і ж н о г о в и р о б н и ц т в ат ай о г о с л у ж б

Н а у к о в ао р г а н і з а ц і я у п р а в л і н н яв и р о б н и ц т в о м

Елементи наукових основ організації виробництва, взаємопов’язані з НОП

П

О

Н

С о ц і а л ь н і : в и х о в а н н ят в о р ч о г о с т а в л е н н яд оп р а ц і ; с т в о р е н н яу м о вд л я в с е б і ч н о г о ,г а р м о н і й н о г ор о з в и т к уп р а ц і в н и к і в

П с и х о ф і з і о л о г і ч н і : р е к о м е н д а ц і їн а у к , щ ов и в ч а ю т ь в п л и вп р а ц іт ав и р о б н и ч о г ос е р е д о в и щ ан ал ю д и н у ; н о р м а т и в из ау м о в а м ип р а ц і

П р а в о в і : о с н о в о п о л о ж н ід о к у м е н т и ;п р а в о в і н о р м и ;т е х н і к о е к о н о м і ч н і н о р м а т и в иі н о р м и

П

О

8 З а в д а н н я

Н

1

Н а у к о в іо с н о в и

П с и х о ф і з і о л о г і ч н і : з б е р е ж е н н яз д о р о в ’ яі п р а ц е з д а т н о с т іл ю д и н и ;з а б е з п е ч е н н яз м і с т о в н о с т іт ап р и в а б л и в о с т іп р а ц і

Т е х н і к о т е х н о л о г і ч н і : в и с н о в к иі н ж е н е р н и хім а т е м а т и ч н и хн а у к ,д о с я г н е н н ят е х н і к и іп е р е д о в о їт е х н о л о г і ї

З м і с т ,з а в д а н н ят ан а у к о в іо с н о в и

4 .

1 .

Е к о н о м і ч н і : р а ц і о н а л ь н ев и к о р и с т а н н ят р у д о в и хім а т е р і а л ь н и хр е с у р с і в ;п і д в и щ е н н яп р о д у к т и в н о с т іп р а ц ійе ф е к т и в н о с т ів и р о б н и ц т в а

Р и с .

С о ц і а л ь н о е к о н о м і ч н і : п о л о ж е н н яі р е к о м е н д а ц і ї е к о н о м і ч н и х , с о ц і о л о г і ч н и х т аі н ш и хз а г а л ь н о т е о р е т и ч н и хн а у к

Основні напрями

У д о с к о н а л е н н ян о р м у в а н н яп р а ц і

У д о с к о н а л е н н яо р г а н і з а ц і їо п л а т ип р а ц і

З м і ц н е н н яд и с ц и п л і н и п р а ц іір о з в и т о к і н і ц і а т и в и

П о л і п ш е н н яо р г а н і з а ц і ї п і д б о р у ,п і д г о т о в к ит а п і д в и щ е н н як в а л і ф і к а ц і їк а д р і в

Р о з р о б к аів п р о в а д ж е н н яр а ц і о н а л ь н и хф о р м п о д і л уік о о п е р а ц і ї п р а ц і

П о л і п ш е н н яу м о вп р а ц і

Р а ц і о н а л і з а ц і ят р у д о в о г оп р о ц е с у ,в п р о в а д ж е н н яп е р е д о в и хп р и й о м і вім е т о д і вп р а ц і

Як видно зі схеми, завдання НОП поділяються на три групи. Економічні завдання полягають у раціональному використанні праці, забезпеченні скорочення трудових і матеріальних витрат, що сприяє зростанню продуктивності праці та підвищенню ефективності виробництва.

Психофізіологічні завдання полягають у забезпеченні сприятливих умов для нормального функціонування та відтворення робочої сили, збереження здоров’я і працездатності працівників.

Соціальні завдання покликані створювати умови для підвищення ступеня змістовності, привабливості праці, досягнення зацікавленості у творчому ставленні до праці, а також можливостей поглиблення підготовки та підвищення кваліфікації працівників.

Основами формування та розвитку наукової організації праці є досягнення науки, техніки і передового виробничого досвіду, на базі яких повинна здійснюватися дослідна та практична робота щодо забезпечення найраціональнішої організації трудової діяльності людей.

Соціально-економічні основи НОП спираються на економічні закони і категорії, що передбачають економію часу в результаті здійснення конкретних заходів, зміну праці, стимулювання роботи працівників, забезпечення їм раціональних умов праці та побуту.

Техніко-технологічні основи НОП передбачають упровадження новітньої техніки і технологій, що в свою чергу має базуватися на врахуванні вимог НОП на стадії створення нових знарядь праці та нової технології.

Правові основи передбачають сукупність державних законів, правових норм і правил, що регулюють питання праці. До їх числа належать: Конституція України, Кодекс законів про працю України, різні санітарні норми і правила, стандарти з безпеки праці, постанови Міністерства праці та соціальної політики України і т. д.

Психофізіологічні основи базуються на тому, що будь-який захід з НОП має оцінюватися з погляду того, який вплив він має на організм людини, якою мірою сприяє збереженню її здоров’я, підвищенню життєдіяльності. Для цього необхідно мати уявлення про психофізіологічні аспекти трудових процесів. До таких аспектів слід віднести: фізіологію праці, психологію, санітарію і гігієну праці, ергономіку.

На сьогоднішній день основи НОП залишились, однак, на жаль, цьому питанню не приділяють необхідної уваги. І хоча є розуміння необхідності застосування НОП, але відсутність кош-

— науки, яка стала результатом роботи вчених і дослідників різних країн попередніх епох.

1.3. Історичний розвиток і сучасні підходи до НОП Історичні етапи розвитку науки «Організація та нормування праці» показано на рис. 1.5. Розробка основ цієї науки з метою їх раціоналізації почала активно здійснюватися з другої половини XVIII ст. До цього лише фрагментарно займалися окремими проблемами цієї науки. Так, Де-ля-Гір установив зв’язок між масою людського тіла та фізичною силою людини; М. Перрова (1760 р.) та Ч. Бебідж (1830 р.) працювали над систематизацією вивчення методів праці, у 1849 р. у Франції була видана книга «Рекомендації щодо вибору професій», І. М. Сєченов як результат дослідження головного мозку у 1863 р. видав книжку «Рефлекси головного мозку»; Ф. Гальтон у 1883 р. уперше запропонував застосовувати тестові випробування для діагностичного оцінювання особистості.

Бурхливого розвитку цей процес набув на межі XIX

—XX ст., коли у практику широко ввійшло розчленовування робіт (редукція праці) на елементи й утвердився термін «нормування праці» (Ф. Тейлор (1883 р.)), дослідження подружжя Френка та Ліліан Гілбретів (1912 р.).

На рубежі XIX і XX століть у характері виробництва сталися найбільші зрушення. Передусім різко зросли його масштаби і концентрація. З’явилися підприємства-гіганти, на яких працювали тисячі, а деколи і десятки тисяч робітників і інженерів, застосовувалося дороге устаткування, складні технологічні процеси, базовані на останніх досягненнях науково-технічної думки. Для їх обслуговування були потрібні освічені і грамотні люди, які свідомо і зацікавлено ставляться до своєї праці та її результатів.

У цих умовах необхідною стала докорінна зміна моделі управління виробництвом, упровадження інших організаційних структур, схем підпорядкованості, суворе дотримання технологій, точність виконання завдань, обґрунтоване стимулювання і т. ін.

Ф. Тейлор розвивав організацію праці у чотирьох сферах:

1) нормування (будь-яку працю можна структурувати і виміряти);

тів і кваліфікованих досвідчених кадрів поступово призводить до забуття НОП

2) дослідження співвідношення часу і завдання (результату необхідно досягати до визначеного часу);

3) систематичний добір і навчання працівників;

4) наявність грошових стимулів.

Він вважав, що потрібно створити систему, яка б примусила працівника трудитися з максимальною інтенсивністю.

До основних факторів високої продуктивності праці Ф. Тейлор відносив урок (завдання, норму) і премію за виконання уроку. При невиконанні уроку працівник не тільки не одержує премії, але й зменшується його основна відрядна оплата.

Ф. Тейлор вважав, що кожному прийому, кроку, руху працівника повинна передувати розумова підготовча робота у спеціально організованому розрахунковому або розподільчому бюро.

При цьому основою наукової організації праці був хронометраж, а пізніше почала застосовуватися кінозйомка. Кожен трудовий процес поділявся на якомога більшу кількість елементів. Кожний елемент перевірявся з погляду доцільності, вироблявся аналіз кожного руху, досліджувалися можливості скорочення, спрощення рухів і виконання їх найменш стомлюючим способом; усі неспритні й марні рухи виключалися.

Г. Емерсон у 1911 році у своїй головній роботі «Дванадцять принципів продуктивності» сформулював дванадцять принципів управління підприємством і вперше ввів поняття «ефективність». А. А. Файоль розробив систему з 14 принципів розподілу і спеціалізації праці. Вони поділялися на структурні, принципи процесу і принципи кінцевого результату. Пізніше А. Могенсен (1930 р.) поширив ці дослідження з рівня окремих операцій на весь виробничий процес, а Г. Мейнард (1939 р.) додав системного характеру пошуку і використанню різних засобів раціоналізації. У результаті склався підхід, названий проектуванням раціональних методів роботи. Цей підхід передбачає аналіз, синтез, стандартизацію і нормування, пристосування працівника до вимог техніки й технології, до нормалізації трудових процесів.

Особливий слід у розвитку науки «Організація та нормування праці» залишили Френк і Ліліан Гілберти. Вони вивчали фізичні рухи працівників під час виконання роботи з метою розчленовування їх на дрібніші, дискретніші рухи для зменшення фізичних зусиль і підвищення продуктивності праці при виконанні певних виробничих операцій.

Рання діяльність Ф. Гілберта була схожа на те, що робив Ф. Тейлор. Пізніше він організував свою власну консультативну компанію й приєднався до руху наукового менеджменту.

На початку своєї діяльності він розробив систему керування будівництвом, що складалася із трьох частин.

1. Система занять була системою бухгалтерського обліку, розробленою в допомогу підрядникові в підрахунку різних витрат за тиждень роботи.

2. Конкретна система містила докладні поради конкретним підрядникам. Ф. Гілберт писав про необхідність контролювати працівників, включаючи необхідність проведення змагань між групами працівників для найшвидшого завершення роботи. Вся робота була поділена між групами працівників, які змагалися у тому, щоб швидше виконати конкретне завдання.

3. На основі вивчення рухів Ф. Гілберт запропонував систему кращого способу кладки цегли. Він не тільки навчав робітників, як працювати із цеглинами, але й пояснював, чому цей спосіб кращий. Також він наголошував на доцільності економії зусиль, а не швидкості виконання.

Також Ф. Гілберт впровадив пошук підвищення продуктивності праці без докладання більших фізичних зусиль. Результатом його пошуку стало збільшення робітником денної норми кладки цегли з 1000 до 2700 штук без збільшення зусиль.

У 1907 р. Ф. Гілберт познайомився із Фредеріком Тейлором. Співпрацюючи з Ф. Тейлором і поліпшуючи свою власну систему, Ф. Гілберт розробляв усе складніші методи вимірювання часу роботи.

У той же час Ф. Тейлор зайнявся розвитком теорії менеджменту. Він написав такі відомі на весь світ книги, як «Відрядна система», «Цеховий менеджмент» (1903 р.) і «Принципи наукового менеджменту» (1911 р.). Похований він у Філадельфії, де на його могилі написано: «Батько наукового менеджменту».

Своїми експериментами і науковими працями Ф. Тейлор намагався довести, що розроблені методи наукової організації праці і сформульовані на їх основі принципи «наукового менеджменту» внесуть істинну революцію у сучасне виробництво, замінивши застарілі авторитарні методи управління раціональнішими, науковими підходами.

Система Ф. Тейлора полягала в послідовному проведенні принципу розподілу праці на виконавчу та розпорядчу. Він розглядав науковий менеджмент як дієвий засіб наближення інтересів усього персоналу завдяки підвищенню благоустрою працівників і налагодженню тіснішого їх співробітництва з господарями та адміністрацією у справі досягнення виробничих і еко-

Ф. Гілберт разом із дружиною Ліліан у своїх дослідженнях навпаки наполегливо шукали найкращий спосіб виконання конкретної роботи за допомогою вивчення рухів. Вони дали класифікацію «фаз» операцій і процесів, яка була не вельми досконалою щодо виконання, але не щодо ідеї. Ф. Гілберт організував підготовку інструкторів з наукової організації праці (НОП). Також він підтримував концепцію правильного вибору професії. Гілберти стояли біля витоків мікроелементного нормування. Вони винайшли прилад мікрохронометр, що разом з кінокамерою дозволяв точно визначити кількість і склад рухів при виконанні заданої операції. За допомогою цього приладу їм вдалося виділити 17 основних, тобто найчастіше повторюваних рухів кисті руки, які вони назвали, перевернувши навпаки своє прізвище, «треблігами».

Ф. Гілберт також розробляв циклографічну методику приєднання маленької електричної лампочки до руки, пальця, або кисті працівника для фіксування на плівці рухів, що дозволяло проводити більш точний аналіз елементарних рухів працівників. Метод формування раціональних операцій на основі «требліг-підходу» був однією з форм реалізації ідеї Ф. Тейлора про наявність деякого єдиного оптимального методу праці при виконанні повторюваних робіт. Недарма гаслом дослідницької роботи Френка й Ліліан Гілбертів був «єдиний найкращий спосіб».

Велике дослідження причин втоми працівників, проведене Френком і Ліліан Гілбертами, показало, що причиною утоми була не монотонність, а недостатній інтерес керівників до працівника. Вони стали ініціаторами організації в Америці комітету боротьби з утомою. Це дало поштовх розвитку менеджменту, розробці його наукових принципів і формуванню психології керування персоналом.

Намагався застосувати математичний апарат для вивчення механіки тіл і тварин. Виявив фактор утоми, який унеможливлював застосування математичних розрахунків для дослідження трудових процесів людини

номічних завдань підприємства. Сформувалася система Ф. Тейлора, суть якої ґрунтувалася на таких принципах: точне встановлення часу (виробітку) на основі розподілу процесу обробки, хронометражу операцій і вивчення рухів; підбір інструментів, устаткування, режимів обробки, прийомів виконання робіт і робітників для досягнення максимальної продуктивності; контролювання методів роботи, а не продуктивності; повне відокремлення робітників від функцій адміністрації; функціональна система управління, що базується на розподілі безпосередньо адміністративних функцій.

Намагався застосувати математичний апарат для вивчення механіки тіл і тварин. Виявив фактор утоми, який унеможливлював застосування математичних розрахунків для дослідження трудових процесів людини

Галілео Галілей (1564

—1642)

Де-ля-Гір (1666)

Установив зв’язок між масою людського тіла та фізичною силою людини М. Перрове (1760) та

Систематично вивчали методи праці

Ч. Беррідж (1830)

Вийшли книжка «Рекомендації щодо вибору професії», яка містила аналіз професій та опис здібностей, необхідних для успішного оволодіння різними видами робіт

Франція, 1849 рік

1) Марксистська теорія дала значний поштовх дослідженням проблем суспільної праці, експериментальним роботам у галузі організації праці на підприємствах;

2) І. М. Сєченов у роботі «Рефлекси головного мозку» (1863) проаналізував процес тренування, наголосив на важливості і розкрив механізм усунення зайвих рухів у процесі праці;

3) у Московському вищому технічному училищі (1860

—1870 рр.) розроблено раціональну методику навчання робітників професіям металообробки;

4) 1883 рік

— американський психолог Ф. Гальтон уперше запропонував застосувати тестові випробування для діагностичного оцінювання особистості;

5) в Італії у 1893 році А. Моссо досліджував фізіологічні процеси під час утоми. Він сконструював ергограф

Д р у г ап о л о в и н аX I Xс т .

— прилад для запису роботи та визначення втоми;

6) у 1894 році у Франції М. Марей розробив циклографічну методику реєстрації рухів людини під час ходіння і роботи «

1) опрацювали систему організації виробництва і праці («система Тейлора»);

2) впроваджено метод дослідження процесу праці робітників із використанням хронометражу;

3) створено циклографічний метод дослідження рухів за допомогою фото- і кінозйомки, які полегшують їх аналіз і раціоналізацію;

Т е й л о р ,

Ф .

Т е й л о р и з м » (

Г і л б е р тт аі н . )

Ф .

4) встановлено, що елементи трудових процесів

— мікрорухи (мікроелементи), можна звести у певну систему

1) розвинено наукові положення щодо поділу роботи на конвеєрі, синхронізації дій окремих виконавців, обслуговування робочих місць;

1) розвинено наукові положення щодо поділу роботи на конвеєрі, синхронізації дій окремих виконавців, обслуговування робочих місць;

Е л т о н

2) уперше роз’єднано функції основних і допоміжних працівників;

3) доктрина «людських відносин»;

Ф о р д ,

4) розповсюдження системи РЕФА (організація і нормування праці супроводжуються проведенням хронометражу і фотографії робочого часу)

М е й от аі н ш і )

Г е н р і

1) У 1917 р. виходить перший радянський закон про працю («Декрет СНК») «Про восьмигодинний робочий день» від 29.10.1919 р.;

2) Петроградське об’єднання робітників-металістів розробило

Положення про норми заробітної плати в металургійній промисловості, що стало прикладом для інших сфер праці;

3) за вказівкою Леніна при кожній профспілці створюються спеціальні комісії

— бюро нормування (ТНБ) (1918 р.);

4) поява Кодексу законів про працю, де були закріплені положення про порядок найму і звільнення, робочий час та відпочинок, організацію охорони праці (грудень 1918 р.);

5) заснування О. К. Гастєвим Інституту праці при ВЦРПС у

1920 році;

6) того ж року створено Раду наукової організації праці при

Наркоматі робітничо-селянської інспекції;

Р

7) велике значення в цей період приділялося оволодінню раціональними прийомами праці, правильній розстановці працівників, організації й обслуговуванню робочих місць, економному витрачанню робочого часу;

С

Р

С

8) проектувалися та виготовлялися інструменти та пристрої раціональних форм та розмірів, засоби малої механізації, запроваджувалися потокові методи виробництва;

9) прийнято новий Кодекс законів про працю 30 жовтня 1922 р.;

10) відновлення основних і додаткових відпусток, 8-ми годинного робочого дня, відміна обов’язкових наднормових робіт, мобілізації громадян із закінченням воєнного часу за Наказом

Президії Верховної Ради СРСР (червень 1945 р.);

Р у хз ан а у к о в уо р г а н і з а ц і ю т ан о р м у в а н н яп р а ц ів

11) 24 травня 1955 року ухвалено створення Державного комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці та заробітної плати;

12) у серпні 1955 року створено Науково-дослідний інститут праці, де було вдосконалено тарифну систему оплати праці, упорядковано загальну організацію заробітної плати, розроблено нові трудові нормативи, поліпшено нормування праці, уведено п’ятиденний робочий тиждень із двома вихідними;

13) на основі громадянського законодавства були прийняті громадянські кодекси республік (1964 р.);

14) 1 вересня 1967 року в усіх вищих навчальних закладах Радянського Союзу запроваджено викладання навчальної дисципліни «Наукова організація праці»;

15) у Кодексі Законів про працю 9 грудня 1971 р. з’явився розділ

7 «Норми праці та відрядні розцінки», який містив бланки з диспозиції, що посилалися на інструкції з нормування праці

Рис. 1.5. Етапи становлення та розвитку науки «Організація та нормування праці»

« Ф о р д и з м » (

Слід згадати, що завданням менеджменту (згідно з визначенням Вільяма Едвардса Демінга) є створення середовища, де кожен може отримати задоволення від своєї роботи.

На початку XX ст. саме Ф. Гілбрет створив і випробував універсальні методи, які розвинули й удосконалили його послідовники (А. Шоу та ін.). Основними інструментами такого вивчення, що доповнюють один одного, на сьогодні є складання карт виробничих процесів, аналіз мікрорухів, хроноциклографія.

Велику роль у розвитку організації та нормування праці відіграли радянські вчені, які з великою відданістю працювали над цими питаннями.

На початку 30-х років у СРСР почали дослідження нових напрямів дослідження і нормування трудових процесів: у 1930 р. і 1932 р. (тобто приблизно на 10 років раніше, ніж було розпочато перші дослідження по системі МТМ у США) були опубліковані роботи В. М. Іоффе про новий метод нормування ручних прийомів і робіт на основі розробленої ним системи мікроелементів (стандартів). Передумовою до необхідності такого роду нормативів стали виявлені у практиці роботи вітчизняних підприємств суттєві недоліки при нормуванні трудових процесів і розробці нормативів допоміжного та ручного основного часу тільки на основі хронометражних спостережень. Слід зазначити, що поряд з багатьма позитивними властивостями дані хронометражу відрізняються певною суб’єктивністю, що є результатом залежності підсумків спостереження від ставлення виконавця до хронометражу і його поведінки в процесі спостереження; впливу на якість хронометражу об’єктивних даних спостерігача

— його кваліфікації, здібності та вміння правильно визначати фіксажні точки початку і кінця елементів роботи.

Зведення процесу ручної роботи до поєднання обмеженої кількості найпростіших елементів операцій дозволило В. М. Іоффе розробити систему мікроелементних нормативів ручного часу, яка була апробована низкою підприємств. Було випущено понад 500 таблиць елементних нормативів допоміжного часу тільки верстатних робіт (не враховуючи великої кількості подібних нормативів, випущених по слюсарно-складальних, ливарних, термічних, гальванічних та інших роботах). Авторами в результаті критичної перевірки мікроелементів В. М. Іоффе було внесено до них низку змін і доповнень, які полягали у: збільшенні кількості ступенів значень факторів, що визначають тривалість рухів (ступені відстаней і кутів повороту, зусиль, точності); розширенні номенклатури рухів (включені руху ноги, гомілки, ступні); зме-

Проте ця система була детальніше опрацьована і широко впроваджена на підприємствах Північної Америки та Європи. Залежно від особливостей виробництва і специфіки окремих галузей з’явилася ціла низка різновидів системи мікроелементного нормування.


< Попередня  Змiст  Наступна >
Iншi роздiли:
МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ОСНОВИ РАЦІОНАЛІЗАЦІЇ ТРУДОВИХ ПРОЦЕСІВ. ТРУДОМІСТКІСТЬ ПРОДУКЦІЇ
2.2. Основи раціоналізації трудових процесів
2.3. Трудомісткість продукції
ХАРАКТЕРИСТИКА УМОВ ПРАЦІ ТА ПРОВЕДЕННЯ АТЕСТАЦІЇ РОБОЧИХ МІСЦЬ
3.2. Методика інтегрального бального оцінювання важкості праці, розмір доплати за умови праці
Дисциплiни

Медичний довідник новиниКулінарний довідникАнглійська моваБанківська справаБухгалтерський облікЕкономікаМікроекономікаМакроекономікаЕтика та естетикаІнформатикаІсторіяМаркетингМенеджментПолітологіяПравоСтатистикаФілософіяФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki (2022)