< Попередня  Змiст  Наступна >

ЗІ СТРАХУВАННЯ ЖИТТЯ


В статье раскрыты особенности инвестиционной политики компаний по страхованию жизни в свете последних законодательных изменений в Украине. Автор анализирует преимущества и недостатки существующих на рынке инструментов инвестирования и выдвигает предложения в отношении выбора наиболее привлекательных. The article covers the peculiarities of investment policy of life insurance companies in accordance with last changes in the Ukrainian legislative base. The author analyses the positive and nega-tive sides of a number of market instru-ments for invest.

Ключові слова: компанії зі страхування життя; інвестиційна діяльність; інвестиційна політика; інструменти інвестування; страхові резерви

У країнах світу із високим рівнем розвитку фінансового сектора та високою довірою громадян до інструментів цього сектора суттєве місце серед інституційних інвесторів посідають компанії зі страхування життя. Мобілізуючи страхові внески від юридичних та фізичних осіб впродовж тривалого періоду (термін дії кожного договору страхування життя — від 3 до 20 і більше років), страховики мають у своєму розпорядженні «довгі кошти», які і вкладають в інструменти фінансового ринку. Тому деякі зарубіжні економісти навіть розглядають страхові компанії зі страхування життя як суб’єктів фінансового ринку, основною функцією у суспільному відтворенні яких є мобілізація капіталу за допомогою страхування, а надання страхових послуг виступає як другорядна функція.

Проте в Україні роль страховика-інвестора недооцінена як на загальнодержавному рівні, так і на рівні менеджменту самої страхової компанії. Чинні законодавчі обмеження щодо правил інвестування страхових резерві, які уособлюють залучені від страхувальників кошти, та ряд інших суб’єктивних та об’єктивних причин поки що не дозволяють «лайфовій» страховій компанії ефективно управляти тимчасово вільними коштами.

При проведенні інвестиційної діяльності за рахунок страхових резервів компанії зі страхування життя керуються нормами ст. 31 Закону України «Про страхування» [1] та вимогами Правил роз

133 УДК 368.911.1Л. Ю. Сорока, асистент кафедри страхування

До запровадження цих законодавчих вимог, у період з 2003 р. — до 01.10.2005 р. переважна більшість страхових компаній розміщували кошти страхових резервів на депозитах у національній та вільно конвертованій валюті, що становило від 43 до 52 % від загального обсягу страхових резервів компаній зі страхування життя [3]. Така ситуація склалася під впливом ряду чинників. Поперше, робота з банками з питань розміщення коштів на депозитних рахунках характеризується низькими витратами, оскільки для цього не потрібно залучати професійних посередників на фінансовому ринку, і не потребує багато часу, оскільки умови депозитного договору є стандартними для багатьох банків, а обслуговування такого договору здійснює сам банк.

По-друге, банківські депозити порівняно з іншими інструментами фінансового ринку приносять гарантований і достатньо високий дохід, який буде виплачено страховій компанії в будьякому випадку, навіть у разі банкрутства банківської установи. В Україні банківський сектор, на відміну від фондового ринку, має могутніший наглядовий орган (Національний банк України), який чітко виписав процедуру та методологію розрахунку доходності коштів, залучених банківською установою шляхом укладання депозитної угоди.

По-третє, даний ринок є дуже активним через жваву конкуренцію між банками за клієнта, яким у даному випадку є страхові компанії. А переконливим моментом при виборі банку найчастіше є одержання комплексу послуг від одного банку, в тому числі і послуг банку як керуючого активами страховика.

Проте Правилами дозволено представляти лише 50 % страхових резервів із страхування життя у вигляді банківських вкладів, у тому числі не більше 10 %

— у зобов’язання одного банку. До того ж згідно Закону України «Про внесення змін в деякі законодавчі акти» [4] кредитний рейтинг банківської установи, в якій

міщення страхових резервів із страхування життя, затвердженими розпорядженням Держфінпослуг від 26 листопада 2004 р. № 2875 (далі — Правила) [2]. Цими актами законодавства визначено перелік активів, в які страховики мають право інвестувати кошти страхових резервів; вимоги до якості таких активів; обмеження щодо обсягів інвестицій у кожен вид активу. Страховики мали привести страхові резерви у відповідність до Правил у термін до 31 грудня 2005 р. Але проблема полягає в тому, що більшість позицій, викладених у Правилах, суперечать існуючим ринковим тенденціям, інвестиційній стратегії та досвіду роботи страховиків на фінансовому ринку.

Що стосується розміщення коштів страхових резервів в інструменти фондового ринку України, то Правилами дозволяється інвестувати не більше 30 % резервів зі страхування життя в акції українських емітентів, 40 %

— в облігації українських емітентів, 20 %

— в акції та облігації іноземних емітентів, 10 %

— в облігації місцевих позик, 50 %

— у цінні папери, емітовані державою, та 10 % — в іпотечні сертифікати.

Проте є певні застереження щодо якості кожного виду цінного паперу, які не дозволяють страховикам у повній мірі використовувати ці активи для покриття страхових резервів. Так, акції та облігації українських емітентів повинні пройти лістинг та перебувати в обігу на фондовій біржі або в торговельно-інформаційній системі, зареєстрованих у встановленому порядку, обсяги торгів на яких становлять не менше 25 % від загальних обсягів торгів на організаційно оформлених ринках цінних паперів.

Реальна зацікавленість «лайфових» страховиків як випадкових інвесторів в інструментах без фіксованої доходності (корпоративних акціях вітчизняних емітентів), на думку автора, буде невисокою, оскільки, по-перше, перелік емітентів акцій, які відповідають вище зазначеним вимогам Держфінпослуг, є обмеженим; по-друге, частка торгів акціями в ПФТС як торговельній системі, що відповідає вимогам Правил, є низькою і за даними 2004 р. складала близько 30 % від загального обсягу торгів; по-третє, найчастіше купівля-продаж простих акцій відбувається на неорганізованому ринку без залучення професійних учасників фондового ринку.

Однак при грамотному розміщенні коштів страхових резервів у цей фінансовий інструмент та розумному й систематичному управлінні портфелем доходність може складати 50 % річних при незначному ризику. Особливо привабливими для страхової компанії можуть бути так звані акції «блакитні фішки», емітентами яких є підприємства-лідери певної галузі, дивіденди по яких є високими і стабільними. Але для цього страховій компанії необхід-

розміщені кошти страхових резервів, повинен відповідати інвестиційному рівню по національній шкалі. На сьогодні рейтинг за національною шкалою необхідного рівня від єдиного в Україні рейтингового агентства «Кредит-Рейтинг», яке уповноважене це робити, мають 4 банки (Приватбанк, Аркада, Хрещатик, Укргазбанк). Такі обмеження змусять страховиків брати активнішу участь на фондовому ринку України, інвестуючи кошти в менш консервативні та більш ризиковані активи у вигляді облігацій та акцій.

На сучасному етапі розвитку фондового ринку України найбільш розвиненим та активним є сектор ринку корпоративних та муніципальних облігацій. Облігації обертаються виключно на організованому ринку, а тому проходять процедуру лістинга і відповідають усім вимогам, які висунуті до біржових інструментів, що підтверджує їх вищу надійність та захищеність порівняно з акціями аналогічних підприємств. Для страховиків вкладення в облігації вітчизняних емітентів є більш доходними порівняно з банківськими депозитами та державними облігаціями з однаковими термінами обігу. А в разі недостатності грошових коштів для здійснення страхової виплати чи необхідності переведення певного обсягу страхових резервів в інші активи (з урахуванням принципів диверсифікованості) страхова компанія має можливість продати облігацію на фондовому ринку ще до настання терміну її погашення. При цьому завчасно відомі доходність облігації та строки виплати по ній дозволяють точно проводити фінансове планування, своєчасно організовувати виплати викупних та страхових сум, тим самим підвищуючи доходність активів.

Що стосується вкладення страховиків у нерухомість, то потрібно зазначити, що страхові компанії не є активними учасниками ринку нерухомості, не займаються купівлею-продажем об’єктів нерухомості і інвестують кошти переважно у власні офісні приміщення. Позитивною особливістю таких інвестицій є те, що вони мають матеріальний носій, який в умовах знецінення грошової одиниці зберігає свою дійсну вартість, забезпечуючи інвестору надійний захист від інфляції. Проте цей вид інвестицій є менш ліквідним і більш ризикованим, на відміну від банківського депозиту, тому і ліміти дозволеного страховим компаніям інвестування набагато менші (не більше 5 % загального розміру страхових резервів зі страхування життя можна вкласти в один об’єкт нерухомості).

Найменш дохідними для страхової компанії є такий актив як «права вимоги до перестраховиків», яким дозволено покрити не більше 40 % страхових резервів «лайфових» компаній. Даний актив і надалі буде користуватися значною популярністю у страховиків, оскільки зобов’язання за перестрахованими договорами страхування життя повністю перекладаються на перестраховика, що зменшує страховий ризик самої страхової компанії. До того ж

но або утримувати власного спеціаліста, або нести додаткові витрати на отримання професійних консультацій в сфері управління активами.

Відносно новим напрямком вкладень є банківські метали. За результатами 9 місяців 2005 р. вкладами в банківські метали представлено 1 % страхових резервів зі страхування життя при дозволених Правилами 10 %. У подальшому даний актив буде набирати більшої популярності, адже на сучасному етапі він є особливо актуальними завдяки непевній ситуації з «твердими» валютами й наявною довгостроковою тенденцією до зниження ставок банківських депозитів, що в умовах інфляції робить їх дедалі менш привабливими. Такі інвестиції захищені від інфляційних коливань вітчизняної та іноземних валют. Ціни на дорогоцінні метали на світовому ринку з кожним роком зростають, а отже, росте і вартість банківських зливків та монет із цих металів. Якщо до того ж покласти такі метали на депозитний рахунок, то після його продажу можна досягти досить високої прибутковості операції за рахунок різниці між ціною купівлі і ціною продажу, а також за рахунок отриманих відсотків за депозитним вкладом.

У зв’язку із прийняттям у кінці 2004 р. Положення про порядок, умови видачі та розміри кредитів страхувальникам, які уклали договори страхування життя [5], та узгодженням його з Національним банком України в грудні 2005 р., починаючи з 2006 р. страхові компанії почнуть кредитувати страхувальників-фізичних осіб під заставу викупної суми, сформованої за договорами страхування життя. Цим видом активів дозволено покривати до 10 % страхових резервів і, на думку автора, страховики повністю скористаються наданою їм можливістю.

З урахуванням вище зазначених законодавчих обмежень та ринкових факторів, починаючи з 2006 р., на нашу думку, розробка та впровадження інвестиційної стратегії посяде першочергове місце серед управлінських проблем страхових компаній. У зв’язку із необхідністю активізуватися на фондовому ринку України страховики вимушені будуть активно співпрацювати з інвестиційними фондами та іншими фінансовими компаніями. Вже зараз у цій сфері діяльності відчувається дефіцит якісного кадрового потенціалу в структурі страхових компаній зі страхування життя, який би мав досвід, професіоналізм та інтуїцію для формування, моніторингу й управління інвестиційним портфелем страховика. В першу чергу, не вистачає аналітиків у сфері інве-

переважна більшість «лайфових» компаній України працює із визнаними лідерами світового ринку перестрахування, які повністю відповідають вимогам щодо рівня фінансової надійності та платоспроможності. Отже, якість цього активу є безсумнівною.

Не менш важливим є той факт, що для проведення незалежної ефективної інвестиційної політики страховій компанії треба також оплачувати послуги цілої низки професійних учасників ринку цінних паперів (торговців, реєстраторів, зберігачів тощо). Часто неможливим для страхової компанії є придбання чи продаж того чи іншого фондового інструменту у зв’язку із певними правилами на фондовій біржі чи в торговельно-інформаційній системі. Наприклад, величина лоту на продаж чи на купівлю може не відповідати намірам та фінансовим можливостям страховика.

Дуже важливу роль на організованому ринку цінних паперів відіграє інформація про стан котирувань, обсяги продажу та купівлі окремого фінансового інструменту. Така інформація є доступною багатьом інвесторам, в тому числі і страховикам, але часто несвоєчасною для проведення вигідної операції.

Отже, починаючи з 2006 р. першочерговим для страхової компанії зі страхування життя в процесі управління страховими резервами стане продуктивна робота на фондовому ринку України з урахуванням усіх особливостей щодо якості та обсягу інвестицій у цінні папери та розвиток нових напрямків розміщення та інвестування коштів у вигляді кредитування страхувальниківфізичних осіб та вкладів у банківські метали з метою диверсифікації інвестиційних ризиків.

Література

1. Закон України «Про страхування» № 85/96 від 07 червня 1996 р. зі змінами та доповненнями.

2. Правила розміщення страхових резервів із страхування життя, затверджені розпорядженням ДКРРФП України від 26 листопада 2004 р. № 2875.

3. Інформація про стан і розвиток страхового ринку України за 2003 р., 2004 р. та 9 місяців 2005 р., виданий ДКРРФП України // www.dfp.gov.ua.

4. Закон України «Про внесення змін в деякі законодавчі акти» № 3201-IV від 15 грудня 2005 р.

5. Положення про порядок, умови видачі та розміри кредитів страхувальникам, які уклали договори страхування життя, затвердженого Розпорядженням ДКРРФП України від 03.12.2004 р. № 2883.

Стаття надійшла до редакції 9 червня 2006 р.

стування, які б визначали напрямки та обсяги вкладень у той чи інший фондовий інструмент.

КНЕУ імені Вадима Гетьмана


< Попередня  Змiст  Наступна >
Iншi роздiли:
ОБЛІК САНАТОРНО-КУРОРТНИХ ПУТІВОК НА ПІДПРИЄМСТВАХ І ОРГАНІЗАЦІЯХ УКРАЇНИ
ВДОСКОНАЛЕННЯ НОРМАТИВНО-ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОБОВ’ЯЗКОВОГО АУДИТУ В УКРАЇНІ
АНАЛІЗ МЕТОДИЧНИХ ПІДХОДІВ ЩОДО ОБЛІКУ ВИТРАТ НЕЗАВЕРШЕНОГО ВИРОБНИЦТВА В ТЕКСТИЛЬНІЙ ГАЛУЗІ
АУДИТ МІЖБАНКІВСЬКИХ ОПЕРАЦІЙ З КУПІВЛІ-ПРОДАЖУ РЕСУРСІВ
— ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ МЕТОДИЧНОГО КОМПЛЕКСУ
Дисциплiни

Медичний довідник новиниКулінарний довідникАнглійська моваБанківська справаБухгалтерський облікЕкономікаМікроекономікаМакроекономікаЕтика та естетикаІнформатикаІсторіяМаркетингМенеджментПолітологіяПравоСтатистикаФілософіяФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki (2022)