7.1. Виникнення методики мікроелементного нормування.
7.2. Послідовність нормування праці за системою МТМ.
7.3. Застосування МТМ-карти для кодування трівалості операцій.
Резюме
Терміни і поняття
Література для поглибленого вивчення матеріалу
Вивчивши матеріали цього розділу ви будете знати: основи послідовної диференціації трудового процесу від загального до найдрібнішого; доцільність використання мікроелементного нормування у різних типах виробництвах; алгоритм використання мікроелементного нормування; уміти: визначати необхідні види рухів і відповідні параметри впливу в таблицях МТМ; розраховувати тривалість часу виконання операцій за допомогою системи МТМ; вдосконалювати існуючі трудові процеси на основі іноформації щодо рухів і мікроелементних нормативів їх тривалості.
7.1. Виникнення методики мікроелементного нормування Ідея мікроелементного нормування праці базується на доцільності синтезу попередньо диференційованого на складові частини трудового процесу, найдрібнішими з яких є елементарні трудові рухи
— мікроелементи трудового процесу. Вивчення трудового процесу за мікрорухами вперше висунув і застосував на практиці на початку XX ст. американський інженер Фр. Б. Гілбрет. Він вважав, що в усіх трудових процесах застосовуються одні і ті самі мікрорухи, але у різних поєднаннях і послідовності. Принципи нормування мікроелементів у нашій країні вперше були сформульовані в 30-х роках XX століття економістами В. М. Іоффе і А. А. Трухановим. У
?????? 7 тральним бюро
Послідовна диференціація трудового процесу від загального до найдрібнішого (рис. 7.1) припускає і застосування зворотної інтеграції рухів у найекономічніші, найдосконаліші трудові дії, трудові прийоми, трудові операції за схемою: від найдрібнішого до загального.
Трудовий процес
Трудові операції: 1, 2, 3,..., n трудового процесу
Комплекси трудових прийомів 1, 2, 3,..., m трудової операції n
Трудові прийоми 1, 2, 3,..., р комплексу трудових прийомів m
Трудові дії 1, 2, 3,..., k трудового прийому р
Трудові рухи 1, 2, 3,..., L трудової дії k
Мікроелементи (кожного з трудового руху L)
Рис. 7.1. Схема послідовного диференціювання трудового процесу до первинних мікроелементів
Нормування саме мікроелементів (а вже через них
— трудових операцій) потребує попередньої раціоналізації виробничого процесу, робочого місця і, найголовніше,
— трудового процесу за рахунок вилучення всіх недоцільних, зайвих рухів при нормальному темпі праці.
Установлення певної норми на виконання тієї чи іншої роботи відбувається шляхом послідовного об’єднання нормативів тривалості рухів у нормативну тривалість трудової дії, з суми яких складається нормативна тривалість трудового прийому, комплексу прийомів і трудової операції в цілому.
1982 р. Науково-дослідним інститутом праці і Ценнормативів з праці спільно з галузевими науково-дослідними організаціями була створена вітчизняна базова система мікроелементних нормативів часу (БСМ метод). Даний метод розроблений докладно із розширеним складом чинників, що впливають на тривалість мікроелементів, однак зустрічається не часто через складність пошуку нормативних таблиць і використання їх на практиці.
Наявність системи мікроелементних нормативів дозволяє обходитися без хронометражних спостережень і відповідних розрахунків норм праці, а зміст праці нормувальників змінюється: зводиться до аналізу складу первинних елементів-рухів та інтеграції з них раціональних дій та операцій, тривалість яких визначена як нормативна у відповідних таблицях.
Це дозволяє не лише вдосконалювати існуючі трудові процеси, але й проектувати нові ще задовго до початку трудового процесу
— на етапі проектування виробничого процесу як такого, підбору технологічного устаткування до нього, планування чисельності виробничого персоналу. Сучасна комп’ютерна техніка не тільки полегшує цю працю, але й дозволяє у короткий час розглянути безліч можливих варіантів і відібрати з них найефективніші.
Своєю чергою зарубіжні методики, зокрема німецька школа з організації виробництва (REFA), також постійно вдосконалюють методики нормування праці, яким притаманні деякі особливості порівняно із вітчизняними (табл. 7.1).
Таблиця 7.1
ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА НАЙПОШИРЕНІШИХ
МЕТОДІВ МІКРОЕЛЕМЕНТНОГО НОРМУВАННЯ
МТМБСМ
Найпоширеніший МТМ метод як основний метод визначення планового часу під час планування організації виробництва. Включає 8 основних рухів руки і пальців, 2 типи погляду і певну кількість рухів тіла, ніг і стоп.
Порівняно з МТМ, БСМ має більш розширений склад факторів, які впливають на тривалість виконання мікроелементів. БСМ включає 20 груп мікроелементів, причому: 10
— рух рук, 5
— рух корпусу, 3
— рух ніг,
Методично ця система дуже близька до вітчизняної БСМ, але при її розробці були використані результати досліджень на основі підприємств електротехнічної промисловості, в той час, коли система БСМ побудована за результатами досліджень на підприємствах різних галузей (по 10 галузях)
2
— рухи очей, з урахуванням різновидів мікроелементів, які входять до
20 груп дорівнює 41.
Темп роботи у системі БСМ обґрунтований не тільки видами енергії, а й показниками втоми, які враховують як фізичне, так і психофізіологічне навантаження REFA пропонує використовувати систему мікроелементного нормування Мейнарда, Стегемертена і Шваба (США) під назвою МТМ (Меthods
— Тіmе
— Меаsurement) як один з основних методів визначення планового часу під час запуску нового виробництва для ручних процесів і надає для цього відповідний інструментарій. МТМ найчастіше перекладається як «система вимірювання часу з урахуванням методів робіт». Усі види ручної
— ТМЮ (ТМU
— Тіmе Меаsurement Unіt). Це одиниці вимірювання часу роботи, кількість яких для кожного основного руху встановлюється шляхом кінозйомки трудового процесу зі швидкістю до 1000 кадрів на хвилину. За одиницю величини ТМЮ прийнято 0,00001 години або 0,036 секунди.
