Зв’язок між витратами, обсягом діяльності та прибутком можна відобразити двома шляхами: за допомогою формул (математичний підхід) або у вигляді графіків (графічний підхід).
Математичний підхід. У найпростішому вигляді залежність прибутку від величини витрат і обсягу діяльності виглядає так:
|
операційний прибуток = загальні доходи – загальні витрати.
|
(1)
|
Зміст цієї формули відповідає побудові звіту про фінансові результати, оскільки останній призначений для розкриття інформації про доходи та витрати діяльності підприємства за звітний період. Тому результат, одержаний за допомогою формули 1, а також усіх її подальших перетворень, буде ідентичним даним зазначеної форми звітності.
Загальні доходи складаються виключно з виручки від реалізації продукції. Загальні витрати охоплюють усі види операційних витрат, які поділені на постійні й змінні. Якщо врахувати рівень діяльності — обсяг продажу і поведінку витрат, то рівняння 1 прийме такий вигляд:
операційний прибуток = ціна продажу × кількість продажу – змінні витрати на одиницю × кількість продажу – постійні витрати. (2)
Подальша трансформація дозволить одержати наступне рівняння:
операційний прибуток = кількість продажу × (ціна продажу – змінні витрати на одиницю) – постійні витрати. (3)
На підставі рівняння 3 можна виділити чотири основні способи збільшення прибутку підприємства:
- підвищення ціни продажу одиниці продукції;
- збільшення кількості реалізованих одиниць продукції;
- зниження змінних витрат на одиницю продукції;
- зменшення постійних витрат.
Розглянемо застосування аналізу «витрати — обсяг діяльності — прибуток» у процесі управління поточною діяльністю підприємства, використовуючи вищенаведені формули. Ключовими елементами цього аналізу є:
- маржинальний дохід;
- точка беззбитковості;
- запас міцності;
- операційний важіль.
Маржинальний дохід являє собою різницю між доходом від реалізації та змінними витратами підприємства. Враховуючи залежність між компонентами формули 2, маржинальний дохід також можна розглядати як джерело покриття постійних витрат і формування прибутку. Для позначення цього показника в економічній літературі часто застосовують й інші терміни: внесок одиниці продукції, маржинальний прибуток, контрибуція, граничний або додатковий дохід, змінний прибуток, які дозволяють глибше розкрити його сутність.
Чим більше обсяг реалізації, тим вищий маржинальний дохід отримає підприємство і тим більша величина ввійде до прибутку після покриття постійних витрат. Тому маржинальний дохід є об’єктом пильної уваги з боку керівництва господарюючого суб’єкта.
Розрізняють два види маржинального доходу: загальний та на одиницю продукції. Загальний маржинальний дохід можна розрахувати як різницю між виручкою і змінними витратами або шляхом додавання прибутку й постійних витрат. Маржинальний дохід, який припадає на одиницю продукції, визначається так:
маржинальний дохід на одиницю = ціна продажу – змінні витрати на одиницю. (4)
Визначення маржинального доходу звичайно супроводжується розрахунком коефіцієнта маржинального доходу. Коефіцієнт маржинального доходу (або в інших варіантах ціновий коефіцієнт, норма маржинального доходу, коефіцієнт покриття) відображає питому вагу маржинального доходу у величині виручки від реалізації продукції або в ціні товару:
Данний показник дозволяє визначити, яку величину маржинального доходу приносить кожна гривня доходу від реалізації для покриття постійних витрат та отримання прибутку. Коефіцієнт маржинального доходу показує, як зміна виручки вплине на прибуток за умови, що величина постійних витрат залишиться без змін. Слід наголосити, що цей показник не залежить від обсягу випуску або продажу продукції. Тому він повніше, ніж рентабельність характеризує ефективність виробництва того чи іншого виду продукції в найближчій перспективі. Чим вище коефіцієнт маржинального доходу у продукції, тим більший прибуток вона може принести і тим меншу кількість її слід продавати для отримання певного запланованого прибутку.
Практичне використання маржинального доходу та коефіцієнта маржинального доходу розглянемо за допомогою наступних прикладів.
Приклад 1. Підприємство виготовляє один вид продукції. Змінні витрати на одиницю продукції складають 15 грн, а загальні постійні дорівнюють 18 тис. грн. Ціна продажу одиниці продукції — 25 грн. Підприємство прагне заробити прибуток у розмірі 15 тис. грн. Який обсяг продажу забезпечить отримання такого прибутку?
Для відповіді на поставлене запитання можна скористатися формулою 3. Іншим шляхом вирішення завдання є застосування спрощених рівнянь, одержаних на базі формули 3. Обсяг реалізації для отримання запланованої величини операційного прибутку в натуральних одиницях визначається так:
Обсяг реалізації для отримання запланованої величини операційного прибутку в грошових одиницях розраховується у такий спосіб:
Отже, щоб заробити прибуток у розмірі 15 тис. грн, підприємству необхідно реалізувати:
- в натуральному вимірі — 3 300 одиниць [(18 000 + 15 000) / (25 – 15)];
- в грошовому вимірі — на 82 500 грн [(18 000 + 15 000) / 0,4].
Приклад 2. Підприємство, дані про ціни та витрати якого наведені в прикладі 1, розглядає можливість збі-льшення поточного обсягу реалізації продукції до 4 тис. од. Чому дорівнюватиме величина прибутку?
Для визначення фінансового результату при запланованому об-сязі діяльності можна застосувати формулу 3 або здійснити роз-рахунки на підставі формули 7:
Прибуток при досягненні рівня продажу у розмірі 4 тис. од. дорівнюватиме 22 тис. грн [(4 000 × 25) × 0,4 – 18 000].
Приклад 3. Підприємство, яке розглядалося в попередніх при-кладах, змушене скоротити поточний обсяг дія-льності на 500 од. Яке зменшення прибутку слід очікувати?
Для вирішення завдання скористаємося наступною залежністю, що базується на визначенні коефіцієнта маржинального доходу:
зміна у величині прибутку = запланована зміна в обсяг реалізації в гривнях × коефіцієнт маржинального доходу. (9)
Отже, перехід до нижчого рівня діяльності зменшить величину прибутку підприємства на 5 тис. грн (500 × 25 × 0,4).
