2.1. Предмет соціальної економіки
2.2. Модель соціальної ринкової економіки
2.3. Соціальна проблематика в теорії економічного добробуту
2.4. Роль громадянського суспільства у розбудові правової держави
2.5. Благодійна діяльність і її розвиток в Україні
2.6. Соціальний та людський капітал як умови людського розвитку
2.7. Основні критерії та показники соціалізації економіки
Вивчивши матеріал цієї теми, ви знатимете:
— основні засади теорій соціальної економіки та економіки добробуту, принципи розвитку громадянського суспільства;
— історію становлення «німецького економічного дива»
— моделі соціально орієнтованої ринкової економіки;
— роль людського і соціального капіталу в економічному розвитку;
— основні методики оцінки якості життя людини і суспільства, а також умітимете:
— теоретично обґрунтувати оптимальний розподіл благ між економічними суб’єктами та визначити ступінь його справедливості;
— визначити особливості освіти та медичного обслуговування як публічних благ;
— розрахувати індекс людського розвитку та пояснити значення його компонентів;
— розробляти власні методики вимірювання добробуту суспільства.
Об’єктивні процеси соціалізації й гуманізації економічного розвитку в ХХ
—ХХІ ст. супроводжуються становленням і розвитком багатьох теоретичних ідей в соціальних науках. Безпосереднім історичним підґрунтям соціальної економіки є концепція
2.1. Предмет соціальної економіки
???? 2
Зміст процесу соціалізації економічного розвитку слід розкривати з урахуванням спостереження, що строго «несоціальної» економіки не існує, оскільки економічні відносини є водночас соціальними, адже вони виникають між людьми, всередині суспільства і завжди впливають на добробут того чи іншого економічного суб’єкта. За словами Л. Ерхарда, ринкову економіку ні до чого перетворювати в соціальну, адже вона і так соціальна вже за своєю природою. З огляду на це, термін «соціальна економіка» в його прямому сенсі є значною мірою тавтологічним.
На наш погляд, соціальна економіка
— це така економічна система, яка, по-перше, забезпечує гідні рівень та якість життя населення, якій, по-друге, притаманний рівномірніший, справедливий розподіл доходів, благ, прав і свобод між різними верствами населення та яка, по-третє, спирається на засади сталого розвитку, що забезпечують збереження навколишнього середовища і можливість задоволення потреб майбутніх поколінь. При цьому байдуже, за якого політичного або економічного устрою, за якої форми власності на ресурси і засоби виробництва та завдяки яким інструментам досягаються ці три цілі.
Дана дефініція сформульована на підставі таких міркувань:
— основою високого рівня життя в країні є високий рівень економічного розвитку, технологічного прогресу, виробництва необхідних споживчих благ і послуг, але з урахуванням того, що ця залежність дійсна лише до досягнення певного рівня ВВП на
соціального ринкового господарства, що виникла й була реалізована у процесі післявоєнної відбудови Федеративної Німеччини. Наукове осмислення й обґрунтування шляхів соціалізації суспільного розвитку пов’язане і з багатьма іншими ідеями, до яких належать теорії людського капіталу та людського розвитку, економіка добробуту, теорія суспільного вибору, сталий розвиток, права людини, громадянське суспільство, держава добробуту, соціальна відповідальність тощо. Синтез і взаємодія всіх перелічених ідей дає змогу осягнути різноманіття складових, що забезпечують формування високої якості життя людини і поступальний розвиток суспільства у сучасному світі.
— австрійський економіст, лауреат Нобелівської премії Фрідріх фон Гаєк зазначає, що «визначення „соціальний“ видається таким, що застосовується до всього, пов’язаного зі зменшенням або усуненням відмінностей у доходах… застосування терміна „соціальний“ стає практично тим самим, що й заклик до „розподільчої справедливості“» ;
— численні нещодавні дослідження (зокрема, британського епідеміолога Річарда Вілкінсона 2 ) продемонстрували наявність стійкого зв’язку між ступенем нерівномірності розподілу доходів населення країни та багатьма соціальними чинниками, що визначають якість життя людей. Рівень розшарування населення за доходами у розвинутих країнах стійко корелює із тривалістю життя, поширенням алкоголізму й наркоманії, суїцидами, злочинністю, кількістю ув’язнених, дитячою смертністю, підлітковою вагітністю, психічними захворюваннями, соціальною мобільністю, соціальним капіталом (довірою) у суспільстві, успішністю у вивченні математики школярами, грамотністю населення тощо. При цьому: 1) байдуже, завдяки чому досягається рівномірніший розподіл кінцевих доходів. Так, великі відмінності у рівні заробітку в Швеції вирівнюються за допомогою податкових механізмів держави добробуту. Японія має такий самий низький рівень нерівності доходів, як і Швеція, але не в результаті перерозподільчої політики держави, а через рівномірніший розподіл власності й багатства в країні. Як результат, дві країни мають схожі результати за більшістю перелічених показників якості життя; 2) відповідної кореляції перелічених показників і явищ із рівнем доходів або ВВП на душу населення серед розвинутих країн не спостерігається; 3) останнє твердження не слід розуміти так, що економіч
1
Хайек Ф. А. Пагубная самонадеянность. Ошибки социализма. Глава 7. Наш отравленный язык / Ф. А. Хайек.
— М. : Новости при участии Catallaxy, 1992.
— С. 203. Цікаво, що всупереч нинішній практиці використання термінології сам фон Гаєк вважає прикметник «соціальний» найбільш безглуздим виразом всієї наукової лексики. Це слово, на його думку, все частіше виступає в ролі слова «добрий» для позначення всього високоморального. Воно дає хибне уявлення, що явища, породжені спонтанними процесами, є результатом свідомої діяльності людини. І воно набуло здатності вихолощувати сенс тих іменників, до яких воно додається. «Правда в тому, що соціальна ринкова економіка не є ринковою, соціальна правова держава не є правовою, соціальна справедливість несправедлива…».
2
Вілкінсон Р. Як економічна нерівність шкодить суспільствам (Wilkinson R. How Economic Inequality Harms Societies). TED Talk. Edinburgh, July 2011.
— http://www.ted.com/talks/richard_wilkinson.html, http://blog.ted.com/2013/06/28/since-theted-talk-an-update-from-richard-wilkinson/
душу населення (близько 20 тис. дол./чол.). За вищого рівня економічного розвитку на ступінь добробуту більшою мірою впливають інші чинники, ніж величина доходів;
Соціалізація сучасного економічного розвитку пов’язана зі зміною пріоритетів, із переглядом визначальних чинників забезпечення суспільного прогресу та особистого добробуту. Соціалізація економіки
— це корекція принципу «максимізація прибутку
— понад усе й за будь-яку ціну» на користь твердження «головне
— добробут людини і суспільства», визначальну роль для реалізації якого відіграє втілення в суспільстві принципу справедливого розподілу ресурсів, благ і результатів праці, за якого усувається надмірне збагачення на одному полюсі суспільства і зубожіння на іншому. Важливо розуміти, що процес соціалізації не зводиться лише до допомоги бідним і забезпеченим, що він стосується усіх верств населення країни і впливає на всі складові людського життя.
У ще одній трактовці, «соціальна» або «соціально орієнтована» економіка
— це система господарювання, в основі якої забезпечення соціально спрямованого економічного зростання у поєднанні з економічно спрямованим соціальним розвитком. Вона, як вказує О. Г. Головніна, орієнтована на свідомий розвиток особистості, економічне зростання та соціальний прогрес, підвищення добробуту та рівня життя в країні. Прикметник «соціальна» означає, що ефективність функціонування ринкової економіки орієнтована на одночасне, комплексне досягнення економічних і соціальних цілей у визначений термін і що вплив ринку обмежується там, де ринок неефективний і може призвести до небажаних соціальних наслідків .
Російський соціолог, економіст, політолог Т. М. Заславська (1927
—2013) вирізняє три «чисті типи» соціальної економіки
— охлократичний, олігархічний і демократичний:
— охлократичний тип характеризується тим, що така економіка переважно орієнтована на нижчі прошарки суспільства 2 ;
1
Головніна О. Г. Основи соціальної економіки: підручник / О. Г. Головніна.
— 2-е вид., перероб. та доп.
— К. : Центр учбової літератури, 2013.
— С. 33
—34.
2
Прикладами охлократичного типу соціальної економіки є практика воєнного комунізму і колективізація сільського господарства, що спиралась на підтримку найбідніших селян і супроводжувалася ліквідацією середняків та куркулів. Ці приклади свідчать про безперспективність орієнтації економічної політики на нижчі верстви суспільства під гаслом «хто був нічим
— той стане всім». Річ у тому, що енергійні, дієздатні люди, за словами Т. М. Заславської, за жодних обставин не залишаються «нічим». Ті ж, хто не проявив свою професійність, моральність, людяність, зазвичай виявляються нездатними в епоху суспільних змін зробити позитивний внесок у розвиток тієї чи іншої сфери суспільного життя.
ний розвиток не пов’язаний з добробутом. Бідні країни мають більше проблем, ніж розвинуті. Йдеться про залежність між нерівністю і добробутом, яка спостерігається в разі порівняння країн із схожим рівнем економічного розвитку.
— олігархічний тип пов’язаний з орієнтацією на задоволення інтересів вищих прошарків населення;
— демократична орієнтація соціальної економіки виявляється у підтримці середніх прошарків населення, за якої формується й розвивається середній клас.
Оптимальною є демократична версія соціальної економіки, адже коли середній клас є сформованим, він володіє високим інноваційним потенціалом та, впливаючи на різні напрями суспільного розвитку, демонструє зразки поведінки нижнім прошаркам і веде їх за собою. Саме середній клас концентрує найцінніший трудовий та інтелектуальний капітал суспільства, його знання, культуру, кваліфікацію, творчість, енергію та ін.
Соціальні функції економіки в найзагальнішому вигляді можна звести до такого:
— економіка зобов’язана виражати інтереси всіх прошарків населення;
— економіка покликана забезпечувати добробут народу;
— економіка повинна адекватно віддзеркалювати плюралізм форм власності та сприяти належному їх поєднанню;
— економіка мусить відновлювати й водночас забезпечувати множинність форм і механізмів господарювання.
Видатний шведський економіст, лауреат Нобелівської премії з економіки Г. Мюрдаль (1898
—1987) вбачав функції соціальної економіки у такому:
— забезпечення членам суспільства високого прожиткового мінімуму й надання матеріальної допомоги тим, кому вона справді необхідна; установлення привілеїв незаможним і вилучення привілеїв у тих, хто в них не має потреби;
— створення умов громадянам для заробляння грошей будьяким законним способом з метою забезпечення повноцінного життя;
— забезпечення сприятливих умов праці для найманих працівників, їх захист від негативних проявів ринкової економіки;
— створення умов для задоволення громадянами своїх потреб у здобутті якісної освіти, отриманні медичної допомоги тощо;
— захист цивільних та політичних прав і свобод, що відповідають принципам правової, соціальної держави;
— захист від політичного переслідування й адміністративної сваволі;
— забезпечення належного духовного життя, захист від ідеологічного тиску;
— створення сприятливого соціально-психологічного клімату як у суспільстві в цілому, так і в окремих його осередках і структурних утвореннях, захист від психологічного тиску;
— забезпечення економічної безпеки членів суспільства;
— забезпечення максимальної стабільності громадського життя.
Соціальна економіка формується і «працює» на таких принципах:
— діалектична єдність економічної та соціальної орієнтації розвитку суспільства;
— диференціація й інтеграція функцій соціальної економіки на макро-, мезо- і мікрорівнях;
— соціальне партнерство між суб’єктами соціальної економіки, що функціонують у сфері праці, капіталу і влади та забезпечують економічне зростання;
— суспільне використання джерел (природні, матеріальноречовинні й людські ресурси) і чинник (технологія, керування, стимулювання) соціально-економічного зростання.
Отже, предметом соціальної економіки є вивчення взаємозалежностей та взаємозумовленостей між економічними відносинами і соціальними, політичними, етнічними, релігійними, антропологічними чинниками забезпечення добробуту людини і суспільства. Тож об’єктом соціальної економіки як науки є сучасне цивілізоване громадянське суспільство.
