Posibniki.com.uaБанківська справаБанківський нагляд7.6. Запровадження тимчасової адміністрації в банках


< Попередня  Змiст  Наступна >

7.6. Запровадження тимчасової адміністрації в банках


Більш жорстким заходом впливу на банки є призначення тимчасової адміністрації. Законодавчо цей захід впливу закріплено у ст. 75—86 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та розд. 5 Положення про застосування НБУ заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого постановою Правління НБУ 28 серпня 2001 р. № 369. У цих нормативноправових актах визначено порядок призначення та діяльності тимчасової адміністрації.

Тимчасова адміністрація є спеціальним органом для тимчасового управління банком у стані фінансової скрути. Вона створюється та призначається рішенням Правління НБУ відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність» (ст. 75).

Процедура тимчасової адміністрації застосовується Національним банком для тимчасового управління банком з метою забезпечення схоронності капіталу й активів банку, докладної оцінки його фінансового стану і вжиття відповідних заходів щодо приведення його діяльності у відповідність до вимог банківського законодавства, відновлення його платоспроможності й ліквідності, стабілізації діяльності банку, усунення виявлених порушень, причин та умов, що призвели до погіршення фінансового стану. Тимчасова адміністрація призначається в разі істотної загрози платоспроможності банку. Під істотною загрозою платоспроможності банку слід розуміти таке:

а) банк не усунув виявлені порушення або недоліки у своїй діяльності в строки, визначені Національним банком у письмовому застереженні або встановлені за прийнятою банком програмою фінансового оздоровлення чи письмовою угодою з Національним банком, і банк має загальну рейтингову оцінку «4» або «5» за системою CAMELS, або

б) банк не усунув порушення чи недоліки у своїй діяльності в строки, визначені Національним банком у письмовому застереженні або встановлені за прийнятою банком програмою фінансового оздоровлення чи письмовою угодою з Національним банком, та є хоча б одна з наведених нижче підстав:

  • невиконання вимог Національного банку щодо звільнення з посади керівників виконавчих органів, головного бухгалтера банку відповідно до ст. 60 Закону України «Про Національний банк України» або керівників банку відповідно до частини третьої ст. 73 Закону про банки;
  • наявність конфліктної або некерованої ситуації в керівництві банку (конфлікт інтересів ради банку та правління банку тощо), що загрожує фінансовому стану банку;
  • подання недостовірної інформації і звітності, що встановлені нормативноправовими актами Національного банку (зокрема внаслідок відсутності контролю з боку банку за визначенням фактичної частки прямої і непрямої участі найбільших акціонерів у статутному капіталі банку), неподання або несвоєчасне їх подання; неподання документів на письмову вимогу уповноважених працівників Національного банку;
  • приховування рахунків, документів, активів тощо.

Національний банк має право призначити тимчасову адміністрацію банку в разі:

  • систематичних порушень банком законних вимог Національного банку;
  • зменшення розміру регулятивного капіталу банку на 30 % протягом останніх 6 місяців за одночасного порушення хоча б одного економічного нормативу;
  • неплатоспроможності банку (якщо банк протягом 15 робочих днів не виконує 10 і більше відсотків своїх прострочених зобов’язань);
  • арешту керівників банку або визнання їх судом винними у вчиненні злочину. Застосовується, якщо керівники банку затримані до судового засідання після висування обвинувачень і спостережна рада банку не звільнила цих керівників з посади;
  • приховування банком рахунків, будьяких активів, реєстрів, звітів, документів;
  • необґрунтованої відмови банку в наданні уповноваженим представникам Національного банку на їх письмову вимогу документів чи інформації, що передбачені нормативноправовими актами Національного банку;
  • наявності клопотання банку про призначення тимчасової адміністрації.

Функції тимчасової адміністрації виконує тимчасовий адміністратор — юридична або фізична особа, призначена Національним банком, для якого визначається строк та повноваження. Під час виконання своїх обов’язків тимчасовий адміністратор за своїм статусом прирівнюється до представника Національного банку. Будьяка особа, що навмисно перешкоджає доступу тимчасового адміністратора до банку, його активів, книг, записів, документів, несе відповідальність згідно із законодавством України.

З дня призначення тимчасового адміністратора повноваження загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) банку переходять до тимчасового адміністратора. Угоди, укладені керівниками банку після призначення тимчасового адміністратора, є недійсними з часу їх укладення. Строк повноважень тимчасового адміністратора не може перевищувати одного року з дня його призначення.

До участі в тимчасовій адміністрації допускаються лише особи, які мають сертифікат Національного банку на право здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, високі професійні та моральні якості, бездоганну ділову репутацію (у тому числі, якщо їхні незаконні дії в минулому не спричинили банкрутства банку або іншого суб’єкта підприємницької діяльності), економічну чи юридичну освіту та досвід роботи в банківській системі. Для керівника тимчасової адміністрації та тимчасового адміністратора — фізичної особи досвід роботи в банківській системі має становити не менше п’яти років, у тому числі на керівних посадах не менше трьох років. Керівник тимчасової адміністрації приймає рішення одноосібно в межах своїх повноважень, а також виконує функції загальних зборів, ради банку, правління (ради директорів) щодо контролю та управління банком, а також організаційнорозпорядчі            функції,      пов’язані        з          виконанням обов’язків керівника банку (підписує накази про звільнення, переведення працівників банку, підписує від імені банку претензії до боржників, а також позови та заяви до суду тощо).

Після докладної оцінки фінансового стану банку тимчасовий адміністратор складає план тимчасового адміністратора на період його призначення, який надалі може змінюватися залежно від проблем, що можуть виникати під час тимчасового управління

банком. План тимчасового адміністратора має містити:

  • • цільові показники, яких планується досягти за період тимчасового управління;
  • • комплекс заходів для досягнення поставлених цілей (заходи фінансового оздоровлення або санації банку, підготовки банку до продажу, реорганізації або ліквідації);
  • • інше, залежно від проблем, що виникли у діяльності банку.

Тимчасовий адміністратор щомісяця звітує про свою діяльність. З метою стабілізації діяльності банку (фінансового оздоровлення) або підготовки банку до продажу тимчасовий адміністратор (залежно від конкретної ситуації, що склалася в банку):

а) розробляє (у разі потреби) разом з фахівцями банку програму фінансового оздоровлення з визначенням економічного ефекту реалізації запланованих заходів у грошовому вираженні, організовує і контролює її виконання;

б) приймає рішення (у разі потреби) про збільшення статутного капіталу банку шляхом видання наказу та здійснює процедуру збільшення статутного капіталу згідно з чинним законодавством;

в) приймає рішення (у разі потреби) про скликання загальних зборів учасників шляхом видання наказу та здійснює процедуру скликання та проведення загальних зборів учасників згідно з чинним законодавством України;

г) обмежує чи зупиняє проведення окремих операцій банку, які визнає низькорентабельними або збитковими, або надто ризиковими для банку. Обмежує залучення вкладів (депозитів) за новими угодами з фізичними особами з метою захисту інтересів вкладників;

ґ) уживає заходів щодо погашення простроченої та пролонгованої заборгованості за наданими кредитами та іншої простроченої дебіторської заборгованості;

д) у разі виявлення збиткових або неефективних для банку угод розриває їх у порядку, установленому чинним законодавством України;

е) продає активи банку та вживає заходів щодо погашення заборгованості за активними операціями банку, які, на думку тимчасового адміністратора (залежно від причин, що зумовили погіршення фінансового стану банку), мають бути відповідно продані або повернені з метою підвищення платоспроможності, ліквідності банку та (або) погашення боргу перед кредиторами;

є) подає позови до суду;

ж) зупиняє виплату дивідендів чи розподіл капіталу банку в будьякій формі до завершення виконання заходів фінансового оздоровлення та стабілізації діяльності банку;

з) надає територіальному управлінню для розгляду на засіданні Правління Національного банку пропозиції про введення мораторію на задоволення вимог кредиторів;

і) організовує за згодою Національного банку продаж чи реорганізацію банку;

ї) виконує інші функції щодо оздоровлення банку.

Контроль за діяльністю тимчасового адміністратора покладається на територіальне управління Національного банку.

З метою створення сприятливих умов для поліпшення та стабілізації фінансового стану банку Національний банк має право ввести мораторій на задоволення вимог кредиторів під час здійснення тимчасової адміністрації, але на строк не більше шести місяців. Мораторій на задоволення вимог кредиторів може застосовуватися під час тимчасової адміністрації за постановою Правління Національного банку. Мораторій на задоволення вимог кредиторів застосовується, зокрема, на строк підготовки програми санації (продажу) банку або програми фінансового оздоровлення.

Припинення діяльності тимчасової адміністрації означає відновлення повноважень правління (ради директорів), ради та загальних зборів банку — у разі стабілізації діяльності банку або набуття повноважень ліквідатором — у разі прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та призначення ліквідатора. Керівники банку, яких відсторонено на період діяльності тимчасової адміністрації від виконання своїх обов’язків, у разі продовження діяльності банку продовжують виконувати покладені на них обов’язки, якщо не прийнято рішення про їх звільнення з посади.

Якщо банк має недостатній рівень капіталізації (значно недокапіталізований або критично недокапіталізований) і має розрахункові документи, що не сплачені з вини банку, чи незадоволені вимоги кредиторів або значення нормативу миттєвої ліквідності (Н4) становить менше 10 % і надходжень не достатньо для підвищення ліквідності до нормативного рівня, то фінансове оздоровлення банку можливе лише із залученням додаткових коштів акціонерів/учасників банку або його продажу іншим юридичним та (або) фізичним особам (далі — інвесторам) для збільшення капіталу банку та погашення вимог кредиторів (тобто його санації).

Фінансове оздоровлення банку шляхом продажу його інвесторам здійснюється за програмою санації. Програма санації банку охоплює:

а) реструктуризацію капіталу банку (у тому числі статутного капіталу банку та субординованого боргу, якщо він є). Реструктуризація капіталу банку передбачає виконання заходів, що забезпечують збільшення регулятивного капіталу до необхідного рівня;

б) реструктуризацію боргових зобов’язань банку (якщо є незадоволені вимоги кредиторів або очікується їх виникнення протягом наступних шести місяців);

в) заходи та строк підвищення (відновлення) платоспроможності та приведення діяльності банку у відповідність до вимог банківського законодавства (прогнозні показники діяльності банку на час завершення програми санації мають відповідати встановленим Національним банком економічним нормативам).

Якщо тимчасовий адміністратор визнав, що фінансове оздоровлення банку можливе шляхом реорганізації, то він повинен отримати згоду Комісії Національного банку. Для отримання згоди Комісії він надає територіальному управлінню Національного банку (самостійному структурному підрозділу банківського нагляду центрального апарату) такі документи:

  • прогнозний баланс на останню звітну (місячну) дату після проведення загальних зборів учасників банкуправонаступника, банку, що реорганізовується, — у разі його реорганізації шляхом виділення та прогнозний розрахунок показників діяльності банку і значень економічних нормативів за ним;
  • план реорганізації;
  • у разі реорганізації шляхом злиття — копію рішення загальних зборів учасників іншого банку, що реорганізовується;
  • у разі реорганізації шляхом приєднання — копію рішення загальних зборів учасників банкуправонаступника.

< Попередня  Змiст  Наступна >
Iншi роздiли:
7.8. Ліквідація банків
7.9. Особливості відкликання банківської ліцензії та ініціювання процедури ліквідації банку
7.4. Скликання загальних зборів учасників банку, спостережної ради банку, правління (ради директорів) банку для прийняття програми фінансового оздоровлення або плану реорганізації банку
7.2. Використання такого заходу впливу, як письмове застереження; 7.3. Укладення письмової угоди з банком
Розділ 7 ЗАХОДИ ВПЛИВУ, ЯКІ ЗАСТОСОВУЮТЬСЯ ДО БАНКІВ ЗА ПОРУШЕННЯ БАНКІВСЬКОГО ЗАКОНОДАВСТВА 7.1. Заходи впливу та організація їх застосування
Система оцінювання ризиків: СТРАТЕГІЧНИЙ РИЗИК
Система оцінювання ризиків: ЮРИДИЧНИЙ РИЗИК
Дисциплiни

Англійська моваБанківська справаБухгалтерський облікЕкономікаМікроекономікаМакроекономікаЕтика та естетикаІнформатикаІсторіяМаркетингМенеджментПолітологіяПравоСтатистикаФілософіяФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki