Вище вже зазначалося, що економічна безпека банку зосереджує свої зусилля насамперед на двох основних напрямах: захисті матеріальних ресурсів (матеріальних цінностей) та захисті фінансових ресурсів, насамперед обігових коштів. Такий підхід ґрунтується на практиці комерційної діяльності суб’єктів
підприємництва, у тому числі і банків, а вона, у свою чергу, вказує на природу формування капіталу суб’єкта господарювання, який базується на матеріальних ресурсах і обігових коштах. Матеріальні ресурси, передусім засоби виробництва, які базуються на сучасному обладнанні і передових технологіях, є однією з важливих складових структури капіталу і основою для формування при бутку. Головним призначенням обігових коштів є формування та нарощування капіталу, а інструментом тут є комерційні та банківські операції.
Характеризуючи роль матеріальних ресурсів у структурі капіталу банку та його діяльності можна говорити, що їх захист є важливою умовою забезпечення економічної безпеки банку. Водночас під захистом тут мається на увазі не просто комплекс заходів, а го ловне гарантія збереження ресурсів і забезпечення їх ефективного функціонування. Розв’язуючи питання захисту матеріальних ресурсів, необхідно зосередити увагу на двох факторах: виявленні загроз матеріальним цінностям і формування ефективної системи захисту від них.
Аналізуючи досвід банків щодо протидії загрозам, можна бачити, що серед загроз матеріальним ресурсам банку переважають внутрішні загрози, а тому систе ма заходів захисту цих ресурсів має бути насамперед зорієнтована на запобігання реалізації саме цих загроз. Тут слід звернути увагу на ті особливості зазначених загроз, які характерні саме для сьогодення. Практика банківської діяльності показує, що більшість загроз матеріальним цінностям банків реалізуються у вигляді крадіжок (75?80% усіх загроз матеріальним цінностям). При чому правоохоронці акцентують увагу на існуванні тенденції до збільшення кількості дрібних крадіжок і розширення кола осіб, які такі крадіжки скоїли вперше. Більше того, вони відзначають підвищену активність саме молодих людей до такого виду посягань на банківську власність, особливо у віці 25?35 років, близько 40% з яких молоді жінки. Крім того, помічено, що бли зько 90%, а то й більше, крадіжок скоюються працівниками банків, оскільки саме вони найбільш обізнані зі слабкими місцями в системі захисту матеріальних цінностей у власному банку [114].
За таких умов заходи захисту матеріальних цінностей у банку мають бути досить потужними і надійними.
Потужність же заходів захисту, у свою чергу, залежатиме від фінансових, інтелект уальних, технічних та інших можливостей самого банку.
Виходячи з цього банки будують систему захисту своїх матеріальних ресурсів, орієнтуючись на власні можливості, максимально використовуючи для цього організаційні заходи та власну структуру. Крім того, заходи захисту запроваджуються не як окремі дії з мінімізації загроз матеріальним ресурсам. Вони формуються у відповідну систему взаємопов’язаних дій та поведінки, спрямовану на запобігання, виявлення, локалізац ію, усунення загроз та ліквідацію їх наслідків. Система поєднує в собі заходи регулювання, обмеження і заборони, доступу, контролю та відповідальності. У загальному вигляді система заходів захисту матеріальних ресурсів охоплює: суворий і безумовний облік усіх цінностей банку, персональну відповідальність посадових осіб за правильне зберігання, стан, грамотну експлуатацію технічних засобів і обладнання, організацію надій ної охорони цінностей, періодичний контроль наявності та стану цінностей, формування нормативно-правової бази, яка регулювала б порядок їх експлуатації, обслуговування та збереження.
Разом з тим система захисту є одним з елементів безпеки матеріальних ресурсів банку, яка крім зазначених включає такі заходи: інженерно-технічні, технологічні, правові тощо. Наприклад, заходи інженерно-технічної без пеки матеріальних ресурсів можуть включати: дотримання встановлених стандартів (норм) при створенні матеріальних об’єктів; сертифікацію і ліцензування експлуатації матеріальних об’єктів та обладнання; дотримання встановлених режимів експлуатації матеріальних об’єктів, технічних засобів та обладнання; діагностику стану матеріальних об’єктів та їх систем; своєчасну профілактику, обслуговування та ре монт систем, обладнання, технічних та інженерних засобів, що забезпечують їх діяльність.
Облік матеріальних цінностей має передбачати облік їх наявності, руху та експлуатації. Не важко вирішити питання обліку матеріальних цінностей, коли їх одиниці чи десятки або навіть сотні. Складніше, коли їх тисячі чи десятки тисяч і коли значна їх частина перебуває в пос тійному русі між установами, підрозділами, матеріально відповідальними особами банку. Проте у таких умовах і необхідно звертати увагу на забезпечення безумовного їх обліку.
Банки, як правило, справляються з обліком наявності матеріальних цінностей. Гірше справи з обліком їх руху. На практиці доводиться спостерігати суттєві прогалини в обліку руху матеріальних цінностей, у результаті чого банкам завдається збитків на десятки, а то й сотні тисяч гривень.
Система захисту матеріальних цінностей у цьому разі повинна передбачати інститут матеріально відп овідальних осіб, через яких має забезпечуватися рух матеріальних цінностей. Причому, як показує досвід діяльності банків, кількість таких осіб визначається не за видами матеріальних цінностей, а за обсягами матеріальної відповідальності. Наявність матеріально відповідальної особи, у підзвіті якої перебувають цінності на мільйони гривень, зовсім не означає, що такі збитки в разі потреби будуть покри ті. Тому, очевидно, правильно підходять до розв’язання даного питання ті банки, де матеріально відповідальні особи визначаються відповідно до обсягів матеріальних цінностей і підрозділів, захист яких вони забезпечують.
Матеріальні цінності за відповідними документами передаються зі складів матеріально-відповідальним особам, а від них ? за разовими документами до користувачів. Зазначені документи подают ься бухгалтерії для обліку. Зміна користувачів матеріальних цінностей, передання останніх у ремонт, на склади здійснюються тільки через матеріально відповідальних осіб. За таких умов бухгалтерія завжди матиме об’єктивну картину про місцезнаходження тих чи тих матеріальних цінностей незалежно від їх кількості й інтенсивності руху, а також безпосередньо відповідальних за них осіб.
Облік експлу атації матеріальних цінностей здійснюється з тим, щоб знати якісний стан матеріальних об’єктів. Як свідчить практика, облік експлуатації матеріальних об’єктів здійснюється в основному через урахування їх зносу (амортизації). Водночас інтенсивна експлуатація окремого обладнання може призвести до того, що може достроково втратитить свої властивості і створюватиме загрозу в подальшій роботі. Ту т мають обов’язково братися до уваги час та умови експлуатації, види технічного обслуговування, кількість та обсяги ремонтів тощо. Якраз ці показники характеризуватимуть якість матеріальних цінностей. Облік експлуатації (крім амортизації) мають виконувати особи, що працюють з матеріальними об’єктами (користувачі). Такий підхід виключить можливість раптового
виникнення загроз з боку матеріальних об’єктів та забезпечить плановий характер їх експлуатації.
Проте зазначений підхід до обліку матеріальних цінностей сам по собі не забезпечить гарантованого їх захисту. Він має застосовуватися у сукупності з іншими заходами, зокрема встановленням безумовної персональної відповідальності за пошкодження, неграмотну експлуатацію, знищення, викрадення, нестачу матеріальних цінностей.
Відповідно до чинного законо давства за шкоду, заподіяну суб’єкту господарювання при виконанні трудових обов’язків, працівники, з вини яких заподіяно шкоду, несуть повну матеріальну відповідальність (у розмірі прямої дійсної шкоди) або обмежену матеріальну відповідальність (не більше від свого середнього місячного заробітку).
Повна матеріальна відповідальність може наставати у випадках, коли: а) між працівником і банком ук ладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна, цінностей, переданих йому на зберігання або для інших цілей. Утім такий договір може бути укладено лише з працівниками, які обіймають посади, виконують роботи, безпосередньо пов’язані зі зберіганням, обробкою, продажем (відпусканням), перевезенням або застос уванням у процесі виробництва, переданих їм цінностей. Перелік таких робіт і посад має встановлюватися Кабінетом Міністрів України. Тобто банк, укладаючи з працівниками договір повної матеріальної відповідальності, має передбачити в штатному розкладі та в посадових інструкціях відповідні посади та роботи, які не суперечили б умовам, визначеним чинним законодавством; б) майно та інші цін ності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або іншими разовими документами. Тож рух матеріальних цінностей банку має обов’язково документуватися разовими документами (довіреностями, актами, накладними тощо) і в жодному разі ? записами в журналах обліку, картках тощо; в) шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, що переслідуються у кримінальному поря дку. У таких випадках, перш ніж притягнути особу до матеріальної відповідальності, необхідно довести, що її дії мають кримінальний характер. Тут банк повинен звертатися до правоохоронних органів, ініціювати порушення кримінальної справи і виступати за нею цивільним позивачем;
г) шкоди завдано працівником, який був у нетверезому стані; д) шкоди завдано нестачею, умисним знищенням (зіпсуванням) цінностей, виданих йому в користування; є) шкоди завдано не в процесі виконання трудових обов’язків; ж) відповідно до законодавства на працівників покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну банку.
Для забезпечення дієвості системи захисту матеріальних цінносте й банк має розробити власні нормативні документи, які б регулювали порядок, терміни, умови роботи з матеріальними цінностями, давали тлумачення б певних дій та поведінки працівників, порядок доведення до працівників вимог банку, чітко визначали межі робочого часу тощо, тобто встановлювали підстави, за яких банк може звертатися до суду з клопотанням про пр итягнення до повної матеріальної відповідальності винних осіб.
Обмежена матеріальна відповідальність може наставати за зіпсування або знищення матеріальних цінностей через свою недбалість і застосовуватись до всіх працівників банку.
Зважаючи ж на те, що матеріальна відповідальність може наставати лише за умови, коли шкоди заподіяно винними протиправними діями працівників, виникає необхідність урегулювати порядок використання ма теріальних цінностей банку. Тобто стосовно всіх цінностей, які використовуються в процесі банківського виробництва, мають бути розроблені інструкції з їх експлуатації, а стосовно інших цінностей ? інструкції про роботу (операції) з ними. Крім того, з огляду на те, що матеріальна відповідальність може наставати за шкоду, заподіяну внаслідок порушення покладених на працівників тр удових обов’язків, потрібно, щоб у всіх видах договорів (угод) на співпрацю з працівниками, у посадових інструкціях було чітко визначено їхні обов’язки, умови та обсяги відповідальності, без можливості подвійного трактування.
Отже, якщо законодавство визначає умови відшкодування суб’єкту господарювання завданої йому шкоди втратою, пошкодженням чи знищенням матеріальних цінностей, то підстави для такого відшкодування формує сам суб’єкт.
Тут слід зазначити, що врегулюванню підлягає не тільки порядок зберігання, використання та охорони матеріальних цінностей, а й сама процедура притягнення до матеріальної відповідальності. Насамперед рішенню про притягнення працівника банку до матеріальної відповідальності має передувати службове розслідування. Підставами для його
проведення має бути наказ (розпорядження) керівника установи банку про необхідність проведення службового розслідування та Інструкція банку про порядок проведення службових розслідувань.
Вихідними даними для початку розслідування мають бути: матеріали перевірок, інвентаризацій, ревізій, заяви посадових осіб про факти порушення зберігання матеріальних цінностей чи їх зникнення (пошкодження); довідки бухгалтерії установи банку про завданий збиток; посадові Інс трукції працівників банку, які стосувалися до матеріальних цінностей, щодо заподіяння шкоди яким проводиться службове розслідування; нормативно-правові документи, які регулюють порядок використання (експлуатації, зберігання, охорони) матеріальних цінностей; опис технологій виробництва, в яких використовуються зазначені матеріальні цінності.
У процесі розслідування комісія або призначена особа (працівник підрозділу безпеки) вивчає матеріали ревізій, перевірок, інвентар изацій, заяви певних осіб, умови, в яких здійснювалося використання (експлуатація) матеріальних цінностей. За необхідності отримуються пояснення певних осіб, збираються повідомлення, що стосуються предмета розслідування, висновки експертів, додаткові документи. Вивчення зазначених матеріалів спрямовується на встановлення зв’язку між діями певних осіб, вимогами технологій, нормативних документів, умов діяльності та виявлення можливих порушень, о собливостей поведінки, можливості зовнішнього впливу.
По завершенні службового розслідування робляться висновки, в яких вказуються: ? причини заподіяння шкоди банку; ? причетні особи та ступінь їх причетності до збитку; ? які конкретно вимоги та яких документів, посадових інструкцій, технологій порушено; ? рекомендації щодо відшкодування збитку та притягнення причетних осіб до відпо відальності; ? рекомендації щодо недопущення подібних фактів.
Досить важливим елементом системи захисту матеріальних цінностей є їх охорона. Слід зазначити, що основне призначення охорони ? установити відповідний режим доступу до матеріальних цінностей та виключити будь-які можливості посягання на них. Але на практиці охорона, як правило, забезпечує захист не самих цінностей, а місць їх зберіга ння чи експлуатації. За таких умов банк має чітко визначити
повноваження та межі відповідальності сил охорони у сфері захисту матеріальних цінностей. Як доводить практика, до функцій охорони банків у таких випадках відносять: ? забезпечення пропускного режиму до банку; ? забезпечення режиму доступу до місць зберігання (експлуатації) цінностей; ? контроль додержання встановленого порядку виносу (вносу) матеріальних цінностей з (до) банку; ? захист місц ь зберігання цінностей; ? захист транспортування цінностей; ? контроль додержання правил пожежної безпеки при охороні цінностей.
Якщо проблема пропускного режиму добре вирішується банками, то внутрішньооб’єктовий режим підтримується не завжди ефективно, перш передусім через невизначеність, неконкретність функцій охорони в цьому питанні. Тут має бути визначено: що конкретно захищають сили охорони (на дається перелік); який існує порядок здачі під охорону і зняти з-під охорони об’єктів; як здійснюється доступ до цінностей; умови відповідальності охорони; дії охорони щодо захисту місць зберігання цінностей (чи їх самих). Такі питання визначаються знову ж таки в нормативно-правових документах банку.
Важливого значення в системі захисту матеріальних ці нностей набуває контроль, насамперед контроль їх наявності, стану, умов зберігання чи експлуатації. Тут система передбачає різні види контролю. Перше ? це щоденний контроль матеріальних цінностей кожним працівником на своєму робочому місці. Друге ? періодичний контроль матеріальних цінностей у підрозділах. Зазвичай контроль організовується і проводиться керівниками підрозділів через перевірки наявності цінностей. Такі пере вірки можуть про водитися щотижня або ж щомісяця.
У частині установ банків стосовно цінностей, які зберігаються на складах або у великих обсягах, використовуються в банківському виробництві (наприклад комп’ютерна техніка), можуть проводитися перевірки за графіком раптових перевірок за рішенням керівника установи. Метою таких перевірок є встановлення наявного стану цінностей на певн у дату та запобігання несанкціонованому їх використанню чи реалізації. Такі перевірки можуть проводитися два
—чотири рази на рік.
Безумовно, що обов’язковим є щорічні інвентаризації майнових активів банку, які проводяться спеціально створеними комісіями згідно з наказом керівника установи банку.
Контроль не тільки дає можливість установити наявність і стан матеріальних цінностей, а й запобігає поширенню різного роду загроз їм, оскільки за результатами контролю вживаються заходи з усунення причин виникнення зазначених загроз та заходи стосовно відшкодування шкоди, завданої нестачею, пошкодженням, виведенням з ладу матеріальних об’єктів. Після проведення інвентаризації весь облік матеріальних цінносте й має бути приведений у відповідність до наявного майна. Невідшкодоване майно має бути списане на витрати банку.
Ще одним елементом системи захисту матеріальних цінностей є створення в установі банку необхідної нормативно-правової бази, яка регулювала б як відносини у сфері матеріальнотехнічного забезпечення процесу банківського виробництва та діяльності банку, так і порядок експлу атації обладнання банківських установ. Мають бути врегульовані буквально всі питання щодо використання матеріальних цінностей: придбання, обліку, одержання, експлуатації, зберігання, перевірки, охорони, руху, відшкодування шкоди і т. п. Тільки за таких умов система може ефективно функціонувати, оскільки саме зазначені документи поєднують усі елементи системи й обумовлюють їх вплив на поведінку пр ацівників банку, взаємовідносини в ході експлуатації матеріальних цінностей, їх використання в процесі експлуатації матеріальних цінностей та під час проведення банківських операцій.
Слід також додати, що надходження матеріальних цінностей до банку має обґрунтовуватися відповідними документами (накладними, чеками купівлі-продажу, актами передання тощо), на основі яких вони приймаються до обліку. Якщо матеріальні цінності не передба чається використовувати найближчим часом, вони передаються на склад (до сховища) на зберігання, якщо ж передбачається їх експлуатація, тоді вони зі складу передаються відповідальним особам під звіт.
Доступ до матеріальних цінностей, які перебувають на складах (у сховищах) дозволяється тільки особам, які відповідають за їх зберігання. Відповідно до своїх посадових обов’яз ків такі посадові особи зобов’язані забезпечити необхідні умови щодо надійного зберігання матеріальних цінностей, виключення можливості їх псування, пошкодження, виходу з ладу. За встановленим у банках порядком для перевірки наявності і контролю якості матеріальних цінностей, які зберігаються на складах (у
сховищах) допускаються окремі працівники (керівники підрозділів банку) або спеціально створені комісії.
Матеріальні цінності, передані під звіт відповідальним особам, використовуються ними або під їхнім контролем працівниками банку згідно з установленими правилами їх експлуатації відповідно до тих чи тих технологій банківських операцій чи заходів забезпечення діяльності банку.
Ремонт та обслуговування обладнання і техніки прово диться у встановленому порядку силами установи банку або на договірних засадах спеціалізованими організаціями. Передання матеріальних цінностей з-під звіту однієї особи під звіт іншій, від однієї установи — до іншої здійснюється згідно з актом прийманняпередавання відповідними комісіями, які зазначають наявність, стан, комплектність та придатність до експлуатації матеріальних цінностей, які передаються.
Таким ч ином, системний підхід до захисту матеріальних цінностей та застосування відповідного комплексу заходів за чіткої їх організації і контролю може забезпечити надійне їх зберігання та ефективну експлуатацію в установах банку.
