У 90-ті роки ХХ ст. основним чинником, що зумовив певні зміни в бюджетно-податковому регулюванні в розвинутих ринкових країнах, стало прискорення інтеграційних процесів в Європі, створення ЄВС (Європейської валютної системи), ЄЦБ (Європейського центрального банку). Зауважимо, що в країнах Європи, з одного боку, відбувається поширення загальних принципів проведення бюджетно-податкової політики, насамперед щодо бюджетного дефіциту та державного боргу, а з другого — у бюджетних і податкових системах, що формувалися протягом тривалого часу відповідно до національних особливостей і традицій, продовжують зберігатись істотні відмінності у структурі державних видатків, рівні бюджетних доходів, темпах діючих податків і способах їх стягнення.
Дослідження особливостей функціонування податкового механізму в розвинутих зарубіжних країнах свідчить про те, що їхні податкові системи мають індивідуальний характер, що визначається рівнем розвитку країни, місцем її в міжнародному розподілі праці, ступенем розвинутості ринкової інфраструктури, роллю держави в розв’язанні економічних і соціальних проблем, історичними і культурними традиціями, менталітетом народу, рівнем правової культури тощо.
У доходах бюджету всіх рівнів розвинутих держав переважають податки, які досягають у доходах центральних бюджетів 80—90 %, а в США — понад 95 %. У бюджетах членів федерації та місцевих органів влади питома вага податків перевищує
50 %.
Конституція або спеціальне законодавство закріплює певні податки за відповідним бюджетом (рис. 12.3 та 12.4).
| Державні податки: |
надходять до |
центральних бюджетів |
Рис. 12.3. Основні податки, закріплені за центральними бюджетами
Податкова структура бюджетів членів федерації відрізняється великою різноманітністю в різних країнах. У бюджетах штатів
США вирішальне значення мають непрямі (податок з продажу, акцизи), в Німеччині головним податком у бюджетах земель є відрахування від прибуткового податку, ПДВ і податку на прибуток. Доходи місцевих бюджетів формуються, головним чином, за рахунок майнових податків: земельного, промислового, подомового. У цілому податки членів федерації та місцевих органів влади вважаються місцевими.
Сучасний податковий механізм розвинутих держав охоплює прямі та непрямі податки. Особливе місце в ньому посідають внески до фонду соціального страхування, що використовуються за цільовим призначенням.
Рис. 12.4. Види податків
Прибутковий податок — один з найважливіших прямих особистих податків, що стягується з доходів фізичних осіб. Об’єктом оподаткування є дохід від різних джерел. У зарубіжній податковій практиці історично склалися дві форми побудови прибуткового податку (рис. 12.5).
Рис. 12.5. Форми побудови прибуткового податку
Зауважимо, що глобальна форма оподаткування прибуткового податку дістала найбільшого поширення. Прибутковим податком обкладається чистий дохід фізичної особи, тобто валовий дохід, зменшений на суму дозволених за законом вирахувань і податкових пільг. До них належать неоподатковуваний мінімум, сімейні знижки, знижки на дітей, внески до фонду соціального страхування тощо. Ставки прибуткового податку протягом тривалого часу були прогресивні та побудовані за складною прогресією. У 1980-ті роки в більшості розвинутих країн ставки прибутково-
го податку значно знизилися. Так, у США замість 14 ставок податку від 11 до 50 % за результатами податкової реформи 1986—
1988 рр. введені дві ставки — 15 та 28 %, причому 4/5 платників сплачують мінімальну ставку. У Великобританії встановлено дві ставки — 25 і 40 %, тимчасом як наприкінці 1970-х років вони коливалися від 33 до 83 %.
Питома вага прибуткового податку в сукупних доходах сімей у середньому значна: у США та Великобританії — близько 30 %, у ФРН — понад 35 %, Японії — близько 15 % (для самотніх).
Надходження прибуткового податку в доходах центрального бюджету країн значно різняться. У США цей податок дає близько 45 % податкових надходжень федерального бюджету, у Франції — близько 20 %.
Другим за значенням прямим податком є податок на прибуток корпорацій. Ним обкладаються юридичні особи за податковою декларацією. Система оподаткування прибутку корпорацій в зарубіжних країнах у цілому побудована за єдиною схемою (рис. 12.6).
| Прибуток корпорацій обкладається як центральним урядом, так і місцевими органами влади |
| Ставки пропорційні або мають незначну прогресію |
| Оподаткуванню підлягає так званий оподатковуваний прибуток: . пільгиподатковіта явирахуваннДозволені прибуток Валовий прибуток ванийОподаткову ?= |
Рис. 12.6. Єдина схема оподаткування прибутку корпорацій
Дозволені податковим законодавством вирахування й пільги знижують прибуток компаній на 40—60 %. Варто зазначити також, що ставки податку на прибуток корпорацій за податковою реформою 1980-х років скоротилися. Так, у США нині діють три ставки — 15, 25 і 34 % (замість 5 ставок від 11 до 46 %), у Великобританії одна ставка — 35 % (замість 52 %).
Досить сказати, що в розвинутих країнах після проведення податкових реформ частка податку на прибуток корпорацій у сумі податкових надходжень бюджету на початку 1990-х рр. становила: у США — 7,3 %, Німеччині — 4,7 %, Франції — 5,4 %, Канаді — 6,8 %, Італії — 10 % та Великобританії — 11 %.
Найбільш яскравим прикладом ефективного використання податку на прибуток, як вагомого державного важеля економічного зростання, може бути досвід Ірландії. Ця країна з 1980 р. незмін-но застосовує знижену ставку (10 %) корпоративного податку стосовно продукції, що виробляється в країні, і не збирається змінювати його до 2010 р. Для нерезидентів ставка податку становить 38 %. Це сприяло тому, що ця країна стала однією з найбільш фінансово стабільних країн у Європі.
Найбільшого поширення серед непрямих податків набув універсальний акциз, що нині діє в багатьох країнах у формі податку на додану вартість (ПДВ). Об’єктом оподаткування ПДВ виступає частина вартості товару, що є доданою на кожній стадії виробництва та обігу. У країнах ЄС ставка ПДВ з 1 січня 1993 р. встановлена в розмірі 14 %.
Спеціальними платежами фізичних та юридичних осіб держави є внески до Фонду соціального страхування, що використовуються для надання соціальних послуг населенню. Для осіб найманої праці вони набувають вигляду прямого цільового податку. Ставки встановлюються у відсотках до заробітної плати та коливаються від 5 до 10 %. Юридичні особи сплачують ці внески в повній пропорції до фонду зарплати (у Великобританії — 12 %, у США — 7,5 %). Ці платежі для юридичних осіб є своєрідним непрямим податком.
