Видані з каси банку гроші одержувач повинен, не відходячи від каси, перевірити по пачках і корінцях, а окремі листи — поаркушним перерахунком в присутності касира, який видав гроші. Якщо клієнт вия вив бажання перерахувати грошові білети поаркушно, а монети — за кружками, видача грошей має бути організована так, щоб з моменту одержання від видаткового касира грошей клієнт перебував у спеціально відведеному для перерахунку місці під наглядом касира-контролера банку.
У разі виявлення клієнтом під час перерахування готівки недостачі або надлишку банкнот (монет) у пачках, окремих корінцях або в мішечках з монетами в непошкодженій упаковці банк повинен вжити заходів щодо перевірки готівки і в разі підтвердження розбіжностей складається відповідний акт про розбіжності у двох примірниках, що засвідчується підписами осіб, які були пр исутні під час перерахування.
Претензії одержувача коштів щодо недостачі грошових білетів або монет не приймаються, якщо кошти не були перераховані ним, не відходячи від каси або в спеціальному приміщенні для перерахування грошей. Про це на видному місці біля видаткової каси має висіти оголошення.
Під час приймання, видачі, обробки грошових знаків національної та інозе мної валюти касові працівники повинні визначати справжність і платіжність банкнот (монет), керуючись Правилами визначення платіжності та обміну банкнот і монет
Національного банку України, затвердженими постановою
Правління Національного банку України від 17 листопада 2004 р. № 547 [45], та з використанням довідкової інформації, що надається Національним банком України, банками-емітентами, Інтерполом або іншими уповноваженими ус тановами.
Згідно з цими Правилами до платіжних належать банкноти (монети), які не мають ознак зношення і пошкодження, а також з дефектами та ознаками зношення і пошкодження в межах, визначених Правилами критеріїв.
Залежно від зовнішнього вигляду та ступеня зношення або пошкодження платіжні банкноти і монети поділяються на придатні та непридатні до обі гу.
Непридатними до обігу вважаються платіжні банкноти (монети), які в процесі обігу набули ознак зношення та пошкодження, що встановлені Національним банком України, а також такі, що мають дефекти виробника і повинні вилучатися банками з обігу.
За ступенем зношення, пошкодження та наявності дефектів непридатні до обігу банкноти (монети), у свою чергу, поділяют ься на зношені банкноти і монети, значно зношені банкноти та банкноти і монети з дефектами виробника.
1. Зношені банкноти — це банкноти, які мають одну або більше з таких ознак зношення або пошкодження: потертості, часткова втрата фарби на зображеннях, розпушення паперу, втрату папером жорсткості; загальне або локальні забруднення, плями та напис и
2 , колір яких контрастує з кольором навколишнього зображення або навколишньої незадрукованої ділянки банкноти; відбитки штампів площею понад 400мм 2 , у тому числі видимі в ультрафіолетових променях, крім штампів про погашення; надриви або надрізи довжиною кожний понад 5 мм, у тому числі склеєні; отвори та проколи, відірвані краї або кути, площа кожного з яких більша, ніж 10 мм
2 .
Зношені монети — це монети з ознаками хімічної дії, унаслідок чого змінився колір, або механічного пошкодження (спотворені елементи дизайну) за умови, що вони не мають надломів, надрізів та отворів, недеформовані і зберегли масу, зображення малого Державного Герба України, номіналу, назви розмінної одиниці та рельєф або текст на гурті, якщо він має бу ти згідно з офіційним повідомленням Національного банку.
Зношені банкноти і монети, якщо вони не мають ознак підроблення, повинні без обмежень прийматися фізичними й юридичними особами до всіх видів готівкових платежів, для переказів тощо. Окрім того, банки зобов’язані без обмежень приймати такі банкноти і монети разом з виручкою підприємств, установ і ор ганізацій, а також від фізичних і юридичних осіб до всіх видів готівкових платежів, для зарахування на рахунки, вклади, акредитиви та обміну на придатні до обігу банкноти і монети.
2. Значно зношені банкноти
— це банкноти, які мають одну або більше з наведених нижче суттєвих ознак зношення або пошкодження (незалежно від наявності ознак з ношення, зазначених у пункті 1):
• банкноти з утраченими частинами, якщо разом з отворами (дірками) збереглася ціла частина банкноти, площа якої не менше ніж 55% її початкової площі;
• банкноти, розірвані та розрізані на дві або більше частин, у тому числі склеєні, якщо не менше ніж 55% загальної площі частин, що залишилися, безумовно належать одній банкноті;
• банкноти, що складені (склеєні) з половин двох різних банкнот одного номіналу і дизайну, розірваних (розрізаних) навпіл, загальною площею не менше ніж 92% початкової площі банкноти;
• банкноти, пошкоджені вогнем, водою, різними рідинами або
Банки мають приймати без обмеження від юридичних і фізичних осіб для обміну на придатні до обігу банкноти, а також для зарахування на рахунки, вклади, акредитиви, для готівкових платежів тощо пошкоджені банкноти без ознак підробки, які: ? зберегли цілу частину, площею не менше, ніж 55% своєї початкової площі; ? розірвані (розрізані) на дві частини, на яких збереглись обидва однакові номери та серія, і загальна площа цих частин є не меншою, ніж 55% початкової площі банкноти.
Усі інші пошкоджені банкнот и, які складені з двох або більше частин, банки мають вилучати як сумнівні щодо платіжності та в установленому порядку надсилати для проведення досліджень до відповідних територіальних управлінь Національного банку. За результатами цих досліджень експерт Національного банку оформляє відповідний акт, на підставі якого банкноти (монети) можуть бути визнані платіжними, неплатіжними чи підробленими.
Не приймаю ться банками та іншими юридичними особами лише банкноти, пошкоджені вогнем, водою, різними рідинами або хімікатами тощо, площа яких під час приймання та обробки може стати меншою, ніж 55% початкової площі банкноти. З метою обміну таких банкнот фізичні та юридичні особи мають звертатися безпосередньо до територіальних управлінь Національного банку, які зобов’язані прийняти рішення про обмін банкнот у присутності пред’явника або прийняти їх на дослідження за його заявою.
3. Банкноти і монети з дефектами виробника — це банкноти і монети з будь-якими відхиленнями від зразка, допущеними під час виготовлення (на банкнотах — відсутні графічні зображення, одна або кілька фарб, номери, немає або не правильно розміщений водяний знак або захисна стрічка, невідповідність водяного знака або захисної стрічки номіналу тощо; на монетах
— тріщини, відколи, зміщення зображення, перевернуте зображення реверсу щодо аверсу, нечіткість чеканки тощо), які помилково випущені в обіг, але не втратили платіжності за ступенем зношення.
Банкноти та монети з дефектами виробника, якщо вони не мають ознак підро блення, банки зобов’язані без обмеження приймати від юридичних і фізичних осіб для обміну на придатні
до обігу банкноти та монети, а також для зарахування на рахунки, вклади, акредитиви та для готівкових платежів тощо.
Обмін банками непридатних до обігу банкнот і монет (зношених, значно зношених та з дефектами виробника) повинен здійснюватися безоплатно.
Крім непридатних до обігу банкнот і монет за ознаками зношення та дефекту виробника працівники кас особливо пиль ну увагу повинні приділяти виявленню підроблених банкнот (монет) та перероблених банкнот (монет).
Підроблені банкноти (монети) — це банкноти (монети), що виготовлені будь-яким способом, у тому числі промисловим, усупереч установленому законодавством України порядку та імітують (фальсифікують) справжні банкноти (монети), уведені Національним банком в обіг. До підроблених належать також перероблені банкноти (моне ти), на яких будь-яким способом (наклеюванням, малюванням, друкуванням тощо) змінені зображення, що визначають номінал, рік затвердження зразка (виготовлення), банк-емітент, інші реквізити та елементи дизайну, і які за зовнішнім виглядом можуть бути сприйняті як справжні банкноти (монети).
Банкноти і монети, що викликали сумнів касового працівника банку щодо справжності, та ті, на яких вияв лені ознаки підроблення, банк зобов’язаний примусово, а справжні банкноти і монети, що викликали сумнів щодо платіжності, на бажання пред’явника в установленому порядку вилучати з обігу і передавати для досліджень та винесення остаточного висновку до відповідного територіального управління Національного банку.
У разі виявлення в одного клієнта дво х або більше підроблених банкнот банк має терміново по телефону і не пізніше наступного робочого дня письмово, з поданням копії документа про вилучення, повідомити про це правоохоронний орган за місцезнаходженням банку.
До валютно-обмінних операцій з іноземною валютою і дорожніми та іменними чеками (далі — валютно-обмінні операції) належать: а) купівля у фізичних осіб — резидентів і нерезидентів готівкової іноземної валюти за готівкові гривні; б) продаж фізичним особам — резидентам готівкової іноземної валюти за готівкову гривню; в) зворотний обмін фізичним особам — нерезидентам невикористаних готівкових гривень на готівкову іноземну
валюту; г) купівля-продаж дорожніх чеків за готівкову іноземну валюту, а також купівля-продаж дорожніх чеків за готівкові гривні; ґ) конвертація (обмін) готівкової іноземної валюти однієї іноземної держави на готівкову іноземну валюту іншої іноземної держави; д) прийняття на інкасо банкнот іноземних держав та іменних чеків.
Причому операції, зазначені в абзацах б
—д, на су му, що перевищує 15 000 грн, здійснюються лише через каси банку, фінансової установи, в операційному залі об’єкта поштового зв’язку після пред’явлення документа, що засвідчує особу, яка здійснює операцію з готівкою, із зазначенням у довідках та квитанціях прізвища, імені, по батькові (за наявності) особи, а на суму, що перевищує 50
000 грн, крім того, зазначаються серія та номер паспорта (іншого документа, що засвідчує особу), дата видачі та орган, що його видав, місце проживання (реєстрації), ідентифікаційний номер особи (за наявності).
Окрім того, банку (фінансовій установі) забороняється здійснювати операції з продажу іноземної валюти через касу банку (фінансової установи) одній особі в один операційний (робо чий) день на суму, що перевищує в еквіваленті 80 000 грн, з метою запобігання використанню банківської системи для легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним способом.
Під час здійснення валютно-обмінних операцій касовий працівник має перевіряти справжність і наявність ознак платіжності пред’явлених банкнот іноземних держав та дорожніх чеків. Для цього його робоче місце ма є бути обладнане відповідними приладами. Крім цього, на робочому місці необхідно мати відповідні нормативно-правові акти, довідники та інформацію щодо банкнот іноземної валюти, які є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, основних елементів їх захисту, про терміни обміну банкнот іноземної валюти, що вилучаються з обігу банками-емітентами.
Касир пункту обм іну валюти має зберігати наявні цінності в сейфі. Під час обідньої перерви або тимчасової відсутності в приміщенні пункту обміну касир має опломбувати сейф з цінностями особистим пломбіром. Входити до приміщення пункту обміну валюти дозволяється лише особам, визначеним у наказі про відкриття пункту обміну валюти, та представникам
органів, уповноважених здійснювати перевірку пунктів обміну валюти згідно з чинним законодавством України
Як підтвердження здійснення валютно-обмінних операцій касовий працівник повинен надати клієнтові відповідну довідку або квитанцію встановленого зразка. Причому виправлення в заповненому тексті зазначених вище довідок та квитанцій не допускаються. Довідка або квитанція вважається недійсною, якщо реквізити каси або пункту обміну валюти, дан і про здійснені операції, найменування банку (фінансової установи) або агента, що видав довідку чи квитанцію, не читаються або можливе подвійне читання відомостей на відбитку штампа пункту обміну валюти або каси банку (фінансової установи).
Уповноважені банки на підставі письмового дозволу
Національного банку на здійснення операцій з валютними цінностями в частині прове дення операцій з банківськими металами на міжнародних ринках та з урахуванням вимог
Положення про здійснення уповноваженими банками операцій з банківськими металами мають право здійснювати такі види операцій з банківськими металами: а) відкриття кореспондентських рахунків у банківських металах у банках-нерезидентах та проведення операцій з ними; б) купівля-продаж банківських металів за іноземну валюту; в) розміщення міжбанківських депозитів у банківських металах; г) отримання міжбанківських кредитів у банківських металах; ґ) надання та отримання банківських металів у заставу; д) відповідальне зберігання банківських металів у банкахнерезидентах.
Уповноважені банки здійснюють операції з купівлі-продажу банківських металів:
• від свого імені за дорученням і за рахунок коштів клієнтів (у тому числі на підставі платіжних вимог на стягнення банківських металів, оформлених державними виконавцями);
• у межах лімітів відкритої валютної позиції банку.
Приймання банківських металів від клієнтів та видача клієнтам банківських металів здійснюється на підставі первинних документів, указаних у Положенні про здійснення уповноваженими банками операцій з банківськими металами. Окрім того, банк повинен визначити відповідальних працівників, які матимуть право підписувати відповідні первинні документи за операціями з банківськими металами та визначити систему контролю за їх здійсне нням.
Під час виконання операцій з банківськими металами може застосовуватися система автоматизації банку, у тому числі така, що працює автономно. У разі її використання банк повинен визначити кількість підписів працівників банку, які будуть оформляти, контролювати та виконувати операцію з банківськими металами.
З метою ідентифікації клієнта: ? для фізичних осіб — резидентів, які здійснюють операції без відкриття рахунку з купівлі-продажу банківських металів на суму, що перевищує 50000 грн, або операції з обміну зливка (зливків) банків ського металу на зливки (зливок) меншої (більшої) маси, або операції з конвертації одного банківського металу в інший, якщо вартість банківського металу, наданого клієнтом для обміну або конвертації, за офіційним (обліковим) курсом гривні до цього металу на день здійснення операції перевищує 50000 грн, у первинних документах мають зазначатися такі реквізити: прізвищ е, ім’я, по батькові цієї особи, дата народження, серія та номер паспорта (іншого документа, який посвідчує особу), дата видачі та орган, що його видав, місце проживання, ідентифікаційний номер; ? для фізичних осіб — нерезидентів, які здійснюють операції з банківським металом без відкриття рахунку, у первинних документах мають зазначатися такі реквізити: прізвище, ім’я, по бат ькові (у разі його наявності) цієї особи, дата народження, серія та номер паспорта (іншого документа, який посвідчує особу), дата видачі та орган, що його видав, громадянство, місце проживання або тимчасового перебування. Ці операції проводяться лише за умови пред’явлення нерезидентом касовому працівникові документа, який підтверджує джерела походження гриве нь/банківських металів; ? для юридичних осіб, які здійснюють операції з обміну зливка (зливків) банківського металу на зливки (зливок) меншої (більшої) маси без відкриття рахунку, у первинних документах мають зазначатися такі реквізити: найменування, юридична адреса, ідентифікаційний код згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України, реквізити банку, у якому ві дкрито поточний рахунок у гривнях (із зазначенням його номера), прізвище, ім’я, по батькові особи, яка від імені цієї юридичної особи безпосередньо одержує або вносить банківські метали, дата народження, серія та номер паспорта (іншого документа, який посвідчує особу), дата видачі та орган, що його видав.
Якщо клієнт не надав документів або відомостей, потрібних для з’ясування його особи, суті діяльності, фінансового стану, або умисного надання неправдивих відомостей або, якщо операція з банківськими металами, яку здійснює клієнт, містить ознаки такої, що підлягає фінансовому моніторингу, то банк може відмовити клієнту в проведенні зазначеної операції з дотриманням вимог, визначених ч инним законодавством.
Операції з приймання банківських металів або готівкових гривень від фізичних осіб — нерезидентів повинна здійснюватися за умови підтвердження джерел походження цих банківських металів або готівкових гривень.
Після завершення операції з банківськими металами клієнту видається відповідна квитанція. Заява про приймання (видачу) банківських металів складається з двох частин: власне заяви та квитанції до неї. У разі здійснення відп овідної операції з банківськими металами заява про приймання (видачу) банківських металів залишається в банку, квитанція надається клієнту як підтвердження здійснення операції.
До компетенції банків віднесено визначення порядку перевезення валютних цінностей до власних підрозділів (філій, відділень) та їх вивезення у зворотному напрямі, перевезення валютних цінностей до/від ба нкоматів, пунктів обміну валют, перевезення валютних цінностей від каси банківської установи до клієнтів банку та між клієнтами банку, проведення інкасації коштів, зберігання та здавання сумок (мішків) з готівкою, що доставлені з маршруту інкасації та ін.
Залучення працівників до безпосередньої роботи з цінностями проводиться з дотриманням вимог законодавства про працю, після стажування та успішного складання заліків щодо знання вимог нормативно-правових актів Національного банку, внутрішніх положень банку, які регламентують роботу з перевезення валютних цінностей та інкасації коштів.
Для забезпечення схоронності валютних цінностей під час їх перевезення та інкасації з працівниками підрозділу інкасації — членами бригади інкасації укладається письмовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність або договір про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність відповідно до законодавства.
Підрозділи інкасації під час перевезення валютних цінностей та інкасації коштів викор истовують власний оперативний автотранспорт, який може бути обладнаний спеціальними звуковими та світловими сигналами синього кольору в порядку,
визначеному нормативно-правовими актами Міністерства внутрішніх справ України.
Порядок придбання, зберігання, використання, застосування та вилучення вогнепальної зброї і боєприпасів до неї встановлюється нормативними актами Міністерства внутрішніх справ України.
Під час перевезення валютних цінностей та інкасації коштів обов’язково використовуються засоби радіозв’язку, що забезпечують надійний та постійний зв’язок, та індивідуальні засоби захисту (бронежилети), носіння яких незалежно від обсягів цінностей є обов’язковим під час перевезень валютних цінностей та інкасації коштів.
Не допускається виїзд бригади інкасаторів на маршрути з перевезення цінностей та інкасації коштів без проведення службових інструктажів під розписку у відповідному журналі.
Під час приймання (здавання) готівки інкасатори Національного банку пред’являють у банківській установі відповідальним особам службові посвідчення і доручення на перевезення валютних цінностей для приймання готівки.
Виявлені інкасаторами Національного банку пачки банкнот і мішечки з монетами, які не відповідають установленим правилам пакування, не приймаються.
Доставлені в банківську установу валютні цінності інкасатори Національного банку здають відповідальним особам згідно з описом цінностей і з дотриманням зазначених вище вимог.
Пачки з банкнотами і мішечки з монетою (упаковки з роликами), що доставлені інкасаторами Національного банку в пошкодженій або сумнівній упаковці, касові працівники приймають з поаркушним перерахуванням або перерахуванням за кружками в присутності всіх інкасаторів бригади інкасації після приймання всіх цінностей.
У разі виявлення під час перерахування недостач або надлишків готівки в пачках, окремих корінцях або в мішечках з монетою в пошкодженій упаковці складається акт про
розбіжності, який підписують працівники банку та всі інкасатори бригади.
Банківські установи здійснюють перевезення валютних цінностей від/до територіальних управлінь, між банківськими установами власними підрозділами інкасації чи підрозділами інкасації інших банківських установ з прийманням (здаванням) валютних цінностей в боксах інкасації або інкасаторами Національного банку.
Інкасація коштів здійснюється підрозділом інкасації банківської установи з дотриманням вимог чинного законодавства. Складання маршрутів з інкасації здійснюється з урахуванням безпеки роботи інкасаторів на маршруті, а саме: протяжності маршруту та безпеки вибраного напрямку перевезення, часу роботи інкасаторів на маршруті, наявності вільних та освітлених під’їзних шляхів, часу заїзду для здійснення інкасації, обсягів готівки, що інкасується, тощо.
Банківська ус танова у внутрішньому документі визначає найбільшу суму проінкасованої готівки, що може зберігатися в оперативному автомобілі на маршруті інкасації. У разі перевищення цієї суми під час маршруту інкасатори здійснюють позачергову доставку готівки до банку згідно з порядком та особливостями, передбаченими у внутрішньому документі.
Операції з пластиковими платіжними засобами. Останнім часом зна чного поширення набувають операції банків з пластиковими платіжними картками. Разом з тим простежується тенденція до зростання втрат банків, які здійснюють такий вид діяльності, через шахрайство з пластиковими платіжними картками. Тому банки змушені звертати серйозну увагу на забезпечення безпеки цих операцій. На даний час у банківських установах напрацьовано відповідний досвід щодо забезпечення безпеки таки х операцій, який у цілому базується на комплексному підході до організації їх захисту протягом усіх циклів, з яких ці операції складаються. Зокрема, такий підхід включає:
• розроблення і вдосконалення нормативної бази технологій, як самих платіжних карток, так і операцій з ними;
• протидію втратам банків від шахрайських дій у процесі емісії та еквайрингу;
• навчання співробітників банку та підприємств торгівлі (послуг) і складання ними кваліфікаційних іспитів на допуск до роботи з банківськими продуктами — платіжними картками.
Серед документів банку, які регулюють ті чи ті види його діяльності, відповідне місце займають документи щодо забезпечення банківської безпеки, у тому числі і операцій з платіжними картками. Базу для формування норма тивних документів з безпеки операцій з платіжними картками створюють Законів України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» [154] та «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», Положення Національного банку України
«Про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням», затверджене постановою Правління Національного банку України від 30 квітня 2010 р. №
223 та Положення Національного банку України «Про діяльніст ь в Україні внутрішньодержавних і міжнародних платіжних систем», затверджене постановою Правління Національного банку України від 25 вересня 2007 р. № 348. З огляду на особливість роботи з платіжними картками нормативному регулюванню підлягають такі питання:
• забезпечення безпеки роботи, пов’язаної з емісією платіжних карток;
• дії банку, направлені на мінімізацію ризиків від операцій з платіжними картками;
• забезпечення безпеки при наданні послуг з платіжними картками та роботі із заборгованістю клієнтів, що виникла внаслідок дебетово-кредитних та кредитних платіжних схем.
Навчання працівників банку задіяних у операціях з платіжними картками, має передбачати оволодіння необхідними навичками підготовки та складання договорів на надання відповідних послуг, перевірки клієнтів, прийняття рішення про співпрацю з конкретн ими клієнтами, дій щодо супроводження операцій з платіжними картками, а за умов порушення встановленого порядку (технології) — дій відповідно до умов порушення.
Основних втрат від шахрайств із платіжними картками зазнають банки-емітенти, оскільки практично всі відомі методи шахрайств побудовані на несанкціонованому списанні коштів з рахунків клієнтів емітента.
У мінімізації втрат банку під час процес у емісії можна виділити такі основні моменти забезпечення безпеки: ? забезпечення фізичної (захист та охорона приміщень і обладнання підрозділів, які виконують відповідну роботу з платіжними картками) і технологічної (забезпечення безпеки кожного технологічного циклу) безпеки процесу виробництва карток, процесування трансакцій і забезпечення процесу авторизації; ? забезпечення оптимального рівня перевірки персональних даних поте нційних власників платіжних карток; ? забезпечення інформаційно-аналітичної діяльності щодо раннього виявлення шахрайських дій з платіжними картками.
Основним завданням безпеки під час процесу емісії є виключення можливості зникнення заготівок карток, збереження в
таємниці інформації щодо параметрів платіжних карток та недопущення зловживань у процедурі виготовлення карток працівниками банку.
Усі технологічні зони емісійного процесу (сховище для заготівок і персоналізованих карток, приміщення для ембосування, друкування ПІН-конвертів, приміщення авторизації, комп’ютерний зал) мають бути територіально розмежовані та обладнані певною системою охорони.
За оцінками банків попередня перевірка клієнтів є одним із найва жливіших умов забезпечення безпеки роботи з платіжними картками і зниження обсягу втрат. Результати від цих заходів дають змогу виявити на початковому етапі роботи із заявником осіб, які прагнуть одержати пластикову картку шахрайським способом (за підробленими, недійсними документами, надання про себе неправдивої інформації тощо).
Дана робота може вестися по дв ох напрямах:
• попередня перевірка фізичних осіб і організацій при вирішенні питання про видачу платіжної картки;
• попередня перевірка юридичних осіб перед укладанням договору на еквайринг.
Для розв’язання завдання по першому напрямку деякі банки умовно розділяють клієнтів по групах ризику на основі двох головних принципів:
• можливості встановлення місцезнаходження клієнта;
• можливості стягнення допущеної заборгованості за операціями з використанням спеціальних платіжних засобів.
На цій основі всі заявники поділяються на дві групи: ? громадяни України (потенційні групи ризику — пенсіонери, домогосподарки, студенти, тимчасово не працюючі, особи з нестабільним рівнем доходу); ? не громадяни України (ближнє і дальнє зарубіжжя, співробітники представництв іноземних держав на території
України).
Обо в’язковими умовами для всіх клієнтів при вирішенні питання про видачу платіжної картки є наявність постійного джерела прибутків (роботи), дотримання правил про порядок реєстрації громадян на території України, контактні телефони, перевірка анкетних даних клієнта на предмет їхньої достовірності. За результатами перевірки робиться висновок про доцільність надання клієнту даного виду банківських послу г. Особлива увага приділяється клієнтам, які відносяться до категорії підвищеного ризику. Крім інформаційно-аналітичної
оцінки анкетних даних клієнта може бути здійснено виїзд за адресою, зазначеною в анкеті.
Обов’язковою умовою укладання договору на еквайринг є перевірка торгівельно-сервісних пунктів. Спочатку проводиться інформаційно-аналітична оцінка документів клієнта, а потім здійснюється виїзд на фірму. Під час виїзду можуть бути вирішені такі завдання: огляд фактичного місця розташування організації; зу стріч із керівництвом фірми; ознайомлення з персоналом, відповідальним за проведення операцій по картках; організація обліку і збереження сліпів; організація контролю з боку керівництва фірми за роботою персоналу.
Залежно від умов, за якими здійснюються платіжні операції з використанням спеціальних платіжних засобів, можуть застосовуватися дебетова, дебетово-кредитна та кредитна платіжні схеми.
Дебето ва схема передбачає здійснення користувачем платіжних операцій із використанням спеціального платіжного засобу в межах залишку коштів, які обліковуються на його рахунку, або за рахунок коштів споживача за наперед оплаченими спеціальними платіжними засобами, які обліковуються на рахунку емітента.
Під час застосування дебетово-кредитної схеми користувач здійснює платіжні операції з використанням спеціального п латіжного засобу в межах залишку коштів, які обліковуються на його рахунку, а в разі їх недостатності або відсутності — за рахунок наданого банком кредиту.
Кредитна схема передбачає здійснення користувачем платіжних операцій з використанням спеціального платіжного засобу за рахунок коштів, наданих йому банком у кредит або в межах кредитної лінії.
Кредитна лін ія під операції зі спеціальними платіжними засобами відкривається банком на певний термін і в межах установленого договором ліміту заборгованості або граничної суми кредитування. Строк дії кредитної лінії, яка відкривається під спеціальні платіжні засоби, установлюється договором.
Користувач на власний розсуд або відповідно до умов кредитного договору, якщо кредит має цільовий характер, частково або в повному обсязі використову є кредит протягом строку дії кредитного договору і зобов’язаний повернути кредит
