Право власності на цінні папер и на пред’явника, випущені в документарній формі, переходить до нового власника з моменту їх передання (поставки).
Право власності на цінні папери, випущені в бездокументарній формі, переходить до нового власника з моменту зарахування їх на рахунок власника у зберігача.
Підтвердженням права власності на цінні папери є сертифікат, а в разі знерухомлення цінн их паперів чи їх емісії в бездокументарній формі ? виписка з рахунку у цінних паперах, яку зберігач зобов’язаний надавати власникові цінних паперів.
З цього приводу технологіями операцій купівлі-продажу повинна передбачатися предпоставка акцій покупцю (у разі, якщо банк є покупцем) чи їх передоплата (якщо банк є продавцем), а також обов’яз кове отримання інформації від депозитарної установи або реєстратора цінних паперів. Доцільно також, щоб банк мав дозвіл ДКЦПФР на депозитарну діяльність зберігати цінні папери і сам зберігав би належні йому цінні папери. Крім того, має вивчатися фінансовий стан та перспективи емітента, його конкурентоспроможність, термін діяльності на ринку, основні держателі акцій, прибутковість акцій та їх стабільність. Оскільки банки вед уть операції з акціями постійно, доцільно створити інформаційні бази даних по основних емітентах, перспективи ефективної діяльності яких та
прибутковість їхніх акцій є стабільними. Діяльність же банків на ринку купівлі-продажу акцій повинна здійснюватись у тісній взаємодії з усіма суб’єктами національної депозитарної системи, передусім реєстраторами та зберігачами акцій.
З огляду на те, що банк сам може бути емітентом цінних паперів, великого значення набуває забезпечення безпеки процедури їх емісії та р озміщення на ринку. Здійснюючи емісію акцій, слід чітко дотримуватись установленого порядку її проведення. Особливу увагу варто приділити матеріалам, які мають бути опубліковані у зв’язку з емісією акцій. З одного боку, вони мають розкривати всю необхідну інформацію про банк як емітента, а з другого ? у них не повинна розкриватись інформація, яка самостійно чи в сукупності з уже оприлюдненою може становити відомості таємного чи конфіденційного характеру.
Розміщення акцій може здійснюватися через передоплати і через фондову біржу, але не раніше ніж через 30 днів після опублікування оголошення про їх випуск. У процесі розміщення акцій банк має здійснювати контроль за тим, хто стає власником його акцій, як вони концен труються по акціонерах. Усі акції реалізуються через укладання відповідних договорів. Кожному акціонеру видається свідоцтво про кількість і номінальну вартість акцій з підписом керівника банку і печаткою його установи. Під час емісії ніякі операції з щойно придбаними акціями на вторинному ринку не можуть проводитись, аж до повного її зав ершення і реєстрації її результатів ДКЦПРФ.
Водночас об’єктом уваги банків мають бути операції з його акціями на вторинному ринку. Контроль зміни у складі власників акціонерного капіталу набуває сьогодні особливого значення, насамперед через існування імовірності рейдерського захвату. Крім того, контроль має здійснюватись і з метою попередження конфліктів у середовищі акціонерів банк у або ж недобросовісної поведінки окремих з них. Такий контроль має забезпечуватися добрими стосунками банку з реєстраторами операцій з його акціями та періодичними звітами реєстратора банку про стан реєстру його акцій.
На сьогодні банками напрацьовано значний досвід з питань забезпечення безпеки в роботі з акціями, який можна викласти у вигляді таких застереже нь: ? під час роботи з акціями доцільно забезпечувати розмежування функцій працівників банку щодо обліку акцій і торгівлі ними;
? емісія акцій проводиться за курсовою вартістю (номінальна плюс курсова надбавка); ? мінімальна номінальна вартість акції не може бути меншою, ніж одна копійка; ? конвертація інших цінних паперів в акції може проводитися тільки у разі, якщо це оговорено в проспекті емісії; ? ксерокопії акцій чи сертифікатів акцій не є цінними паперами і до опера цій не приймаються; ? статусу цінного папера акція набуває з моменту закінчення емісії (видачі Державною комісією з цінних паперів і фондового ринку свідоцтва про реєстрацію емісії); ? відкрите (публічне) розміщення акцій забороняється раніше, ніж через 10 днів після опублікування проспекту їх емісії; ? обов’язковим має бути проведення моніторингу стану втор инного ринку обігу акцій, взаємодія з операторами вторинного ринку; ? банк здійснює розміщення або продаж кожної акції, яку воно викупило, за ціною, не нижчою від її ринкової вартості, що затверджується наглядовою радою, крім випадків, визначених Законом України «Про акціонерні товариства» [48]; ? акціонерне товариство не має права розміщувати жодну акцію за цін ою, нижчою від її номінальної вартості; ? в заставу приймаються тільки ті акції, які перебувають на балансі підприємства; ? найбільш доцільно, щоб фізичні особи надавали в заставу тільки іменні акції; ? у разі застави акцій договором має передбачатися, що у разі невиконання позичальником своїх зобов’язань за кредитом, він передає банк у права власності на визначену кількість акцій; ? здійснення періодичних запитів до реєстратора (депозитарію) щодо стану реєстру (облікового реєстру) акцій емітента; ? вартість акцій сплачується в національній валюті, якщо в інвалюті, то це має передбачатися статутом акціонерного товариства, а на акціях вказуватися валютний номінал акції; ? акції повинні мати відповідну кільк ість ступенів захисту та містити інформацію відповідно до вимог ДКЦПФР; ? придбання акцій здійснюється на основі договору купівліпродажу.
Вклади банку в цінні папери інших суб’єктів в банківській практиці називають інвестиціями. А будь-яка купівля та
перепродаж цінних паперів банком від свого імені, за власний рахунок та з власної ініціативи є інвестиційною діяльністю. Оскільки банк, вкладаючи у такий спосіб кошти, повною мірою ризикує, необхідно передбачити відповідні заходи безпеки його інвестиційних операцій. Основний зміст інвестиційної безпеки банку полягає в розробленні механізму захисту його інвестиційного портфеля. Серед заходів захисту мож на назвати такі:
• оцінювання інвестиційних об’єктів з погляду перспектив їх розвитку, виявлення ознак, які можуть формувати негативні наслідки в діяльності зазначених об’єктів;
• диверсифікація об’єктів інвестиційних вкладень банку;
• строге дотримання встановлених нормативів інвестиційної діяльності;
• контроль діяльності об’єкта інвестування, вжиття заходів щодо дотримання ним планових показників, коригування інвестиційних проектів з метою забезпечення ефективного їх виконання;
• участь банку в управлінні інвестиційним проектом об’єкта інвестицій;
• свобода інвестиційної діяльності і прийняття банком конкретних рішень має забезпечуватися лише за наявності альтернативних можливостей.
У процесі інвестування конкретного об’єкта слід звернути увагу на таке:
• незвично високі дивіденди, які пропонує об’єкт;
• тиск на банк з вимогами якнайшвидше інвестувати кошти;
• ухилення об’єкта інвестування від сплати податків;
• сфера діяльності об’єкта є новою для даного регіону (галузі економіки);
• процес подібного інвестування об’єкта раніше мав скандали і конфлікти;
• параметри інвестиційного проекту не мають аудиторської перевірки або іншого фахового (експертного висновку);
• ефективність інвестиційного проекту забезпечується на підставі унікальних особистих здібностей окремого менеджера чи фахівця — організатора проекту;
• серед умов інвестування є такі, що обмежують вихід з нього і вилучення інвестиційних коштів.
За всіх умов інвестиційна діяльність банку загалом і кожна інвестиційна операція зокрема потребують ретельної перевірки об’єкта інвестиційних вкладень, його проекту, можливостей,
позиції та репутації на ринку, інвестиційної історії, контролю (моніторингу) всієї операції. Слід також передбачити заходи щодо впливу інвестора як на хід інвестиційної операції, так і на об’єкт інвестування та можливості відшкодування завданих банку збитків за негативного результату інвестиційних вкладень.
При проведенні банками вексельних операцій велике значення для їх безпеки матиме дотрим ання відповідних правил, викладених у Положенні Національного банку України про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України (постанова Правління Національного банку України від 16 грудня 2002 р. № 508) [40]. Згідно з вказаними правилами банк може здійснювати такі операції з векселями: кредитні, торговельні, гарантійні, розрахункові, комісійні. Під час проведення з азначених операцій банк має ретельно вивчати фінансовий стан, кредито- та платоспроможність платників за векселями і зобов’язаних за векселями осіб, з якими він укладає угоди про проведення операцій.
Банки здійснюють операції з простими та переказними векселями за умови складання векселів у документарній формі на бланках з відповідним ступенем захисту та заповнення їх реквізитів ві дповідно до встановлених вимог.
Операції з переказними векселями здійснюються за умови заповнення чітко визначених реквізитів, а саме: назви «переказний вексель», яка включена до тексту документа і написана тією мовою, якою цей документ складений (вексель, який видається на території України, і місце платежу за яким також на території України, складається державною мовою. Найменування трасанта або векселе давця, інших зобов’язаних за векселем осіб зазначається тією мовою, якою визначене офіційне найменування в їх установчих документах); безумовного наказу сплатити визначену суму грошей; найменування особи, яка має сплатити (трасат); строку платежу; місця, у якому має здійснюватися платіж; найменування осо би, якій або за наказом якої має здійснюватися платіж; дати і місця видачі векселя; підпису особи, яка видає вексель (трасант).
Банки здійснюють операції з простими векселями за умови заповнення чітко визначених реквізитів, а саме:
? назви «простий вексель», яка включена до тексту документа і написана тією мовою, якою цей документ складено; ? безумовного зобов’язання сплатити визначену суму грошей; ? строку платежу; ? місця, у якому має бути здійснений платіж; ? найменування особи, якій або за наказом якої має здійснюватися платіж; ? дати і місця вида чі простого векселя; ? підпису особи, яка видає документ (векселедавець).
Банки здійснюють операції з векселями, виданими від імені фізичної особи, за умови зазначення додаткових реквізитів, а саме:
• прізвища, ім’я, по батькові;
• паспортних даних векселедавця-трасанта (серія та номер паспорта, найменування органу, що видав паспорт, та дата його видачі, місце проживання);
• індивідуального ідентифікаційного номера з Державного реєстру фізичних осіб — платників податків та інших обов’язкових платежів, наданого органом державної податкової служби (крім випадків відсутності індивідуального ідентифікаційного номера в осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття індивідуального ідентифікаційного номера та офіційно повідомили про це відповідні державні органи);
• підпису, власноручно зазначеного фізичною особою або уповноваженою нею особою. Підпис скріплюється відбитком печатки (у разі її наявності).
Підпис на векселі (переказному або простому) від імені юридичної особи здійснюють власноручно керівник та головний бухгалтер або уповноважені ними особи. Підписи скріплюються відбитком печатки.
У разі підписання векселя на підставі довіреності у векселі обов’яз ково зазначається, що він підписаний на підставі довіреності (також можуть зазначатися дата її складання і номер) від імені визначеного банку ? юридичної особи.
Слід звернути увагу, що переказний вексель може бути виданий у двох або більше тотожних примірниках, які мають містити порядкові номери в самому тексті векселя. В іншому разі кожний з них розглядається як окремий переказний вексель.
Кожний держатель переказного векселя та простого векселя має право знімати з них копії.
Копія векселя має точно відтворювати оригінал, уключаючи індосаменти й усі інші позначки, що містяться в ньому. Вона передається через індосамент і забезпечується авалем так само і з такими самими наслідками, що й оригінал.
У копії векселя зазначається особа, у якої зберігається оригінал векселя.
Дуже важливим моментом для прийняття ефективних рішень щодо проведення вексельних операцій та попередже ння шахрайства у вексельних операціях є проведення всебічної перевірки векселів. Перевірка проводиться експертизою векселів, яка може здійснюватися у трьох напрямах: а) юридична експертиза, у процесі якої перевіряються: наявність і правильність заповнення всіх реквізитів векселя і безперервність ряду передавальних індосаментів; відповідність реквізитів і тексту векселя законодавству пр о вексельний обіг; дотримання змісту і юридичного значення тексту кожного реквізиту; дотримання товарного походження векселя; законність володіння векселем; аналіз дійсності підписів посадових осіб, якими зроблено підписи на векселі від імені юридичних осіб, зобов’язаних за векселем; повноваження представників, які підписали вексель від імені пред’явника.
Відс утність або неправильність хоча б одного з реквізитів може бути підставою для невизнання документа векселем; б) економічна експертиза, метою якої є встановлення можливості оплати векселя в установлений термін. У процесі експертизи встановлюються випадки відмови суб’єктів ринку від придбання векселів даного емітента або від купівлі даного векселя з конкретним номером. Крім то го, звертається увага на факти відсутності певних супровідних документів, наявність в ряду індосаментів підозрілих (фіктивних) суб’єктів, поведінку емітента при спробі одержати від нього додаткову інформацію. Поряд з перевіркою платоспроможності пред’явника векселя банк має проаналізувати фінансове становище платника, індосантів, які не зняли з себе відповідальності безоборотним застереженням; в) експертиза фінансо вої надійності зобов’язаних за векселем осіб має включати: ? аналіз та оцінювання їх фінансового стану;
? визначення потенційної договірної ціни векселя, за якою банк купує (ураховує, приймає в заставу) вексель; ? в) експертиза бланків векселів охоплює:
• перевірку бланків на дійсність;
• аналіз векселя щодо фальсифікації, підробки або неправомірної зміни первинного тексту;
• перевірку бланку на наявність фізичних пошкоджень.
Експертиза бланків векселів завершується складанням відповідного акта. Якщо ж вия влено факт підробки, фальсифікації або відсутності певного елементу технічного захисту бланку, то такий факт за рішенням суду може бути підставою для визнання бланку недійсним.
У процесі роботи з векселем вітчизняними банками напрацьовано певний перелік застережень, серед яких: ? обов’язковість перевірки платоспроможності векселедавців (термін роботи з векселями, репутація, фінансови й стан, перспективи розвитку); ? надання переваги короткостроковим векселям, які менше залежать від змін економічної ситуації; ? при вексельних кредитах векселі повинні мати іменний індосамент на користь банку; ? векселедавець у разі передання векселя повинен пред’явити довідку про сплату державного мита; ? платіж за векселем на території України здійснюється тільки в бе зготівковій формі; ? протест у неплатежі за векселем, який підлягає оплаті на визначену дату або у визначений строк від дати складання чи пред’явлення, повинен бути здійснений або в день, коли вексель підлягає оплаті, або в один із двох наступних робочих днів; ? до обліку, під заставу і рефінансування доці льно приймати векселі видані тільки юридичними особами на основі здійснення реальних товарних і комерційних угод; ? вексель, виконаний на іноземній мові, повинен мати переклад тексту, завірений нотаріально; ? опротестовані векселі банк до операцій не приймає; ? векселі надаються в банк з їх реєстрами; ? якщо вексель виписано у валюті, якої немає в обігу в місц і платежу, сума може бути виплачена в національній валюті за курсом НБУ на день настання терміну платежу; ? якщо штатним розкладом підприємства-векселедавця (індосанта) передбачено посаду головного бухгалтера, то вексель підписується і керівником і головним бухгалтером.
Заходи безпеки в операціях банку з векселями досить повно викладені в Положенні про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України. То ж дотримання цих заходів має мінімізувати ризики банку та забезпечити йому надійний захист банківських коштів та збереження його конкурентоспроможності на ринку цінних паперів.
У разі опротесту вання векселів з метою уникнення будь-яких упущень в оформленні протесту банк при одержанні векселя від нотаріуса разом з актом про протест має звертати увагу на належне оформлення як самого надпису про протест на векселі, так і акта про протест, зокрема на обов’язкове зазначення проти кого і від імені кого вч инений протест.
Забезпечення безпеки банку в роботі з векселями має будуватись як комплекс заходів правового, організаційного, технологічного, економічного та спеціального характеру.
В основу заходів безпеки в роботі з векселями має бути покладено відповідні правила та норми, що регламентуються нормативно-правовими документами банку. У свою чергу, до організаційних заходів слід віднести: створення єдиної інформаці йної бази даних про складені, видані, погашені, втрачені, вкрадені, підроблені векселі; особливий порядок зберігання векселів і їх бланків. Бланки векселів мають зберігатись у спеціальному приміщенні або ж у сховищі банку. на період операційного дня вони видаються працівникам банку, які відповідають за роботу з векселями. Отримання векселів та їх бланків оф ормлюється під розписку. Невикористані бланки і складені, але не видані векселі по закінченні операційного дня повертаються до місця їх зберігання. Оплачені (погашені) векселі зберігаються в бухгалтерії. Доцільно дотримуватися розмежування повноважень працівників, які беруть участь у вексельному обігу. Участь у процедурі складання, видачі, зберігання та прийняття до оплати векселів кількох працівників банк у значно знижує ризик неправомірних дій з їх боку. Механізм розмежування повноважень реалізується через участь у видачі векселів: ? особи, що видає бланк векселя; ? осіб, що візують договір купівлі-продажу векселя; ? керівника установи банку і головного бухгалтера, що підписують вексель; ? особи, відповідальної за зберігання печатки, якою посвідчуються підписи на векселі.
Важливим у забезпеченні безпеки роботи банку з векселями також є захист інформації про вексельні операції і невикористані бланки векселів та індивіалізація відповідальності працівників, що беруть участь у видачі векселів.
До заходів технологічного характеру мають бути віднесені: опис процедури складання й умов видачі векселів. Вексель має видаватися векселеотримувачем лише після надходження коштів на рах унок банку, а технологія видачі векселя має передбачати виконання відповідних заходів щодо ідентифікації особи, яка отримує вексель як першого векселеотримувача; порядок документування проходження векселем процедур підготовки до складання і видачі, факту їх видачі чи погашення; зміст процедур перевірки при підготовці до сплати векселя. Тут як перша дія працівника банку при пред’яв ленні векселя до сплати має бути перевірка реквізитів наданого векселя згідно з відповідною базою даних векселів, що перебувають в обігу, а також погашених і заборонених до обігу (втрачених, украдених, підроблених); процедури, спрямовані на попередження повторного використання погашеного векселя; порядок роботи з наданими неплатоспроможними векселями.
У разі крадіжки з банку векселів про це ро биться заява до правоохоронних органів і одночасно звернення до суду про визнання вкрадених векселів недійсними і про відновлення прав по них. Це дасть можливість попередити операції з вкраденими векселями і відновити свої права у зв’язку зі шкодою, заподіяною викраденням векселів.
Касові операції. Важливе місце у забезпеченні еконо мічної безпеки банків має безпека касових операцій. Насамперед це пов’язано з тим, що якраз такі операції здійснюються безпосередньо з готівкою, посягання на яку мають найбільш активний та агресивний характер. Більше того, такі посягання, як правило, здійснюються відкрито та зухвало, з наявністю загрози життю та здоров’ю працівників банків і їх клі єнтів. Ураховуючи зазначене цим операціям банки мають приділяти особливе значення з питань безпеки їх проведення.
Забезпечення безпеки касових операцій виконується у двох напрямах: особливим обладнанням приміщень банків, де проводяться такі операції, та робочих місць працівників банків, які проводять ці операції зайнятих у них, а також особливою поведінкою працівників банків під час здійсне ння ними касової роботи. У першому випадку відповідно до будівельних норм банківських споруд приміщення касових сховищ, прибуткових,
вечірніх і видаткових кас, інші приміщення касових вузлів, підходи (під’їзди) до них обладнуються необхідними засобами застереження, захисту, сповіщення і підлягають ретельній охороні.
Особлива поведінка працівників касових вузлів визначається відповідними нормативними актами, зокрема Інструкцією про касові операції в банках України, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 14 серпня 2003 р. № 337 [19], Інструкцією про поря док організації та здійснення валютно-обмінних операцій на території України, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 12 грудня 2002 р. № 502 [20], Інструкцією з організації перевезення валютних цінностей та інкасації коштів в установах банків України, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 3 грудня 2003 р. № 520 [18], Положенням про здійснення уповноваженими банками операцій з банківс ькими металами, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 6 серпня 2003 р. № 325 [39] та іншими документами нормативно-правового характеру.
Касовими операціями згідно з Інструкцією про касові операції в банках України є операції, які здійснює банк, а саме: видача готівки, приймання її та обмін непридатних до обігу банкнот (монет) на придатні до обігу банк ноти (монети), банкнот — на монети, монет — на банкноти, банкнот (монет) одного номіналу
— на банкноти (монети) іншого номіналу, вилучення з обігу сумнівних банкнот (монет), валютно-обмінні операції та операції з банківськими металами.
З точки зору безпеки банки під час здійснення касових операцій мають забезпечувати: визначення справжності та платіжності банкно т (монет); вилучення сумнівних банкнот (монет) на дослідження; належний внутрішній контроль за касовими операціями; створення безпечних умов роботи з готівкою та її зберігання; ідентифікацію клієнтів, які здійснюють операції з готівкою без відкриття рахунку на суму, що перевищує 50 000 грн або еквівалент цієї суми в іноземній валюті.
Для виконання ка сової роботи керівники установ банків повинні приділити особливу увагу підбору відповідного персоналу, звернути увагу на чесність, порядність, надійність майбутніх працівників, відсутність у них небажаних звичок та пристрастей, випадків зловживання службовим становищем та непорозуміння з законом. На всіх задіяних працівників у касовій
роботі заводяться особові справи, в яких в обов’язковому порядку повинні бути такі документи: заява про прийняття на роботу, автобіографія, копія наказу про призначення на посаду, виписки з протоколів про прийняття заліків щодо знань вимог відповідних нормативних документів, які регламентують порядок касової роботи, фотокартка, договір про матеріальну відповідальність, характеристика з останнього місця ро боти.
Усі працівники, які здійснюють касові операції з готівкою, мають пройти певний відбір та повинні скласти залік з оформленням відповідного протоколу щодо знання вимог Інструкцій та внутрішніх положень про організацію роботи із здійснення касових операцій у межах тих питань, що належать до їх функціональних обов’язків.
Відповідальність за організацію, стан касової роботи, у тому числі і її безпеку, несу ть керівник установи банку, головний бухгалтер, завідувач касою та керівник служби безпеки (останній тільки з питань безпеки).
Особлива увага приділяється забезпеченню безпеки проведення касових операцій, пов’язаних із прийманням банком готівки та її видачею. Такі операції здійснюються протягом операційного дня банку. Для прий мання готівки після завершення операційного дня в банках організовуються вечірні каси, режим роботи яких визначається керівниками банківських установ.
Приймання готівки від клієнтів здійснюється через каси банків за відповідними прибутковими касовими документами.
У прибуткових касових документах працівник банку перевіряє повноту заповнення реквізитів і наявність та тотожність підписів відповідальних працівників банку із зразками пі дписів (у разі прийняття заяви на переказ готівки через операційних працівників).
Приймаючи від клієнта готівку, працівник повинен перерахувати банкноти суцільним поаркушним перерахуванням, а монети — за кружками. Робочі місця касових працівників, які здійснюють приймання та обробку готівки, мають бути обладнані приладами для контролю захисних елементів банкнот. Крім того, робоче місце з при ймання готівки має бути обладнане так, щоб клієнт міг спостерігати за перерахуванням готівки. На столі касира не може бути ніяких інших грошей, окрім тих, які приймаються від особи, яка вносить гроші.
Під час приймання від клієнтів банку касових документів за операціями з готівкою без відкриття рахунку на суму, що перевищує 50000 грн аб о еквівалент цієї суми в іноземній валюті,
касовий працівник перевіряє належність пред’явленого паспорта або документа, що його замінює, та відповідність даних документа тим даним, що зазначені в касовому документі.
У разі, якщо клієнт не надав документів або відомостей, потрібних для з’ясування його особи, суті діяльності, фінансового стану, або у разі умисного надання неправдивих відомостей банк відмовляє клієнту в прове денні операції з готівкою та повертає клієнту касовий документ без виконання, зробивши на зворотному боці касового документа напис про причину його повернення (з обов’язковим посиланням на ст. 64
Закону України «Про банки і банківську діяльність») і зазначити дату його повернення (із засвідченням підписами виконавця та/або працівника, на якого пок ладено функції контролера, і відбитком печатки (штампа) банку).
Якщо операція з готівкою, яку здійснює клієнт, містить ознаки такої, що підлягає фінансовому моніторингу, то банк має право відмовити клієнту в її проведенні та повернути касовий документ без виконання, роблячи на зворотному боці касового документа напис про причину його повернення (з обов’язк овим посиланням на частину другу ст. 7 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму») і зазначити дату його повернення [із засвідченням підписами виконавця та відповідального працівника, який приймає рішення щодо віднесення операції клієнта до операцій, які підлягають фінансовому моніторингу, і відбитком печатки (штампа) банку].
Видача готівки національної валюти з каси банку проводиться за такими документами: ? грошовими чеками — юридичним особам, їх відокремленим підрозділам, а також підприємцям; ? заявою на видачу готівки — фізичним особам з поточних, вкладних (депозитних) рахунків та фізичним і юридичним особам переказ без відкриття рахунку (з поданням юридичною особою довіреності на уповноважену осо бу) за операціями з клієнтами (видача кредиту тощо); ? документом на отримання переказу готівкою в національній валюті, установленим відповідною платіжною системою, — фізичним і юридичним особам (з поданням юридичною особою довіреності на уповноважену особу); ? видатковим касовим ордером — працівникам банку за внутрішньобанківськими операціями.
З каси банку готівка іноземної валюти видається за такими
видатковими документами: ? заявою на видачу готівки — юридичним особам, їх відокремленим підрозділам, а також підприємцям з їх поточних рахунків на цілі, передбачені нормативно-правовими актами; фізичним особам з їх поточних, вкладних (депозитних) рахунків і переказу без відкриття рахунку, а також за операціями з відшкодування банкнот іноземної валюти, прийнятих на інкасо; ? вида тковим касовим ордером — працівникам банку за внутрішньобанківськими операціями; ? документами на отримання переказу в готівковій формі, установленими відповідною платіжною системою, — фізичним особам.
Отримавши видатковий касовий документ (заяву на видачу готівки, видатковий касовий ордер, грошовий чек), працівник банку зобов’язаний перевірити:
• повноту заповнення реквізитів на документі;
• наявність підписів посадових осіб банку, яким надано право підпису касових документів, і тотожність їх зразкам;
• належність пред’явленого паспорта або документа, що його замінює, отримувачу, відповідність даних паспорта тим даним, що зазначені в касовому документі;
• у разі отримання готівки за довіреністю — правильність оформлення довіреності на отримання готівки;
• наявність підпису отримувача.
Грошові чеки дійсні протягом 10 календарних днів з дня їх виписки, не враховуючи дня виписки. У разі зазначення дати на чеку дата та рік проставляється цифрами, а місяць — словом. На грошовому чеку обов’язково повинні бути відбиток печатки та підписи (підпис) уповноважених осіб (особи) клієнта відповідно до картки зразків підп исів. Використання факсиміле не допускається.
Якщо клієнт отримує готівку за кількома видатковими документами з різних рахунків, то готівка видається за кожним документом окремо.
