Кредитні операції. Останнім часом у кредитній діяльності банків склалася досить небезпечна тенденція, пов’язана з різким зростанням обсягів неповернення коштів за кредитними операціями.
За даними Національного банку України, частка таких кредитів становила 11,7% (станом на 1 вересня 2010 р.), тоді як ще два роки тому їх обсяги дорівнювали лише 1,6% від загальної суми наданих кредитів (рис. 9.3 ) [139]. Зростання обсягів проблемних кредитів банків формує істотну загрозу для банків, насамперед зниження їх можливості щодо відтворення ресурсів і підвищує ризик невиконання банками своїх зобов’язань перед клієнтами та кредиторами. Як вказує
Національний банк України у своїх документах про запровадження ліквідаційної процедури в банках, саме збільшення обсягів неповернених кредитів було головною причиною втрати ними своєї ліквідн ості та платоспроможності.
України
Динаміказростанняпробле мн ихкр е д и т івубанківськ і йсистем і
Рис . 9.3.Аналіз діяльності банків у сфері кредитування показує, що основними причинами, які створюють негативний результат, є:
• неадекватна реакція банків на зміни економічної ситуації в країні, особливо з погляду підвищення ризику комерційної діяльності, а також на стан, ефективність діяльності та перспективність економічних проектів позичальників. З появою ринкових умов, розвитком комерційної діяльності створилася ситуація, за якої правове регулювання підприємницької діяльності стало відставати від темпів її розвитку. З часом окремі вид и такої діяльності стали суперечити певним правовим нормам, що призвело до підвищеного ризику будь-якої комерційної операції. Крім того, наявність платіжної кризи, значні обсяги бартерних операцій у розрахунках суб’єктів господарювання, створення великих бізнес-структур, значно звузили ринок для окремих банків і загострили умови, зокрема, для кредитування, що також вплинуло на під вищення ризику кредитної діяльності банків.
Разом з тим спрощення умов отримання кредитних коштів, що мало місце в останні роки, обумовило активізацію різного роду злочинних елементів, особливо у сфері банківського шахрайства. За таких умов, банки, які своєчасно не врахували зростання активності злочинних елементів, не вжили адекватних заходів захисту кредитних операцій, зазнали серйозних втрат. Ту т слід зауважити, що сьогодні кредитна діяльність банків здійснюється в умовах досить високого ризику, який за рівнем небезпеки створює для банків майже екстремальні умови; ? відсутність у технологіях кредитних операцій та методиках кредитування системних заходів захисту таких операцій, адекватного ситуації підходу до мінімізації ризиків їх проведення.
Незважаючи на певний досвід ба нків і їх працівників у сфері кредитування, наявність у них відповідної нормативної бази, негативні показники від кредитної діяльності банків не зменшуються. У більшості випадків кредитні операції проводяться по шаблону, із застосуванням для захисту інтересів банку тільки певних видів забезпечення, що в сьогоднішніх умовах не завжди гарантує успіх; ? недосконалість законодавчої бази для банківської діяльн ості взагалі і кредитної зокрема. Один із найактивніших і найризиковіших видів діяльності банків залишився без законодавчого регулювання. Загальні положення цивільного законодавства щодо кредитної діяльності банків не створюють сприятливих умов для ефективного забезпечення безпеки
? непрофесійні дії органів управління та персоналу банків щодо надання, і особливо супроводження, кредитів. Зусилля підрозділів установ банків не завжди сконцентровано в напрямі забезпечення безпеки кредитних операцій, а їхні дії не в повному обсязі бувають узгодженими і організованими. Посадові особи, задіяні у кредитній діяльності, не завжди мають об’єктивне уявлення про можливі загрози кредитним коштам при проведенні кредитних операцій, тому ефективність перевірки позичальників не в повною мірою забезпечує об’єктивну картину їх можливостей, стану та діяль ності; ? недобросовісна поведінка, а подекуди і кримінальний характер діяльності позичальників. Як показує практика роботи правоохоронних органів, певна частина комерційних підприємств створюється заздалегідь задля протиправної, злочинної діяльності, направлену передусім на отримання коштів нечесним шляхом, у тому числі і незаконного отримання або використання кредитних коштів. Слід зауважити, що у р инковій економіці завжди існує ризик вкладання коштів як у банків, так і в підприємств. Тому на їх повернення впливатиме не тільки кримінальний характер діяльності позичальників, а й професійні якості та досвід роботи працівників підприємств, банків, поведінка контрагентів і партнерів, кон’юнктура ринку, зміни в правовому полі і т. п.
Усе наведене вище вказує на нагал ьну необхідність створювати певну систему заходів безпеки кредитних операцій банків.
Водночас досвід показує, що якоїсь єдиної системи заходів безпеки кредитних операцій, яка була б притаманна всім банкам, в Україні не існує. Усі банки, використовуючи існуючу законодавчу і нормативну базу, виробляють свої заходи і з тією чи тією ефективністю застосову ють їх для захисту своєї кредитної діяльності.
Слід звернути увагу, що комерційним банкам надається право самостійно аналізувати, вивчати діяльність потенційних позичальників, визначати їх кредитоспроможність, прогнозувати ризик неповернення кредиту і приймати рішення про надання або відмову у наданні кредиту.
Як правило, заходи безпеки класифікуються за терміном
розвитку кредитних взаємовідносин банків з їх клієнтами: підготовка до надання кредиту і його надання, кредитний моніторинг у процесі кредитних операцій і робота щодо повернення кредитів. Особливо слід наголосити, що забезпечення безпеки кредитних операцій не є прерогативою чи завданням якогось одного підрозділу банку (наприклад, підрозділу безпеки), заходи безпеки реалізуються всіма підрозділами, задіяними у так их операціях. Досвід показує, що у проведенні кредитних операцій беруть участь, як правило, наступні підрозділи банків: кредитні, юридичні, маркетингові, банківських ризиків, безпеки, які є основними у забезпеченні заходів безпеки таких операцій. Інші підрозділи (ресурсні, фінансово-економічні, бухгалтерського обліку і т.п.) хоч і беруть участь у кредитній діяльності банків, але вона су ттєвого впливу на забезпечення безпеки кредитних операцій не створює.
Під час підготовки до видачі кредиту основними заходами захисту кредитної операції можуть бути: інформаційноаналітичне дослідження позичальників; колективне формування рішення про надання кредиту й індивідуальна відповідальність за повернення кредитних коштів; забезпечення виконання кредитних зобов’язань позичальника; формування безпечних для банку умо в надання кредиту. Якраз зазначені заходи мають бути включені до змісту технології проведення кредитної операції.
Оскільки етап підготовки і видачі кредиту є чи не головним у структурі кредитної операції, особлива увага звертається на визначення кредитоспроможності позичальника.
Практика роботи банків та досвідчені фахівці банківської справи вказують на те, що в цілому механізм оц інки кредитоспроможності потенційних позичальників ? юридичних осіб складається з двох етапів:
• аналіз фінансового стану позичальників;
• аналіз якісних показників його діяльності.
Оцінка фінансового стану позичальника здійснюється через вивчення та аналіз дотримання останнім обов’язкових економічних нормативів діяльності, установлених законодавством України; обсягів та якості активів і пасивів; обсягів і структури прибутків і збитків позичальника; рівня формування резервів у режимі страхування ризиків можливих втрат від здійснення активних операцій; стану ви конання потенційним клієнтом зобов’язань у минулому та їх стан на момент отримання чергової позики.
Основними елементами аналізу якісних показників діяльності позичальника є: аналіз кредитної та податкової дисципліни, а також історії його діяльності і розвитку (найбільш критичними для підприємства є перші три
—п’ять років його діяльності); аналіз ринкової позиції позичальника та ступеня його залежності від змін в економіці країни чи галузі, в якій здійснює свою діяльність позичальник. Тут мають значення такі фактори, як місцезнаходження позичальника, вид діяльності, яку він здійснює, метод операцій (виробництво, торгівля, посередництво і т. і.), юридична форма позичальника, наявність державних замовлень та державної підтримки, макроеконо мічна ситуація на ринку позичальника та стан розвитку галузі, в якій він здійснює свою діяльність; аналіз ефективності менеджменту позичальника (наявність у менеджерів досвіду роботи та рівень їх професійної компетентності у ключових сферах управління: виробництві, фінансах, збуті, частота зміни керівництва позичальника, наявність та якість бізнес-плану, наявність позитивних аудиторських висновків); наявність забезпечення повернення кредитних коштів [31].
Підрозділи безпеки при проведенні кредитних операцій, як правило, здійснюють інформаційно-аналітичне їх забезпечення. Ураховуючи зазначені в попередніх розділах критерії, безпосередньо на етапі підготовки до видачі і при видачі кредиту підрозділи безпеки здійснюють інформаційно-аналітичне дослідження позичальника, змістом якого є формування його характеристики та показників діяльності. Така характеристика включає два розділи: з агальний і спеціальний. Загальний розділ складають такі відомості про позичальника: ? дата заснування підприємства, його походження, код реєстрації, коли приступило до діяльності, вид продукції (послуг), ринок збуту, засновники та власники; ? форма власності, організаційно-правова форма; ? статутний капітал; ? юридична та фактична адреса; ? місце розташу вання підприємства (територія, окрема будівля, частина будівлі, поверх, кімната чи кілька кімнат, приватна квартира); ? номери службових, домашніх та мобільних телефонів керівників та основних менеджерів підприємства, його факси, електронні адреси;
? керівники підприємства (прізвище, ім’я та по батькові, посади), досвід роботи взагалі та на даному підприємстві, зокрема, кваліфікація; ? хто приймає остаточні рішення на підприємстві; ? кількість працівників; ? основний вид діяльності; ? реалізація продукції (послуг) і канали збуту (обсяги реалізації, основні споживачі); ? система виробництва (основні комплектуючі, сировина, постачання, обладнання і техноло гія, робоча сила); ? структура підприємства, наявність дочірніх підприємств та підприємств, в яких позичальник виступає засновником, співзасновником або співвласником; ? основні партнери; ? нерухома власність підприємства (земельні ділянки, будівлі, обладнання, комунікації та ін.).
Спеціальний розділ включає відомості про:
• наявність осіб зацікавлених у позитивному вирішенні питання з кредитом;
• участь підприємства в державних програмах, наявність пільгових умов для ведення своєї діяльності в рамках конкретних програм;
• наявність на підприємстві служби безпеки, хто її очолює;
• взаємовідносини з кримінальним світом, правоохоронними органами, органами податкової служби, місцевої влади, наявність фактів розгляду справ у судах як за позовами підприємства, так і за позовами до нього;
• плинність кадрів;
• фактичну наявність підприємства, його офісів, місце проживання керівників і провідних менеджерів підприємства за вказаними адресами, факт виробничої діяльності підприємства;
• наявність на дочірніх підприємствах, підприємствах, де позичальник є засновником (співзасновником), власником (співвласником), підприємствах, з якими позичальник здійснює контрагентські або партнерські зв’язки, родичів, близьких, друзів керівників позичальника, його засновників або власників, а також працівників банку;
• кредитну історію позичальника (користування кредитами, яких банків, як і за яких умов поверталися кредити, досвід роботи з позичковими коштами);
• повноваження керівників та керівних органів щодо отримання кредитів;
• особи керівників, засновників та власників підприємства, крім тих, які входять до складу загальних відомостей (вік, посада, освіта, попередні місця роботи, сімейний стан, близьке оточення, житлові умови, наявність автотранспорту, корінні жителі чи іногородні або іноземці, якщо не корінні жителі, то на яких умовах проживають, спосіб життя, морально-етичні якості, вади і пристрасті, особливості характер у: агресивність, авторитарність, імпульсивність, комунікабельність, ділова репутація).
Крім питань, пов’язаних з інформаційно-аналітичним дослідженням позичальника підрозділ безпеки здійснює перевірку наданих документів з точки зору їх достовірності. Ураховуючи можливості підрозділів безпеки банків та існуючі правові умови їхньої діяльності ці заходи передбачають уточнення таких питань: чи складено документ за встановленою формою, чи має він необхідні рек візити (назву документа, дату складання, підписи посадових осіб, зрозумілий зміст). До неправильно оформлених документів можуть бути віднесені документи, на яких не були заповнені всі реквізити, підписано не особою, яка має повноваження підписувати такі документи, порушено спосіб заповнення документа, допущено виправлення в тексті.
Слід зазначити, що документи мож уть бути оформлені правильно, але вони вважатимуться недійсними, якщо в них неправильно відображені виконані матеріальні операції, вказані фактично не здійснені (фіктивні) операції, включено підставних осіб. Окремі методи перевірки документів наведено в Додатку 12.
Залежно від повноти отриманої інформації, її змісту та достовірності підрозділ безпеки визначає ризик помилки вибору позичальника. При цьому для ви значення зазначеного ризику може бути використано методики, подані на стор. 210—211 даного видання.
Установлення відповідного ступеня ризику помилки вибору позичальника суттєво впливатиме на характеристику його надійності і надалі на рішення про надання кредиту.
Юридичні підрозділи на даному етапі кредитної операції вивчають правомірність існування та діяльності підприємствапозичальника, наявність документів, наданих позичальником, та їх відповідність установленим у банк у вимогам, забезпечують правову оцінку договорів позичальника з контрагентами в рамках реалізації його бізнес-плану, готують проекти кредитних та інших договорів, пов’язаних з проведенням банками кредитних операцій, здійснюють їх реєстрацію, облік та зберігання
оригіналів договорів.
Кредитні підрозділи на етапі підготовки до надання кредитів вивчають загальний стан підприємства-позичальника, його фінансові показники (ефективність, реалізація ? прибуток, капітал, ліквідність), матеріали аудиту, кредитоспроможність позичальника, залежність позичальника від кредитних коштів (постійна, час від часу, тільки для реалізації даного проекту), уточнюють, як розрахована сума кредиту, та складають прогноз фінансових потре б, визначають, для чого конкретно буде використано кредит, чи враховано умови, на яких буде надано кредит, причини клопотання про отримання кредиту саме в цьому банку.
Крім того, кредитний підрозділ проводить оцінку бізнеспроекту позичальника у процесі якого аналізує структуру і динаміку витрат (за власними і позичковими коштами), календарний план організації робіт, ди наміку випуску і реалізації продукції (робіт, послуг), розрахунок окупності, прибуток (у динаміці), рентабельність, структуру собівартості продукції, терміни та графіки окупності вкладень і повернення коштів банку.
Додатково кредитні підрозділи вивчають такі питання:
• як клієнт планує погашати кредит і в якому порядку;
• обсяги коштів, які клієнт отримує у процесі операційного циклу;
• чи має клієнт спеціальне джерело погашення кредиту.
Підрозділи маркетингу на зазначеному етапі вивчають кон’юнктуру ринку позичальника, визначають умови, рівень конкуренції на ньому, конкурентоспроможність позичальника та його перспективи на період дії кредитного договору, установлюють можливість змін кон’юнктури ринку протягом користування позичальником позичковими коштами, основних його конкурентів і ступінь їх впливу на пози чальника у процесі комерційної діяльності, а також перспективність даного виду бізнесу.
Підрозділи банківських ризиків під час підготовки до видачі та видачі кредиту проводять дослідження забезпечення кредиту. Залежно від виду забезпечення вони: вивчають предмет застави, визначають його наявність, право власності заставодавця на нього, вартість (балансову та ринкову), його ліквідність, у то му числі і можливі зміни на момент повернення кредиту, склад і стан предмета застави, умови зберігання та умови страхування, чи не перебуває предмет
вивчають можливості гарантів (поручителів), їх платоспроможність та повноваження осіб, що підписують документи про надання гарантії (поручительства), відповідність гарантії (поручительства) вимогам законодавства; вивчають можливості та платоспроможність страховиків, їх повноваження та умови страхування.
На основі отриманих від позичальника документів та даних інших підр озділів, задіяних у роботі з підготовки до видачі кредиту, підрозділи банківських ризиків досліджують надійність позичальника та визначають ступінь ризику банку при проведенні даної кредитної операції. Досвід забезпечення безпеки кредитних операцій банків показує, що вивчення і прогнозування стану підприємства-позичальника та ризику, пов’язаного з наданням кредиту, здійснюється на основі дослідження п’яти гр уп коефіцієнтів та їх динаміки: показники ліквідності, показники заборгованості, показники погашення боргу, показники ділової активності, показники рентабельності.
Відповідно до існуючих у тому чи тому банку порядку та методики підрозділи, задіяні у підготовці кредитної операції, на основі результатів вивчення позичальника та його діяльності надають кредитному комітету висновки, в яких викладаю ть своє бачення можливості, умов, розміру надання кредиту та перспектив його повернення. Кожен із підрозділів має безпосередньо у своєму висновку вказати один із таких варіантів: можна надати кредит, відмовити в наданні кредиту, можна надати кредит за відповідних умов. Підрозділи банківських ризиків крім цього вказують можливий ступінь ризику банку при проведенні даної кредитної опера ції.
Усі документи від підрозділів банку отримуються кредитним інспектором, який вивчає їх і складає пояснювальну записку кредитному комітету, в якій відбиває сильні та слабкі сторони кредитної угоди, обґрунтовує деталі угоди, які не відповідають традиційній практиці банку, робить загальний висновок про можливість надання кредиту. Кредитний інспектор формує пакет документів щодо даної кредит ної угоди і подає їх керівникові кредитного підрозділу, який перевіряє повноту документів, визначає якість аналізу кредитної заявки, підписує пояснювальну записку та направляє документи кредитному комітету.
Розгляд документів і прийняття рішення кредитними комітетами та керівництвом банку здійснюється відповідно до
порядку, установленому у кожному з банків.
Після прийняття позитивного рішення про надання кредиту і перерахування коштів на позичковий рахунок клієнта починається другий етап забезпечення безпеки кредитної операції, а саме — етап супроводження кредитної операції (кредитний моніторинг). Як показує досвід, якраз з причин недостатньо ефективного моніторингу кредитних операцій створюються досить негативні ситуації щодо пове рнення кредитних коштів.
Супроводження (кредитний моніторинг) кредитних операцій обов’язково має бути персоналізовано і також включати певні елементи захисту операцій. Це, по-перше, контроль виконання умов кредитної угоди (обов’язковий, конкретний і комплексний); по-друге, моніторинг ділової ситуації в діяльності позичальника; по-третє, адекватна реакція банку на зміну ситуації як в умо вах діяльності позичальника, так і в його поведінці, у тому числі і керівників, і власників; по-четверте, санація кредитної угоди у разі виявлення ознак загрози кредитній операції. Під санацією тут розуміють спільні дії позичальника і банку щодо правового, фінансового, матеріального, інформаційного та інших питань вирішення проблем, що виникають у ході операції.
Метою кредитно го моніторингу є виявлення ознак і обставин, які вказують на зміни умов виконання кредитної угоди і реалізації проекту позичальника, своєчасне вжиття заходів щодо повернення позичкових коштів. Досвід роботи банків показує, що до змісту кредитного моніторингу входять такі заходи контролю: ? контроль за цільовим використанням кредиту, платоспроможністю позичальника; ? контроль за викона нням графіка погашення кредиту і процентів за ним; ? контроль за наявністю і станом предмета застави, поведінкою і станом гарантів (поручителів) і страховиків; ? контроль за діяльністю партнерів (контрагентів) позичальника, поведінкою його керівників; ? контроль за ситуацією на ринку позичальника (у тому числі і правовою), змінами його кон’юнктури, господарською діяльністю та діловою активністю п озичальника, його поведінки на ринку; ? контроль зв’язків позичальника.
При виявленні змін в умовах виконання кредитних угод або в діяльності позичальника, можуть плануватися і реалізовуватися
заходи, направлені на нейтралізацію проблемних ситуацій, які виникають у позичальника унаслідок сумісних його дій із банком. У деяких випадках вживаються заходи направлені на стимулювання дій позичальника щодо дотримання графіка погашення кредиту.
Основними ознаками, які можуть вказувати на можливість виникнення проблем з поверненням кредитів і які можуть бути виявлені у процесі кредитного моні торингу є:
• конфліктні ситуації в колективах підприємствапозичальника, його керівництві, у відносинах позичальника з його партнерами і клієнтами;
• суттєві зміни у структурі підприємства-позичальника, створення дочірніх та заснування інших підприємств з переданням у їх власність частки активів позичальника, зміни в кадровому забезпеченні, звільнення з роботи провідних фахівців і посадових осіб керівного складу;
• втрата позичальником клієнтів і партнерів, закриття філій, розпродаж майна;
• розрив на невизначений час договорів оренди;
• виїзд керівників підприємства-позичальника і членів їхніх сімей за кордон, розпродаж ними особистого майна;
• призупинення робіт щодо реалізації бізнес-проекту;
• наявність ознак порушення законодавства позичальником, його зв’язків з кримінальним світом;
• здійснення проплат з нових рахунків, повна відсутність коштів на рахунках протягом певного часу, погіршення фінансових показників позичальника (зниження прибутку, зменшення обсягів реалізації товару, посилення залежності від позичкових коштів, зменшення обсягів обігових коштів);
• затримки в наданні в банк фінансових звітів, прострочення основних платежів банку, погіршення взаємовідносин з банком (відмова від зустрічей, нема відповіді на телефонні дзвінки, уникнення відвідування банку);
• запити від інших банків, пов’язані з намірами позичальника отримати в них нові кредити;
• сімейні проблеми посадових осіб керівництва підприємствапозичальника (розлучення, виконання судових рішень, серйозні хвороби близьких та інші ситуації пов’язані з необхідністю додаткових витрат).
Подібні ознаки виявляються у процесі роботи всіх підрозділів банку, задіяних у моніторингу кредитної операції.
Кредитні підрозділи банків контролюють виконання графіка
погашення кредиту та сплати процентів, його цільове використання, фіксують наявність затримок у наданні банку відомостей і звітів, проводять аналіз поточної фінансової документації. Крім того, кредитними підрозділами періодично проводяться перевірки безпосередньо на підприємстві позичальника, зокрема перевіряється надходження матеріальних цінностей, придбаних за позичкові кошти, реальність виробничої діяльності щодо реалізації бізнес-проекту.
Підрозділи безпеки у процесі кредитно го моніторингу здійснюють контроль поведінки позичальника, його ділової активності, появи нових комерційних зв’язків, загального режиму діяльності підприємства (кадрові зміни, конфліктні ситуації як на підприємстві, так і зовні його, зміни в організації виробництва і т. п.), наявність негативних відгуків про діяльність підприємства чи його власників або керівництва в засобах масової і нформації, про поведінку керівників і засновників (власників) підприємства, їх здатність забезпечити належний стан і перспективи діяльності підприємства. Підрозділи безпеки тримають у полі зору соціальну ситуацію на підприємстві ? позичальника, його взаємовідносини з правоохоронними органами, й особливо податковою службою.
Юридичні підрозділи здійснюють контроль правової ситуації з питань кредитування та вживають захо дів щодо захисту інтересів банку у разі її змін. Крім того, вони забезпечують контроль дотримання позичальником установлених у договорах умов виконання зобов’язань та згідно з рішеннями керівних органів банку здійснюють юридичне оформлення змін виконання сторонами своїх зобов’язань або умов їх забезпечення.
Підрозділи банківських ризиків насамперед здійснюють вивчення ситуації що до стану забезпечення повернення кредиту. Зокрема, з питань, що стосуються застави: чи не перезаставлено предмет застави, умови зберігання і стан предмета застави, чи не реалізовано (замінено), украдено предмет застави, дотримання передбачених договорами умов використання (експлуатації, оновлення) предметів застави.
У разі, якщо у заставі майнові права позичальника, підрозділи банківських ризиків контролюють терміни і ситу ацію, коли майнові права позичальника перетворюються у конкретну продукцію і вживають заходів щодо прийняття останньої в заставу.
Щодо гарантів (поручителів), страховиків підрозділи банківських ризиків здійснюють контроль їх фінансового стану
та можливостей щодо виконання своїх зобов’язань.
Підрозділи маркетингу контролюють ситуацію на ринку позичальника, стан та зміни конкурентоспроможності його продукції, появу на ринку нових суб’єктів, здатних обмежити діяльність позичальника, зміни кон’юнктури ринку.
Проведення моніторингу фахівці банків радять здійснювати у такому порядку: а) перший етап ? визначення відповідності використання кредитних кошті в меті, передбаченій кредитним договором, реальності придбання матеріальних цінностей за кредитні кошти, ознак намірів позичальника використати у подальшому кредитні кошти не за призначенням.
На даному етапі перевіряються документи, які можуть підтверджувати цільове використання кредиту. Такими документами можуть бути платіжні доручення, рахунки-фактури, митні декларації, складські розписки, довіреності і т. п. Ці док ументи повинні підтверджуватися наявними товарноматеріальними цінностями. Досвід показує, що з зазначених документів доцільно знімати копії, які надалі включати до кредитної справи позичальника; б) другий етап ? перевіряються наявність і умови реалізації продукції та її зберігання. При цьому враховується відповідність ціни реалізації продукції передбаченій ціні у бізнес-плані, можливість оптової та роздрібної реалізації, наявність скла дських приміщень, мережі торгових пунктів, зміни кон’юнктури ринку, законодавства, оподаткування та ін.
Головна мета перевірки у процесі другого етапу ? переконатися в реальності здійснення угоди й отримання позичальником доходу, який би дозволяв повернути банку кредитні кошти і проценти за їх використання; в) третій етап ? установлюється, чи реа лізовано товар, чи до його реалізації позичальник ще не приступав, на що направлені дії позичальника: на повернення кредитних коштів, пролонгацію терміну дії кредитного договору, неповернення кредиту взагалі чи щось інше.
У кожному окремому випадку на кожному з етапів установлюються відповідні графіки проведення перевірок діяльності та документів позичальників.
Усі перевірки починаю ться з аналізу інформації, отриманої згідно з встановленим порядком від позичальника, після чого визначаються результати виконання угод за даними бухгалтерського обліку, проводяться виписки із розрахункових
рахунків, перевіряються дані журналів-ордерів за відповідними рахунками, книги обліку реалізації продукції. У разі необхідності проводяться переговори з керівництвом підприємствапозичальника, де уточнюються можливості щодо своєчасного погашення кредиту.
Крім того, перевіряється наявність застави, її стан та умови зберігання, а за певних умов — фінансовий стан гаранта (поручителя), страховика. На даному етапі досить ва жливим є вивчення характеру ділових відносин позичальника з іншими юридичними і фізичними особами, особливо усвідомлення суті їх фінансово-господарських відносин. Слід переконатися, що серед таких осіб відсутні підозрілі, фіктивні підприємства та фізичні особи (родичі, друзі, кримінальні елементи і т. п.). Доцільно також звернути увагу і на наявність фактів виділення зі скл аду структури підприємства позичальника підрозділів у самостійні юридичні особи, створення дочірніх підприємств, заснування інших суб’єктів господарювання та отримання корпоративних прав на підприємствах, які не входять до структури позичальника; г) четвертий етап ? настання терміну повернення кредиту.
Якщо кредит не повернуто і є клопотання позичальника про пролонгацію, робота щодо прийняття такого рішення прово диться практично у тому самому обсязі, що й при підготовці до надання кредиту. Слід зауважити, що пролонгація кредитів не тягне за собою автоматичного продовження терміну дії договорів забезпечення. Тому в обов’язковому порядку такі договори мають бути також пролонговані.
Коли кредит переведено до категорії прострочених, робота банку щодо повернення бо ргу може проводитись у такому порядку: ? доарбітражне врегулювання предмета спору:
• надання претензій боржникові;
