Posibniki.com.ua Мікроекономіка Економіка підприємств агропромислового комплексу 12.3. Забезпеченість аграрних підприємств оборотним капіталом та його кругообіг


< Попередня  Змiст  Наступна >

12.3. Забезпеченість аграрних підприємств оборотним капіталом та його кругообіг


Важливо пам’ятати, що для всіх видів запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовується тільки один із розглянутих методів. Оборотний капітал перебуває у постійному русі, послідовно проходячи всі стадії кругообігу. Його запас на кожній стадії повинен бути таким, щоб забезпечити неперервну роботу підприємства.

Загальний обсяг авансованих вкладень в оборотний капітал залежить від таких факторів: обсягу виробництва сільськогосподарської продукції та продукції переробки; умов матеріально-технічного постачання; умов реалізації і розрахунків; собівартості власних і вартості покупних матеріальних цінностей, що виробничо споживаються в процесі виробництва; виробничого напряму підприємства і рівня розвитку головної галузі.

Забезпеченість аграрного підприємства оборотним капіталом визначається за такими показниками:

оснащеність виробництва оборотним капіталом, що розраховується діленням середньорічної вартості оборотного капіталу на площу сільськогосподарських угідь підприємства;

ступінь забезпеченості підприємства оборотним капіталом, що розраховується як частка від ділення його фактичної наявності на кінець року на сукупний норматив цього ресурсу;

вартісне співвідношення між оборотним і основним виробничим капіталом, яке визначається діленням середньорічної вартості оборотного капіталу сфери виробництва на середньорічну вартість основного виробничого капіталу.

Цінність наведених вартісних показників для аналізу стану економіки підприємства й оцінки рівня забезпеченості його ресурсами повною мірою виявляється лише в умовах відносно стабільних цін на сільськогосподарську і промислову продукцію, що можливе за відсутності інфляції або помірних темпів її (до 5 % на рік). За високих темпів інфляції забезпеченість підприємств, насамперед оборотним капіталом сфери виробництва, доцільно визначати й оцінювати за натуральними показниками в розрізі найважливіших складових цього ресурсу — поголів’я тварин, кормів, насіння, пального і мастила, добрив тощо.

Потреба в оборотному капіталі, що необхідна для забезпечення ефективного і безупинного функціонування виробництва, істотно залежить від часу перебування авансованих коштів на кожній стадії кругообігу, що відбувається в такій послідовності: де ГК — грошові кошти; ВЗ — виробничі запаси; НВ — незавершене виробництво; ГП — готова продукція; КР — кошти у розрахунках, КГ ? — грошові кошти з добавленою вартістю.

Особливістю руху авансованих оборотних засобів (оборотного капіталу) є те, що не всі вони здійснюють повний кругообіг, оскільки певна частина готової ничих запасів з метою подальшого використання в наступному циклі виробництва (наприклад, корми, насіння). Тобто утворюється мале коло кругообігу за схемою ВЗ ? НВ ? ГП ? ВЗ, існування якого вимагає специфічного підходу до визначення показників обороту оборотного капіталу.

Час повного кругообігу авансованих елементів оборотного капіталу залежить від часу їх перебування на кожній стадії. Тому стає очевидним, що загальна швидкість руху авансованих засобів є прямо пропорційною швидкості їх руху на окремих стадіях. Іншими словами, чим менше часу ці засоби перебувають на кожній зі стадій їх послідовного руху, тим менше часу потрібно для повного кругообігу оборотного капіталу, і навпаки. Затримка авансованих оборотних засобів на певній стадії неминуче призводить до уповільнення кругообігу, порушує послідовність просування коштів і як наслідок — погіршуються умови відтворення, що негативно позначається на кінцевих результатах виробництва.

На швидкість кругообігу оборотного капіталу впливає низка факторів. На виробничій стадії головним фактором є технологія виробництва. Важливу роль тут відіграє й організаційний фактор, наприклад, строки збирання культури і підготовки продукції до реалізації.

На стадії обігу вирішальну роль відіграють організаційні фактори, що пов’язані з реалізацією продукції та системою розрахунків. Прикладом уповільнення руху оборотного капіталу на стадії обігу може бути платіжна криза, яка набула особливо значного розмаху в Україні в 1994 р. Це значно сповільнило рух коштів на розрахунковій стадії, через що аграрні підприємства не одержували належних їм коштів за реалізовану продукцію. Це позбавляло їх можливості своєчасно придбавати необхідні ресурси (добрива, пальне і мастила, отрутохімікати тощо) для ефективного ведення виробництва. Безумовно, це негативно позначилося на результатах їх господарювання. Економічна криза 2008 — 2009 рр. дещо уповільнила швидкість руху оборотного капіталу на стадії обігу, але значно меншою мірою, ніж у 1990-х роках.

Принагідно зазначимо, що для переробних підприємств відповідного виробничого профілю характерні свої специфічні особливості руху авансованої вартості в оборотний капітал. Так, для підприємств цукрової, крохмале-патокової промисловості через сезонність виробництва затримка коштів відбувається на першій стадії кругообігу — грошовій. Тимчасом відносно тривалий виробничий процес і відносно значні обсяги незавершеного виробництва підприємств виноробної та пивоварної промисловості затримують кошти на другій стадії кругообігу — виробничій. Нерівномірна реалізація продукції підприємств плодоовочевої промисловості впливає на затримку коштів на третій товарній стадії кругообігу.

Особливістю кругообігу оборотного капіталу в аграрних підприємствах є те, що він авансується на тривалий час, нерідко на рік і більше. Це насамперед зумовлено технологією виробництва сільськогосподарської продукції, специфіка якої і визначає найбільше закріплення оборотних засобів на стадії виробництва. Але оскільки нова вартість створюється саме на цій стадії, то важливо забезпечити її протікання з дотриманням усіх умов, необхідних для її зростання. рність вкладень оборотних засобів у виробничий процес, поступове, на вимогу технологій, зростання цих вкладень аж до стадії реалізації продукції включно.

Наприклад, на виробництві цукрових буряків витрати минулого року становлять 22 %, на підготовку ґрунту і посівів — 14, на догляд за посівами — 18 і на збирання — 46 %. Зрозуміло, що та частина засобів, яка вкладається на початку виробничого процесу (у наведеному прикладі — це витрати минулого року), перебуватиме в кругообігу найбільше часу, а та, що вкладена в кінці, — найменше.

Ця обставина дає змогу зробити висновок: що більше оборотного капіталу вкладається у виробництво на початку виробничого процесу, то більше підприємство повинно його авансувати для забезпечення нормальною кругообігу, і навпаки. Оскільки через технологічні особливості і сезонність існує часовий розрив у вкладеннях коштів, то тривалість (період) виробництва продукції не збігається з часом перебування авансованих елементів оборотного капіталу на цій стадії. Такий час є меншим за тривалість процесу виробництва, а тому виникає потреба у визначенні середньозваженої закріплюваності коштів на цій стадії С з за формулою

С

1 в з і ? ? ? ? n i i i t , де — виділений у технологічному процесі і-й виробничий цикл (витрати минулого року, підготовка ґрунту і посів тощо); і — час закріплюваності оборотних засобів, які виробничо-спожиті в і-му виробничому циклі, міс. і в

С

100

С t

Наприклад, на виробництві озимої пшениці витрати минулого року становлять 33,2 %, а тривалість їх закріплюваності дорівнює тривалості періоду виробництва — 11 міс., витрати на догляд за посівами — 16,8 % з тривалістю закріплення 4,5 міс., витрати на збирання і доробку продукції — 50 % з часом їх закріплюваності 0,9 міс. Підставивши ці дані в наведену формулу, матимемо, що середньозважена закріплюваність оборотного капіталу на виробничій стадії кругообігу становить 4,86 міс.

За інших однакових умов підприємству вигідніше розвивати ту галузь, яка має меншу середньозважену закріплюваність елементів оборотного капіталу, оскільки тоді вимагається менше авансованих вкладень для забезпечення безупинності виробництва й одержання заданих кінцевих результатів.


< Попередня  Змiст  Наступна >
Iншi роздiли:
12.6. Методичні підходи до визначен нормативів для окремих елементів
Тема 13.НЕМАТЕРІАЛЬНІ АКТИВИ (РЕСУРСИ) ПІДПРИЄМСТВ АГРОПРОМИСЛОВОГО КОМПЛЕКСУТ
13.2. Вартісна оцінка нематеріальних активів (ресурсів)
13.3. Амортизація нематеріальних активів (ресурсів)
13.4. Методичні підходи до визначення ринкової вартості нематеріальних активів — об’єктів інтелектуальної власності
Дисциплiни

Медичний довідник новиниКулінарний довідникАнглійська моваБанківська справаБухгалтерський облікЕкономікаМікроекономікаМакроекономікаЕтика та естетикаІнформатикаІсторіяМаркетингМенеджментПолітологіяПравоСтатистикаФілософіяФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki (2022)