Posibniki.com.uaМаркетингУправління конкурентоспроможністю підприємства5.3. Якість товару — основний важіль забезпечення його конкурентоспроможності


< Попередня  Змiст  Наступна >

5.3. Якість товару — основний важіль забезпечення його конкурентоспроможності


Назва третього питання теми «Якість товару — основний важіль забезпечення його конкурентоспроможності» говорить сама за себе, оскільки узагальнено конкурентоспроможність товару може бути представлена таким рівнянням:

Конкурентоспроможність товару = Якість + Ціна + Обслуговування.

Канонічне визначення поняття «якість продукції» є таким: якість — це сукупність властивостей та характеристик продукту, котрі надають йому здатність задовольняти встановлені або передбачувані потреби. Встановлені потреби зафіксовані у правових нормах, стандартах, замовленнях, угодах, технічних умовах поставок та інших документах. Передбачувані потреби — це ті очікування, які споживач зазвичай не формулює конкретно, але відносить до стійких побажань; до них можна віднести, наприклад, відповідність продукту моді, звичкам споживачів, національним або культурним особливостям споживання тощо.

На міжнародному ринку в поняття якості включається все, що сприймається споживачами, і зокрема:

  • фізичні властивості;
  • функціональні характеристики;
  • конструктивні й ергономічні параметри;
  • безпека користування товаром; üупаковка;
  • дозування й т. д. (рис. 5.4).

У поняття якості входить також і безпека користування товаром, що включає у широкому сенсі й показники екології. Безпроблемна утилізація — теж сучасна вимога до якості.

Показники якості товару

Рівень якості являє собою відносну характеристику якості продукції, що базується на порівнянні значень показників якості оцінюваної продукції з базовими значеннями відповідних показників. Іншими словами, рівень якості продукції — це кількісна характеристика міри придатності того або іншого виду продукції для задоволення конкретного попиту на неї порівняно з відповідними базовими показниками за фіксованих умов споживання.

Оцінка якості продукції передбачає визначення абсолютного, відносного, перспективного й оптимального її рівня.

Абсолютний рівень якості того чи іншого виробу знаходять шляхом обчисленням вибраних для його вимірювання показників без їх порівняння з відповідними показниками аналогічних виробів. Визначення абсолютного рівня якості є недостатнім, оскільки самі по собі абсолютні значення вимірників якості не відображають ступінь його відповідності сучасним вимогам.

Відносний рівень якості визначають, порівнюючи показники продукції з абсолютними показниками якості кращих аналогічних вітчизняних та зарубіжних зразків виробів.

Рівень якості продукції під впливом науковотехнічного прогресу і вимог споживачів повинен мати тенденцію до підвищення. У зв’язку з цим виникає необхідність оцінки якості виробів, виходячи з її перспективного рівня, що враховує пріоритетні напрями і темпи розвитку науки і техніки.

За новими видами продукції доцільно визначати також оптимальний рівень якості, тобто такий рівень, за якого загальна величина суспільних витрат на виробництво і використання продукції у певних умовах її споживання була б мінімальною.

На рівень якості продукції впливає значна кількість чинників, які діють як самостійно, так і у взаємозв’язку, як на окремих етапах життєвого циклу продукції, так і на кількох. Усі ці чинники можна об’єднати в чотири групи: технічні, організаційні, економічні та суб’єктивні (табл. 5.14).

Таблиця 5.14 ГРУПИ ЧИННИКІВ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА РІВЕНЬ ЯКОСТІ ПРОДУКЦІЇ

Чинник

Складові чинників

1. Технічні

Конструкція; схемні вирішення; технологія виготовлення; засоби технічного обслуговування і ремонту; технічний рівень бази проектування, виготовлення та експлуатації; система резервування тощо

2. Організаційні

Розподіл праці і спеціалізація; форми організації виробничих процесів; ритмічність виробництва; форми і методи контролю; форми і способи транспортування, зберігання, експлуатації (споживання), технічного обслуговування, ремонту та інші

3. Економічні

Ціна; собівартість; форми і рівень зарплати; рівень затрат на технічне обслуговування і ремонт; ступінь підвищення продуктивності праці та інше

4. Суб’єктивні

Професійна підготовка робітника; його фізіологічні та емоційні особливості

Організаційним чинникам іноді не приділяють стільки уваги, скільки технічним, оскільки дуже часто добре спроектовані і виготовлені вироби унаслідок поганої організації виробництва, транспортування, експлуатації та ремонту достроково втрачають свою високу якість.

Економічним чинникам одночасно властиві контрольноаналітичні та стимулюючі властивості. До перших відносять такі, що дають змогу виміряти затрати праці, засобів, матеріалів на досягнення і забезпечення певного рівня якості виробів. Дія стимулюючих чинників приводить як до підвищення рівня якості, так і до його зниження. Найбільш стимулюючими чинниками є ціна і зарплата. Правильно організоване ціноутворення стимулює до підвищення якості. При цьому ціна має покривати всі витрати підприємства на заходи з підвищення якості та забезпечувати необхідний рівень рентабельності. В той же час вироби з більш високою ціною мають бути більш високої якості.

У забезпеченні якості значну роль відіграє робітник з його професійною підготовкою, фізіологічними та емоційними особливостями, тобто суб’єктивний чинник, який порізному може впливати на розглянутий вище ряд чинників. Від професійної підготовки робітників, зайнятих проектуванням, виготовленням і експлуатацією виробів, залежить рівень використання технічних чинників. Більш значну роль суб’єктивний чинник нині починає відігравати в організаційних чинниках.

Кількісна оцінка рівня якості продукції (як нормативного, так і фактичного) може здійснюватися різними методами. Деякі автори для визначення розміру кількісних показників рівня якості та їх оцінки пропонують використовувати такі методи:

1) експериментальний заснований на застосуванні технічних вимірювальних засобів і дає фізикохімічну характеристику продукту;

2) розрахунковий характеризується обчисленнями з використанням параметрів, знайдених іншими методами; слугує для обчислення значень показників продуктивності і зберігання; використовується насамперед для проектування продукції, коли остання ще не може бути об’єктом експериментальних досліджень;

3) органолептичний заснований на сприйнятті органів відчуттів (зору, слуху, смаку) без застосування технічних вимірювальних або реєстраційних засобів; дає змогу оцінити ергономічні й естетичні показники якості продукції;

4) експертний заснований на думках групи фахівцівекспертів;

5) соціологічний полягає в зборі й аналізі думок споживачів продукції;

6) реєстраційний — характеризується використанням інформації, яку отримують підрахунком кількості визначених подій, предметів або витрат (наприклад, рекламацій, витрат на створення та експлуатацію виробів).

Дані методи можна застосовувати для визначення кількісних показників якості продукції не тільки окремо, а й комбінуючи їх. У господарській практиці, у зв’язку зі складністю та багатофункціональністю призначення більшості видів продукції, оцінюючи її якості необхідно застосовувати саме комбінування різних методів.

Велику роль у забезпеченні якості і, як наслідок, конкурентоспроможності продукції відіграють стандартизація, сертифікація та системи управління якістю.

Стандартизація — це діяльність зі встановлення у нормативних документах певних вимог (норм, правил та характеристик) для гарантування:

  • безпеки продукції (послуг) для навколишнього середовища, життя, здоров’я та майна споживачів;
  • технічної й інформаційної сумісності;
  • взаємозамінності продукції;
  • якості продукції та послуг відповідно до рівня розвитку науки, техніки та технології;
  • єдності вимірів;
  • безпеки господарських об’єктів з урахуванням ризику виникнення природних та техногенних катастроф і інших надзвичайних ситуацій.

Стандарт документ, яким визначається (нормується) предмет, що стандартизують. Він є не тільки технічним, а й державним документом. Стандарти містять повну характеристику товару:

  • технічні умови його виготовлення;
  • правила приймання;
  • сортування;
  • пакування;
  • маркування;
  • транспортування;
  • зберігання.

Оцінюючи якість товару насамперед визначають його відповідність стандартам. Відповідність стандартам — регламентований споживчий параметр, порушення якого зводить конкурентоспроможність товару нанівець.

Сертифікація це процедура підтвердження відповідності, завдяки якій незалежна від виробника (продавця, виконавця) та споживача (покупця) організація документально засвідчує, що продукція відповідає встановленим вимогам (рис. 5.5).

Значення сертифікації в діяльності підприємства

Рис. 5.5. Значення сертифікації в діяльності підприємства

Розвинена національна сертифікація слугує інтересам споживача, захищаючи його від низькоякісної, а то й просто шкідливої для здоров’я продукції. Сертифікація продукції — це не стільки засіб контролю, скільки чинник економічного регулювання якості, елемент ринкових відносин.

Система якості — це сукупність організаційної структури, методик, процесів і ресурсів, необхідних для здійснення управління якістю.

Проблема якості й конкурентоспроможності продукції носить у сучасному світі універсальний характер. Масове виробництво продукції високої якості — один із вагомих критеріїв розвитку будьякого суспільства. Однак відомо, що суттєва частка підприємств України випускають та реалізують продукцію з порушенням стандартів та інших нормативних документів. І відшкодування за рахунок винуватців заподіяної таким чином шкоди є процесом украй складним і довгим.

Основною метою управління конкурентоспроможністю товару виступає оптимізація співвідношення його ціни та якості.

Численні маркетингові дослідження показали, що, здійснюючи покупку, більшість покупців орієнтується на критерій «ціна —якість». Розуміння «гарної якості» у різних людей суттєво відрізняється: для одних — надійність, для інших — краса, для третіх — екстравагантність і т.п. Але алгоритм вибору в більшості випадків однаковий. Людина зважує, чи «досить якості» йому запропонували за дану ціну.

Вибираючи товар, споживач свідомо або несвідомо враховує експлуатаційну якість товару, порівнює його граничну корисність (цінність) з витратами, пов’язаними з експлуатацією виробу.

Якість => Задоволеність споживача => Цінність / Вартість

Отже, для того, щоб товар був конкурентоспроможним, необхідно оптимізувати всі ланки виробничого циклу товару так, аби ціна продукції відповідала її якості, а також рівню сервісу, та щоб товар був доступним для споживача.

Згідно з традиційним уявлення про процес підвищення якості, для забезпечення переваг товару, що поставляється, за рівнем ціни, якості, умовами поставки й сервісу виробник змушений зазвичай витрачати додаткові кошти, що виділяються ним із прибутку, і, як результат, підвищувати ціну продукції.

Ланцюжок збільшення витрат на покращення якості товару і підвищення його ціни зображено на рис. 5.6.

Традиційне уявлення про звязок рівня якості продукції, витрат на його забезпечення та обсягів реалізації

Рис. 5.6. Традиційне уявлення про зв’язок рівня якості продукції, витрат на його забезпечення та обсягів реалізації

Отже, зі зростанням вимог споживачів до якості продукції, неминуче зростає її ціна та собівартість. Ця залежність зображена на рис. 5.7.

Частина діаграми між кривими собівартості й ціни виробу, обмежена точками їхнього перетину Q і Q , відображає величину прибутку. Точку найбільшого віддалення кривих Q можна назвати якістю продукції, що забезпечує найбільший прибуток, тобто оптимальним рівнем якості.

Залежність собівартості й ціни виробу від рівня його якісних характеристик (концепція оптимального рівня якості)

Рис. 5.7. Залежність собівартості й ціни виробу від рівня його якісних характеристик (концепція оптимального рівня якості)

Q3  Q4 — непомірне зростання собівартості (витрат).Q1 Q2 — зростання збитків у сфері експлуатації (зростають витрати на ремонт й обслуговування);

Однак наявність на ринку збуту конкуруючих виробів іноді змушує підприємство змінювати тактику: або зупинитися на якості продукції Q , виробляючи товари високого класу й жертвуючи деякою часткою власного прибутку, або зважитися прийняти якість Q з низькою собівартістю. Все це — питання маркетингової стратегії й тактики підприємства.

Щоб товар купувався споживачем за більш високою ціною, виробнику необхідно підвищити економічний ефект споживання (цінність) продукту

Есп= P/С наближається до max,

зумовлений відношенням сумарної цінності товару (Р) до повних витрат на придбання й використання товару (С) (рис. 5.8),

Логіка процесу підвищення економічного ефекту від споживання продукту

Рис. 5.8. Логіка процесу підвищення економічного ефекту від споживання продукту

Рівень ціни виробництва безпосередньо визначає цінову конкурентоспроможність товару. Зрозуміло, що чим нижче цей рівень (рівень ціни виробництва), тим вищою може бути конкурентоспроможність виробленої продукції на ринку. Своєю чергою, рівень конкурентоспроможності продукції справляє багатовекторний вплив на діяльність підприємства та його ринкову позицію (рис. 5.9).

Вплив підвищення якості та конкурентоспроможності продукції на діяльність підприємства

Рис. 5.9. Вплив підвищення якості та конкурентоспроможності продукції на діяльність підприємства


< Попередня  Змiст  Наступна >
Iншi роздiли:
Тема 6. СИСТЕМА ТА ПРОЦЕС УПРАВЛІННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЮ ПІДПРИЄМСТВА
6.2. Методи оцінювання рівня конкурентоспроможності підприємства
6.2.2. Методики оцінювання конкурентоспроможності підприємства
Внутрішні конкурентні переваги
Система показників конкурентоспроможності
Дисциплiни

Англійська моваБанківська справаБухгалтерський облікЕкономікаМікроекономікаМакроекономікаЕтика та естетикаІнформатикаІсторіяМаркетингМенеджментПолітологіяПравоСтатистикаФілософіяФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki