Економічний розвиток будь-якого суб’єкта господарської діяльності, зростання ефективності виробництва в цілому потребуютьефективного використання виробничих ресурсів, одним із видівяких в умовах трансформацій постіндустріальної економіки є інформаційні ресурси.
Міжнародна практика реалізації технологій постіндустріальної економіки все частіше наголошує на визнанні інформації якнеобхідної умови та елемента будь-якої господарської діяльності,що за своєю значимістю все більше прирівнюється до енергетичних і сировинних ресурсів. При цьому, інформаційний фактор укінцевому рахунку спричиняє модифікацію методології обліковоїсистеми як складової економічних відносин, яка покликана адекватно реагувати на потреби управління господарюючих суб’єктівна макро- та мікрорівнях.Інформаційні ресурси, залучені в процеси виробництва, відповідають основним ознакам капіталу, визначеним класичною економічною школою: капітал є продукт людської праці, який здат-
Ще у 90-х роках Р. Капланом і Д. Нортоном було виокремленотри складові нематеріального капіталу (нематеріальних активів) — людський капітал, інформаційний капітал та організаційний капітал. На думку науковців, до інформаційного капіталу належать бази даних, інформаційні системи, мережі та технологічнаінфраструктура.
Зважаючи на те, що об’єктом нашого дослідження є господарська діяльність як суб’єктів підприємницької, так і непідприємницької діяльності (при цьому діяльність неприбутковихорганізацій спрямована на забезпечення виконання функційдержави чи органів місцевого самоврядування, надання соціальних послуг) пропонується наступне визначення інформаційного капіталу.Інформаційний капітал — це одна із соціально-економічнихформ капіталу, втіленого в інформацію як капітальне благо, щовключає накопичені інвестиції в секторі інформаційно-комунікативних технологій, технологічну, науково-технічну, соціальноекономічну та духовну інформацію, яка використовується дляотримання доходу або виконання пріоритетних завдань господарської діяльності.
Таке визначення інформаційного капіталу за змістом відповідає трактуванню поняття «інтелектуальний капітал» у проектіМіжнародної концепції інтегрованої звітності. Зазначений Проект, поряд з інтелектуальним капіталом, передбачає існуванняще п’яти різних його видів — фінансового, промислового, людського, соціального і комунікативного, природного. На нашудумку, в даному випадку доцільнішим є вживання поняття «інформаційний капітал», оскільки це дозволить уникнути ототожнень з іншими науковими теоріями, згідно яких до складу інтелектуального капіталу входить людський капітал, організаційний та клієнтський, що суперечить положенням інтегрованоїзвітності.
Досить складно визначити вартісну оцінку інформаційногокапіталу в силу специфіки даного активу. Можна стверджувати,що у вітчизняному економічному просторі найпоширенішимпідходом у вартісній оцінці облікової інформації є ринковийпідхід. Однак, до деяких складових інформаційного капіталу
ний створювати новий продукт. Таким чином, розвиток глобальної економіки спричинив виникнення нової економічної категорії — інформаційний капітал.
Оскільки обліковим інформаційним ресурсам властиві основні ознаки нематеріального активу — немонетарні активи, якіне мають фізичної субстанції та можуть бути ідентифіковані(П(С)БО 8, МСБО 38), вважаємо за доцільне рекомендувати
Включення облікових інформаційних ресурсів до складу нематеріальних активів відповідає сучасним тенденціям розвиткусвітової економічної думки. Як ми вже розглядали вище, амери
канські науковці Р. Каплан і Д.Нортон у середині 90-х років визначили інформаційний капітал як складову нематеріальних активів організації. У стандарті 210 «Intangible Assets» («Нематеріальні активи») Міжнародного комітету зі стандартів оцінювання визначено, що «нематеріальний актив — це немонетарний актив, який проявляється у своїх економічних властивостях. Він немає фізичної форми, однак, надає права та економічні вигодисвоєму власнику».
Обліковий інформаційний ресурс слід визнавати нематеріальним активом, якщо: є ймовірність того, що майбутні економічнівигоди, які відносяться до даного інформаційного ресурсу, надходитимуть до суб’єкта господарювання; його собівартість можна достовірно оцінити.Інформаційний ресурс має відповідати вимогам однозначностів трактуванні та повноти його балансової оцінки, методологіїформування інформаційних блоків, їх достовірності та неупередженості, підконтрольності та уніфікованості методико-організаційних підходів його створення.
