< Попередня  Змiст  Наступна >

8.3.Як проводити економічну гру


Більшість методичних розробок навчальних ігор нагадує інструкції з управління виробництвом, будівництвом об’єкта або розподілом ресурсів, а не методику проведення занять. Між тим, у даному разі основна складність полягає в розробленні не змісту гри, а її форми. Можна сказати, що організація гри

Особливості проведення гри !

— це музика, а викладач — диригент, який управляє оркестром так, аб и кожен грав якомога краще, а музичний твір сподобався всім. Як відомо, складніше за все показати, що все просто. У певному розумінні проведення гри — це тільки надводна частина айсберга, коли може здатись, що «все так просто». Насправді, головна робота керівника гри знаходиться у підводній частині цього айсберга. Спробуємо пояснити це бі льш конкретно.

Керівник гри — це організатор гри, який своїми методичними рекомендаціями повинен визначити: ? що робити — хто буде робити; ? чим займатися — як це робити; ? де грати — коли грати; ? хто з ким вступає у взаємодію тощо.

Автор цього посібника багато років використовує навчальні ігри у процесі викладання таких дисциплін, як «Організація і нормування праці в промисловості» (гра «ЭОНТ»), «Управління трудовими ресурсами» (гра «Труд і ринок») та ін. Розглянемо особливості основних елементів методики проведення навчальної гри на прикладі гри «ЭОНТ * » (ефективність організації й нормування праці). Гру «ЭОНТ» (рис. 8.3) розроблено в 1976 р. як комплексну навчальну гру,

Абревіатура назви гри російською мовою «Эффективность организации и нормирования труда».

* яку можна проводити у 15 варіантах (залежно від проблемної ситуації, ступеня деталізації вихідної інформації і вимог до обсягу розрахунків). Докладно методику проведення гри та занять у виробничих умовах описано в спеціальних методичних вказівках.

Найважливішою особливістю гри «ЭОНТ» є, на наш погляд, те, що вона являє собою міжпредметну навчальну гру для закріплення знань і вмінь. Вона є грою «відкритого» в ільного імітаційного типу з дослідницькими елементами у навчанні (типу організаційно-діяльнісних ігор). За класифікацією це — комплексна спеціальна гра, зі взаємодією гравців, для саморозвитку, змішана, стохастична.

Навчально-виробнича гра «ЭОНТ» є формою групового проблемного навчання. У ній реалізуються такі психологодидактичні принципи, як проблемність, імітація умов виро бництва та предметного змісту професійної діяльності, рольового спілкування учасників гри тощо.

Універсальність гри «ЭОНТ» полягає в тому, що її розроблено як методичну основу для розігрування (аналізу) різних виробничих проблем і ситуацій навчального та практичного характеру. Гра «ЭОНТ» є формою аналізу найбільш цікавих виробничих завдань із прив’язкою до умов конкретного цеху (під приємства). Це вносить дослідницький елемент у саму гру. Ігрові форми проблемного навчання — це не просте включення проблемних ситуацій у процес навчання. Це передусім спільна творча праця студентів і викладача для дослідження конкретної господарської діяльності. Недостатньо просто розглянути статистичний матеріал і сформулювати проблему. Викладач має допомогти студентам усвідомити мету гри, пр обудити інтерес до неї, дати відчути студентам складність проблеми й практичну цінність її вирішення.

Методичне забезпечення гри

Викладач починає свою діяльність з підготовки спеціальних методичних розробок. Наприклад, готуючи «Методичні розробки з навчально-виробничої гри «ЭОНТ», автор прагнула створити такий посібник, який був би не тільки корисним, а ще й цікавим у читанні. Саме тому ми відійшли від сухого традиційного стилю викладу, запропонували студентам оформити методичні рекомендації власними малюнками. Пропозицій було багато, що є свідченням активності та зацікавленості студентів.

Рис. 8.3. Блок-схема гри «ЭОНТ»

Якщо перша частина «Методичних розробок…» підготовлена так, аби зацікавити й «настроїти» студентів на ролі, які вони виконуватимуть, то друга її частина — це предметна й конкретна інформація для функціональних служб гри. У процесі лекцій та консультацій викладач вчить студентів працювати з цими матеріалами. При цьому активність студентів на таких заняттях дуже висока, бо вони знають, що їм потрібно буде ви конати належну роботу з цими матеріалами. Друга частина «Методичних розробок...» постійно доповнюється передовим методичним і виробничим досвідом. Крім того, студенти користуються

конспектами-схемами найважливіших тем; у грі діє «бібліотека викладача» та «бібліотека групи», кожній службі видають спеціальну теку зі статистичними й методичними матеріалами, проблемними статтями тощо. Важливо зазначити, що до проведення гри відбуваються заняття у виробничих умовах того цеху, проблеми якого (на замовлення підприємства) мають стати предметом аналізу в процесі гри.

Розподіл ро лей у грі є дуже важливим методичним та організуючим моментом. Його найліпше проводити за 10—12 днів до початку гри, враховуючи, що студент засвоює свою роль поступово: спочатку це лише поверхове сприймання, потім більш глибоке вивчення предмета і, нарешті, «входження» у роль, тобто адекватна ролі перебудова інтересів і намірів, яка свідчить, що студенти не «грают ь роль», не прикидаються, а вважають її виконання своєю професійною та особистою справою.

Розподіл ролей

Отримавши призначення на роль, насамперед з’ясуйте для себе, що в день гри протягом

8 год ви будете виконувати роботу працівника, на посаду якого Ви призначені.

Після опрацювання рекомендованої літератури кожна функціональна служба повинна розібратися в змісті інформації й статзвітності, які потрібні, скласти або взяти готовими в інших служб або викладача.

До папки кожної функціональної служби входять:

1) виробничі ситуації для попереднього розгляду;

2) методичні вказівки щодо виконання основних розрахунків;

3) статистичні дані підприємства;

4) проблемні статті та ін.

Одна частина матеріалу передається перед грою, друга — в процесі гри, а третя — під час підбиття підсумків «ЕОНТ»

У процесі підготовки до «ЕОНТ» усі функціональні служби повинні вибрати правильну тактику аналізу й визначення шляхів удосконалення організації та нормування праці.

Основною умовою цього є ґрунтовна самопідготовка, уважне вивчення інструкцій та методичних основ курсу «Організація та нормування праці». І хоча в «ЕОНТ» є багато несподіванок, невизначеностей, труднощів, умовностей, кожний учасник гри знайде в самопідготовці і власних творчих здібностях опору для прийняття рішень на всіх етапах гри.

Усі учасники гри повинні продумати свої дії й розрахунки, прогнозувати можливі наслідки своїх рішень, імовірні труднощі й конфлікти, кожна служба повинна мати ЧІТКЕ УЯВЛЕННЯ про те, з чого починати вивчення інформації. ЯК можна використати цю інформацію в

цілях «ЕОНТ», що і в якій формі треба розрахувати, обґрунтувати тощо.

Рис. 8.4. Приклад оформлення методичних рекомендацій до гри

Характер внутрішньогрупових відносин студентів у процесі підготовки до гри і під час самої гри здебільшого визначається розподілом ролей і самим складом групи. При цьому необхідно врахувати побажання групи щодо розподілу ролей, урахувати реальні можливості студентів з погляду їхньої загальної підготовки, знання викладачем неформальних лідерів групи з тим, аби призначити їх на ключові посади (н ачальник цеху, начальник ВПЗ, керівник лабораторії НОП). Авторитарне керівництво приводить до апатії та пасивності, навіть ігнорування роботи. Так, в одній з ігор викладач «призначив» начальником цеху студента з високими знаннями та авторитетом у групі. Проте під час гри він ігнорував думки інших, а коли сам не зміг вирішити пи тання, взагалі відмовився від роботи. Довелось під час гри «перевести» його на «нижчу» посаду. !

Викладач має бути чутливим до таких моментів і тактично змінювати ситуацію у групі, щоб забезпечити активну участь кожного в навчанні. Для уникнення конфліктів можна міняти ролі, вводити якісь додаткові стимули тощо. За недосконалого керівництва групова праця може відбуватися стихій но та призвести навіть до таких негативних наслідків, як досягнення успіху окремими членами групи за рахунок інших, приховування безвідповідального ставлення окремих осіб до праці, неекономного, нераціонального витрачання часу тощо.

Підготовка та проведення гри вимагає від викладача знань, педагогічного вміння і великого напруження сил. Уся складність полягає в необхідності налагодити гр у як самодостатню систему, так, аби діяльності викладача не було помітно, а гра відбувалась ніби сама собою. Викладач — це не тільки кваліфікований помічник, а й режисер, що, як у театрі, мусить «вмерти» в акторах.

Роль викладача у грі

Особливістю гри як форми проблемного навчання є те, що її учасники мають «добувати» знання, «знаходити» рішення методом дискусії, спроб і помилок. Саме тому ігрову інформацію слід розподіляти за принципом: необхідна інформація; додаткова інформація; інформація на вимогу. !

Викладач повинен мати власний варіант виходу з проблемної ситуації. Але повідомити його він може тільки тоді,

коли студенти зайшли в глухий кут. Тільки після того, як учасники гри доклали максимальних зусиль для вирішення питання, викладач може запропонувати еталонне вирішення. Мистецтво викладача саме й полягає в тому, щоб дати цю інформацію у відповідний момент, у відповідній формі і відповідним виконавцям. Тільки тоді буде ефективно виконано умову проблемності навчання і макси мально використані здібності студентів.

Мета викладача — в умовах конкретної проблемної ситуації дати алгоритм правильного рішення. Під час гри студенти повинні відчувати, що їм потрібно знати весь курс «ОП та нормування», тому що «ЕОНТ» — проблема комплексна й справді творча.

Початковий стан «безладдя», нестикування даних буде завжди. Але після нього поступово встановлюватимуться функ ціональні зв’язки між службами, відбуватиметься розподіл праці, узгодження даних. У цьому і є навчальна мета гри «ЕОНТ». Крім того, у грі важлива її «секретна» частина, яка має бути добре продумана й підготовлена викладачем (ключ до гри).

Студентська група, як правило, створює власну імпровізовану модель, а викладач має свою. Комбін ування цих моделей також дає відчуття нового, відчуття гри. Якщо абсолютно все передбачити, порахувати та формалізувати, не буде гри, не буде імпровізації, пізнання нового, не буде творчості.

Важливим питанням є рівень складності проблемного завдання. Він визначається структурою та змістом проблем. Складність пізнавальних завдань залежить від системи вихідних даних. Чим більше умо в, тим складнішим є завдання. Тому кожна гра вимагає великої кількості основної й допоміжної інформації. Іноді студенти отримують її у вигляді проблемних статей, іноді у формі методичних вказівок або консультації іншого студента, асистента, викладача. А головне — у формі замовлення промпідприємства на вирішення конкретної виробничої проблеми. !

Розглядаючи інформацію під час гри, треба допомогти студентам спочатку знайти загальну основу для порівняння, з’ясувати структуру рішення, порівняти відповідні факти, знайти внутрішні зв’язки між ними та усвідомити систему залежностей відповідних економічних показників.

Гра вимагає від викладача досконалого знання індивідуальностей студентів. Треба знати, в кого які «струни»

грають краще, кому і яких знань бракує. Вже це одне дає корисний педагогічний ефект.

Якщо гра проводиться з виробничниками, то необхідно здолати бар’єр скептичного ставлення учасників (особливо на першій, а іноді й на останній її стадії) до гри як до непотрібної витрати часу. !

Викладач повинен уважно стежити за перебігом дискусії, щоб діловий конструктивний аналіз не перетворився в демагогію та сварку. Репліки викладача (а студенти дуже уважні до них) мають бути чіткими й продуманими. Справжня творча дискусія не виникає сама собою, її потрібно організувати. Досвід показує, що тільки за умов активного пошуку інформації, роботи з літературою знання студента стають корисними і м іцними. У цьому сила проблемного навчання: знання не заради знань, а для розв’язання конкретного виробничого завдання. Таке «пересування» стимулів дуже ефективне і значно збільшує пізнавальну активність. Для підтримування активності викладач повинен уміти ставити «провокаційні» запитання, заздалегідь розробляти «спеціальні» помилки, вносити певну «драматизацію» у гру.

У грі студенти набувають досвіду соціального та ем оційноморального спілкування, активної співпраці, вміння виступати стисло й конструктивно. Потрібно перебороти острах студентів перед виступом, неправильну реакцію на висловлювання товаришів (особливо в жіночому колективі). За колективного вирішення проблеми у студентів формуються такі якості, як уміння зрозуміти інші погляди, критичність, здатність оцінювати себе та інших.

Тривала практика проведення ігор дає мож ливість проаналізувати й негативний досвід і можливі помилки. Насамперед багато помилок виникає через неправильний розподіл ролей. Так, у грі 1981 р. начальником лабораторії НОП було «призначено» студента К. (старосту групи), який, на жаль, не був у групі лідером. Тому ігрові зв’язки дуже важко налагоджувались. Знадобилося багато сил, тактичних ходів і додатко вої допомоги, щоб довести гру до кінця (письмового звіту). Викладачеві ця гра запам’яталась на все життя і дозволила зробити висновок, що гра — це якнайточніше відображення реального соціально-психологічного клімату та соціального спілкування в студентській групі.

Труднощі у проведенні гри виникають і тоді, коли у гру включається надто багато чинників і студентам просто не вистачає знань. Тоді вивести групу на кваліфіковане стратегічне рішення мусить сам викладач. !

У процесі гри потрібно домогтися, щоб студенти відчували відповідальність за прийняте рішення. Для цього використовуються моральні заохочення: визначення переможців, кращих із відпо відних служб (кращий нормувальник, кращий майстер), установлення призів за нестандартність мислення тощо. Викладач мусить переконати студентів, що завжди (і в грі, і в житті) виграють тільки «бігуни на довгі дистанції», тобто ті, хто доводить справу до кінця.

Важливо правильно організувати відпочинок студентів. Іноді навіть доводиться це робити примусово, наказуючи зробити перерву, сво єчасно пообідати, зробити гімнастику, інакше студенти за посиленого розумового та емоційного навантаження швидко втомлюватимуться, що послаблюватиме ефективність гри.

Аналізуючи функції викладача в інтерактивних іграх, слід звернути увагу на те, що йому треба виступати в таких різних ролях, як розробник гри, організатор, консультант, фасилітатор, комунікатор, психолог і аксеолог.

Функції викладача в інтерактивних іграх

Викладач як ігротехнік або розробник гри — це перш за все фахівець високого класу, який виконує роль методиста і консультанта, постійно діє упродовж гри, а розробка гри — це науково-методична робота як в плані економічної проблеми, так і методичної.

Готуючи студентів до інтерактивних занять, дуже важливо з’ясувати зміст і значення гри, її мет у і сформулювати правила і норми, рольові інструкції, взаємодію різних учасників і т. д. Організація і проведення ігрового процесу потребує від викладача різних видів діяльності: координація роботи груп, керівництво міжгруповими дискусіями, надання консультацій та емоційної підтримки учасникам; здійснення контролю за виконанням регламенту і таке інше. А головне — він повинен бути дуже доб ре підготовленим з фахового аспекту, знати всі ролі і сценарій гри. !

Викладач як фасилітатор — це «рульовий» гри, що в умовах взаємної довіри, розуміння і конфіденціальності (які він сам створює) уважно стежить за виконанням правил і

процедур гри, які створюють умови для учіння і організаційного розвитку команд.

Як організатор він координує роботу всіх ігрових груп, підтримує «атмосферу гри».

Фасилітатор — це людина, яка контролює хід гри і забезпечує дотримання її правил і процедур, створення атмосфери взаємної, довіри, певної конфіденціальності. Це дозволяє учасникам гри концентруватись на ігрових і навчальних цілях. Пр и цьому викладач — це повною мірою і аксеолог, тому що це ігрок, що вміє бути в гущі подій, залишаючись весь час у тіні. Він повинен усе бачити, чути, оцінювати, фіксувати і організовувати. Як фасилітатор викладач стежить за ефективністю роботи в групах і активністю кожного її учасника. Фактично він навчає співробітництву шляхом ство рення відкритих запитань; реакції на різні сигнали, що йдуть від групи, допомагає групі не доходити до конфліктів, мати всю необхідну інформацію та сприяти прийняттю творчих групових рішень.

Якості викладача як практикуючого психолога виявляються в його розумінні інших людей (емпатії), позитивному ставленні до всіх учасників і таке інше. Особливо психологічний по тенціал викладача виявляється в проведенні рольових ігор і трененгів, ігрового проектування і т. д.

Поради викладачу в інтерактивних іграх: ? створювати творчу атмосферу; ? знаходити вихід з непередбачених обставин під час ігрового заняття; ? долати проблеми, пов’язані з «важкими» людьми; ? використовувати вербальні та невербальні сигнали.


< Попередня  Змiст  Наступна >
Iншi роздiли:
8.5. Ефективність ігрових форм навчання
Організація самостійної роботи в процесі вивчення економічних дисциплін
9.2. Як підвищувати ефективність організації самостійної роботи
9.3.Як створювати завдання із самостійної роботи з економічних дисциплін
Частина 2. 9.3.Як створювати завдання із самостійної роботи з економічних дисциплін
Дисциплiни

Англійська моваБанківська справаБухгалтерський облікЕкономікаМікроекономікаМакроекономікаЕтика та естетикаІнформатикаІсторіяМаркетингМенеджментПолітологіяПравоСтатистикаФілософіяФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki