Posibniki.com.ua Економіка Трансформаційна економіка 5. ВЗАЄМОДІЯ УКРАЇНИ З НАДНАЦІОНАЛЬНИМИ ФІНАНСОВИМИ ОРГАНІЗАЦІЯМИ ТА ЇЇ НАСЛІДКИ


< Попередня  Змiст  Наступна >

5. ВЗАЄМОДІЯ УКРАЇНИ З НАДНАЦІОНАЛЬНИМИ ФІНАНСОВИМИ ОРГАНІЗАЦІЯМИ ТА ЇЇ НАСЛІДКИ


забезпечує переваги у міжнародній конкурентній боротьбі, є міжнародна міграція робочої сили. Право громадян на вільне пересування у пошуках вигідної роботи у межах ЄС, вільне обрання місця проживання, право на житло у будь-якій із 25 країн-членів зафіксовано відповідними законами і реально гарантується.

Функціонування національної економічної системи України як підсистеми світового глобалізованого господарства передбачає її взаємодію з міжнародними, наднаціональними фінансовими інститутами, такими як Міжнародний валютний фонд, Міжнародний банк реконструкції та розвитку (Світовий банк) тощо.

Міжнародний валютний фонд (МВФ) було створено у 1944 р. за концепцією представника США Гаррі Уайта, який переміг у теоретичних зма ганнях щодо визначення принципів повоєнного розвитку міжнародних економічних та фінансово-валютних відносин самого Джона Мейнарда Кейнса.

У липні 1944 р. у Бреттон-Вудсі план Г. Уайта, згідно з яким МВФ створювався як спеціалізована міжнародна організація більшості держав — членів ООН з метою сприяння функціонуванню міжнародної валютної системи, був офіційно затверджений. Основни ми функціями МВФ, відповідно до цього плану, визначалися: контроль за дотриманням угод у сфері міжнародних валютних відносин; надання державам-членам можливостей для вивчення проблем та проведення переговорів; надання кредитів країнам, які відчувають труднощі у сфері платіжного балансу. Капітал МВФ утворювався із внесків країн-членів відповідно до встановленої для кожної країни квоти (тран шу). Вона визначалася економічним потенціалом країни та її місцем у світовій економіці й

характеру. Нерегульована, стихійна, тіньова міграція, викликана бажанням людей вижити у складній ситуації, небезпечна вже тим, що у значній мірі організується та контролюється тіньовим і кримінальним бізнесом. Громадяни, що вимушено йдуть на такий крок, втрачають професію, оскільки їм пропонують лише некваліфіковану роботу, вони не мають права на соціальний захист, а часто й пра ва на вільне повернення на батьківщину. Зупинити небажані процеси у такому в принципі нормальному і позитивному для ринкової економіки явищі, як міжнародна міграція робочої сили, можна лише досягнувши кардинальних зрушень у реформуванні економічної, господарської та соціальної систем, поєднавши за допомогою відповідної мотивації до праці потреби суспільства та інтереси працівника, забез печивши робочі місця, умови праці, зростання доходів, тобто певні життєві перспективи.

— членів ООН, його капітал становив 7,7 млрд дол. На початку ХХІ ст. МВФ представляють 182 країни світу, а капітал фонду становить понад 160 млрд дол. Найбільшу кількість голосів мають США (17,3 %) та країни ЄС (34 %), для прийняття найважливіших рішень необхідно зібрати 85 % голосів, менш важливих — 70 %.

Безпосереднє управління діяльніст ю МВФ здійснюють 24 директори, кожний із яких представляє певну групу країн. Деякі директори представляють лише одну державу, наприклад, США, Японію, Велику Британію. Більшість країн поділені за територіальними об’єднаннями, найчастіше у групи 5

—10 країн. Україна, наприклад, входить в одну групу з Білорусю, Вірменією, Нідерландами, Ізраїлем, Грузією, Молдовою. Представляє інтереси цієї гр упи в МВФ та координує її діяльність директор — представник Нідерландів.

У процесі діяльності МВФ його функції видозмінювалися. Якщо на першому етапі свого існування МВФ займався насамперед підтримкою міжнародної системи фіксованих валютних курсів, то після розпаду Бреттон-Вудської валютної системи, в умовах, коли світова економіка перейшла на систему вільно зм інних, або обмежено змінних курсів валют, головним завданням МВФ стала підтримка фінансової стабільності кожної окремої країни. Сьогодні діяльність Фонду спрямована на підтримку економічного розвитку країн, які самі не в змозі вийти на міжнародні фінансові ринки. Головним своїм завданням МВФ вважає сприяння структурній перебудові національних економік на основі максимальної прив атизації, лібералізації цін і зовнішньої торгівлі, реструктуризації заборгованості країнборжників, санації їхнього фінансового становища, подолання бюджетного дефіциту.

Однією з головних умов співпраці з посткомуністичними країнами та країнами, що розвиваються, МВФ висуває узгодження з ним програм реформування та розвитку економіки країни, розроблених національними урядами, дотримання у цих програмах основних ринкових принципів та критерії в, прозорості та обов’язкового їх виконання. МВФ висуває також додаткові вимоги та пропозиції щодо виконання таких програм виходячи зі своєї оцінки можливих термінів, методів та інструментів їх реалізації. Для України, наприклад, це прозорий та бездефіцитний бюджет, максимальна ліквідація пільг і дотацій, зокрема у сфері ко мунального господарства, закриття вільних економіч-

міжнародній торгівлі. У 1947 р. членами фонду були 49 країн

Починаючи з вересня 2

000 р. у фінансово-кредитній політиці МВФ, під тиском критики з боку країн-боржників, політиків та економістів, найбільшого донора цієї організації — США, відбулися значні зміни. Сутність цих змін полягає насамперед у тому, що Фонд повертається до одного з первинних принципів своєї діяльності: його кредитні програми повинні бути короткотерміновими, оперативно реагувати на надзвичайні обставини у фінансовій сфері країн-позичальниць, не підміняти приватних ринків капіталу. Отже, тривалість позик МВФ скорочується до 2

—4 років замість 3—5, терміни програм розширеного кредитування — з 10 до 7 років. Надання позики буде більш вибірковим, а прохання щодо її надання має детально аргументуватися. Зростає плата за надання кредиту (зараз відсотко ва ставка за кредити МВФ становить 5—7 % річних). Вводиться також система штрафів за несвоєчасне повернення кредитів, а також за кредити, що перевищують за своїми обсягами середньовиважені.

Україна практично усі 90-ті роки ХХ ст. активно співпрацювала із МВФ, стратегічні й тактичні рішення її внутрішньої економічної політики знаходилися під контроле м Фонду, до певної міри навіть регулювалися ним. На початку ХХІ ст. наша держава стала проводити більш незалежну від МВФ політику, хоча, звичайно, усі основні положення та вимоги його щодо принципів трансформації національної господарської системи, механізмів управління нею залишаються основою прийняття рішень нашою виконавчою владою, оскільки виконання цих умов ув’язу ється із можливістю отримання Україною статусу країни із ринковою економікою.

Ще одна наднаціональна інституція, з якою Україна досить тісно та плідно співпрацює, це Міжнародний банк реконструкції та розвитку (Світовий банк). Основним завданням цієї міжурядової фінансової організації є стимулювання економічного розвитку країн-членів, сприяння розвитку міжнародної торгівлі, підтримання платіжних ба лансів. Членами банку можуть бути лише країни, що вступили до МВФ. Кошти МБРР складаються із статутного капіталу, який утворюється шляхом підписки країн-

них зон, ефективна боротьба із корупцією, прискорена приватизація основних об’єктів господарської діяльності, регулювання внутрішніх цін та акцизів з метою забезпечення конкурентоспроможності імпортних товарів на ринках України, повна прозорість у звітності щодо цільового використання отриманих від МВФ кредитів тощо. Невиконання низки вимог МВФ означає припинення кредитування.

Відносини України зі Світовим банком на початку ХХІ ст. вийшли на якісно новий рівень. Зокрема, влітку 2000 р. Рада директорів Світового банку сформулювала «Стратегію допомоги Україні», яка визначає принципи, форми та варіанти подальшої співпра ці банку з нашою державою. Найважливішими серед них є: системність кредитування (при отриманні кредиту ураховуються позитивні зміни у всіх сферах економіки, а не лише у тій, куди надходять кредити); виділення кредитів після оцінки конкретних дій уряду щодо просування ринкових реформ, а не під реформістські наміри уряду; постійний моніторинг вико нання країною 12 показників якості поступальної ходи реформ, визначених Світовим банком. Кредитування здійснюється за такими пріоритетними критеріями та напрямами: забезпечення прав власності у країні; створення сприятливої регуляторної бази для національного та іноземного бізнесу; загальна фінансова дисципліна (як внутрішня, так і зовнішня); прозорість фіскальної політики; поліпшення управління соціальною сферою.

У 1990 р. урядами 42-х країн та низкою міжна родних організацій для фінансування системних трансформаційних перетворень економіки країн Східної Європи було створено Європейський банк реконструкції та розвитку ЄБРР). Основний капітал банку на час заснування становив 12 млрд дол. Основні завдання його функціонування: надання допомоги посткомуністичним країнам у приватизації державного с ектору, формуванні ринкової інфраструктури; експертна та консультаційна підтримка національних урядів. Банк має відділення в усіх країнах Європи з перехідною економікою, у тому числі в Україні, та працює на комерційній основі переважно з приватним сектором. Тому головними умовами співпраці ЄБРР із певною країною є: наявність позитивної динаміки реформування ек ономіки; позитивна тенденція щодо інвестиційного клімату в країні; якість «бізнесплану» розвитку країни. Суть такого «бізнес-плану» повинна, згідно з позицією ЄБРР, мати системний характер та включати

членів на акції банку. Контрольний пакет акцій знаходиться в руках семи найбільш розвинутих держав. Основний напрям діяльності МБРР — надання довготермінових кредитів (до 20 років під 10 % річних) як державним, так і приватним підприємствам під гарантії урядів. Значна частина кредитів направляється в регіональні банки, які перерозподіляють ці кредити і направляють їх у кр аїни, що розвиваються. При МБРР функціонують дві філії: Міжнародна асоціація розвитку та Міжнародна фінансова корпорація.

Україна досить плідно співпрацює з ЄБРР, який сьогодні є одним із найбільших інвесторів нашого бізнесу. Загальна сума інвестицій банку в Україну становила, наприклад, у 20

00 р. 844 млн євро. У 2000—2005 рр. за допомогою банку у різних регіонах країни здійснені або успішно здійснюються низка регіональних проектів у сфері інфраструктури, зокрема й великих міст. Основними причинами, що заважають поглибленню співпраці нашої держави з ЄБРР, є, на думку його керівництва, насамперед повільність і непослідовність реформ, повільність формування та низ ька якість «бізнес-плану» країни, тобто законодавчо-регуляторних та політичних чинників, які безпосередньо впливають на створення сприятливого інвестиційного клімату.

Аналіз принципів діяльності деяких міжнародних фінансових інститутів свідчить про значні нереалізовані можливості України щодо використання допомоги та інвестицій з боку міжнародного економічного співтовариства, отже про необхідність активнішої роботи з бо ку владних структур щодо формування сталих типових інститутів функціонування сучасної ринкової економіки, економіки, яка має достатньо гнучкий інструментарій використання сили міжнародного капіталу у своїх інтересах, здатна виступати суб’єктом фінансових відносин із вищезгаданими та іншими потужними фінансовими організаціями, такими, наприклад, як Європейське фінансове товариство (СФЕ — міжнародне банківс ьке угрупування, що займається комерційним кредитуванням, наданням банківських послуг, енергетичним бізнесом та має сумарні активи до 1 трлн дол.), Центральний банк Євросоюзу тощо. Така активна політика у сфері міжнародних фінансових відносин, буде, безперечно, сприяти масовому залученню іноземних інвестицій в економіку України, її економічному розвиткові.

До речі, Європейський центральни й банк сформулював головну мету своєї економічної політики, яка, по суті, повинна стати головною і для грошово-кредитної політики в Україні: забезпечення цінової стабільності у межах ЄС, для чого недопущення щорічного зростання індексу споживчих цін більше ніж на 2 % (у нашій країні рівень інфляції за результатами економічної діяльності у 200

5 р. очікується в межах 11—12 %). Основними засобами реалізації цієї мети ЄЦБ вважає: моніторинг цін у народно-


< Попередня  Змiст  Наступна >
Iншi роздiли:
ВИСНОВКИ
3. СВІТОВА ОРГАНІЗАЦІЯ ТОРГІВЛІ (СОТ) ЯК ІНСТИТУЦІОНАЛЬНА ФОРМА ФУНКЦІОНУВАННЯ ВІДКРИТОЇ ЕКОНОМІКИ ТА УКРАЇНА
2. ФОРМУВАННЯ ПРАВОВИХ, СОЦІАЛЬНИХ, ТА ЕКОНОМІЧНИХ ІНСТИТУЦІОНАЛЬНИХ ОСНОВ ВСТУПУ УКРАЇНИ ДО ЄС
ІНСТИТУЦІОНАЛЬНІ ФОРМИ ІНТЕГРАЦІЇ УКРАЇНИ У СВІТОВЕ ГОСПОДАРСТВО
КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ
СЛОВНИК ТЕРМІНІВ
Дисциплiни

Медичний довідник новиниКулінарний довідникАнглійська моваБанківська справаБухгалтерський облікЕкономікаМікроекономікаМакроекономікаЕтика та естетикаІнформатикаІсторіяМаркетингМенеджментПолітологіяПравоСтатистикаФілософіяФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki (2022)