2.2. Вплив структури витрат на формування заощаджень населення

Рівень витрат населення безпосередньо впливає на розмір його заощаджень, що вимірюється перевищенням поточних доходів над поточними витратами. Рішення громадян щодо розподілу свого доходу на витрати й заощадження, а також форми здійснення останніх безпосередньо впливають на збільшення економічних можливостей держави, що в результаті сприяє підвищенню добробуту самого населення.

В Україні в структурі витрат населення найбільшу питому вагу посідають витрати на придбання товарів і послуг. З 2000 по 2008 рік їх частка коливалася від 88,5 % до 82,3 % загального обсягу витрат (табл. 2.7). Унаслідок впливу світової фінансової кризи та зниження економічної активності питома вага споживчих витрат домогосподарств скоротилася до 79,2 % у 2009 році до 76,1 % у 2010 році. Однак у 2011 році споживчі витрати знову зростають — їх питома вага складає 81,4 %.

Таблиця 2.7

СТРУКТУРА ВИТРАТ І ЗАОЩАДЖЕНЬ

НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ ЗА 2001

—2010 рр., %

	2001 р.	2002 р.	2003 р.	2004 р.	2005 р.	2006 р.	2007 р.	2008 р.	2009 р.	2010 р.	2011 р.
Витрати та заощадження — усього, зокрема:	100	100	100	100	100	100	100	100	100	100	100
придбання товарів і послуг	88,5	82,9	83,8	80,9	80,4	81,7	81,8	82,3	79,2	76,1	81,4

Закінчення табл. 2.7

	2001 р.	2002 р.	2003 р.	2004 р.	2005 р.	2006 р.	2007 р.	2008 р.	2009 р.	2010 р.	2011 р.

ди від власності (сплачені)	0,1	0,2	0,4	0,7	0,9	1,8	2,7	3,5	4,2	2,7	2,3
поточні податки на доходи, майно та інші сплачені поточні трансферти	7	7,6	8,2	6,9	6,7	7,2	7,9	8	7,5	6,9	6,6
заощадження	4,5	9,2	7,6	11,5	12	9,3	7,6	6,2	9	14,2	9,7
нагромадження нефінансових активів	2,4	1,3	0,9	1,2	1,2	1,5	1,5	3,5	1,2	2,1	–0,09

дохо

фінансових активів

2,1

7,9

6,7

10,3

10,8

7,8

6,1

2,7

7,8

12,1

9,8

приріст

* Розраховано автором за джерелом: [75].

Наслідком сформованої структури витрат населення України є низький рівень його заощаджень. У структурі витрат і заощаджень населення України частка заощаджень зросла з 4,5 % у 2001 році до 14,4 % у 2010-му. У 2011 році частка заощаджень знижується до 9,7 %, що з одночасним зростанням питомої ваги витрат на придбання товарів та послуг показує, що населення витрачає заощадження на задоволення споживчих потреб. Таким чином, майже в усі досліджувані роки обсяг коштів, спрямованих на заощадження, менше 10 %, тоді як у розвинутих країнах — близько 30 %.

Фахівці називають питому вагу витрат в бюджеті сім’ї на споживання продуктів харчування фактичним показником бідності, який відображає й рівень інфляції в країні, і рівень цін на продукти, і рівень зарплати. Українським споживачам у середньому доводиться спрямовувати на продовольчі товари близько половини й більше своїх витрат (від 62 % до 50 %) (табл. 2.8). Це свідчить про бідність населення, адже показник витрат на продукти харчування в європейських країнах становить до 30 %.Таблиця 2.8

СТРУКТУРА СУКУПНИХ ВИТРАТ НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ, % [75]

		20 01 р .	20 02 р .	20 03 р .	20 04 р .	20 05 р .	20 06 р .	20 07 р .	20 08 р .	20 09 р .	20 10 р .	20 11 р .
1.	Споживчі сукупні витрати, зокрема	93,7	92,8		93,3		92,6		91,1		90,5		90		86,2		87,8		90,0		90,2
1.1	продукти харчування та безалкогольні напої	62,6	59,1		58,6		57,5		56,6		53,2		51,4		48,9		50		51,6		51,3
1.2	охорона здоров’я	х	3		2,8		2,8		2,5		2,5		2,5		2,7		3,1		3,1		3,1
1.3	відпочинок і культура	х	1,9		2,3		2,4		2,6		2,4		2,4		2,5		1,8		1,8		2,0
1.4	освіта	х	1,2		1,1		1,3		1,1		1,4		1,3		1,3		1,3		1,3		1,3
1.5	оплата житла, комунальних продуктів і послуг	9	9,2		8,7		7,7		6,4		7,1		8,5		6,6		7,7		7,6		8,0
2	Неспоживчі витрати	6,3	7,2		6,7		7,4		8,9		9,5		10		13,8		12,2		10,0		9,8

* Розраховано автором за джерелом: [75].

Дослідження Міжнародної організації праці, проведене в 2009 році, висвітлює питання витрат на харчування в 38 країнах світу (табл. 2.9). Під час аналізу брали до уваги ціни на 93 різні найменування продуктів і витрати на них родин з найменшим зареєстрованим прибутком (найбідніші родини). Витрати на продукти харчування перевищують 70 % усіх витрат у Нігерії, Вірменії та Румунії. Білоруси, як і українці, витрачають на продукти харчування майже 50 % загальних витрат. У найбільш розвинутих країнах — Швейцарії, Данії, Нідерландах — зазначені витрати не перевищують 20 % [100].

Широко застосовувана в Японії класифікація умов життя споживачів, оцінюючи різні можливі обсяги продуктів харчування, так констатує частку їх витрат: на рівні 40 %

— як «маловтішне існування», на рівні 45 % — як «існування, що дає змогу абияк підтримувати фізичне здоров’я», і приблизно 50 % — як «існу-вання, яке ледве дає змогу підтримувати «душу в тілі» [101, с. 105]. Виходячи з такої класифікації, українське населення перебуває на найнижчому щаблі.

Таблиця 2.9

КРАЇНИ З НАЙБІЛЬШИМИ

ТА НАЙМЕНШИМИ ВИТРАТАМИ НА ХАРЧУВАННЯ

Країна	Витрати на продукти харчування, % загальних витрат

Нідерландидо 20 %

Данія	до 20 %

Швейцаріядо 20 %

Бельгія	до 20 %

Норвегіядо 20 %

Фінляндія	до 30 %

Великобританіядо 30 %

Франція	до 30 %

Чехіядо 30 %

США	до 30 %

Австраліядо 30 %

Туреччина	до 30 %

Кореядо 40 %

Мексика	до 40 %

Ірандо 50 %

Білорусь	до 50 %

Українадо 50 %

Сербія та Чорногорія	до 60 %

Болгаріядо 60 %

Литва	до 70 %

Албаніядо 70 %

Азербайджан	до 70 %

Молдовадо 80 %

Румунія	до 80 %

Вірменіядо 80 %

Нігерія

до 80 %

Згідно із законом німецького економіста Ернста Енгеля, існує залежність між зростанням доходів домогосподарств і зміною структури їх витрат: частка витрат на харчування зменшується; витрати на матеріальні потреби зазнають незначних змін, а частка витрат на задоволення соціально-культурних потреб суттєво зростає.

Спостерігалася тенденція до зміни структури сукупних витрат населення України на користь неспоживчих витрат і зростання їх частки з 6,3 % у 2001 році до 13,8 % у 2008-му. Це створило основу для формування заощаджень домашніх господарств. Значну частину неспоживчих витрат становлять заощадження (на купівлю нерухомості, будівництво, капітальний ремонт, придбання акцій, сертифікатів, валюти, вкладів до банківських установ). Оскільки за наявними даними неможливо виокремити лише ощадну складову, вважатимемо, що всі неспоживчі витрати є потенційними заощадженнями. Починаючи з кризового 2009 року частка неспоживчих витрат щорічно скорочується і становила у 2011 році 9,8 %, або близько 338 грн на місяць з розрахунку на одне домогосподарство.

Для України динаміка рівня чистих заощаджень населення у ВВП за 2001—2011 рр. (рис. 2.2) характеризується значними коливаннями. На початку досліджуваного періоду заощадження населення з рівнем усього 3,3 % не відігравали значної ролі в економіці країни. Але починаючи з 2002 року їх рівень має тенденцію до зростання, досягаючи свого найбільшого значення в докризовий період 2005 року (10,3 % у ВВП).

Цьому сприяли такі зміни: збільшення обсягів виробництва та сільського господарства, стабільність національної грошової одиниці, зростання реальних доходів і реальної заробітної плати населення, швидкі темпи нарощування депозитно-кредитних операцій банків з населенням. Однак, уже починаючи з 2006 року, рівень чистих заощаджень населення у ВВП стабільно знижувався і в кризовий 2008 рік становив лише 5,5 %. Падіння темпів зростання ВВП у 2005

—2006 рр. через обмеженість виробництва висококонкурентоспроможних товарів кінцевого споживання, передусім, товарів для населення; розвиток споживчого кредитування населення, яке витрачало отримані грошові кошти на купівлю товарів іноземного виробництва; негативний вплив світової кризи в 2008 році, що призвів до зниження обсягів виробництва; девальвація гривні; зниження реальних доходів населен-ня та вилучення ним грошових коштів з банківської системи країни — саме ці фактори спричинили зниження рівня заощаджень населення у ВВП. В посткризовий період намагання населення підвищити рівень своїх доходів, насамперед, вкладаючи грошові кошти в банки, призводить до зростання частки заощаджень населення у ВВП до найвищого рівня за 2001—2011 роки — 14,9 %. Така частка заощаджень може дати короткостроковий ефект для пожвавлення економічних процесів, проте не може забезпечити сталого економічного зростання. Тим самим проблема нарощування організованих заощаджень залишається доволі актуальною.

Загалом вітчизняні дослідники Н. В. Дорофєєва [51, с. 231] і О. Д. Вовчак [102, с. 140], вивчаючи процеси формування заощадження населення за період незалежності України, виокремлюють кілька його етапів:

Перший етап — 1992—1995 рр. — глобальне знецінення заощаджень населення в зв’язку з гіперінфляційними процесами в Україні. У цей період переважна частина заощаджень формувалась у готівкових коштах у національній та іноземній валюті на руках у населення (85

—90 % загальної суми заощаджень).Другий етап — 1996—1999 рр. — характеризувався нестабільністю формування заощаджень населення. У період і після проведення грошової реформи вперше виявилося реальне зростання заощаджень населення в банківській системі. За 1996

— 1997 рр. депозити в банках зросли в 2,5 раза, зокрема в національній валюті — у 2,1 раза. Проте в 1998—1999 рр. заощадження в національній валюті в установах банків реально зменшилися внаслідок втрати довіри до стабільності національної валюти, а заощадження в іноземній валюті зросли в 3,4 раза. Процес формування заощаджень населення стримувався через валютно-фінансову кризу, загальне зниження доходів населення та їх диференціацію, низький рівень довіри до національної валюти та банківської системи.

Загалом ми погоджуємося з виокремленням названих вище етапів. Однак з плином часу, зміною економічної ситуації в країні внаслідок світових фінансових потрясінь назріла потреба доповнити вже досліджені етапи новими та більш докладно розглянути наступні етапи формування заощаджень населення.

Третій етап — з 2000 року до жовтня 2008 року. До 2000 року відновилися позитивні темпи щорічного зростання ВВП за рахунок усунення найбільш неефективних складових радянського промислового виробництва, виникла можливість експорту промислової продукції на зростаючий ринок Росії та колишнього СРСР. Загальне економічне зростання, особливо щодо попиту, на світовому рівні допомогло підтримати попит і виробництво в Україні. Зросла кількість приватних малих і середніх підприємств, принаймні у найбільш динамічних містах країни. На тлі макроекономічної, фінансової та валютної стабілізації з’явилися позитивні тенденції зростання заощаджень населення. Динаміка зростання ВВП і промислового виробництва позитивно вплинули на збільшення грошових доходів населення і відповідно зростання заощаджень населення в банківській системі. Депозити населення зросли в 29 разів, зокрема в національній валюті — у 33,5 раза, в іноземній — у 24,8. Виокремимо два періоди відповідно до зміни темпів вкладень заощаджень населенням у банківську систему: 2000—2004 рр. (щорічне зростання темпів вкладень грошових коштів населенням у банківську систему) та 2005

— жовтень 2008 рр. (зниження темпів вкладень грошових коштів населенням у банківську систему). Зниження частки депозитів населення в зобов’язаннях банків пояснюється появою нових,оптових джерел формування банківських ресурсів — синдикованих кредитів та єврооблігацій.

Четвертий етап (кризовий) тривав з жовтня 2008 року до кінця 2009 року. Унаслідок розгортання в економіці країни економічної та фінансової кризи населення вилучає заощадження з банківської системи країни. Зниження темпів зростання ВВП, різке коливання валютних курсів, девальвація національної валюти, призупинення діяльності багатьох підприємств, значне падіння реальних доходів більшості населення та зниження рівня життя призвели до вилучення населенням грошових коштів з депозитних рахунків, переведення їх у готівкову форму або в іноземну валюту.

П’ятий етап розпочався в 2010 році. Відновлення економічних реформ і початок макроекономічної стабілізації сприяють поверненню заощаджень населення до банківської системи.

Заощадження населення Державна служба статистики враховує через нагромадження нефінансових активів і приріст фінансових активів (табл. 2.10). Спираючись на теорію портфеля у частині використання населенням заощаджень, можна констатувати, що складовими портфеля домашнього господарства є: придбання фінансових активів — готівкові кошти, депозити, акції та інші форми участі в капіталі, цінні папери; придбання нефінансових активів, а саме: нерухомості, автівок, цінностей (ювелірні вироби з дорогоцінного каміння й металів), природних активів.

Проведений аналіз обсягу та динаміки заощаджень населення України в 2001

—2011 рр. свідчить, що загальні обсяги всіх їх складових у номінальному виразі зростали доволі високими темпами. Загальний обсяг заощаджень зріс з 6,8 млрд грн у 2001 році до 156,4 млрд грн у 2010 році, тобто в 23,0 рази. Однак щорічні темпи приросту заощаджень громадян дуже нерівномірні. Така нерівномірність приросту стосується як загального обсягу заощаджень населення України, так і його складових.

Негативні процеси, які мали місце в політичному та економічному житті країни, відобразилися на добробуті основних верств населення України. Оскільки наявний дохід не підвищувався відповідно до розширення потреб населення, тому додаткове споживання було профінансоване за рахунок накопичень попередніх років, тим самим зменшивши обсяги заощаджень населення у 2011 році на 38 744 млн грн.Таблиця 2.10

ДИНАМІКА ЗАОЩАДЖЕНЬ НАСЕЛЕННЯ В УКРАЇНІ

ЗА ПЕРІОД 2001—2011 рр.

	2001 р .	2002 р .	2003 р .	2004 р .	2005 р .	2006 р .	2007 р .	2008 р .	2009 р .	2010 р .	2011 р .
Усього заощадження, млн грн	6788	17058		16277		31634		45651		44203		47779		52011		80377		161867		123123
темпи приросту/ зниження заощаджень, %	…	151,3		–4,6		94,4		44,3		–3,2		8,1		8,9		54,6		101,4		–23,9
зокрема: — нагромадження нефінансових активів, млн грн	3408	2464		1680		3254		4444		7159		9939		29515		10493		19578		–1159
темпи приросту/ зниження нефінансових активів, %	…	–27,7		–31,8		93,7		36,6		61,1		38,8		196,9		–64,5		119,7		–105,9
— приріст фінансових активів, млн грн	3380	14594		14597		28380		41207		37044		37840		22496		69884		142289		124282
темпи приросту/ зниження фінансових активів, %	…	331,9		0,02		94,4		45,2		–10,1		2,2		–40,6		210,7		90,6		–12,7