Метою будь-якої підприємницької діяльності є одержання позитивного фінансового результату та поліпшення фінансового стану суб’єкта господарювання. Зазначені наслідки обумовлюються не тільки видом діяльності типом виробництва, підходами до організації збуту продукції, але суттєвим чином залежать від обраної політики та організації облікового процесу в цілому.
Проблеми впливу облікової політики підприємства на формування його фінансових результатів досліджували у своїх працях відомі вчені Сопко В.В., Бутинець Ф.Ф., Ганяйло О.М., Белоусова І.А., Левочок М.Т., Партин Г.О., Пушкар М.С. та інші. Як справедливо зазначає О. Ганяйло, «повне та правдиве подання інформації про фінансові результати і фінансовий стан підприємства у фінансовій звітності в значній мірі залежить від рівня формування та застосування облікової політики, яка б враховувала умови діяльності підприємства, організаційно-технічні особливості тощо» [2, с. 178].
Проте необхідно звернути увагу на приведення у відповідність теорії і практики подання інформації про облікову політику підприємства з урахуванням її впливу на показники фінансової звітності і прийняття рішень користувачами.
Облікова політика є невід’ємною методологічною основою організації системи бухгалтерського обліку на підприємстві. Від-
повідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» облікова політика — це сукупність принципів, методів і процедур, які використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності. Визначені підприємством самостійно та закріплені у розпорядчому документі про облікову політику принципи оцінки статей звітності, а також методи обліку щодо окремих об’єктів можуть впливати на величину його фінансового результату за звітний період, так і його фінансовий стан. Тому, можна погодитися з М.С. Пушкарем, що чим більше можливостей для маневру розробки фінансових рішень, тим менше у виборі методів бухгалтерського обліку зарегламентована діяльність його облікових служб [5, c. 34].
При оформленні облікової політики підприємства кожен з вказаних елементів встановлюється і визначається підприємством у відповідності до П(С)БО. Окремі елементи облікової політики мають альтернативні методи обліку. Це дає можливість формувати розпорядження про облікову політику підприємства відповідно до особливостей діяльності.
Метод нарахування амортизації визначається підприємством самостійно з урахуванням економічних вигід від його використання (п. 28 П(С)БО 7 «Основні засоби»), виходячи з терміну корисної експлуатації об’єкта основного засобу (п. 23, 24 П(С)БО 7 «Основні засоби»), який також встановлюється підприємством. Від обраного методу залежить сума нарахованої амортизації, яка відноситься на витрати підприємства, які впливають на розмір фінансових результатів [3, c. 36].
Що стосується малоцінних необоротних матеріальних активів то П(С)БО 7 «Основні засоби» передбачено два методи нарахування амортизації: списання на витрати 100 % вартості при вводі об’єкта в експлуатацію і по 50 % у місяцях вводу та вилучення активів з експлуатації. При першому методі в місяці введення об’єктів будуть завищені витрати, за другим методом вартість малоцінних необоротних матеріальних активів відноситимуться на витрати більш рівномірно.
Фінансові витрати підприємства відповідно до П(С)БО 31 «Фінансові витрати» можуть визнаватись двома методами: віднесенням до витрат звітного періоду або підприємство може проводити капіталізацію фінансових витрат, пов’язаних із створенням кваліфікаційного активу [6, c.193].
Наведений перелік деяких способів впливу облікової політики підприємства на величину його прибутку, який не є вичерпним, підтверджує висновок про те, що важливе значення у діяльностікерівників і бухгалтерів підприємства має формування такої облікової політики, яка не тільки дозволить отримувати за допомогою бухгалтерського обліку повну та об’єктивну інформацію щодо фінансових результатів, але й обрати оптимальну схему оподаткування прибутку підприємства та уникнути необґрунтованого завищення або заниження показників прибутку, що особливо актуально у зв’язку з перспективами використання прибутку, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, як бази розрахунку податку на прибуток.
Література
1. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV зі змінами та доповненнями.
2. Белоусова І.А. Організація роботи облікового апарату як елемент облікової політики. — 2010. — № 1/27.
— С. 17–21.
3. Левочок М.Т. Основні засади облікової політики підприємства / М.Т. Левочок // Бухгалтерський облік, аналіз та аудит: проблеми теорії, методології організації. — 2008. — №1. — С. 36–39.
4. Партин Г.О. Облікова політика та її вплив на фінансові результати діяльності підприємств // Фінанси України. — 2011. — № 1.
— С. 54–60.
5. Пушкар М.С. Теорія і практика формування облікової політики: монографія / М.С. Пушкар, М.Т. Щирба. — Тернопіль: Карт-бланш, 2010. — 260 с.
6. Шмигель О.Є. Формування облікової політики на базі креативного фінансового обліку / О.Є. Шмигель // Сталий розвиток економіки. — 2010. — № 3.
— С. 193–198. Ємєльянова Н.Г., студент ОЕФ, 5 курсу, спеціальність 8.030509 «Облік і аудит», ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана», науковий керівник — Ходзицька В.В., к.е.н., доцент кафедри обліку підприємницької діяльності
