Posibniki.com.ua Макроекономіка Регіонально-просторовий розвиток України 7.5. Вплив кластерних утворень на конкурентоспроможність регіонально-просторового розвитку


< Попередня  Змiст  Наступна >

7.5. Вплив кластерних утворень на конкурентоспроможність регіонально-просторового розвитку


Підвищення конкурентоспроможності економіки є одним з основних чинників забезпечення належного рівня економічної та національної безпеки України. Перспективним шляхом підвищення конкурентоспроможності національної економіки в умовах глобалізації є продукування та оперативне впровадження інновацій. Дієвим механізмом епохи глобалізації є гнучкі об’єднання суб’єктів господарської діяльності для досягнення та посилення конкретного господарського ефекту — кластери.

Однією з головних складових успішного кластера є його інноваційна спрямованість, оскільки без упровадження інновацій кластерне об’єднання буде прототипом територіальновиробничих об’єднань і зможе проіснувати лише обмежений проміжок часу до логічного вичерпання свого виробничого потенціалу.

Найважливішим показником діяльності кластерів є забезпечення високої конкурентоспроможності їх продукції на ринку, тому кластерний розвиток країни є однією з характерних ознак сучасної інноваційної економіки.

Узагальнюючи досвід розвитку кластерних систем провідних держав світу, можна констатувати, що вони дали значний імпульс розвитку регіонів тих країн, які застосовували їх принципи. Особливого значення набуває світовий досвід практичного застосування теорії інноваційних кластерів для України в контексті підвищення її конкурентоспроможності. Сьогодні ця модель є не лише найоптимальнішою формою організації виробництва в світі, а й дає можливість створювати стійкі конкурентні переваги та забезпечувати швидке економічне зростання регіонів через формування кластерів на різних локальних територіях. Існує ціла низка вже випробуваних практикою систем сприяння формуванню кластерів. Наприклад, програми, спрямовані на об’єднання ділових людей з розрахунку на те, що розширення мереж приведе до розширення співпраці; створюються бази даних, до яких можутьзвертатися фірми, що шукають партнерів. Застосовується також державне фінансування деяких кластерних проектів, що можливе на конкурсній основі. У цьому разі представники різних проектів взаємодії, кооперації можуть подавати заявки на субсидії, причому державні кошти отримують лише найкращі з них.

У світовій практиці вже склались основні форми стимулювання малих інноваційних підприємств, зокрема й у рамках кластерних промислових систем. У США та Франції застосовують пряме фінансування, субсидії, позики, які сягають 50 % витрат на створення нової продукції й технологій. У Швеції під це надають позики без виплати відсотків. У Великобританії, Німеччині, Франції створюються фонди впровадження інновацій з урахуванням можливого комерційного ризику, знижують державне мито для індивідуальних винахідників.

Поширеність кластерних стратегій у країнах доволі нерівномірна; неоднакова й практика їх здійснення. Далеко не завжди використовуються одні й ті ж поняття, але більшість країн Європи виробили для себе ту чи іншу кластерну стратегію. Така стратегія існує в Данії, Нідерландах, Бельгії, Канаді. Франція й Італія можуть слугувати прикладами країн, де здавна практикується своєрідна кластерна стратегія, хоч й під іншою назвою.

В Італії надзвичайно високою є концентрація індустріальних округів. Ніхто не знає, скільки цих округів, бо вони постійно формуються. Італійці створили свою модель мережевої системи. Наприклад, у Ломбардії працює система підтримки між кластерами, тут вивчаються інноваційні, коопераційні, організаційні зв’язки. Австрія за десятиліття також створила 100 %-ву інноваційну економіку на базі кластерів. Тут спочатку вивчили всі патентні можливості кожного регіону, усіх дев’яти земель, а вже потім почали створювати кластери. Перший кластер був створений в сфері обробки деревини. Зараз в Австрії лише автомобільних кластерів чотири. Навіть створено кластер дизельних двигунів, які зараз використовують не лише в Європі, а й у Сполучених Штатах Америки.

Перший кластер в Угорщині створений в Західній Панонії. Це був автомобільний кластер, який використав можливість співпраці з 15 європейськими кластерами. Зараз у Західній Панонії працюють п’ять кластерів. Усі кластери Угорщини — інноваційні. Польща також швидко пішла цим шляхом. Спочатку вона здійснила адміністративно-територіальну реформу, створивши 15 воєводств, у кожному з яких є багато можливостей для того, щоб створювати свої інноваційні системи. Наприклад, у Ґданську працює кластер, який займається біотехнологіями, комп’ютеризацією, електронікою та телекомунікаціями, у ньому беруть участь близько 60 компаній. У Росії існує декілька спонтанних кластерів, утворених навколо ключових галузей промисловості — хімічної, нафтогазової, автомобілебудування, металургії, машинобудування й суднобудування.

Китаю знадобилося майже 15 років і величезні зовнішні інвестиції для створення конкурентоспроможних кластерів навколо орієнтованих на експорт текстильної промисловості, фабрик спорттоварів, одягу, іграшок, посуду тощо.

Кластери в економіці України

Перші спроби використання моделі кластера за ініціативою економіста Вольфганга Прайса (США) здійснені в Україні в 1998 році. Ідею створення кількох кластерів — швейного, будівельних матеріалів та агропромислового — на початку 1998 року підтримала Хмельницька обласна адміністрація. Оскільки регіон не має достатньо розвинутого промислового потенціалу та й практично відсутні можливості для капіталовкладень, акцент у створенні кластерів було зроблено на об’єднання малих і середніх підприємств різних форм власності з метою розвитку в регіоні виробництва висококонкурентної продукції шляхом підключення до кластерів усіх внутрішніх резервів регіону за сприяння обласної адміністрації, наукових і навчальних закладів, фінансово-банківських структур. Для розвитку кластерів було створено неурядову громадську організацію «Поділля Перший».

Програма «Поділля Перший» — це спроба зупинити спад виробництва та підвищити продуктивність промисловості регіону Поділля, використовуючи переваги від кооперації та об’єднання зусиль підприємств без залучення державних коштів.

До швейного кластеру Поділля ввійшли 24 швейних і трикотажних підприємств регіону, серед яких ЗАТ «Хмельницьклегпром», ВАТ «Спецодяг», ЗАТ «Хмельницька трикотажна фабрика», ЗАТ «Аніспром», Кам’янець-Подільське колективне швейне підприємство, КП «Горинь» (Славута), ВАТ «Волочиська швейна фабрика», Копищанська трикотажна фабрика (Тернопільська область) і багато приватних малих підприємств. Сюди ж входять ВАТ «Взутекс» (взуттєве виробництво), ВАТ «Дунаєвецька суконна фабрика», студентський будинок моделей Технологічного університету Поділля. Загалом швейний кластер є нині одним з найуспішніших і найефективніших як на Поділлі, так і в Україні.

У 2000 році на Поділлі було створено будівельний кластер, який об’єднує не тільки будівельників чи виробників будівельних матеріалів, а й проектувальників, дизайнерів, юристів, торгівельні об’єднання, приватних підприємців, аудиторів і консультаційні фірми. У межах кластера сформувались єдині фінансові відносини, що знаходять вияв у фінансовій підтримці один одного. Об’єднання підприємств у кластер сприяло впровадженню нової технології випуску суміші «Церезіт», яка вдвічі дешевша від польської та виготовляється з місцевих компонентів. Особливий розвиток у Хмельницькому регіоні отримали туристичні кластери, що орієнтуються на використання місцевих багатих природних ресурсів та ініціативу серед ділових кіл. В успішному розвитку цієї галузі особливе значення має орієнтація на унікальну культурну спадщину регіону, порівняно розвинута інфраструктура тощо. У цій галузі найкращих результатів досяг туристичний кластер м. Кам’янець-Подільського, а також наймолодший на Поділлі кластер екоагротуризму «Оберіг» у м. Грицеве Шепетівського району, який забезпечує унікальний розвиток підприємництва, використовуючи високий потенціал рекреаційних та історико-культурних ресурсів своєї території.

Але кластери, що діють за програмою «Поділля Перший», є не єдиними в Україні. Так, у селищі Рокитне, що на Рівненщині, успішно діє кластер деревообробки «Полісся Рокитнівщини», створений 14 листопада 2003 року. До складу кластера ввійшли чотири фірми — TOB «Вік-нарта», ЗАТ «Українська лісопереробна компанія», TOB «Полісся», TOB «ДіСАМ»; чотири приватних підприємця, які мають невеликі виробничі площі; два кооперативи

— сільськогосподарський обслуговуючий кооператив «Суківський», лісогосподарський кооператив «Селянський ліс». Таким чином, ядро кластера утворили десять різних за об’ємом виробництва суб’єктів господарювання.

На Івано-Франківщині успішно діє туристичний кластер «Сузір’я», який спеціалізується на наданні туристичних послуг, виготовленні сувенірної продукції, виробів з овечої шкіри, народних промислів тощо. Загалом Карпатський регіон має надзвичайно широкі можливості для кластеризації. Тут успішно діють кластери деревообробки, будівництва, лікувальнооздоровчі, переробки лікарських трав тощо. Туристична галузь є найбільш перспективною для кластеризації, адже практично кожний регіон України має унікальний туристичний потенціал, який за умови ефективного використання кластерної моделі сприятиме розвитку всіх супутніх структурних елементів, зокрема й виробництву товарів повсякденного вжитку, розвитку АПК, торгівлі, транспорту, зв’язку та ін.

На Херсонщині значного розвитку набув транспортно-туристичний кластер «Південні ворота України». Проект формування цього кластера було створено на виконання Розпорядження Кабінету Міністрів України від 27 червня 2003 року № 390 «Про затвердження заходів щодо розвитку іноземного і внутрішнього туризму». Одним з напрямів діяльності кластера стало відновлення ярмаркових і торговельних заходів, які мають глибокі історичні витоки. У деяких областях України виникає потреба створення транскордонних кластерів. У зв’язку з розвитком і формуванням низки міжнародних транспортних коридорів, що проходять через територію України, у деяких областях (Закарпатська, Луганська, Одеська, Херсонська та ін.) з’являються проекти формування кластерів логістики.

Отже, кластери представлені в різних регіонах України і за своєю функціональною спрямованістю є різними. Формування кластерних об’єднань має велике значення для ефективної економічної діяльності регіону, виробництва висококонкурентної продукції, розвитку нових технологій і залучення інвестицій.

Кластерні об’єднання є нині однією з найефективніших форм організації інноваційних процесів, регіонального розвитку, за якої на ринку конкурують уже не окремі підприємства, а цілі комплекси, які скорочують свої витрати завдяки спільній технологічній кооперації компаній. Кластери формують специфічний економічний простір з метою розширення сфери вільної торгівлі, вільного переміщення капіталу та людських ресурсів, а отже, виконують функції структуроутворюючих елементів глобальної системи.

Економіка, що формуються на основі кластерів, — це модель конкурентоспроможної та інвестиційно привабливої економіки, що забезпечує високий рівень та якість життя населення. Кластери доцільні, оскільки процеси інновації вимагають ресурсів і компетенції, які часто перебувають за межами окремо взятої компанії. Кластери — це поєднання конкуренції та співпраці, колективної ефективності, гнучкої спеціалізації, використання ефектів масштабу, це полюси зростання та підвищення конкурентоспроможності. Кластерні механізми є джерелами та факторами економічного зростання регіонів.

Кластерний підхід використовується під час аналізу конкурентоспроможності держави, регіону, галузі; як головна засада політики економічного розвитку; під час розробки програм регіо-

нального розвитку; як основа стимулювання інноваційної діяльності; як основа взаємодії великого та малого бізнесу. Головна мета кластера — підвищити внутрішню та міжнародну конкурентоспроможність його членів за рахунок комерційної та некомерційного співпраці, наукових досліджень та інновації, освіти, навчання тощо. Водночас поглиблення сутності кластерів та їх ролі в просторовому розвитку країни вимагає подальших наукових досліджень.

З англійської мови термін «cluster» перекладається як гроно, букет, щітка або як група, скупчення, зосередження (наприклад, людей, предметів), або як бджолиний рій, буквально

— «зростати разом». Кластер означає й фізично близьке розташування логічно пов’язаних об’єктів у межах однієї області.

Так, американський учений Майкл Портер, фахівець в галузі кластерів, дає таке їх визначення: «Кластери — це зосередження в географічному регіоні взаємозалежних підприємств та установ у межах окремої області». Далі М. Портер доповнює визначення тим, що кластери охоплюють значну кількість різноманітна підприємницьких структур, важливих для конкурентної боротьби, а саме: постачальників спеціального оснащення, нових технологій, послуг, інфраструктури, сировини, додаткових продуктів тощо. Крім того, «...багато кластерів включають органи влади та інші установи — такі, як університети, центри стандартизації, торговельні асоціації, які забезпечують утворення, спеціалізоване перенавчання, інформацію, дослідження та технічну підтримку».

Поглиблюючи змістовні ознаки кластера, слід зазначити, що кластери

— це сконцентровані за географічною ознакою групи взаємозалежних компаній, спеціалізованих постачальників, постачальників послуг, фірм у споріднених галузях, а також пов’язаних з їх діяльністю організацій (наприклад, університетів, агентств зі стандартизації, торговельних об’єднань) у певних областях, що конкурують, але при цьому ведуть спільну роботу.

Кластер — це географічно близькі групи взаємопов’язаних компаній і пов’язаних з ними організацій, асоційованих установ в окремій галузі чи сфері, що об’єднані спільними технологіями та навичками, характеризуються спільністю діяльності та взаємодоповнюють один одного Вони зазвичай існують в географічній зоні, де комунікації, логістика та людські ресурси є легкодоступними. Кластери зазвичай розміщуються в регіонах, а іноді — в окремому місті. Розенфельд підкреслює, що кластери повинні мати активні канали для бізнес-транзакцій, діалогу та комунікацій. «Без активних каналів навіть критична маса відповідних фірм не є місцевим виробництвом або соціальною системою і, таким чином, не функціонує як кластер».

Кластер — це територіальне об’єднання взаємозалежних підприємств та установ у межах відповідного промислового регіону, що спрямовує свою діяльність на виробництво продукції світового рівня.

Кластер — це географічно локалізована сукупність виробничоактивних суб’єктів економічної діяльності з мотивованими та стійкими коопераційними відносинами.

Кластер — це територіально-галузеве добровільне об’єднання підприємств, які тісно співпрацюють з науковими установами та органами місцевої влади з метою підвищення конкурентоспроможності власної продукції та економічного зростання регіону.

Як бачимо, поняття «кластер» має багато тлумачень, але характерною ознакою його сутності є об’єднання окремих елементів (складових частин) у єдине ціле для виконання певної функції або реалізації певної мети.

Аналіз усіх аспектів і властивостей кластера дав змогу сформулювати підсумкове трактування цієї понятійно-термінологічної конструкції.

Кластер — це локалізована територіально-виробнича форма інтеграції взаємодіючих суб’єктів господарювання, банківського, приватного сектора, освітніх закладів, органів влади та суміжних, допоміжних, конструкторських, інноваційних підприємств-організацій, об’єктів інфраструктури, що характеризується виробництвом конкурентоздатних товарів або послуг, наявністю узгодженої стратегії розвитку, спрямованої на реалізацію інтересів кожного з учасників і території локалізації кластера, на якій вона перебуває, що має істотну соціальноекономічну значимість для регіонально-просторового розвитку.

Позитивні ефекти кластерної взаємодії: зростання продуктивності; підвищення сприйнятливості до можливостей інновації та високої спеціалізації; розширення доступу до ринків збуту, спеціалізованих постачальників, послуг, кваліфікованої робочої сили, технологічних знань; гнучкість та ефект великого масштабу; спільна діяльність; колективна ефективність.

Можливі труднощі у формуванні кластерів полягають у відсутності інфраструктури, браку доступного капіталу, регіональній ізольованості та замкнутості, відсутності кваліфікованої робочої сили тощо.

Таким чином, нині застосування кластерного підходу в Україні є необхідною умовою для відродження вітчизняного виробництва, підвищення ефективності інноваційного розвиткурегіонів, досягнення високого рівня економічного розвитку та конкурентоспроможності. Кінцева його мета — зайняття Україною гідного місця в глобальній системі економічного простору Європи та світу загалом. Саме для України, особливо в умовах зростаючої глобалізації та конкуренції, питання швидшого створення та сприяння ефективному розвитку кластерних об’єднань набувають особливої актуальності та мають безумовну перспективу, особливо в умовах змін, що відбуваються в світовій економіці, у якій на перший план виходить володіння якісно новим видом ресурсів, а саме інформацією, інноваціями та інтелектом.

У останнє десятиліття кластери та регіональна політика, що заснована на них, слугують найбільш успішним інструментом економічного розвитку регіонів у європейських країнах. Кластерні ініціативи, що підтримують форми кооперації між підприємствами, державним сектором та інституціями (університетами, дослідними центрами), є рушійними силами економічного зростання та зростання зайнятості.

В умовах сучасних світогосподарських відносин пожвавлення економічного розвитку, зростання конкурентоспроможності регіонів і держави має здійснюватися за рахунок упровадження ринкових механізмів, що компенсують різні деструктивні стихійні процеси. Це завдання має вирішуватися на основі гнучких форм кооперації, координації та інтеграції спільних дій окремих суб’єктів господарської діяльності.

Як свідчить світовий досвід, значні зміни в організації виробництва як на національному, так і на міжнародному рівнях сприяють створенню територіально-галузевих та інтеграційних об’єднань — кластерів.

Найважливішим показником діяльності кластерів є їх висока конкурентоспроможність на світовому ринку. Тому кластерний розвиток країни є однією з характерних ознак сучасної інноваційної економіки. Крім того, кластери є комбінацію конкуренції та кооперації таким чином, що об’єднання в одних сферах допомагають успішно вести конкурентну боротьбу в інших.

У країнах — членах ЄС кластеризація є однією з умов підвищення конкурентоспроможності економіки регіонів і держави. Зокрема, економіка Фінляндії повністю кластеризована і в ній виділено дев’ять кластерів, а економіка Нідерландів розбита на 20 «мегакластрів», на основі функціонування яких визначені пріоритети інноваційної політики держави.

У Данії функціонує 29 кластерів, у яких беруть участь 40 % усіх підприємств країни, які забезпечують 60 % експорту та розробляється концепція кластеризації. В Австрії діють трансграничні кластери з Німеччиною, Італією, Швейцарією, Угорщиною, активізувались зв’язки з Францією та Великобританією. Розроблена політика стимулювання розвитку зв’язків між дослідними інститутами та промисловим сектором, знижені регуляторні бар’єри в інноваційних програмах, формуються центри конкурентоспроможності.

У Німеччині створено промислові кластери, а в Словенії прийнято стратегію зростання конкурентоспроможності промисловості та розроблено програму національного розвитку кластерів.

У Росії використовується кластерний підхід у розробці регіональних стратегій розвитку. Процеси кластеризації спостерігаються в багатьох регіонах Росії.

Сфера розвитку кластерів в регіонах України у 1998—2007 роках суттєво розширилася та сформовано об’єднання організацій та підприємств у Хмельницьку, Луцьку, Львові, Житомирі, Івано-Франківську, Рівному, Херсоні, Севастополі та інших містах. У більшості регіонів держави проведені кластерні дослідження й запроваджуються сучасні ефективні форми об’єднаних суб’єктів господарювання.

Для України кластеризація є одним із шляхів розбудови економіки та підтримки її на належному рівні в системі світових господарських відносин.

Отже, проблема полягає в тому, щоб шляхом структурної перебудови виробництва забезпечити координацію діяльності всіх ланок технологічного ланцюга й залучити великі фінансові ресурси з метою підвищення конкурентоспроможності регіонів і держави, а також внутрішні та іноземні інвестиції, створити нові підприємства, сприяти інноваційному розвитку.

Назвемо види кластерів.

1. Виробничі кластери — це об’єднання підприємств, що здійснюють виробництво продукції (і супутніх послуг) шляхом виконання складальних операцій (наприклад, підприємства автомобілебудування, авіаційної промисловості, суднобудування, інших галузей машинобудівного комплексу, організації будівельної галузі та виробництва будівельних матеріалів), а також об’єднання підприємств, які належать до хімічної, целюлозо-паперової, металургійної галузей, а також сільського господарства, харчової промисловості тощо.

2. Інноваційно-технологічні кластери

— це об’єднання географічно локалізованих підприємств, що пов’язані виробничими зв’язками з метою створення інноваційної продукції та надання послуг суб’єктам інноваційної діяльності.

3. Туристичні кластери — формуються на основі туристичних активів регіону й складаються з підприємств різних сфер, пов’язаних з обслуговуванням туристів, наприклад, туристичних операторів, готелів, сфери громадського харчування, виробників сувенірної продукції, транспортних підприємств та ін.

4. Транспортно-логістичні кластери — включать комплекс інфраструктури й компаній, які спеціалізуються на зберіганні, супроводженні й доставці вантажів та пасажирів. Кластер може включати також організації, які обслуговують об’єкти портової інфраструктури; компанії, які спеціалізуються на морських, річкових, наземних, повітряних перевезеннях; логістичні комплекси та ін. Транспортно-логістичні кластери розвиваються в регіонах, які мають значний транзитний потенціал.

Основними суб’єктами кластера є: ? підприємства (організації), що спеціалізуються на профільних видах діяльності; ? підприємства, що постачають продукцію чи надають послуги для спеціалізованих підприємств; ? підприємства (організації), що обслуговують основні галузі господарства, а також інноваційну, транспортну, енергетичну, інженерну, промислову, природоохоронну та інформаційно-телекомунікаційну інфраструктуру; ? організації ринкової інфраструктури (аудиторські, консалтингові, кредитні, страхові та лізингові послуги, логістика, торгівля, операції з нерухомістю); ? науково-дослідні та освітні установи й організації; ? некомерційні та суспільні організації, об’єднання підприємців, торгово-промислові палати; ? організації інноваційної інфраструктури: бізнес-інкубатори, технопарки, промислові парки, регіональні центри інноваційного розвитку; ? організації інфраструктури підтримки малого та середнього підприємництва: венчурні фонди, центри трансферу технологій, центри та агентства з розвитку підприємництва, регіонального та муніципального розвитку, залучення інвестицій, вітчизняні фінансові установи, агентства з підтримки експорту товарів, фонди підтримки підприємництва, фонди сприяння кредитуванню, інвестиційні фонди, закриті пайові інвестиційні фонди, що залучають інвестиції для суб’єктів малого та середнього підприємництва та ін.

Для вирішення проблеми створення кластерів необхідно здійснити комплекс заходів з:

• внесення змін до законодавства щодо визначення поняття «кластер»;

• проведення інформаційної компанії серед потенційних учасників і зацікавлених осіб щодо роз’яснення конкурентних переваг кластерів в умовах ринкової економіки;

• сприяння реалізації проектів, спрямованих на підвищення конкурентоспроможності учасників кластера;

• сприяння підвищенню ефективності системи підготовки кадрів професійного та безперервного навчання;

• використання (створення) промислових парків і технопарків як інфраструктури для розвитку кластерів;

• зниження адміністративних бар’єрів.

Контрольні запитання

1. У чому полягають конкурентні переваги регіонально-просторової організації господарства України та як вони впливають на конкурентоспроможність регіонів?

2. Що становить інноваційну інфраструктуру України? Поясніть її роль у модернізації економіки.

3. Охарактеризуйте регіональні угрупування та поясніть їх вплив на регіональнопросторовий розвиток господарства.

4. Поясніть, чому кластер є новою формою організації та розвитку економіки регіонів?

5. Охарактеризуйте основні види кластерів, особливості їх формування та значення для регіонально-просторового розвитку господарства.

6. У чому полягає кластерна концепція подолання економічної кризи?

Творче завдання

1. Проаналізуйте інноваційну інфраструктуру України та наведіть приклад функціонування однієї з найбільш успішних її складових.

Навчальне завдання

1. Визначте та проаналізуйте чинники, які впливають на конкурентоспроможність регіонально-просторового розвитку господарства країни.

2. Визначте основні види кластерів і виберіть з них ті, що придатні для практичного застосування в Україні з метою забезпечення високої конкурентоспроможності вітчизняної продукції. Відповідь обґрунтуйте.

Тестові питання

1. Виберіть правильне твердження: «Інноваційний центр — це: а) територіально-виробничий комплекс; б) певна територія, на якій є вищий навчальний заклад (або кілька); в) науково-технічний центр, що забезпечує створення та впровадження нових розробок; г) структура, яка є асоціацією підприємств і фірм, об’єднаних загальним прагненням досягнення високого комерційного результату на основі використання науковотехнічних розробок і винаходів».

2. Економічна інтеграція виявляється у: а) формах об’єднання та перетіканні капіталу; б) формуванні союзів держав; в) територіальному поділі праці; г) немає правильної відповіді.

3. Регіональні союзи формуються на основі: а) об’єднання територій; б) об’єднання для формування ринків збуту; в) об’єднання для вирішення проблем політичного врегулювання; г) немає правильної відповіді.

4. З метою залучення інвестицій, особливо у вільно конвертованій валюті, створюються: а) транснаціональні корпорації; б) економічні регіони; в) зони спільного підприємництва; г) немає правильної відповіді.

5. Кредитування передбачає: а) модернізацію виробничих об’єктів за участю іноземного капіталу; б) капіталовкладення у виробничу сферу; в) формування обігу товарів і послуг між державами; г) немає правильної відповіді.

6. Для зон вільної торгівлі характерна: а) орієнтація на зовнішню торгівлю; б) створення пільгових умов діяльності національних, спільних та іноземних підприємств; в) відсутність мита; г) немає правильної відповіді.

7. З наведеного переліку виберіть визначення транспортно-логістичного кластера: а) об’єднання географічно локалізованих підприємств, що пов’язані виробничими зв’язками з метою створення інноваційної продукції та надання послуг суб’єктам інноваційної діяльності; б) об’єднання підприємств, що здійснюють виробництво продукції (і супутніх послуг) шляхом виконання складальних операцій, а також об’єднання підприємств, які належать до хімічної, целюлозо-паперової, металургійної галузей, а також сільського господарства, харчової промисловості тощо; в) комплекс інфраструктури та компаній, які спеціалізуються на зберіганні, супроводженні й доставці вантажів і пасажирів; г) комплекс туристичних активів регіону, який складається з підприємств різних сфер, пов’язаних з обслуговуванням туристів.


< Попередня  Змiст  Наступна >
Iншi роздiли:
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРОСТОРОВОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ
8.2. Місце України на міжнародному ринку транспортних послуг
8.3. Участь України в Євро-Азійській системі міжнародних транспортних коридорів
8.4. Шляхи підвищення інфраструктурного забезпечення розвитку України
Термінологічний словник
Дисциплiни

Медичний довідник новиниКулінарний довідникАнглійська моваБанківська справаБухгалтерський облікЕкономікаМікроекономікаМакроекономікаЕтика та естетикаІнформатикаІсторіяМаркетингМенеджментПолітологіяПравоСтатистикаФілософіяФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki (2022)