Posibniki.com.ua Бухгалтерський облік Фінанси, облік і аудит ВНУТРІШНЬОГОСПОДАРСЬКИЙ КОНТРОЛЬ — ОЦІНКА ЯКОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ


< Попередня  Змiст  Наступна >

ВНУТРІШНЬОГОСПОДАРСЬКИЙ КОНТРОЛЬ — ОЦІНКА ЯКОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ


Внедрение внутрихозяйственного контроля на предприятиях различных форм собственности — необходимо с целью оценки эффективности финансово-хозяйственной деятельности предприятия и его структурных подразделений. В статье отражены основные задачи, характеристика системы внутрихозяйственного контроля предприятия и его контрольные процедуры, критерии мотивации труда работников. Implementation of intra firm control of the different enterprises is necessary, because the evaluation of effectiveness of financial and commercial activities of enterprises and subdiaries is very impo-rtant. In article the main tasks of the intra firm control are discovered and system of enterprise, control procedures, crite-ries, labour motivation are reviewed

Ключові слова:

295 бухгалтера від можливих облікових помилок, але і в більшості випадків дозволить йому уникнути зайвої роботи, пов’язаної з проведенням нескінченних розрахунків індивідуальних коефіцієнтів індексації. Для цього достатньо лише правильно вибрати місяць відповідного підвищення заробітної плати, а керівництву підприємства відповідним чином забезпечити таку можливість. З точки зору відображення індексації зарплати в системі рахунків бухгалтерського обліку та оподаткування індексаційних сум ніяких нововведень і особливостей для бухгалтера не існує.

Діяльність підприємств у сучасних умовах господарювання пов’язана з деякою законодавчою невизначеністю стосовно майбутніх перспектив їх подальшого економічного розвитку. Перед керівництвом підприємств стоять завдання щодо прогнозування, оцінки ризиків та створення ефективної системи управління.

Внутрішньогосподарський контроль є важливим інструментом управління підприємством, оскільки дає можливість керівництву отримувати об’єктивну інформацію необхідну для управління господарськими операціями, оцінювати стан активів підприємства, а також представляє достовірну інформацію про майно власника.

Вітчизняний внутрішньогосподарський контроль, як у професійному, так і в законодавчому аспектах знаходиться в стадії формування і розвитку. Варто відмітити також відсутність достатньої кількості науково-практичних розробок присвячених внутрішньогосподарському контролю.

Ефективна робота суб’єктів господарської діяльності в умовах ринкових відносин багато в чому залежить від належним чином організованої системи внутрішньогосподарського контролю. Методи і форми економічного контролю властиві командноадміністративній системі неспроможні задовольнити потребу в збалансованій інформації менеджменту та власників. Все це вказує на актуальність впровадження на великих і середніх підприємствах внутрішньогосподарського контролю. Відповідальність за організацію внутрішньогосподарського контролю на підприємстві згідно з Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» покладено на його керівника.

Потреба у внутрішньогосподарському контролі виникає в зв’язку з тим, що система обліку має тенденцію змінюватись. Відомо, що при відсутності контролю і оцінки персонал починає працювати недбало. Крім того, відсутність системи контролю створює підґрунтя можливостям перекручування і маніпулювання реальним станом справ.

Автор підручника з аудиту Ф. Ф. Бутинець зазначає, що внутрішньогосподарський контроль представляє собою незалежну оцінку відповідності діяльності підприємства поставленим завданням.

Г. М. Давидов та Н. І. Дорош розглядають систему внутрішньогосподарського контролю як політику і процедури, що належать до засобів внутрішньогосподарського контролю, які прийняті керівником підприємства з метою забезпечення стабільності і ефективності діяльності підприємства, збереження і раціональ-

На думку В. Рудницького внутрішньогосподарський контроль — це система спостереження й оцінки господарськофінансової діяльності підприємства і його структурних підрозділів для обґрунтування та прийняття оптимальних практичних і стратегічних рішень, яка містить низку структурних елементів (табл. 1).

Таблиця 1

ХАРАКТЕРИСТИКИ СИСТЕМИ ВНУТРІШНЬОГО

КОНТРОЛЮ ПІДПРИЄМСТВА

Структурні елементи Характеристика структурних елементів
Мета Забезпечення дотримання законності й економічної доцільності господарсько-фінансової діяльності
Завдання Періодичний контроль: попередження здійснення незаконних, економічно не доцільних господарських операцій на стадії прийняття управлінських рішень. Поточний контроль: ліквідація допущених недоліків На стадії здійснення господарських операцій у процесі діяльності підприємства. Наступний контроль: визначення законності, економічної

доцільності здійснення господарських операцій реалізованих управлінських рішень

Суб’єкти Керівник підприємства, начальники структурних підрозділів (менеджери), посадові особи всіх підрозділів у тому числі обліково-фінансові служби ревізійні комісії служби внутрішнього аудиту
Об’єкти Організаційно-технологічні, фінансово-економічні процеси; використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів; господарські операції
Методи Загально наукові методи та спеціальні прийоми контролю
Користувачі контрольної інформації Керівник підприємства, менеджери структурних підрозділів ревізійна комісія, служба внутрішнього аудиту

Автори підручника з аудиту за редакцією професора В. Подольского зазначають, що внутрішньогосподарський контроль проводиться в інтересах керівництва підприємства, з організації перевірки і оцінки його діяльності. Контроль за діяльністю філій,

ного використання активів, запобігання та розкриття фактів помилок і шахрайства, точності і повноти бухгалтерських записів, своєчасної підготовки надійної фінансової інформації.

Спираючись на вище викладене, можна зробити висновок, що основна мета господарського контролю — це забезпечення дотримання законності та доцільності і ефективності фінансовогосподарської діяльності на підприємстві.

Основними завданнями внутрішньогосподарського контролю є:

— попередження здійснення незаконних та економічно недоцільних господарських операцій на стадії прийняття управлінських рішень (попередній контроль);

— контроль правильності прийнятих рішень, своєчасності і результативності їх виконання;

— контроль фактичного стану діяльності підприємства та його структурних підрозділів;

— контроль ефективності і надійності застосування суб’єктом господарювання форм і методів обліку;

— аналіз стану виконання поставлених завдань структурними підрозділами і «центрами відповідальності» підприємства;

— контроль наявності та руху матеріальних активів (у т. ч. готової продукції), та їх документування;

— оформлення комерційних актів та своєчасність виставлених претензій у випадках недостовірності інформації супровідних документів фактичній наявності запасів;

— контроль за відпуском запасів виробничим підрозділам, дотримання встановленого порядку видачі та оформлення документів по таким операціям;

— контроль за дотриманням норм витрачання запасів відпущених на внутрішньогосподарські потреби;

— контроль стану складського господарства, забезпеченості ваговимірювальними приладами, організації аналітичного обліку на складах;

— контроль за збереженням готівки і цільового використання коштів;

— контроль за станом розрахунків підприємства з постачальниками, покупцями, фінансовими органами і банками, страховими компаніями;

— перевірка правильності складання та виконання договорів;

— проведення аналізу діяльності підприємства та його структурних підрозділів з метою визначення шляхів підвищення ефективності господарювання (очікувані прибутки, об’єм продажу, аналіз кошторису витрат).

цехів, служб, бригад та відділів тощо ведеться на підприємствах їх керівниками, спеціалістами, штатними контролерами-ревізорами (аудиторами).

Вітчизняні підприємства найчастіше здійснюють внутрішньогосподарський контроль у формі ревізії, тематичної перевірки, службового розслідування. Останнім часом все більше підприємств України практикують з метою проведення внутрішньогосподарського контролю запровадження ревізійних відділів (штатних контролерів-ревізорів), які не тільки виконують процедури контролю, а й здійснюють оцінку ефективності функціонування всієї системи внутрішньогосподарського контролю.

У зарубіжній економічній літературі структура внутрішньогосподарського контролю трактується як система, що складається з трьох елементів: контрольна сфера, система бухгалтерського обліку, процедури контролю.

Контрольна сфера — це набір характеристик, визначених службовими взаємовідносинами, спрямованими на контроль у підприємстві.

Контрольна сфера складається з таких елементів: облікова політика і методи управління, організаційна структура підприємства, діяльність апарату управління, методи розподілу функцій управління та видів відповідальності, управлінські методи контролю, в тому числі внутрішньогосподарський контроль, кадрова політика; вплив зовнішнього контролю.

Стан контрольної сфери залежить від стилю роботи керівництва підприємства, його філософії та ефективної системи роз’яснення мети контролю і нагляду за діяльністю працівника.

У структурі внутрішньогосподарського контролю чільне місце посідає система бухгалтерського обліку. На працівників бухгалтерії покладається не тільки функція обліку, а й функція контролю за здійсненими господарськими операціями.

Процедури контролю — це спеціальні перевірки, які виконують працівники окремих служб підприємства, спрямовані на попередження, виявлення та виправлення помилок у системі бухгалтерського обліку.

Процедури внутрішньогосподарського контролю повинні вимагати:

• визначення відповідальності за виконанням господарських операцій;

• перевірки виконавчої дисципліни працівників підприємства;

• періодичної перевірки, аналізу і звірки рахунків;

• контролю умов діяльності та використання комп’ютерних інформаційних систем;

• складання контрольних розрахунків, оборотних відомостей за рахунками;

• перевірки дотримання графіка документообороту;

• зіставлення прийнятих внутрішніх правил із зовнішніми джерелами інформації;

• зіставлення загальної суми наявних оборотних коштів, вартості цінних паперів і товарно-матеріальних цінностей із тим, що записано в облікових реєстрах;

• порівняння й аналізу фінансових результатів діяльності підприємства з показниками бізнес-плану.

Виконання перелічених процедур дає змогу попередньо оцінити надійність системи внутрішньогосподарського контролю. Проте ревізор повинен пам’ятати про обмежений рівень доказовості результатів внутрішньогосподарського контролю, оскільки вимогою керівництва є умова, що витрати на внутрішньогосподарський контроль не повинні перевищувати корисний ефект від його діяльності.

Контрольні процедури проводяться на підприємстві з метою ефективного управління, основою якого є контроль виконання всіма співробітниками економічного суб’єкта своїх обов’язків. Внутрішньогосподарський контроль — забезпечує збереження власності; виявлення, мобілізацію резервів в сфері виробництва і фінансів і формування умов для підвищення ефективності управління підприємством. Чим більше підприємство і складніша його організаційна структура, тим більші вимоги до системи контролю.

Організація внутрішньогосподарського контролю має основні форми:

• структурно-функціональний зв’язок через функціональні зв’язки між структурними підрозділами;

• прямий контроль через спеціалізовані уособлені підрозділи основою функціонування яких є контроль діяльності підприємства.

Формування якісної системи контролю в середніх і великих підприємств завжди передбачає наявність обох форм. Спеціалізованими підрозділами та органами управління внутрішньогосподарського контролю є ревізійні служби і ревізійна комісія підприємства.

Наявність тої чи іншої спеціалізованої служби внутрішньогосподарського контролю в структурі підприємства визначається масштабом діяльності, особливостями ведення бізнесу, відношенням керівника до внутрішньогосподарського контролю і структурою його капіталу. ЇЇ поява — це спроба вищого органу управління підприємства одержати об’єктивну інформацію, незалежну оцінку дій менеджерів всіх рівнів.

Необхідно розробити положення про організаційну структуру, яке повинно містити дані про всі структурні формування всіх рівнів управління підприємства, показувати адміністративну, функціональну і методичну підпорядкованість ланок управління, описувати основні функції структурних одиниць, суб’єкта господарювання. Отже, відповідальна особа повинна скоординувати дії по розробці і внесенню змін в організаційні структури. На ревізійний відділ доцільно покласти розробку внутріфірмового стандарту по формуванню організаційних структур. Документ повинен містити інформацію закритого переліку внутрішніх правовстановлюючих документів, які описують оргструктури, компетенцію органів управління всіх рівнів по розробці оргструктури і прийняття по ним рішень, порядок внесення змін, пріоритети по статусу документів з описання структури.

Наступною частиною контролю є документи, які регламентують діяльність підрозділів підприємства і окремих спеціалістів. Ці положення, регламенти і інструкції, як правило, на підприємствах є не розробленими і не затвердженими, відсутні однорідності в стандартах при описанні інформації, не взаємопов’язані із собою регламенти, якість інформації в регламентах недостатня.

Дані недоліки в регламентації діяльності найбільш характерні для верхніх рівнів управління суб’єктів господарювання. Відсутність регламентації ряду процедур робить процес управління неефективним.

Найбільш слабкою ланкою в організації діяльності підприємства є повна чи часткова відсутність регламентації лінійних зв’язків у його структурних підрозділах.

Якщо при формування системи внутрішньогосподарського контролю пріоритети на підприємстві віддані процедурам, обумовленим впровадженням жорсткого адміністративного стилю управління, до таких процедур відносяться, наприклад, прямий контроль керівником виконання бюджетів підприємствами по статям доходів і витрат, які мають високу ступінь деталізації інформації. В такій ситуації керівник може вимагати на регулярній основі звіти про витрачання коштів на відрядження, канцтовари тощо. Централізація функції управління — як наслідок впровадження системи жорсткого адміністрування приводить до значного росту «контрольованих» управляючих підприємством параметрів господарської діяльності до неможливості розмежування сфер відповідальності менеджерів управляючої ланки і відповідно до неможливості ефективності реалізації ними функції конт-

• система контролю повинна розроблятися і функціонувати в межах затвердженої організаційної структури, в рамках виконуваних підрозділами функцій;

• неадекватне збільшення об’єму контролюючих параметрів негативно впливає на якість контролю над стратегічно важливими об’єктами контролю, такими як продуктова стратегія, стратегія займів, реструктуризації, розширення інформаційної інфраструктури підприємства;

• дії керівництва підприємства, які стосуються чинних інформаційних ресурсів, так як дисбаланс між можливостями системи і запитами керівництва приводить до зриву тимчасових рамок надання суттєвих об’ємів інформації, до втрати її актуальності і достовірності, психологічному і фізичному перевтомленню діяльності підприємства.

Взаємодія між можливостями інформаційної системи і очікуваними результатами для керівництва повинна бути знайдена, навіть тоді, коли на підприємстві прийнято позитивне рішення з питань, які стосуються придбання нових інформаційних ресурсів.

Слабким місцем в управлінні на багатьох підприємствах є система мотивації праці співробітників, розробка якої є компетенцією директора. За керівниками відповідних рівнів не закріплено право зміни на свій погляд суми преміальних. Наявність недоліків у системі мотивації праці не дає можливості ефективно використовувати цей важливий інструмент для досягнення мети управління, що негативно впливає на якість контролю приводить до зниження відчутності персоналу до заходів регулюючого характеру.

При розробці критеріїв мотивації праці необхідно:

1. встановити ефективне для підприємства співвідношення між заробітною платою і премією, яка складає дохід топ-менеджера;

2. розробити для кожного центра відповідальності перелік параметрів, які впливають на розрахунок преміальних;

3. розділити методику розрахунку преміальних на дві частини: встановити спочатку правила розрахунку преміального фонду на підприємстві в цілому і по центрам відповідальності, формулу розрахунку сум персональних премій.

Накласти обмеження на розрахункові значення преміальних, установити мінімальну та максимальну їх величини, ввести систему оплати праці персоналу, яка передбачає щомісячну (щоквартальну) виплату заробітку у вигляді премії.

ролю. В даній ситуації доцільно звернути уваги на слідуючі моменти:

Також треба застосувати зовнішній аудит, оскільки це сприяє забезпеченню надійності фінансово-господарської діяльності фірми.

Об’єм послуг по методологічному супроводженню облікових процедур і по податковому обліку в таких підприємств також незначний, а самі послуги носять епізодичний характер і не можуть служити достатнім забезпеченням надійності системи внутрішньогосподарського контролю. Керівник повинен пройти зовнішній аудит та провести аналіз системи внутрішньогосподарського контролю, що є дієвим фактором управління ризиками підприємства, результати його застосування — це прибутки одержані підприємством за звітний період.

Особливість внутрішньогосподарського контролю полягає в тому, що він відбувається в момент здійснення документального оформлення господарських операцій, що дає змогу своєчасно виявляти недоліки в роботі і вжити відповідних заходів до їх попередження.

Введення внутрішньогосподарського контролю на підприємстві необхідне, тому що покладення відповідальності за цей напрямок роботи на конкретну структурну одиницю (відділ) створить передумови виявлення ревізорами резервів підвищення ефективності роботи підприємства, зниження собівартості продукції й збільшення прибутків. Кошти на утримання структурного підрозділу слід виділяти з виявлених і відмічених ревізорами резервів.

Складені акти ревізій по виявленим недолікам повинні сприяти скороченню витрат діяльності і підвищенню ефективності роботи підприємства.

Література

1. Господарський кодекс України № 436-IV // Відомості Верховної Ради України 2003, № 18.

— Ст. 144.

2. Цивільний кодекс України № 435-IV // Відомості Верховної Ради 2003. — № 40

—44. Ст. 356.

3. Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 // Відомості Верховної Ради. — 1999. — № 40.

— Ст. 365.

4. Бутинець Ф. Ф. Ревізія і контроль. — Житомир, 2002 р.

5. Дорош Н. І. Аудит: методологія і організація. — К.: Т-во «Знання», КОО, 2001. — 402 с.

Стаття надійшла до редакції 20 квітня 2006 р.


< Попередня  Змiст  Наступна >
Iншi роздiли:
МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ РИЗИКАМИ СТРАХОВОЇ КОМПАНІЇ
МІСТО КИЇВ — ГЕНЕРАТОР БЮДЖЕТНИХ НАДХОДЖЕНЬ ДЕРЖАВИ
ПРОЯВИ РЕГУЛЯТОРНОГО ЗАХОПЛЕННЯ НА СТРАХОВОМУ РИНКУ
БЮДЖЕТНІ ПІЛЬГИ ДІТЯМ, ЩО ПОСТРАЖДАЛИ ВІД АВАРІЇ НА ЧОРНОБИЛЬСЬКІЙ АЕС
ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ НЕОБХІДНОСТІ ТА ЗНАЧЕННЯ БАНКІВСЬКОГО НАГЛЯДУ НА МІЖНАРОДНОМУ РІВНІ
Дисциплiни

Медичний довідник новиниКулінарний довідникАнглійська моваБанківська справаБухгалтерський облікЕкономікаМікроекономікаМакроекономікаЕтика та естетикаІнформатикаІсторіяМаркетингМенеджментПолітологіяПравоСтатистикаФілософіяФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki (2022)