< Попередня  Змiст  Наступна >

Внутрішні конкурентні переваги


Внутрішні конкурентні переваги, що визначають ринкові позиції суб’єкта господарювання, пропонується згрупувати за шістьма найбільш значущими аспектами.

1. Конкурентоспроможність виробу. Сукупність якісних і вартісних характеристик товару сприяє створенню переваги даного товару перед товарамиконкурентами в задоволенні конкретної потреби покупця і тим самим дає змогу кількісно оцінити конкурентоспроможність товару.

Оскільки справедливо вважається, що покупця насамперед цікавить ефективність споживання (En, що розуміється як відношення корисного ефекту  (G)       до повних витрат на придбання    товару    (Цспож ) ,    умова    конкурентоспроможності товару з погляду споживача набуває вигляду:

Еn = G/Цспож ® max .                            (6.12)

Таким    чином,    інтегральний   показник конкурентоспроможності товару буде мати такий вигляд:

IK = IG / IЦспож ,                                 (6.13)

де IG      — загальний показник якості виробу; IЦспож        оцінка конкурентоспроможності товару за ціною споживання.

В цілому, загальний показник якості виробу може бути визначений за допомогою зведеного параметричного індексу (IG ), який розраховується за формулою:

загальний показник якості виробу може бути визначений за допомогою зведеного параметричного індексу

Визначення вагових коефіцієнтів як окремих характеристик у складі комплексних показників, так і для одиничних показників якості доцільно здійснювати на основі експертних оцінок, які уточнюються в процесі моніторингу купівельної поведінки.де     i      — ваговий коефіцієнт іго показника якості; JGi          — параметричний індекс іго показника якості.

Невідповідність характеристик товару стандартам, нормам, правилам і іншим нормативнотехнічним документам, які мають юридичну силу, свідчить про неможливість використання товару, тобто про його абсолютну неконкурентоспроможність. Тому для оцінки цих параметрів слід застосовувати окремий комплексний показник (ICT ), який розраховується за формулою:

Комплексний показник якості виробу може бути визначений за допомогою зведеного параметричного індексу

де i =1,....n — кількість регламентованих показників якості; qCT значення іго регламентованого показника якості. При цьому фахівці рекомендують застосовувати для даних показників тільки два значення: «1» і «0». У разі відповідності параметра обов’язковим вимогам його значення приймається рівним 1, інакше — рівним 0. Проте, як показує практика оцінки товарів найбільш прогресивних виробників, часто стандарти підприємства виявляються «жорсткішими» за чинні норми. Крім того, за спрощеного підходу — «1» (так) або «0» (немає) — неможлива диференціація рівня якості за регламентованими

У загальному вигляді ціна споживання   (Цспож )    матиме наступний вигляд:параметрами, тому область допустимих значень для цієї групи має бути розширена до ICT ³1.

ціна споживання

де i =1...n — види витрат споживача, зумовлені придбанням і використанням товару; Bi   величина відповідних витрат споживача у зв’язку з придбанням і використанням товару на оплату: покупки товару; зберігання товару; транспортування товару до місця призначення (використання); монтажу й установки; пусконалагоджувальних робіт; навчання персоналу, зайнятого      експлуатацією;      заробітну      плату      персоналу; електроенергії та палива; післягарантійного сервісу і запасних частин; витрат на модернізацію; податкових платежів; витрат на страхування    виробу;    витрат    на    утилізацію    відходів,    що утворюються в процесі експлуатації виробу; витрат на утилізацію самого виробу після закінчення терміну його служби; інші непередбачені витрати.

Оцінка конкурентоспроможності товару за ціною споживання обчислюється      аналогічно      оцінці      якісних      параметрів      і виражається за допомогою індексу конкурентоспроможності товару за ціною споживання (IЦспож ):

індексу конкурентоспроможності товару за ціною споживання

де åВi     — сума витрат споживача на придбання і використання товару конкурента (товаруеталона, аналога).

З       урахуванням       асортименту       вироблюваних       товарів комплексний     показник     конкурентоспроможності     продукції підприємства (КПТ ) можна обчислити як

комплексний показник конкурентоспроможності продукції підприємства

де k =1...n      кількість найменувань товарів у номенклатурі випускної продукції;     gk          частка     k го найменування в номенклатурі продукції, що випускається.

2. Фінансовий стан підприємства. Разом з абсолютними показниками,     фінансову     стійкість     організації     характеризує коефіцієнт забезпеченості власними засобами (КЗБ):

Кзб= ВОК/ОА   (6.19)

де ВОК — власні оборотні кошти; ОА  загальна величина оборотних активів.

Якщо    коефіцієнт     забезпеченості    власними    оборотними коштами на кінець звітного періоду має значення, менше 0,1, то структура балансу організації вважається незадовільною, а сама організація — неплатоспроможною.

3. Ефективність маркетингової діяльності. Ефективність маркетингової  діяльності     —     це     ступінь     використання інструментів      маркетингу      в      сукупності  із      засобами      і можливостями       підприємства.       У       вартісній       формі       ця характеристика може бути оцінена відношенням комерційних результатів і витрат на маркетингову діяльність.

Формула    для     визначення     ефективності     маркетингової діяльності       підприємства,  з       використанням       параметрів маркетингового       потенціалу       і       результуючих параметрів комерційної діяльності (валовий дохід, витрати на маркетинг, валові витрати) матиме такий вигляд:

ефективності маркетингової діяльності підприємства, з використанням параметрів маркетингового потенціалу і результуючих параметрів комерційної діяльності

де Емарк     — оцінка ефективності маркетингової діяльності; Пмарк — потенціал маркетингу; Дв  валовий дохід; Вм  витрати на маркетинг; ВВ  валові витрати.

Своєю     чергою,    потенціал     маркетингу     (Пмар )     можна розраховувати за формулою:

Пмар = 0,295×(K1 ×K2 + K2 ×K3 +...K10 ×K),            (6.21)

де K потенціал маркетингових досліджень; K2      потенціал маркетингової інформаційної системи; K3 — потенціал сегментації (вибору) цільового ринку; K4       потенціал товарної політики підприємства; K5      потенціал процесу ціноутворення; K6      потенціал збутової політики підприємства; K7         потенціал персональних (особистих) продажів; K8       потенціал рекламної діяльності підприємства; K9      потенціал стимулювання збуту продукції (наприклад, купонних продажів); K10        потенціал

формування громадської думки.

Остаточний вираз для розрахунку оцінки ефективності маркетингової діяльності промислового підприємства (Емарк) :

Емарк = 0,0983×(K1 ×K2 + K2 ×K3 +...+ K10 ×k1)× Д ВВ м . (6.22)

У процесі апробації всі підкритерії оцінювалися за наступною шкалою: 0 — підприємство у своїй маркетинговій діяльності не використовує       інструмент   маркетингу,            описаний        даним підкритерієм; 1 — підприємство у своїй маркетинговій діяльності не повною мірою використовує інструмент маркетингу, описаний даним підкритерієм; 2 — підприємство у своїй маркетинговій діяльності повною мірою використовує інструмент маркетингу, описаний даним підкритерієм. Щоб об’єктивно оцінити кожен підкритерій, сформульовані характеристики, розроблені для визначення ефективності маркетингової діяльності підприємств залежно від галузі господарювання, можуть бути скоректовані або змінені.

4. Рентабельність продажів. Рентабельність продажів є комплексною характеристикою питомої прибутковості на одну гривню виручки від реалізації продукції.

5. Імідж (марочний капітал) підприємства. Зручною процедурою, що забезпечує достатню об’єктивність кількісної оцінки іміджу організації, є аналіз заявок на придбання продукції, на основі якого встановлюється частка повторних звернень клієнтів до товаровиробника.

У          загальному вигляді підприємства іміджева складова конкурентоспроможності  (Кім ) розраховується за формулою:

Кім = Qпз Qр ,

де Qпз     — обсяг повторних заявок у вартісному виразі; Qр     — загальний обсяг реалізації.

6. Ефективність менеджменту — це його якість, що забезпечує організації досягнення поставленої мети. Кількісно ефективність менеджменту    визначається  як  відношення результату  до     необхідних     витрат. Критерій     ефективності менеджменту — це кількісні показники, що характеризують його результативність й економічність, які дають змогу розкривати суть вирішуваною організацією завдання, визначати головні, вирішальні зв’язки і шляхи вдосконалення менеджменту. У найзагальнішому вигляді вибір якнайкращого варіанту рішення задачі досягнення мети організацією можна представити математично як відшукання максимуму цільової функції (W):

W = f (a ,a2,.....,b1,b2,....c1,c2,....) ,              (6.24)

де аі  задані параметри (показники) рішення задачі, наприклад, кількість виділених ресурсів;     bj          керовані (змінювані) параметри рішення задачі (ціни, терміни); ck       невідомі параметри рішення задачі (ринкова кон’юнктура, курс гривні, індекс інфляції тощо).

Завдання вибору якнайкращого варіанту рішення при цьому може бути сформульоване таким чином: знайти такі значення керованих параметрів b1,b2 , які при заданих параметрах a1,a2 , з урахуванням невідомих параметрів c1,c2 забезпечують максимум цільової функції — критерію ефективності.

Суть менеджменту трактується як наукова основа для ухвалення управлінських рішень в умовах обмежених ресурсів. З цього погляду результативність управління може бути кількісно оцінена    як  відношення   отриманого    в     ході    здійснення господарської діяльності комерційного результату до вартості ресурсів, що залучаються до виробничого обороту. Отже, як показник оцінки ділової активності, що відображає ефективність менеджменту на підприємстві, можна використовувати показник фондовіддачі його активів (ФВ), визначуваний відношенням:

показник фондовіддачі активів

де Дв  виручка від реалізації продукції (робіт, послуг); Фсрв     — середньорічна вартість основних виробничих фондів; Фсрз          — середньорічний залишок оборотних коштів.

Кількісною       мірою      ефективності       управління      (К ) підприємством є показник, що розраховується за формулою:

КEУ = Пр/ВК ,                                  (6.26)

де, Пр  прибуток від реалізації продукції; ВК — власний капітал. Для забезпечення кількісної порівнюваності показників слід

використовувати понижувальні коефіцієнти розрахункових значень: для          ефективності   маркетингової          діяльності  —   0,05;    для рентабельності    продажів     —           0,1;     для       фінансового     стану підприємства — 10.

Наведений перелік показників конкурентоспроможності не є незмінним    і           вичерпним.                Кількість       складових конкурентоспроможності підприємства залежить від вигляду та технічної й експлуатаційної складності виробу, необхідної точності оцінки, мети дослідження й інших чинників. Так, сукупність параметрів може бути доповнена за рахунок деталізації перелічених компонентів або укрупнення у разі об’єднання окремих характеристик в агреговані показники. Наприклад, якщо аналізоване підприємство відноситься до галузі,         що      відрізняється                високими       темпами      оновлення асортименту продукції, то як самостійний компонент доцільно розглядати       рівень       інноваційного       потенціалу       суб’єкта господарювання. Подібна конкретизація не має принципового характеру і в даній моделі виступає як умова, що впливає на точність й об’єктивність оцінки.

Багатокутник     конкурентоспроможності     може     слугувати основою для побудови імітаційної моделі ринкової рівноваги в умовах                    конкурентного          суперництва     товаровиробників.    Ця основа, що складається з векторівпроменів, і визначатиме ступінь потенційної конкурентоспроможності підприємства. Кожен вектор у своєму граничному значенні є радіусом круга, відповідним максимальному потенціалу внутрішніх можливостей суб’єкта господарювання (ідеальний варіант). Обчислення об’єму отримуваної піраміди визначатиме кінцеву оцінку реальної конкурентоспроможності підприємства.

До визначення, що вважати за висоту піраміди, необхідно підійти зі всією ретельністю. Адже на конкурентоспроможність підприємства в реальному житті впливають безліч чинників і на роль висоти піраміди можуть претендувати численні критерії — займана частка ринку, темпи зростання галузі, інтенсивність конкурентного суперництва і багато інших. Ступінь стабільності конкурентної позиції підприємства на ринку загальноприйнято характеризувати за допомогою частки ринку.

Частка ринку як відношення обсягу продажів певного товару даного підприємства до сумарного обсягу продажу даного товару, здійсненого всіма суб’єктами, що діють на даному ринку, — важливий показник, величину якого необхідно визначати і прогнозувати. Цей показник є ключовим в оцінці конкурентної позиції підприємства. Оскільки суб’єкт господарювання з високим показником ринкової частки більше проводить і реалізує продукту, то собівартість одиниці продукту цього підприємства нижча порівняно з конкурентами. Позиції підприємства з більшою часткою ринку в конкурентній боротьбі переважні. Отже, кількісна                     міра,         що  характеризує реальне           місце підприємства в конкурентному середовищі, — частка ринку (Н), — виступає як висота піраміди, як оптимальний кількісний параметр.

Обчислення об’єму піраміди характеризує реальний результат оцінки конкурентоспроможності підприємства, тобто величина цього          параметра        визначає      кількісну         оцінку конкурентоспроможності. Оскільки основу піраміди формують шість       векторівпроменів,       що       визначають       внутрішню конкурентоспроможність підприємства, то її величину можна обчислити за формулою:

Пкон = 1/ 2 ×sina×(K1 ×K2 + K2 ×K3 +...+ K6 ×K1) ,        (6.27)

де       Пкон                  площа      основи      піраміди      (багатокутника конкурентоспроможності продукції); sina — кут між векторами в багатокутнику (основі); оскільки векторів у моделі шість, то кут буде рівний 60°.

Кожен вектор у своєму граничному значенні є радіусом круга, відповідним   максимальному значенню  (ідеальний  варіант) оцінного показника (рис. 6.5).


Використовуючи  параметри внутрішньої конкурентоспроможності підприємства П і результуючого параметра Н, перетворимо запропонований вираз, тоді кінцева формула оцінки конкурентоспроможності підприємства матиме такий вигляд:

ЕК = 1/3×Пкон ×Н ,

де    Е      —    оцінка конкурентоспроможності промислового підприємства. 

Графічна інтерпретація моделі оцінки конкурентоспроможності промислового підприємства

Рис. 6.5. Графічна інтерпретація моделі оцінки конкурентоспроможності промислового підприємства

Універсальний характер даної моделі дає змогу варіювати номенклатуру оцінюваних параметрів, виходячи з інформаційних можливостей, рівня кваліфікації експертів, ступеня спеціалізації виробництва. Такий методичний підхід надає можливість аналізувати   вплив  окремих          чинників,        що                        забезпечують конкурентну позицію підприємства на ринку, а також оцінювати можливі наслідки їх зміни в майбутньому.

Ринок є саморегулюючою та збалансованою системою, що відображає взаємини споживачів і товаровиробників з позицій об’єктивної   оцінки          відповідності  характеристик платоспроможного попиту і виробничих можливостей, коли за допомогою     комерційних     операцій  досягається     компромісне рішення, що задовольняє всіх учасників процесу ринкового обміну. Ідеальне уявлення про ринкову рівновагу графічно можна інтерпретувати як сферу — геометричну фігуру із незмінним центром тяжіння. Порівняння позиції суб’єкта господарювання в загальній моделі ринкової рівноваги дає можливість кількісно оцінити його конкурентні позиції й обґрунтувати стратегічні перспективи його функціонування. Питома вага конкретного товаровиробника на ринку дає можливість інтерпретувати його реальні позиції порівняно з конкурентами на товарному ринку. Такий         підхід           є          методичною   основою         для              обґрунтування прийнятного сценарію ринкової поведінки підприємства.

Модель дає змогу оцінити не тільки внутрішні можливості підприємства,  а  й   дійсну  реакцію ринку на  можливий (передбачуваний) сценарій його поведінки в конкретній ситуації. Використання даної моделі в практичних цілях забезпечує зниження ризиків управлінських рішень і може слугувати основою для оцінки їх ефективності. Запропонована методика прийнятна для обґрунтування рішень щодо управління поточною діяльністю підприємства, а також може виступати аргументом на підтвердження доцільності інвестиційних рішень.

Ідеальний варіант моделі для ринку монополії має такий вигляд: усі шість значень внутрішніх конкурентних переваг дорівнюють максимальному значенню. У моделі значення висоти (Н) дорівнює 0,65, оскільки чинним законодавством держава в рамках антимонопольного регулювання встановлює граничні значення                концентрації     виробництва в          руках  окремого товаровиробника (65 %) (рис. 6.6).

Ідеальний варіант моделі монопольного ринку

Рис. 6.6. Ідеальний варіант моделі монопольного ринку

Модель досконалої конкуренції може бути представлена як сфера, що складається з n рівних між собою секторів. Як приклад використання        методики оцінки конкурентоспроможності суб’єкта господарювання пропонується розглянути ситуацію, коли на площині сфери відкладаються дві «піраміди» з nї кількості учасників (рис. 6.7).

Ідеальний варіант моделі ринку досконалої конкуренції

Рис. 6.7. Ідеальний варіант моделі ринку досконалої конкуренції

Модель розроблена за допомогою комп’ютерної програми «MATHCADProfessional2001».

Розглянемо основні етапи побудови моделі. Перший етап — введення даних, які характеризують внутрішні конкурентні переваги (табл. 6.4). Як об’єкт дослідження пропонується оцінити конкурентоспроможність «Підприємства», його основного «Конкурента» і як базовий варіант «Ідеальний варіант».

Другий    етап     —     побудова    багатокутника    внутрішніх конкурентних переваг для «Підприємства», «Конкурента» й «Ідеального варіанта». Багатокутник будується за такими правилами:

‡коло ділиться радіальними оцінними шкалами на рівні сектори, кількість яких дорівнює кількості критеріїв (у нашому випадку шість секторів);

‡у міру відалення від центру кола значення критерію поліпшується;

‡шкали усередині оцінного кола градуюються так, аби всі значення лежали усередині оцінного круга (у нашому випадку максимальне значення — 1).

Таблиця 6.4

ПОКАЗНИКИ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ «ПІДПРИЄМСТВА», «КОНКУРЕНТА», «ІДЕАЛЬНОГО ВАРІАНТА»

Внутрішні конкурентні переваги

«Підприємство»

«Конкурент»

«Ідеальний варіант»

1. Конкурентоспроможність виробу

0,35

0,55

1

2. Фінансовий стан підприємства

0,35

0,55

1

3. Ефективність маркетингової діяльності

0,35

0,55

1

4. Рентабельність продажів

0,35

0,55

1

5. Імідж (марочний капітал) підприємства

0,35

0,55

1

6. Ефективність менеджменту

0,35

0,55

1

Примітка: у таблиці не повинно бути «абсолютних» нулів, проте допускається використання   значень,  близьких до нуля  (напр.0,0000001),   що    зумовлено особливостями, пов’язаними з розрахунком об’ємів геометричних тіл. «SUBJECT» привласнюється «0», якщо ми будуємо багатокутник внутрішніх конкурентних переваг для «Підприємства» і «1» — для «Конкурента».

Даний метод дає змогу визначити узагальнений внутрішньої конкурентоспроможності підприємства:

Критерій внутрішньої конкурентоспроможності підприємства

де Si  площа багатокутника певного суб’єкта господарювання (площа багатокутника дорівнює сумі площ шести його секторів); Sод.кола       площа одиничного круга (у нашому випадку радіус оцінного круга рівний 1, отже Sод.кола = p).

Порівнюємо площі й дістає такі результати (табл.6.5).

Третій етап — побудова імітаційної моделі ринкової рівноваги    в          умовах  конкурентного      суперництва товаровиробників           (сфери)           на         основі           оцінки конкурентоспроможності конкретного суб’єкта господарювання: задання координат точок для побудови сфери; градуювання; розробка матриці даних; розробка формул для обчислення об’ємів; визначення значення радіусу сфери; інтерпретація моделі «Ринкова оцінка конкурентних позицій підприємства»; обчислення об’єму сфери; обчислення об’єму вписаної в сферу геометричної фігури, що характеризує конкурентоспроможність суб’єкта     господарювання;       визначення                  відношення             об’єму вписаної фігури до об’єму сфери.

Таблиця 6.5

РІВЕНЬ ВНУТРІШНЬОЇ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ГОСПОДАРЮЮЧОГО СУБ’ЄКТА

Суб’єкт господарювання

Рівень, %

«Підприємство»

10,13

«Конкурент»

25,02

«Ідеальний варіант»

82,70

Кількісно конкурентоспроможність можна розрахувати як суму об’ємів шести секторів фігури, вписаною в сферу:

åV =V +V2 +V3 +V4 +V5 +V6 ,                       (6.30)

де 1,....V6 — сектори, на які поділена вписана піраміда.

Відносна конкурентоспроможність суб’єкта господарювання обчислюється за формулою:

Ki = å i Vсф ,                                       (6.31)

де V — об’єм сфери (у нашому випадку V = 0,5236). Зіставлення результатів виконаних розрахунків наведено в табл. 6.6.

Таблиця 6.6 ОЦІНКА КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ СУБ’ЄКТА ГОСПОДАРЮВАННЯ

Суб’єкт господарювання

Відносна конкурентоспроможність, %

«Підприємство»

22,632

«Конкурент»

36,494

«Ідеальний варіант»

                              74,775

Таким чином, на підставі виконаних розрахунків можна констатувати меншу конкурентоспроможність «Підприємства» порівняно з найбільш значущим «Конкурентом».

І. В. Скопіною наведена оцінка конкурентоспроможності підприємств — виробників хутряних виробів із використанням методу експертної оцінки [255]. Схарактеризуємо етапи даної методики.

1. Підбір експертів. Нижня оцінка чисельності груп експертів залежить від кількості оцінюваних параметрів (m) ; верхньою межею чисельності груп експертів є потенційно можлива кількість груп експертів (n).

2. Визначення структури та складу групи експертів (до групи підбираються експерти необхідної спеціалізації та кваліфікації).

3. Для кожного досліджуваного параметра (оцінки)   j визначається середньостатистичне значення:

M j = i=1Cij / m ,                               (6.32)

де — сума оцінок, даних jму параметру всіма експертними параметрів оцінки.групами; m — кількість експертних груп, оцінюючих jй параметр; m — кількість експертних груп, що беруть участь в оцінці; i — номери експертної групи (від 1 до m); j — номери

Для встановлення ступеня узгодженості думки експертних груп визначають    статистичні    величини:   дисперсію, середньоквадратичне відхилення, коефіцієнт варіації.

4. За базу порівняння конкурентоспроможності кожного параметра взято максимальний рівень всіх показників, рівний 100 балам, при цьому крива, що описує позицію підприємства на ринку, матиме вид рівностороннього багатокутника. Визначаючи відношення площ, описаних кривими, побудованими на основі експертних оцінок за кожним підприємством, до площі базового багатокутника,       отримаємо     коефіцієнти,   що                     визначають підсумкову рейтингову оцінку підприємств, за якою обчислюємо конкурентну позицію підприємства:

Ri = Si / Smax ,                                     (6.33)

де S — площа, описана кривою, побудованою на основі експертних оцінок iго підприємства; S        — площа базового багатокутника.

Площу базового багатокутника (Smax) знаходимо за формулою:

Площу базового багатокутника

де a — відстань від центра до вершини багатокутника; a — кут між двома довколишніми променями (=360°/n); n — кількість параметрів.

Площу, описану кривою, побудованою на основі експертних оцінок кожного підприємства, (Si) знаходимо за формулою:

S = сума (S) ,                                     (6.35) j=1

де Sj — площа j — трикутника, сторонами якого є два відрізки, рівні рейтинговим оцінкам параметрів на двох довколишніх променях, та третій відрізок, що сполучає їхні кінці.

Площа jтрикутника (Sj ) знаходимо за формулою:

Sj = 1/2*bj*bj+1 sina,                              (6.36)

де bj , bj+1 — експертні оцінки параметрів на двох довколишніх променях.

Таким чином, рейтингова оцінка конкурентоспроможності підприємства визначається за формулою:

рейтингова оцінка конкурентоспроможності підприємства

Аналізуючи рейтингові оцінки, виділяємо три зони: 1 зона — домінування; 2 зона — міцні і сприятливі позиції; 3 зона — нежиттєздатні позиції.

Дану методику можна використовувати для рейтингової оцінки як різних напрямів діяльності суб’єктів господарювання, власне суб’єктів господарювання, так і для регіональних товарних    ринків у          цілому.   Результати оцінки конкурентоспроможності підприємств на ринку дають змогу формувати       ефективні       напрями       розвитку              підприємств. Розраховані додатково ймовірнісні оцінки, що виводяться відповідно до ринкової ситуації, надають можливість чисельно порівняти ризик і обґрунтовано вибрати відповідну стратегію ринкової поведінки.

 


< Попередня  Змiст  Наступна >
Iншi роздiли:
6.3. Системно-процесний підхід до управління конкурентоспроможністю підприємства
6.4. Специфічні особливості забезпечення конкурентоспроможності бізнесорганізацій різних типів
Тема 4. РОЗРОБКА ТА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОГРАМ ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ
Зовнішні та внутрішні передумови, що визначають необхідність розробки програм підвищення конкурентоспроможності
Програми підвищення продуктивності та якості як складові програм підвищення конкурентоспроможності підприємства
Дисциплiни

Англійська моваБанківська справаБухгалтерський облікЕкономікаМікроекономікаМакроекономікаЕтика та естетикаІнформатикаІсторіяМаркетингМенеджментПолітологіяПравоСтатистикаФілософіяФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki