Posibniki.com.ua Макроекономіка Бюджетно-податкова політика 2.3. Визначення основних пріоритетів та напрямів бюджетної стратегії


< Попередня  Змiст  Наступна >

2.3. Визначення основних пріоритетів та напрямів бюджетної стратегії


Бюджетна стратегія є системною сукупністю цілей, у тому числі пріоритетних (з погляду національних інтересів), наукових підходів і конкретних заходів щодо цілеспрямованої діяльності держави, змістом якої є регулювання бюджетного процесу, управління бюджетами всіх рівнів, ефективного використання бюджетної системи для вирішення економічних та соціальних завдань країни на довгострокову перспективу.

Отже, розроблення бюджетної стратегії спрямоване на визначення:

• пріоритетів бюджетно-податкової політики — шляхом постановки цілей, завдань, орієнтирів, що виражають національні інтереси в цій сфері діяльності держави на довгострокову перспективу;

• основних напрямів бюджетно-податкової політики — стратегічних засобів та інструментів, що забезпечать упровадження бюджетно-податкової політики на конкретний бюджетний період, зокрема наступний бюджетний рік.

Зауважимо, що майже 10 років в Україні розроблення бюджетної стратегії було пов’язане в основному з розробленням та прийняттям Бюджетної резолюції.

Бюджетну резолюцію було запроваджено в практику в 1994 р. і підкріплено Законом «Про бюджетну систему України». Під час розроблення Бюджетної резолюції використовувалися матеріали, які готували Міністерство фінансів України, Міністерство економіки України, центральні галузеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування.

У Бюджетній резолюції окреслювалися головні пріоритети бюджетно-податкової політики на плановий рік, що мали стати орієнтиром для уряду, який керує складанням проекту бюджету, і для парламенту під час розгляду бюджету. У ній визначалися макроекономічні цілі та обов’язкові параметри (розмір дефіциту, загальний обсяг податкових надходжень тощо), положення, які враховувалися у процесі формування видаткової частини бюджету, та завдання уряду. Бюджетна резолюція схвалювалася постановою Верховної Ради України.

Виконання законів про Державний бюджет України щороку до прийняття Бюджетного кодексу України здійснювалося в умовах чинності неоднозначних і суперечливих правових норм різних законів, які регулювали тотожні бюджетні відносини, в умовах постійної зміни упродовж бюджетного року чинних правових норм, на яких ґрунтувалися показники державного бюджету, а також в умовах запровадження практики внесення змін до Закону

України «Про Державний бюджет України на … рік» після закінчення бюджетного року. Це свідчить про те, що Бюджетна резолюція не мала статусу закону, її роль і місце в розвитку державних фінансів були обмежені, вона мала відверто декларативний характер і виконувалась у кращому разі на 10 %, тобто була необов’язковою для уряду.

У попередні роки у Верховній Раді України робилися спроби утвердити Бюджетну резолюцію як закон, своєрідний «маленький бюджет», на базі якого мав формуватися Державний бюджет України на наступний рік та якого неухильно повинен був дотримуватись уряд. Звичайно, такий підхід не міг бути раціональним. Однак під час прийняття Бюджетного кодексу України основною новацією стала відсутність такого документа, як Бюджетна резолюція, взагалі.

Натомість запропоновано запровадити процедуру слухань з питань бюджетної політики. Осердям цих слухань є доповідь Прем’єрміністра або (за його дорученням) Міністра фінансів «Про основні напрями бюджетної політики» на наступний бюджетний період.

Отже, нині в Україні основним державним документом, що відображає бюджетну стратегію країни, є проект «Основних напрямів бюджетної політики» на наступний період [13, 14].

Визначення «Основних напрямів бюджетної політики» на наступний період законодавчо закріплено в ст. 33 Бюджетного кодексу України:

1. Не пізніше 1 червня або першого наступного за цією датою дня пленарних засідань Верховної Ради України у Верховній Раді України відбуваються парламентські слухання з питань бюджетної політики на наступний бюджетний період, виступає Прем’єр-міністр України або, за його дорученням, Міністр фінансів України.

2. Кабінет Міністрів України подає до Верховної Ради України проект «Основних напрямів бюджетної політики» на наступний бюджетний період не пізніше ніж за чотири робочих дні до початку проведення парламентських слухань з питань бюджетної політики на наступний бюджетний період.

3. Проект «Основних напрямів бюджетної політики» на наступний бюджетний період містить пропозиції Кабінету Міністрів України щодо таких параметрів:

1) граничного розміру дефіциту (профіциту) Державного бюджету України у відсотках до прогнозного річного обсягу ВВП;

2) частки прогнозного річного обсягу ВВП, що перерозподіляється через Державний бюджет України;

3) граничного обсягу державного боргу та його структури;

4) питомої ваги обсягу міжбюджетних трансфертів у видатках Державного бюджету України і коефіцієнта вирівнювання для місцевих бюджетів;

5) питомої ваги капітальних вкладень у видатках Державного бюджету України та пріоритетних напрямів їх використання;

6) взаємовідносин Державного бюджету України з місцевими бюджетами в наступному бюджетному періоді;

7) змін до законодавства, прийняття яких є необхідним для реалізації бюджетної політики держави;

8) переліку головних розпорядників коштів Державного бюджету України;

9) захищених статей видатків бюджету;

10) обґрунтування необхідності поділу бюджету на загальний та спеціальний фонди.

4. Проект «Основних напрямів бюджетної політики» на наступний бюджетний період ґрунтується на прогнозних макропока-

зниках економічного й соціального розвитку України на наступний бюджетний період із зазначенням показників:

• обсягу ВВП;

• індексів споживчих і гуртових цін;

• прогнозованого офіційного обмінного курсу гривні в середньому за рік та на кінець року;

• прогнозованого рівня безробіття.

5. Національний банк України до 1 квітня року, що передує плановому, подає до Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України:

1) проект основних засад грошово-кредитної політики на наступний бюджетний період;

2) проект кошторису доходів та видатків Національного банку

України на наступний бюджетний період.

6. За результатами парламентських слухань Верховна Рада

України приймає постанову про схвалення або взяття до відома «Основних напрямів бюджетної політики» на наступний бюджетний період. Зазначена постанова може містити пропозиції Верховної Ради України до проекту «Основних напрямів бюджетної політики» на наступний бюджетний період та відповідні доручення

Кабінету Міністрів України [1].

Під час розроблення бюджетної стратегії неабияку роль відіграє визначення пріоритетів бюджетної політики. «Основні напрями бюджетної політики» охоплюють як напрями реформування бюджетної й податкової систем, так і конкретні заходи щодо поліпшення відносин в економічній сфері країни, а також основні параметри бюджетної політики. Тобто вони значно ширші за сукупність пріоритетів бюджетної політики. Пріоритети бюджетної політики мають вужчий об’єкт «докладання зусиль», а саме: розв’язання складних проблем економічного й соціального розвитку країни лише за рахунок бюджетних коштів. До того ж вони мають бути визначені не тільки якісно, а й кількісно.

До вимог щодо формування пріоритетів бюджетної політики варто віднести такі:

• пріоритети бюджетної політики повинні мати за мету розв’язання найскладніших і найгостріших проблем економічного й соціального розвитку країни лише за рахунок бюджетних коштів;

• пріоритети бюджетної політики повинні мати довгостроковий характер і щороку уточнюватися в період розроблення бюджету на наступний період;

• у процесі реалізації пріоритетів слід забезпечувати наступність і послідовність. У разі недосягнення пріоритету в поточно-му бюджетному році він має бути внесений з урахуванням нових економічних і соціальних умов на наступний рік;

• пріоритети бюджетної політики повинні характеризувати такі напрями витрачання бюджетних коштів, які мають переважне значення порівняно з іншими напрямами бюджетної політики держави й забезпечуються бюджетним фінансуванням першочергово;

• пріоритети бюджетної політики мають бути обрахованими в кошторисі за кожною бюджетною програмою реалізації певного пріоритету;

• пріоритети бюджетної політики повинні визначатися серед «Основних напрямів бюджетної політики» на наступний бюджетний період і відповідати засадам Державної програми економічного та соціального розвитку України на довготривалий період, а також визначатися щороку в Законі України «Про Державний бюджет України на … рік»;

• пріоритети бюджетної політики не повинні бути численними, щоб запобігати розпорошенню бюджетних ресурсів в умовах їх обмеженості, сприяти їх ефективному використанню [107].


< Попередня  Змiст  Наступна >
Iншi роздiли:
2.5. Світовий досвід застосування середньострокового планування та прогнозування бюджету
3.1. Бюджетне прогнозування: організаційно-методичне забезпечення
3.2. Бюджетне прогнозування: методологічні рекомендації МВФ
Бюджетне прогнозування: методологічні рекомендації МВФ. Частина 2.
3.3. Моделююча система «Бюджет»: загальна характеристика та призначення
Дисциплiни

Медичний довідник новиниКулінарний довідникАнглійська моваБанківська справаБухгалтерський облікЕкономікаМікроекономікаМакроекономікаЕтика та естетикаІнформатикаІсторіяМаркетингМенеджментПолітологіяПравоСтатистикаФілософіяФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki (2022)