Posibniki.com.ua Мікроекономіка Економіка підприємств агропромислового комплексу 6.8. Визначення максимального прибутку. Неявні витрати


< Попередня  Змiст  Наступна >

6.8. Визначення максимального прибутку. Неявні витрати


Якщо, скажімо, третій центнер добрив забезпечив приріст урожайності з 1 га на 23,5, четвертий — на 18,5, то сьомий — лише на 3,5 ц. Оскільки вартість 1 ц добрив більша від грошової виручки, що її одержує підприємство від реалізації додатково одержаних 3,5 ц коренів, то висновок очевидний — за таких умов сьомий центнер добрив підприємству вносити економічно не вигідно, хоч він і забезпечує деякий приріст урожайності і тим самим підвищує технологічну ефективність. Здійснений аналіз співвідношення «фактор — продукт», за якого фактор розглядається як різновид змінних витрат, дає можливість зробити принциповий висновок: підприємство може змінювати тактику залежно від поставленої мети і ступеня забезпеченості змінним ресурсом, а саме:

1. За обмеженого змінного ресурсу, який необхідний і ефективно може бути використаний на різних виробництвах (наприклад, мінеральні й органічні добрива), підприємству економічно доцільно споживати цей ресурс на таких виробництвах в обмежених дозах, не виходячи з першої зони, в якій досягаються більш високі темпи приросту граничного (маржинального) продукту порівняно з темпами граничного (маржинального) ресурсу.

2. Якщо підприємство ставить собі за мету одержання максимального прибутку на одиницю змінних витрат, то за стабільних цін вказана мета досягається в точці максимального середнього продукту.

3. Максимальний прибуток на 1 га посіву культури або на одну голову худоби відповідає точці, в якій вартість маржинального продукту дорівнює вартості додаткових витрат ресурсу. Саме в цій точці досягається найбільше значення різниці між повним грошовим доходом (вартість виробленої продукції) і повними змінними витратами (вартісна оцінка витраченого ресурсу).

Якщо на графіку криву повного продукту виразити в грошовій формі і водночас прямою лінією відобразити повні змінні витрати (рис. 6.4), то є можливість графічно визначити обсяг змінного ресурсу, за якого досягається максимальний прибуток на 1 га посіву (одну голову худоби).

Рис. 6.4. Визначення обсягу змінного ресурсу, за якого досягається максимальний прибуток на 1 га (одну голову худоби): максимальне віддалення по вертикалі

Рис. 6.4. Визначення обсягу змінного ресурсу, за якого досягається максимальний прибуток на 1 га (одну голову худоби): максимальне віддалення по вертикалі гається за максимального віддалення кривої вартості повних змінних витрат . Проведена вертикальна лінія на вісь абсцис (точка К) як продовження лінії максимального віддалення вказує на обсяг ресурсу в натуральних одиницях виміру, за якого досягається максимальний прибуток.

Слід зауважити, що визначення максимального прибутку описаним способом враховує вплив лише одного змінного фактора за умови, що інші фактори залишаються стабільними. Але в реальному виробни цтві на результат впливає, як правило, сукупність змінних факторів, що безпосередньо позначається на його величині (наприклад, вносити добрива можна на фоні різної кількості опадів, що змінює рівень їхнього впливу на врожайність).

Проте сказане не порушує загальної закономірності формування максимального прибутку під впливом змінних факторів-ресурсів. Необхідно лише при цьому враховувати ту принципову обставину, що розмір прибутку залежить не лише від змінних витрат, а й від пос тійних.

У розрахунку на 1 га посіву культури або голову худоби сума постійних витрат залишається однаковою (незалежно від рівня врожайності або продуктивності). Але якщо обчислити постійні витрати на одиницю продукції, то їх величина зі збільшенням обсягу виробництва послідовно зменшуватиметься, що за стабільних цін на ресурси і продукцію веде до зростання пр ибутку.

Отже, величина максимального прибутку на 1 га посіву або одну голову худоби формується під впливом характеру зміни відносної величини як змінних, так і постійних витрат. Знаючи закономірність формування кривої повного продукту залежно від послідовно зростаючих змінних витрат (граничного ресурсу), неважко передбачити, що величина цих витрат на одиницю проду кції з підвищенням урожайності (продуктивності) спочатку знижується, а потім починає зростати, завдяки дії закону спадної дохідності (рис. 6.5).

Зрозуміло, що різний характер зміни відносної величини постійних і змінних витрат зумовлює і своєрідний характер зміни відносних сукупних витрат. Крива цих витрат, як видно з рис. 6.5, зі зростанням врожайності (продуктивності) спочатку знижується шв идшими темпами, ніж відносні змінні витрати, але потім починає йти вгору. Таке зростання бере початок у тій точці валового виробництва продукції, в якій відносне збільшення змінних витрат перевищує зниження відносних постійних витрат. Максимальний прибуток з 1 га посіву (однієї голови худоби) досягається за максимального віддалення кривої вартості повного про дукту від лінії вартості сукупних витрат — постійних і змінних. Іншими словами, прибуток зростатиме доти, доки вартість приросту виробництва продукції перевищуватиме величину приросту сукупних витрат. Максимальний прибуток досягається, коли названі прирости стануть однаковими. Звідси випливає надто важливий для практики висновок — максимальний прибуток з одиниці площі (однієї голови худоби) не досягаєт ься за мінімальної собівартості одиниці продукції. Зростання собівартості є економічно виправданим до тієї межі, за якої формується максимальний прибуток.

1

Рис. 6.5. Зміна витрат на одиницю продукції залежно від обсягу виробництва продукції на 1 га посіву (1 голову худоби):

Нахил лінії вартості повних змінних витрат до осі абсцис залежить від співвідношення цін на продукцію і змінний ресурс. Рис. 6.5. Зміна витрат на одиницю продукції залежно від обсягу виробництва продукції на 1 га посіву (1 голову худоби):

1 — крива відносних сукупних витрат (постійних і змінних); 2 — крива відносних змінних витрат; 3

— крива відносних постійних витрат

Величину прибутку можна збільшити за рахунок раціонального використання як постійних, так і змінних витрат. Оскільки загальну величину постійних витрат змінити важко, то підприємство може зменшити її з розрахунку на 1 га і на одну голову худоби, збільшуючи (до раціональних розмірів) посівну площу чи поголів’я. Навіть за того ж рівня врожайності (продуктивності) це веде до зниження постійних витрат на одиницю продукції, а отже, і до зростання прибутку за інших однакових умов. Підвищити ефективність змінних витрат можна за рахунок кращої якості насіння, кормів, оптимального збалансування раціону, дотримання оптимальних строків виконання технологічних операцій тощо.

Поділ витрат на постійні і змінні має велике значення й для аналізу інших аспектів господарської діяльності підприємств, зокрема, для визначення норми беззбитковості виробництва, розрахунку обсягу робіт, за якого ефективніше придбавати і використовувати власну техніку порівняно з її підрядом, формування галузевої структури виробництва та ін.

Для прийняття правильних управлінських рішень потрібно враховувати так звані неявні витрати. За економічним змістом вони відповідають прибутку, який могло б одержати підприємство, вклавши ті самі ресурси (живу і уречевлену працю, фінансові кошти) в альтернативний вид діяльності.

Якщо, наприклад, підприємство інвестувало ресурси у виробництво сої на площі 100 га, то його неявні витрати становитимуть ту суму прибутку, яку мог

1

Витрати на одиницю продукції ще називають відносними витратами: відносні сукупні, відносні змінні, відносні постійні витрати. Якщо неявні витрати менші за прибуток, що його одержує підприємство від сої, то це означає, що даний вид діяльності вибрано правильно.

Підприємство може вибрати й інший шлях використання ресурсів, спрямувавши їх, наприклад, на розвиток певної галузі тваринництва, у переробне виробництво тощо.

Як бачимо, існування неявних витрат вимагає від підприємств детального вивчення альтернативних варіантів використання ресурсів і вибору з них найбільш ефективного.


< Попередня  Змiст  Наступна >
Iншi роздiли:
6.10. Методика визначення собівартості продукції переробних підприємств
6.11. Управління витратами і шляхи зниження собівартості продукції
Тема 7. ВАЛОВІ ТА ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНІ РЕЗУЛЬТАТИ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ АГРОПРОМИСЛОВОГО КОМПЛЕКСУТ
7.2. Товарна і реалізована продукція та методика визначення показників товарності
7.3. Вплив обсягу пропонування товарної продукції на доходи аграрних підприємств. Сільськогосподарська проблема короткострокового періоду
Дисциплiни

Медичний довідник новиниКулінарний довідникАнглійська моваБанківська справаБухгалтерський облікЕкономікаМікроекономікаМакроекономікаЕтика та естетикаІнформатикаІсторіяМаркетингМенеджментПолітологіяПравоСтатистикаФілософіяФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki (2022)