Posibniki.com.uaМікроекономікаЕкономіка аграрних підприємств6.7. Визначення максимального прибутку. Неявні витрати


< Попередня  Змiст  Наступна >

6.7. Визначення максимального прибутку. Неявні витрати


Здійснений аналіз співвідношення «фактор-продукт», за якого «фактор» розглядається як різновид змінних витрат, дає можли-вість зробити принциповий висновок: підприємство може міняти тактику залежно від поставленої мети і ступеня забезпеченості змінним ресурсом, а саме:
1. За обмеженого змінного ресурсу, який необхідний і ефекти-вно може бути використаний на різних виробництвах (наприклад, мінеральні й органічні добрива), підприємству доцільно вироб-ничо споживати цей ресурс на таких виробництвах в обмежених дозах, не виходячи з першої зони, в якій досягаються вищі темпи приросту граничного (маржинального) продукту порівняно з те-мпами граничного (маржинального) ресурсу.
2. Якщо підприємство ставить собі за мету одержання макси-мального прибутку на одиницю змінних витрат, то за стабільних цін вказана мета досягається в точці максимального середнього продукту.
3. Максимальний прибуток на гектар посіву культури або на голову худоби відповідає точці, в якій вартість маржинального продукту дорівнює вартості додаткових затрат ресурсу. Саме в цій точці досягається найбільше значення різниці між повним грошовим доходом (вартість виробленої продукції) і повними змінними витратами (вартісна оцінка витраченого ресурсу). Як-що на графіку криву повного продукту виразити в грошовій фор-мі і водночас прямою лінією відобразити повні змінні витрати (рис. 6.4), то є можливість графічно визначити обсяг змінного ре-сурсу, за якого досягається максимальний прибуток на гектар по-сіву (голову худоби).
Максимальний прибуток на гектар посіву культури (голову худоби) досягається за максимального віддалення кривої вартості повних змінних витрат. Проведена вертикальна лінія на вісь абс-цис (точка К) як продовження лінії максимального віддалення вказує на обсяг ресурсу в натуральних одиницях виміру, за якого досягається максимальний прибуток.
Слід зауважити, що визначення максимального прибутку описаним способом враховує вплив лише одного змінного фак-тора за умови, що інші фактори залишаються стабільними. Але в реальному виробництві на результат впливає, як правило, су-купність змінних факторів, що безпосередньо позначається на його величині (наприклад, вносити добрива можна на фоні різ-ної кількості опадів, що змінює рівень їх впливу на врожай-ність). Проте сказане не порушує загальної закономірності фор-мування максимального прибутку під впливом змінних факторів-ресурсів. Необхідно при цьому враховувати лише ту принципову обставину, що розмір прибутку залежить не тільки від змінних витрат, а й від постійних.
Визначення обсягу змінного ресурсу, за якого досягається максимальний прибуток на 1 голову худоби
У розрахунку на гектар посіву культури або голову худоби су-ма постійних витрат залишається однаковою (незалежно від рівня врожайності або продуктивності). Але якщо обчислити постійні витрати на одиницю продукції, то їх величина із збільшенням об-сягу виробництва послідовно зменшуватиметься, що за стабільних цін на ресурси і продукцію веде до зростання прибутку. Отже, ве-личина максимального прибутку на гектар посіву або голову ху-доби формується під впливом характеру зміни відносної величини як змінних, так і постійних витрат. Знаючи закономірність форму-вання кривої повного продукту залежно від послідовно зростаю-чих змінних витрат (граничного ресурсу), не важко передбачити, що величина цих витрат на одиницю продукції з підвищенням урожайності (продуктивності) спочатку знижується, а потім через дію закону спадної доходності починає зростати (рис. 6.5).
Зміна витрат на одиницю продукції залежно від обсягу виробництва продукції на 1 га посіву
 
Зрозуміло, що різний характер зміни відносної величини по-стійних і змінних витрат зумовлює і своєрідний характер зміни відносних сукупних витрат. Крива цих витрат, як видно з рис. 6.5, зі зростанням врожайності (продуктивності) спочатку знижується швидшими темпами, ніж відносні змінні витрати, але потім почи-нає йти вгору. Таке зростання бере початок у тій точці валового виробництва продукції, в якій відносне збільшення змінних витрат перевищує зниження відносних постійних витрат. Максимальний прибуток з гектара посіву (голови худоби) досягається за макси-мального віддалення кривої вартості повного продукту від лінії вартості сукупних витрат — постійних і змінних. Іншими словами, прибуток зростатиме доти, доки вартість приросту виробництва продукції перевищуватиме величину приросту сукупних витрат. Максимальний прибуток досягається, коли названі прирости ста-нуть однаковими. Звідси випливає надто важливий для практики висновок — максимальний прибуток з одиниці площі (голови ху-доби) не досягається за мінімальної собівартості одиниці продук-ції. Зростання собівартості є економічно виправданим до тієї межі, за якою формується максимальний прибуток.
Величину прибутку можна збільшити за рахунок раціонального використання як постійних, так і змінних витрат. Оскільки загальну величину постійних витрат змінити важко, то підприємство може зменшити її з розрахунку на гектар і на голову худоби, збі-льшуючи (до раціональних розмірів) посівну площу чи поголів’я. Навіть при тому ж рівні врожайності (продуктивності) це призво-дить до зниження постійних витрат на одиницю продукції, а отже, і до зростання прибутку за інших однакових умов. Підвищити ефективність змінних витрат можна за рахунок кращої якості на-сіння, кормів, оптимального балансування раціону, дотримання оптимальних строків виконання технологічних операцій тощо.
Поділ витрат на постійні і змінні має велике значення і для аналізу інших аспектів господарської діяльності підприємств, зо-крема для визначення норми беззбитковості виробництва, розра-хунку обсягу робіт, за якого досягається ефективна робота влас-ної техніки, формування галузевої структури виробництва та ін.

Для прийняття правильних управлінських рішень потрібно враховувати так звані неявні витрати. За економічним змістом вони відповідають прибутку, який могло б одержати підприємст-во, вклавши ті самі ресурси (живу й уречевлену працю, фінансові кошти) в альтернативний вид діяльності. Якщо, наприклад, під-приємство інвестувало ресурси у виробництво сої на площі 100 га, то його неявні витрати становитимуть ту суму прибутку, яку могло б одержати підприємство, вирощуючи на цій площі якусь іншу культуру. Якщо неявні витрати менші за прибуток, який одержує підприємство від сої, то це означає, що даний вид діяль-ності вибраний правильно. Підприємство може вибрати й інший шлях використання ресурсів, спрямувавши їх, наприклад, на роз-виток певної галузі тваринництва, у переробне виробництво тощо. Як бачимо, існування неявних витрат вимагає від підприємств де-тального вивчення альтернативних варіантів використання ре-сурсів і вибору з них найбільш ефективного.

< Попередня  Змiст  Наступна >
Iншi роздiли:
6.10. Досягнутий рівень собівартості та методика її аналізу
6.11. Поняття виробничого бюджету й обгрунтування шляхів зниження собівартості продукції
Тема 7. КІНЦЕВІ РЕЗУЛЬТАТИ ДІЯЛЬНОСТІ АГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВ
7.2. Товарна продукція і методика визначення показників товарності
7.4. Кінцева продукція сільськогосподарських і агропромислових підприємств та обєднань
Дисциплiни

Англійська моваБанківська справаБухгалтерський облікЕкономікаМікроекономікаМакроекономікаЕтика та естетикаІнформатикаІсторіяМаркетингМенеджментПолітологіяПравоСтатистикаФілософіяФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki