Posibniki.com.uaФілософіяМетодика викладання економічних дисциплін3.3. Визначення критеріїв рівня сформованості економічного мислення


< Попередня  Змiст  Наступна >

3.3. Визначення критеріїв рівня сформованості економічного мислення


В основі створення інноваційної технології розвитку економічного мислення повинно бути визначення критеріїв оцінки рівня сформованості економічного мислення і поведінки. Проблеми визначення критеріїв розвитку економічного мислення досить складні, і ми поки що не можемо з упевненістю, маючи експериментально доведені дані, виокремити групу якихось показників (крім прибутку підприємців). Постановка проблеми

Загальними показниками розвитку мислення спеціалісти вважають «якість знань» (І. Лернер), яка характеризується глибиною, оперативністю, системністю, усвідомленістю, конкретністю та узагальненістю. С.В. Лукаш вирізняє такі риси економічного мислення, як науковість, гнучкість, реалістичність, оптимізм, упевненість у своїх силах тощо. Підкреслюючи аналітич

130ний характер економічного мислення, окреслюють такі елементи структури, як економічні порівняння, аналіз, синтез, абстрагування, індукцію, інтуїцію тощо. При цьому критеріями оцінки етапів розвитку мислення може бути три рівні засвоєння знань та вмінь: запам’ятовування; застосування і творче застосування.

На думку В.Л. Зайчука, який займається шкільною освітою та профтехосвітою, характерними особливостями людини, що володіє розвину тим економічним мисленням, є такі ознаки, як економічна освіченість, вільне володіння економічними поняттями та категоріями, уміння прогнозувати розвиток об’єктивних економічних процесів, виявляти підприємливість, зацікавленість в економічній діяльності учнів.

У радянські часи економічні якості особистості учнів школи включали в себе:

1) працьовитість та сумлінність;

2) економічність та заощадливість;

3) розважливість та практичність;

4) дисциплінованість;

5) ініціативність та підприємливість;

6) організованість та діловитість;

7) нетерпимість до безладдя.

Рівень розвитку економічних якостей учні в оцінювався за п’ятибальною шкалою (високий (5), середній (4), низький (3), якість відсутня (2), з’являється протилежна якість (0)).

Ці якості особистості учнів оцінювались на початку і в кінці навчального року за середнім балом, які визначали самі учні, експерти та вчителі. Як бачимо, ініціативність та підприємливість бу ли лише на 5 місці. Зрозуміло, що зараз така шкала не підходить для оцінки економічних якостей учнів і студентів. І. Лернер розробив Карту оцінювання ступеня розвитку економічних якостей особистості за п’ятибальною системою: високий (5); середній (4); низький (3); дана якість відсу тня (1); з’являється протилежна якість (0). Далі (таблиця 3.1) наводиться приклад фрагментів з Карти Лернера стосовно таких економічних якостей, як «Економність»; «Практичність»; «Ініціативність та підприємливість»; «Організованість та діловитість». (Карту подано мовою оригіналу.)

Урове н ь развития ка че с т в , б а ллы По являет ся противопо ло жно е ка че с т во , 0 6 К экономии отно сится безразлично и отрицательно , от личается бесхозяйс твенностью Не понимает необ ходимости , не име ет навыков , не же лает рассчитывать весь объем работы и затраты на ее вы полнение Производственно экономической инициативы не про являет , считает это не своим делом , инициаторов скло нен считать выско чками
Данное ка че с т во отс у тс тву е т , 1 5 Признает значение экономии только на словах , не имеет навыков и не стре мится их приобрес ти Не видит для себя особой пользы со поставления затрат труда и результа тов использования средств Производственно экономической инициативы не про являет , поддержи вает начинания других тогда , когда видит в этом выго ду для себя лично
Низкий , 3 4 В основном понима ет и признает необ ходимость режима экономии , но не имеет достаточных навыков и желания Понимает необхо димость рассчиты вать затраты време ни и средств , но не имеет достаточных навыков и желания быть расчетливым Производственно экономической ини циативы не проявля ет , но иногда поддер живает инициативу товарищей
Средний , 4 3 Понимает значение режима экономии , но не всегда стремится это делать Умеет , но не всегда стремится рассчитать затраты времени и средств Сам проявляет ини циативу редко в про изводственно экономических воп росах , но поддержи вает полезную ини циативу товарищей
Высо к и й , 5 2 Глубоко понимает общественное зна чение режима эко номии Умеет и всегда стремится рассчи тать , оценить затра ты времени и средств для выпол нения заданной работы Проявляет иници ативу , стремится найти новые пути , методы для более эффективного вы полнения работы
Экономиче с кие к а чест ва 1 Экономность , бережливость Расчетливость , практичность Инициатив ность , предпри имчивость

131Поряд з поняттям «економічне мислення» має сенс розглянути поняття «економічного інтелекту». Сучасними фахівцями в словнику Вебстера інтелект визначається як «способность оценивать взаимосвязь воспринимаемых событий и фактов, чтобы направлять свои действия на достижение намеченной цели». Економічне мислення і економічний інтелект !

Таким чином, фактично інтелект вимірюється тим, наскільки ми ефективні в наших вчинках, а робити висновки про економічний інтелект можна тільки за результатами нашої економічної діяльності.

Р. Неллегрино і М. Полчтис у книзі «Как повысить свой интеллект?» роблять цікаві висновки: «Умный человек — это тот, кто может определить проблему и найти ее наилучшее решение. К примеру, сообразительный бизнесмен может быстро считать в уме. Хитрый бизнес мен будет осыпать вас льстивыми похвалами и при этом украдет вашу идею. Умный бизнесмен знает, что если он создает ситуацию, в которой вы оба выиграете, то это установит между вами полезные взаимоотношения, которые выйдут за пределы одной покупки или сделки. Такой метод понимания интеллекта демократизирует его и делает доступным для всех».

Таким чином, інтелект — це передусім вибір ефективного економічного рішення, яке приводить до певного економічного результату.

Чим об’єднані і в чому різні поняття інтелекту та економічного мислення? (У порядку постановки питання.) Фахівці визначають інтелект як результативну спроможність мозку вирішувати мисленнєві задачі. Найбільш поширеним є відомий коефіцієнт інтелекту ІQ, хоча значення його вже втратило свою акту альність. Вважається, що 68,26% людей мають коефіцієнт ІQ 85—115 і тільки 2,28% людей мають показчик 130—170. Слід зауважити, що певною мірою інтелект можна постійно розвивати, згідно з гіпотезою «гумової ленти» Стерна (1956).

Мені дуже подобається вислів про те, що мозок не повинен заростати павутинням. Де Боно писав, що «мозок працює як самоорганізуюча система, в якій інформація розташовується відповідним чином, наче дощова вода на місцевості, яка створює струмки та потоки. Досвід йде второваними стежками, наче дощова вода тече гирлами, зробленими у ґрунті водяними потоками, народженими попередніми дощами. Ці гирла покривають місцевість, створюючи рельєф, який і дає нам карту світу».

132На нашу думку, «економічний інтелект» — це потенціал, баланс кожної людини, який реалізується нею в процесі економічного мислення під час прийняття економічних рішень і розробки стратегії й тактики наступних дій. !

Дослідники питань розвитку інтелекту відрізняють поняття академічного і практичного інтелекту. При цьому основну роль виконують базові економічні дисципліни, спираючись на методику викладання як шлях розвитку мислення сту дентів. Зрозуміло, що процеси розвитку економічного інтелекту здійснюється як розвиток академічного і практичного інтелекту.

Одним з нових лозунгів сучасної системи освіти можна вважати такий: «Інтелект нації має стати суспільною силою!» Потребує більш глибокого наукового дослідження це поняття і критерії його оцінювання з точки зору розвитку стосовно економічного мислення і форму вання економічного або практичного інтелекту. Найбільш перспективним і актуальним, на мою думку, є сучасний підхід до вивчення практичного інтелекту як характеристи професійних якостей у підготовці менеджерів.

У книзі «Практический интеллект», написаній на матеріалах багаторічних досліджень кембріджської групи американських психологів під керівництвом доктора Стернберга, розглядаються психологічні дослідження практичного інтелекту, його природа, особливості розвитку, поняття «неявних знань» та методи їх вимірювання спеціальними тестами. Особливу ува гу автори приділяють аналізу практичного інтелекту в роботі менеджерів різного рівня, воєнній сфері, викладанні, торгівлі, дослідницькій діяльності.

Стернберг сформулював теорію мудрості (яка схожа з практичним інтелектом), вважає, що її розвиток можна простежити за шістьма компонентами, що послідовно акту алізуються в процесі набуття знань. Цими компонентами є: «1) знания, которые предполагают понимание предпосылок и их значения, а также степени локализации;

2) обработка информации, включающая понимание того, какие из проблем могут быть решены автоматически, а какие таким образом не решаются;

3) критическое осмысление, характеризуемое желанием вынести суждение относительно чего-либо и независимым образом это оценить;

4) индивидуальные особенности, означающие терпимость к неопределенности и к препятствиям в жизни;

1336) окружаюций контекст, включающий различение контекстуальных факторов во внешней среде, что инициирует разного рода мысли и действия. … Мудрость схожа с практическим интеллектом в том, что она предполагает сбалансированность реакций на внешние контексты. Однако понятие мудрости охватывает только то подмножество практического интеллекта, что связано с балансом интересов, но не являющееся обязательной характеристикой всего понятия практического интеллекта».

Вам, можливо, буде цікаво познайомитися з рекомендаціями Р.Т. Кіосакі про економічне виховання своїх дітей дуже багатими батьками. У згадуваній раніше книзі «Багатий тато, бідний тато» автор стверджує: для того щоб стати фінансово незалежною, людина повинна думати про власний бізнес, а не витрачати своє життя на чу жий бізнес.

В основі економічного успіху в житті лежить також те, що Р.Т. Кіосакі називає «фінансовим коефіцієнтом інтелекту». Він складається зі знань у чотирьох сферах і певних рис характеру.

1.Бухоблік. Це — базова фінансова грамотність, яка дає вміння читати й розуміти фінансові звіти. Вона дозволяє визначати силу та слабкість у кожному бізнесі (навіть сітьовому маркетингу). І чим більшою є кількість грошей, за які ви відповідаєте, тим більше вимагається аку ратності, точності, інакше бізнес впаде.

2.Інвестування. Це — наука про гроші, які самі заробляють гроші. Інвестування включає в себе стратегії та рецепти. Це — творчий бік бізнесу.

3.Розу міння ринку. Це — наука про пропонування й попит. Є необхідність знати «технічні» аспекти ринку, що потрібно ринку. Треба розуміти, який економічний сенс у конкретному інвестуванні, чого зараз потребує ринок. Треба розуміти «емоції» ринку.

4.Знання економічних законів та юриспруденції. Людина, яка знає закони економіки, наче літає, тоді як невчена людина ходить по землі.

Крім цих знань, у спішному підприємцю необхідні: ? уміння ризикувати; ? здатність до створення підприємницьких ідей; ? оптимізм і впевненість у своїх силах; ? уміння ефективно спілкуватися; ? здоров’я; ? вдача.

Економіці дуже потрібні таланти.

134Якщо аналізувати сформованість економічного мислення та економічної поведінки з позицій економічної психології, необхідно підійти до цієї проблеми «з кінця», тобто з аналізу підприємливості і рис характеру успішних підприємців.

Підприємливість як спосіб мислення ініціативної людини

В одному з найкращих, на мій погляд, сучасних підручників з психології А. Дружиніна сказано: «Зробити щось — значить вчинити ініціативні, упереджені дії, виявити активність до того, як бу дуть чітко визначені її умови та наслідки. Здатність до регулярного та успішного здійснення такого роду активності, що передбачає уміння швидко ухвалювати і реалізовувати рішення в умовах невизначеності, визначається повсякденною мовою як підприємливість. Тобто підприємництво — це особливий вид економічної діяльності, що передбачає наявність у його су б’єкта особливих психологічних якостей. Розкриття цих психологічних особливостей і є головним завданням психології підприємництва». (Психологи, на жаль, мало читають економічну літературу, а економісти все більше читають праці з психології.)

Усі ми можемо погодитися з висловом: «Ніщо так не впливає на мислення, як професія». Тому головне в розвитку економічного мислення — це вчитися думати як бізнесмен, фінансист, економіст, менеджер… Спеціалісти, характеризуючи особливості мислення, поведінки та характеру підприємця, відзначають: ! ? смак до творчої та інноваційної діяльності; ? почуття прибутку; ? мислення категоріями грошей; ? вміння йти на ризик; ? здатність приймати рішення.

Сутність підприємницької філософії об’єднує такі складові: критерії пізнання і вирішення проблем; створення моделі «Як це зробити?» і «Для чого?»; підприємницька ініціатива; уміння впливати на поведінку інших людей; аналіз методів прийняття рішень. Старі ідеї — найбільший пасив у підприємництві. Єдиний, найбільш могутній актив, який має кожна людина,

— наш розу м. Якщо він добре натренований, він може створити для вас велике багатство, а нетренований розум призводить до бідності, остраху.

Й. Шумперт (1982) описує підприємницьку діяльність як тип економічної поведінки. Основними властивостями особистості підприємця психологи називають: високий рівень мотивації

135досягнення; мотиви уникання неприємностей і невдач; вибір помірного (обґрунтованого) ризику тощо.

Саме це може бути покладено в основу критеріїв оцінки сформованості економічного мислення та економічної поведінки студентів у процесі економічної освіти та розглядатися як готовність до професійного підприємництва й викладання економічних дисциплін.

Економічна діяльність в умовах невизначеності й ризику є, напевно, найбільш характерною особливістю підприємницької діяльності. Для вивчення ставлення підприємців до ризику Р. Брокхау з (1982) використовував методику Когана Уоласа. У ній підприємцям пропонувався набір ситуацій, в яких вони мали зробити вибір між не дуже ризикованими, але менш привабливими, та більш ризикованими, але й більш привабливими альтернативами. Психолог отримав такі резу льтати: !

1. Більш успішними є підприємці, які обирають поміркований ризик.

2. У порівнянні менеджерів і підприємців (як керівників — власників фірм) не знайдено ніяких розбіжностей між ними в плані ставлення до ризику.

3. У порівнянні із середнім (нормативним) значенням ці групи показали більш високу схильність до ризику.

Таким чином, можна зробити висновок, що мати певні економічні знання й бути вдалим підприємцем — не одне й те саме. Потрібно вміти користу ватися цими знаннями на рівні вчинків і поведінки, мати певні риси характеру і бути особистістю в кращому значенні цього поняття.

Декілька слів про характер підприємця. Біографії найбагатших людей світу свідчать про сильні риси характеру підприємців. У 1998 р. для студентів тему економічної казки визначало запитання: «Яку роль відіграє мудрість, доброзичливість і хоробрість у підприємницькому успіху?». І студенти створили багато казок про секрети підприємницького успіху.

Підприємець — це особа, що діє на власний ризик у сфері виробництва, надання послуг й представляє товари та послуги на ринку з метою отримання прибутку. Підприємець сам приймає рішення щодо планування, організації та інших дій. Він використовує різні ресу рси (природні, людські, а також капітал) для створення нових товарів і послуг. Використання підприємницької ідеї дозволяє вирішувати існуючі проблеми та завдання. Підприємець — винахідник. Таким чином, підприємець — це людина, що має економічне мислення і може ухвалювати раціональні

136економічні рішення, здійснювати підприємницьку ідею та отримувати прибуток. Важливо підкреслити, що, за даними психологічних досліджень, російські підприємці оцінюють якості своїх ділових партнерів за такими етичними критеріями, як порядність і чесність, компетентність і організованість.

Певною мірою завдання економічної освіти — дати такі знання й уміння, які б дозволили учням або сту дентам бачити себе як майбутнього підприємця. Аналіз результатів опитування президентів 40 японських фірм у промисловості, проведений 1982 р., дав такий перелік управлінських якостей.

1. Концептуальні здібності — здатність відчувати зв’язки між організацією й середовищем і бачити систему організації як єдине ціле.

2. Широта поглядів — протилежність вузького спеціалізованого «тунельного бачення дійсності». Від керівника вищої ланки вимагається вміння бачити головні напрями, які створюють сприятливі можливості або, навпаки, загрозу для організації.

3. Довгострокове передбачення — це здатність заглядати в майбутнє та з’ясовувати, що має бути зроблено, для того щоб підготуватися до майбутнього. Психологія людини така, що вона розвиває схильність до розв’язування поточних питань, але від менеджерів вимагається вміння розробити довгостроковий підхід, щоб бути готовими до майбутнього. Вони повинні вміти передбачати майбутній розвиток технологій, а також знати її сучасний рівень, щоб виявити нові можливості.

4. Гнучкість мислення — здатність бачити нові підходи, нові застосування й методи, які суттєво відрізняються від сучасних.

Серед особистих якостей підприємця японці вирізняють: уміння чітко формулювати цілі та установки; готовність і вміння вислуховувати думку інших; неупередженість і безкорисливість; уміння передбачати наслідки рішень, що приймаються; здатність повністю використовувати здібності співробітників; особистий шарм; здатність створювати гармонійну атмосферу в колективі.

Підприємницький талант — це: ? уміння організувати виробництво товарів і послуг; ? уміння приймати рішення, які товари й послуги виробляти і як; Що таке талант підприємця? ? уміння брати на себе ризик; ? здібності до інноваційної діяльності.

137Підприємництво — це не тільки тяжіння до зиску, а й спосіб мислення ініціативної людини, що швидко мобілізує наявні ресурси на організацію виробництва в якійсь прибутковій галузі.

Унікальні здібності та риси характеру принесли світову славу таким керівникам-практикам, як Генрі Форд («Форд»), А. Слоун («Дженерал моторз»), А. Моріта («Соні»), К. Мацусіта («Мацусіта») та інші. Аналіз діяльності 90 керівників провідних корпорацій дав змогу виокремити такі риси: високий професіоналізм; здатність вести за собою людей, вселяти довіру; здатність викласти свої плани зрозумілою для інших мовою; діяти за умов великої невизначеності та ризику (гаслом американської компанії ІВМ є «Думай»). Погодьтесь, що багато з цих рис ду же нагадують якості, потрібні справжньому вчителю.

Цікаво порівняти риси творчого мислення взагалі та якості підприємливої людини. Творче мислення характеризується: умінням відрізняти факти від думок, реальне від того, що здається; перенесенням нагромадженого досвіду на нові явища й водночас умінням приймати оригінальні рішення; умінням виділяти головне й не потопати в дрібницях; конструктивним пошуком причин недоліків; умінням знаходити найбільш раціональні шляхи та засоби ус унення недоліків.

Дух підприємництва притаманний усім або майже всім. Але не кожному вдається його розвинути, не кожен може ним скористатися. І далеко не кожен матиме підприємницький успіх.

Характерними рисами підприємливої людини вважають: спроможність побачити проблему; виявити ініціативу щодо її вирішення; прийняти рішення; не шкоду вати своїх сил та енергії; сміливо йти на ризик; розуміти ринок та його розвиток; розробити власну стратегію й тактику; створити певну організацію; керувати людьми; впроваджувати нововведення; доводити проблему до остаточного вирішення і здобути !

підприємницький успіх (прибуток + самозадоволення + задоволення су спільної потреби).

Зрозуміло, що вершиною творчої реалізації підприємця є стратегічний менеджмент. Головне в моделі ідеального менеджера це: порядність професійність працелюбство

Підприємець підприємницький успіх (прибуток + самозадоволення + задоволення су спільної потреби).

Зрозуміло, що вершиною творчої реалізації підприємця є стратегічний менеджмент. Головне в моделі ідеального менеджера це: порядність професійність працелюбство

Підприємець

138Інакше кажучи, стратегічний менеджер — це ідеальна модель підприємця, хоч із названих складових можуть постати як менеджери-лідери, так і менеджери-бюрократи. Дуже влучним є порівняння менеджера з мисливським собакою, який іде по сліду. Він знає, кого переслідує, але не знає, куди виведе його цей слід. Як пише відомий американський бізнесмен (засновник міжнародної консультативної фірми «Роберт Панеро Ассошиейтед») Роберт Панеро: «В умовах ринку необхідно домагатися того, щоб постійно бути у вищій точці пізнавання. Ми маємо шукати нові проекти, переглядати старі, шукати нові теми та види діяльності».

Було б бажаним у процесі викладання економіки виховувати в учнів і студентів відкритість зовнішньому світові, визнання за кожною людиною права на творчу працю, орієнтацію на специфічні соціально-культурні цінності працівників, особливо молоді (потенціал підприємства), людей похилого віку (пам’ять підприємства), уміння прогнозувати, інтерес до інновацій, уміння працювати в колективі, не принижуючи здібностей інших його членів. !

Дуже важливо показати учням місце підприємця в ринковій економіці. Це пов’язано з тим, що його здібності та енергія, його готовність ризикувати, те, як він приймає рішення й веде справи, залишаються в підводній частині айсберга. Тому більшість вважає підприємця тільки інвестором, тобто капіталістом. Але це не зовсім так.

Головним для підприємця є не те, що він має свій або чужий капітал, а те, як він цей капітал використовує. А це визначатиметься морально-етичними критеріями, нормами поведінки того культурного прошарку, до якого належить підприємець. За умов раціональної економічної діяльності прибуткові підприємства стають передумовою загального блага. Крім того, майбутній учитель економіки має добре уявляти співвідношення моральності з економічним мисленням.

Розглянемо коротко діяльність підприємця як керівника персоналу (це ще одна причина, через яку економістам треба вивчати педагогічний цикл). Складовою підприємницького успіху поряд із компетентністю, слід вважати комунікабельність, уміння працювати з людьми. Підприємець (як і вчитель), щоб вселити довіру до себе, повинен: не давати порожніх обіцянок; завжди додержувати слова; ліпше промовчати, ніж сказати неправду.

Необхідно виховувати в учнів і студентів негативне ставлення до спрощеного аналізу (використання різних резюме, дайджестів тощо). У майбутньому така поверховість матиме ще більш нега

139тивні наслідки, оскільки відбувається експансія інформаційної революції.

Досвід, наприклад, японської системи освіти є особливо цікавим у плані етичного виховання. Японія значною мірою зобов’язана своїй перевазі над рештою країн саме вмінню японців вчитися (від колиски до могили).

Груповій поведінці японців притаманні: дисциплінованість, відданість авторитетові, почуття обов’язку.

Дисциплінованість японців — це дотримування встановленого порядку, це дії, які не зачіпають інтересів інших, це слідування певним правилам і нормам поведінки, особливо в стосунках зі старшими. Як відомо, система стосунків у японських організаціях так і зветься — «як у японській родині» (оябун-кобун).

Добре відома допитливість японців, їхнє бажання дійти до суті речей, їхні прагматизм і практицизм. Наприклад, у побуті японцям властиві ввічливість; акуратність, вимогливість і порядок; витримка; ощадливість; допитливість. Витримка — це стрижнева риса японської нації. Гадаю, непогано було б ознайомити наших читачів із життєвими правилами японців: ?? упокорюйся ситуації; ?? обмежуй себе в розвагах; ??? вважай самого себе причиною своїх негараздів і навіть нещасть. !

Цікаво, що про японців кажуть, начебто вони народжуються і помирають, жодного разу не звернувшись до юриста, а багато компаній навіть не мають юридичного відділу. Згідно з національною традицією, сторона, яка піде на поступки, має право на одержання переваг при вирішенні іншого питання.

Готуючи до підприємницької діяльності, викладач економіки на конкретних прикладах має доводити, що, хоча дух підприємництва і збільшення капіталу є рушійними силами економічного зростання, саме економічне зростання — не самоціль, воно має слугувати суспільству.

Школярам і студентам корисно знати: коли ознайомитися з життям визначних бізнесменів, політиків, митців та інших людей, які мали підприємницький успіх, можна дійти висновку, що більшість із них заслуговують на свою долю і що великими бізнесменами майже ніколи не стають дрібні спекулянти, а лише ті люди, які мають великі цілі, наполегливо й послідовно втілюють задумане в життя. !

140Одним із секретів підприємницького успіху, як це не парадоксально, дуже часто є зневага до грошей. Гроші — це не мета, а тільки засіб підприємницької діяльності. Як відомо, легше знайти гроші, ніж правильно їх використати. Якщо дурню (в економічному розумінні) дати багато грошей, він їх розтринькає або втратить на невдалих спекуляціях. Ось чому дітей треба насамперед навчити правильно витрачати ту суму грошей, якою вони можуть розпоряджатися. Гроші, як влучно висловився один підприємець, — це солдати, яких можна посилати в бій тільки за перемогою, а не на смерть. І так само здобувати цю перемогу потрібно ціною мінімальних втрат. Скнара, який труситься над грішми, — це вже не підприємець, а «скупий лицар». !

Підприємництво завжди передбачає велику частку ризику, велику частку непевності. Як висловився відомий український бізнесмен П. Мірошников: «Бізнес — це гра... Але ігри бувають різні, і в підприємницькій діяльності ліпше використовувати на 90% шахи, а на 10% рулетку, ніж навпаки. Самі підприємці свідчать, що найбільше задоволення вони отримують від реалізації своєї мрії. А коли справу зроблено, вони починають шукати нову ідею».

У книзі І.О. Вагіна сформульовано характеристики мислення бізнесмена й фінансиста (він визначає також мислення вченого, слідчого, лікаря, артиста).

Цілі та алгоритми мислення бізнесменів і фінансистів

До цілей мислення бізнесменів відносять такі: ? робити гроші; ? бути в курсі всього, що трапляється на ринку, мати достовірну інформацію про конкурентів та постійно шукати нові способи використання капіталу.

Уважно прочитайте скорочений перелік складових мислення бізнесмена за І. О. Вагіним: ? уміння рухатись вперед; ? уміння швидко рахувати; ? «відчуття грошей»; ? добре знання цін; ? націленість на нові ідеї; ? практичність; ? бажання заробляти гроші; ? намагання «вирощувати» своє фінансове дерево; ? уміння вчасно зупинитися; ? «підприємницька жилка» як уміння знати та оцінювати шанси, які створює ринок; ? уміння ризикувати.

141Алгоритм мислення бізнесменів:

1) збір інформації;

2) аналіз отриманої інформації;

3) створення алгоритму дії: «Як з найменшими витратами і з найбільшим прибутком використати конкретну можливість». Чим простіший алгоритм — тим краще;

4) конкретні дії, що швидко й чітко втілюють алгоритм у життя.

У людей, далеких від фінансового світу, існує ілюзія, що на біржах усе трапляється «за законами економіки». Це не так. Економіку придумали люди. А ціни на акції та їх зміни не повинні підкорятися «видуманим» закономірностям. Досить часто факти не відповідають твердженням навіть найвідоміших економістів. Вихід у серйозного фінансиста один: покладатися на свій досвід, на вміння орієнтуватися в потоках акцій і грошей та на власне мислення.

Цілі мислення фінансистів: ? визначати оптимальну стратегію; ? домагатися максимальної влади.

Складові мислення фінансистів: ? звичка відразу ставити перед собою мету; ? віртуозне володіння ринковою ситуацією; ? уміння подивитися на ситуацію з різних точок зору; ? готовність розробляти стратегію далі; ? постійне вивчення конкурентів; ? уміння зробити «поправку на погрішність»; ? уважність; ? уміння порівняти реальне з очікуваним і постійно відстежувати ситуацію; ? уміння провести детальний аналіз уже після реалізації задуманого; ? знання концепції «плідних помилок», яку придумав фінансист Дж. Сорос. Ідея проста: не важливо, чи відповідає гіпотеза дійсності, важливо, щоб вона приносила прибуток. !

Дж. Сорос помітив, що люди схильні вкладати гроші в оригінальні, але не обов’язково правильні ідеї. Чим більше концепція відрізняється від загальноприйнятої, тим вище прибуток. Зрозуміло, що хибна гіпотеза рано чи пізно «провалиться». Але якщо точно відомо, у чому саме її недолік і як він може виявитися, вкладати в неї гроші безпечно. Саме тому Сорос продавав акції в потрібний момент. Як він сам казав: «Розумно завжди шукати ложку дьогтю в бочці меду. І якщо ти знаєш, де вона, ти в цій грі — попереду».

142Алгоритм мислення фінансистів.

1) чітко визначити мету;

2) створити модель, яка враховує інтереси й можливі дії кожного «учасника», програти ситуацію за її допомогою. Зробити висновки;

3) відпрацювати кінцеву стратегію. Не забути про можливості тимчасового перетворення конкурентів у союзників;

4) провести моніторинг того, що здійснюється на ринку;

5) проаналізувати результати. Визначити позитивні моменти, щоб використати їх у майбутньому, та негативні, щоб «не наступати на ті самі граблі».

Створюючи образ сучасного підприємця, в процесі економічного навчання слід наводити приклади видатних людей сучасності з розвиненим економічним мисленням. Наприклад, академік А. Сахаров говорив про себе: «Я не скупий, я вмію рахувати!» Бути ощадливим — це зовсім не означає, що треба бути жадібним. Бути ощадливим — це нічого не викидати. Бути ощадливим

— планувати сімейний бюджет тощо.

У житті існує проблема жадібності. Як говорять, кожен повинен оцінити «величину жаби, яка сидить у кожному із нас». Але при цьому треба згадати старе англійське правило: «Джентльмен не повинен бути скнарою». І хоча давнє китайське прислів’я говорить, що «прагнення людей до багатства і знатності згасає лише тоді, коли закривається труна», сучасні люди, студенти факультету ФЕУ, запропонували зробити гаслом тренінгу: «Мислити економічно, а не хижацьки». !

Сучасні підприємці мають свою етику спілкування й намагаються мати власний імідж. Слід визнати: якщо на початку перебудови академік Л. Абалкін вважав, що існує певний «Місячний ландшафт» і культурний прошарок підприємництва відсутній, то тепер вже існує партія «озимих» молодих підприємців, які «самі себе зробили» і знають, як підвищити добробут України.

Ми зовсім не вважаємо, що людей треба виховутільки економічно. Просто економічне мислення — один із різновидів мислення людини, яким вона повиннакористуватися, вирішуючи життєві економічні проблеми на певному рівні економічної грамотності. Тобто, коли мова йде про «економічні окуляри» — вирішуємо проблему — і знімаємо ці окуляри.

вати це


< Попередня  Змiст  Наступна >
Iншi роздiли:
3.5. Етична сторона підприємницької діяльності
Модуль МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ПІДГОТОВКИ І ПРОВЕДЕННЯ НАВЧАЛЬНИХ ЗАНЯТЬ З ЕКОНОМІЧНИХ ДИСЦИПЛІН РОЗДІЛ 4 Науково-методичне забезпечення викладання економічних дисциплін
4.2. Проблема міжпредметних зв’язків та метод динамічного навчання
4.4.Яким повинен бути сучасний підручник з економічних дисциплін?
Методика підготовки і проведення теоретичних занять в економічному навчанні
Дисциплiни

Англійська моваБанківська справаБухгалтерський облікЕкономікаМікроекономікаМакроекономікаЕтика та естетикаІнформатикаІсторіяМаркетингМенеджментПолітологіяПравоСтатистикаФілософіяФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki