Posibniki.com.ua Менеджмент Планування і контроль на підприємстві ТЕМА 4 ВИРОБНИЧА ПРОГРАМА ПІДПРИЄМСТВА


< Попередня  Змiст  Наступна >

ТЕМА 4 ВИРОБНИЧА ПРОГРАМА ПІДПРИЄМСТВА


ня знизити ціну на 10 %. На який відсоток повинні збільшитися продажі, щоб оборот залишився таким самим?

4.1. Сутність виробничої програми та порядок її розроблення.

4.2. Планування виробничої програми в натуральних і вартісних вимірниках.

4.3. Складання та взаємоузгодження виробничої програми основних і допоміжних підрозділів підприємства.

4.4. Оптимізація плану виробництва продукції з використанням методів економіко-математичного моделювання.

4.5. Аналіз ритмічності та рівномірності виконання плану виробництва продукції. Після опанування матеріалів теми студенти повинні знати: зміст і порядок розроблення виробничої програми підприємства; вихідні дані для планування виробництва продукції; особливості складання виробничої програми на підприємствах із перервним та безперервним циклами виробництва; алгоритми взаємоузгодження роботи основних підрозділів підприємства на основі балансової моделі В. Леонтьєва; методичне забезпечення оптимізації виробничої програми підприємства; показники оцінювання виконання виробничої програми. Також студенти повинні вміти: визначати продуктові стратегії підприємства; розраховувати планові показники виробничої програми в натуральних і вартісних вимірниках; обрунтовувати ресурсне забезпечення виконання виробничої програми; узгоджувати виробничу програму між основними й допоміжними цехами та дільницями підприємства; проводити оптимізацію виробничої програми підприємства з використанням економіко-математичних методів; аналізувати показники ритмічності та рівномірності виконання плану виробництва продукції.

4.1. СУТНІСТЬ ВИРОБНИЧОЇ ПРОГРАМИ ТА ПОРЯДОК ЇЇ РОЗРОБЛЕННЯ

Виробнича програма підприємства є надзвичайно важливим розділом тактичного планування, оскільки вона виражає зміст основної діяльності підприємства та визначає необхідні ресурси для досягнення поставлених цілей; вона є узагальненим планом виробництва продукції основними й допоміжними підрозділами підприємства. Планування виробництва продукції, перш за все, має бути орієнтоване на задоволення конкретних потреб покупців, замовників чи споживачів і взаємоузгоджене із загальною стратегією підприємства, проведеними маркетинговими та проектними роботами, технологічними й організаційними особливостями підприємства.

Виробнича програма підприємства — це сукупність продукції певної номенклатури й асортименту, яка має бути виготовлена у плановому періоді у визначених обсягах відповідно до потреб споживачів, згідно зі спеціалізацією та наявними виробничими потужностями підрозділів підприємства.

Розроблення річної виробничої програми підприємства передбачає:

— наукове формування найбільш прийнятних продуктових стратегій підприємства та його підрозділів на плановий період відповідно до конкурентних стратегій;

— визначення обсягів і термінів виробництва продукції, виконання робіт і надання послуг за попередньо обґрунтованими кількісними та якісними показниками по всій номенклатурі;

— забезпечення операційної діяльності необхідною виробничою потужністю (обладнанням, устаткуванням, виробничими та складськими приміщеннями) основних підрозділів, цехів, дільниць підприємства;

— визначення потреби в ресурсах для виконання виробничої програми (напівфабрикатах, комплектуючих тощо);

— розподіл необхідних робіт і термінів їх виконання між основними й допоміжними підрозділами підприємства;

— вибір методів та засобів досягнення запланованих показників, розрахунок незавершеного виробництва, коефіцієнтів використання виробничих потужностей тощо;

— обґрунтування форм і методів організації та контролю виконання плану виробництва й реалізації продукції.

Порядок розроблення виробничої програми значною мірою залежить від призначення продукції підприємства та технікоорганізаційних особливостей виробництва. Передусім, важливе значення мають технологічні взаємозв’язки між підрозділами, ступінь завершеності в них циклу виробництва продукції, внутрішньокоопераційні потреби та потреби ринку. Пригадаймо, що залежно від технологічних і організаційних особливостей усі підприємства поділяють на такі типи: «технологічні» — з незмінною технологією, заміна якої веде до зміни профілю підприємства (наприклад, підприємства хімічної та металургійної галузі); «орієнтовані на споживача» або «маркетингові» — орієнтуються на поточні потреби споживача, водночас намагаються завчасно підготувати технології та виробництво продукції, яка не потребує тривалого освоєння; «кон’юнктурні» — для них характерною є відсутність стабільної технології та виробництва продукції, в переважній більшості це — торгівельні підприємства, посередницькі тощо.

Для підприємств «технологічного» типу розроблення й узгодження показників виробничої програми здійснюється за методом top-down («зверху-вниз»), тобто здійснюється в централізованому порядку та в деталізованому вигляді доводиться до основних виконавців (рис. 4.1).

Рис. 4.1. Порядок розробки виробничої програми підприємства

Рис. 4.1. Порядок розробки виробничої програми підприємства

Можливі й інші методи розроблення та погодження виробничої програми, наприклад, «знизу-вверх» (bottom-up) або комбіновані. Усе залежить від ступеня самостійності підрозділів підприємства щодо виконання ключових функцій. За умов виділення самостійних центрів «прибутку» планування результатів і процесів діяльності здійснюється певним (дочірнім) підрозділом і за необхідності погоджується з головним підрозділом підприємства.

Відправною точкою у формуванні виробничої програми є оцінка можливого обсягу продажу продукції на основі попередньої інформації щодо прогнозу обсягів попиту та сформованого портфеля замовлень на виробництво продукції чи надання послуг (замовлень споживачів, держзамовлень тощо). Для підприємств, які виконують великі проекти чи індивідуальні замовлення, характерними є індивідуальні замовлення. Розроблення виробничої програми може здійснюватися як за умов повної визначеності (попередньо здійснених замовлень, стабільного попиту), так і за умов повної невизначеності, за якої відсутній заздалегідь сформований портфель замовлень на продукцію та не передбачено обсяги попиту на продукцію. За такої ситуації проектування, виробництво та реалізація нової продукції пов’язані зі значною невизначеністю, що може бути як позитивною, так і негативною.

Відповідно до прийнятої стратегії розвитку підприємства, планів продажу продукції, залишків готової продукції на складі здійснюється розроблення виробничої програми, яка передбачає визначення натуральних і вартісних показників за номенклатурою (переліком найменувань продукції) та асортиментом продукції (сукупністю різновидів продукції певного найменування, що розрізняються за певними техніко-економічними показниками, зокрема типорозмірами, маркою, сортом, дизайном тощо). Тому план виробництва продукції зазвичай складається з двох розділів: плану виробництва продукції в натуральних (натурально-умовних) вимірниках і плану виробництва у вартісних вимірниках.

Можливості підприємства щодо задоволення функції попиту на продукцію оцінюються на наступному етапі — етапі коригування попередньо визначених обсягів виробництва продукції. Для цього розраховується наявна й необхідна потужність обладнання, складських і виробничих приміщень, чисельність праців-

Попит на продукцію підприємства, як правило, не є стабільним упродовж певного проміжку часу, найчастіше він коливається під впливом різноманітних сезонних та циклічних чинників. Планування випуску продукції підприємства за умов сезонного попиту на продукцію може здійснюватися на основі продуктової стратегії з постійним обсягом виробництва; стратегій зі змінним обсягом виробництва (переслідування функції попиту) чи комбінованого варіанта стратегії, який передбачає врахування особливостей попередніх варіантів стратегій. Окремі варіанти цих стратегій для підприємства, які функціонують за умов сезонного попиту на продукцію, наведено на рис. 4.2. Кожний вид продуктових стратегій має свої переваги та недоліки. Стратегія «рівномірного завантаження потужностей» передбачає однаковий обсяг виробництва, який може відповідати або не відповідати усередненому попиту. За умови перевищення обсягів попиту над виробничою потужністю стратегія передбачає використання складських запасів, створених у міжсезонний період.

Стратегія «переслідування обсягів попиту» пов’язана зі значними обсягами виробництва в сезонний період, що потребує в пікові періоди додаткових ресурсів — резерву потужностей, суттєвого збільшення сировини й матеріалів, інколи додаткового найму робочої сили, а в періоди спаду — відбуваються простої обладнання та робітників. За таких умов підвищуються вимоги щодо фінансового планування — зокрема оптимізації грошових потоків.

Рис. 4.2. Варіанти можливих продуктових стратегій підприємства

Вибір прийнятної продуктової стратегії може бути здійснено на основі деталізованого аналізу показників виробничої програми, таких як обсяги реалізації, витрати виробництва, прибуток підприємства. Якщо підприємство намагається оптимізувати фінансові потоки, то до уваги, перш за все, беруться показники надходження та витрачання грошових коштів.


< Попередня  Змiст  Наступна >
Iншi роздiли:
4.3. СКЛАДАННЯ ТА ВЗАЄМОУЗГОДЖЕННЯ ВИРОБНИЧОЇ ПРОГРАМИ ОСНОВНИХ І ДОПОМІЖНИХ ПІДРОЗДІЛІВ ПІДПРИЄМСТВА
4.4. ОПТИМІЗАЦІЯ ПЛАНУ ВИРОБНИЦТВА ПРОДУКЦІЇ З ВИКОРИСТАННЯМ МЕТОДІВ ЕКОНОМІКО-МАТЕМАТИЧНОГО МОДЕЛЮВАННЯ
4.5. АНАЛІЗ РИТМІЧНОСТІ ТА РІВНОМІРНОСТІ ВИКОНАННЯ ПЛАНУ ВИРОБНИЦТВА ПРОДУКЦІЇ
ТЕМА 5 ОПЕРАТИВНО-КАЛЕНДАРНЕ ПЛАНУВАННЯ
5.2. ОПЕРАТИВНО-КАЛЕНДАРНЕ ПЛАНУВАННЯ НА ПІДПРИЄМСТВАХ ОДИНИЧНОГО ТИПУ ВИРОБНИЦТВА
Дисциплiни

Медичний довідник новиниКулінарний довідникАнглійська моваБанківська справаБухгалтерський облікЕкономікаМікроекономікаМакроекономікаЕтика та естетикаІнформатикаІсторіяМаркетингМенеджментПолітологіяПравоСтатистикаФілософіяФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki (2022)