< Попередня  Змiст  Наступна >

Вимоги до капіталу банку


Регулятивний капітал є одним з найважливіших показників діяльності банків, основним призначенням якого є покриття негативних наслідків різноманітних ризиків, які банки беруть на себе в процесі своєї діяльності, та забезпечення захисту вкладів, фінансової стійкості й стабільної діяльності банків.

Регулятивний капітал банку складається з основного (1го рівня) капіталу та додаткового (2го рівня) капіталу.

Основний капітал уважається більш незмінним і таким, що не підлягає передаванню, перерозподілу та повинен повністю покривати поточні збитки.

Додатковий капітал має менш постійний характер, і його розмір піддається змінам.

Основний капітал (капітал 1го рівня) складається з таких елементів:

а) фактично сплачений зареєстрований статутний капітал. За підсумками року на основі фінансової звітності розмір статутного капіталу коригується на індекс девальвації чи ревальвації гривні за рахунок і в межах валових доходів або валових витрат банку відповідно до методики, визначеної Національним банком;

б) розкриті резерви, що створені або збільшені за рахунок нерозподіленого прибутку (резерви, що оприлюднені банком у фінансовій звітності):

дивіденди, спрямовані на збільшення статутного капіталу; 9емісійні різниці. Емісійні різниці (емісійний дохід) — сума перевищення доходів, отриманих підприємством від первинної емісії (випуску) власних акцій та інших корпоративних прав над номіналом таких акцій (інших корпоративних прав);

резервні фонди, що створюються згідно із законами України; 9загальні резерви, що створюються під невизначений ризик під час проведення банківських операцій;

Ці складові частини включаються до капіталу 1го рівня лише за умови, що вони відповідають таким критеріям:

  • відрахування до резервів і фондів здійснено з прибутку після оподаткування або з прибутку до оподаткування, скоригованого на всі потенційні податкові зобов’язання;
  • призначення резервів та фондів і рух коштів по цих резервах і фондах окремо розкрито в оприлюднених звітах банку;
  • фонди мають бути в розпорядженні банку з метою необмеженого і негайного їх використання для покриття збитків;
  • будь-яке покриття збитків за рахунок резервів та фондів проводиться лише через рахунок прибутків та збитків;

в) загальний розмір основного капіталу визначається з урахуванням розміру очікуваних (можливих) збитків за невиконаними зобов’язаннями контрагентів та зменшується на суму:

  • недосформованих резервів під можливі збитки за: кредитними операціями; операціями з цінними паперами; дебіторською заборгованістю; простроченими понад 30 днів та сумнівними до отримання нарахованими доходами за активними операціями; коштами, розміщеними на кореспондентських рахунках у банках (резидентах і нерезидентах), які визнані банкрутами або ліквідовуються за рішенням уповноважених органів, або які зареєстровані в офшорних зонах;
  • нематеріальних активів за мінусом суми зносу; 9капітальних вкладень у нематеріальні активи;
  • збитків минулих років і збитків минулих років, що очікують затвердження;
  • збитків поточного року.

Додатковий капітал (капітал 2го рівня) складається з таких елементів:

а) резерви під стандартну заборгованість інших банків;

б) резерви під стандартну заборгованість клієнтів за кредитними операціями банків;

в) результат переоцінки статутного капіталу з урахуванням індексу девальвації чи ревальвації гривні;

г) результат переоцінки основних засобів;

ґ) прибуток поточного року; прибуток минулих років;

д) субординований борг, що враховується до капіталу (субординований капітал). Субординований капітал охоплює кошти, залучені від юридичних осіб — резидентів і нерезидентів, як у національній, так і в іноземній валюті на умовах субординованого боргу. Субординований борг — це звичайні незабезпечені боргові капітальні інструменти (складові елементи капіталу), які відповідно до угоди не можуть бути взяті з банку раніше п’яти років, а в разі банкрутства чи ліквідації повертаються інвестору після погашення претензій усіх інших кредиторів. При цьому сума таких коштів, уключених до капіталу, не може перевищувати 50 % розміру основного капіталу зі щорічним зменшенням на 20 % від його первинної вартості протягом п’яти останніх років дії угоди. Кошти, залучені на умовах субординованого боргу, можуть включатися до капіталу банку після отримання дозволу

Національного банку в разі їх відповідності таким критеріям:

  • • є незабезпеченими, субординованими і повністю сплаченими; •
  • не можуть бути погашені за ініціативою власника
  • • можуть вільно брати участь у покритті збитків без пред’явлення банку вимоги щодо припинення торговельних операцій;
  • • дозволяють відстрочення обслуговування зобов’язань щодо сплати відсотків, якщо рівень прибутковості не дозволяє банку здійснити такі виплати.

На капітал 2го рівня накладаються такі обмеження:

  • при розрахунку загальної суми регулятивного капіталу загальний розмір додаткового капіталу не може бути більше ніж 100 % основного капіталу;
  • розмір субординованого капіталу не може перевищувати 50 % розміру основного капіталу.

Для визначення розміру регулятивного капіталу банку загальний розмір капіталу 1го і 2го рівнів додатково зменшується на балансову вартість таких активів:

  • • акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком у портфелі банку на продаж та інвестиції, які випущені банками;
  • • вкладення в капітал (що не консолідуються) асоційованих та дочірніх установ, а також вкладення в капітал інших установ у розмірі 10 і більше відсотків їхнього статутного капіталу;
  • • кошти, вкладені в інші банки на умовах субординованого боргу.

Регулятивний капітал українських банків на 01.03.2006 р. становив 27,9 млрд грн (4,7 млрд євро).

Порівняно з початком 2006 р. кількість банків, які мають регулятивний капітал понад 5 млн євро, збільшилася з 157 до 160 банків, а їхня частка в загальній кількості діючих банків зросла з 96,3 % до 97 %.

Майже половина банків (83 банки) мають регулятивний капітал понад 10 млн євро, з них 47 банків — понад 20 млн євро.

Частка банків з регулятивним капіталом від 3 до 5 млн євро становить лише 1,8 % (3 банки).

Збільшення регулятивного капіталу відбулося в основному за рахунок зростання субординованого боргу на 756 млн грн, що дорівнює 49,8 % приросту регулятивного капіталу; фактично сплаченого зареєстрованого статутного капіталу — на 585,8 млн грн (38,6 %); емісійних різниць — на 71 млн грн (4,7 %).

Основними елементами регулятивного капіталу на 01.03.06 є: ⎯фактично сплачений зареєстрований статутний капітал — 16727,2 млн грн або 57,1 % від капіталу;

  • резервні фонди та загальні резерви — 2964,1 млн грн (10,1 %);
  • субординований капітал — 3043,7 млн грн (10,6 %);
  • прибуток минулих років — 1206,2 млн грн (4,1 %); ⎯прибуток звітного року, що очікує затвердження — 2324,6 млн грн (8,1 %);
  • результат переоцінки основних засобів — 1916,7 млн грн (6,7 %);
  • прибуток поточного року — 354,4 млн грн (1,2 %).

Національний банк установлює норматив мінімального розміру регулятивного капіталу (Н1), якого всі банки зобов’язані дотримуватися. Мінімальний розмір регулятивного капіталу (Н1) діючих банків має становити:

а) для місцевих кооперативних банків:

на 1 січня 2006 р. — не менше ніж 1 400 000 євро, на 1 січня 2007 р. — не менше ніж 1 500 000 євро;

б) для банків, які здійснюють свою діяльність на території однієї області (регіональних), у тому числі спеціалізованих ощадних та іпотечних:

на 1 січня 2006 р. — не менше ніж 4 500 000 євро, на 1 січня 2007 р. — не менше ніж 5 000 000 євро;

в) для банків, які здійснюють свою діяльність на території всієї України (міжрегіональних), у тому числі спеціалізованих інвестиційних і розрахункових (клірингових), центрального кооперативного банку:

на 1 січня 2006 р. — не менше ніж 7 000 000 євро, на 1 січня 2007 р. — не менше ніж 8 000 000 євро.

Мінімальний розмір регулятивного капіталу (Н1) знову створених банків має становити:

а) для місцевих кооперативних банків:

до одного року діяльності — 1 000 000 євро, до двох років діяльності — 1 100 000 євро, до трьох років діяльності — 1 200 000 євро,

до чотирьох років діяльності — 1 350 000 євро, починаючи з п’ятого року діяльності — 1 500 000 євро;

б) для банків, які здійснюють свою діяльність на території однієї області (регіональних), у тому числі спеціалізованих ощадних та іпотечних:

до одного року діяльності — 3 000 000 євро, до двох років діяльності — 3 500 000 євро, до трьох років діяльності — 4 000 000 євро,

до чотирьох років діяльності — 4 500 000 євро, починаючи з п’ятого року діяльності — 5 000 000 євро;

в) для банків, які здійснюють свою діяльність на території всієї України (міжрегіональних), у тому числі спеціалізованих інвестиційних і розрахункових (клірингових), центрального кооперативного банку:

до одного року діяльності — 5 000 000 євро, до двох років діяльності — 5 500 000 євро, до трьох років діяльності — 6 000 000 євро,

до чотирьох років діяльності — 7 000 000 євро, починаючи з п’ятого року діяльності — 8 000 000 євро.

Національний банк залежно від економічного становища країни, стану світових фінансовокредитних і валютних ринків та відповідно до змін курсу національної валюти може переглядати мінімальний розмір регулятивного капіталу. У разі значного підвищення значення нормативу мінімального розміру регулятивного капіталу для банків встановлюється перехідний період для нарощування капіталу згідно з розробленими банками програмами капіталізації.

Норматив адекватності регулятивного капіталу — Н2 (норматив платоспроможності) відображає здатність банку своєчасно і в повному обсязі розрахуватися за своїми зобов’язаннями, що випливають із торговельних, кредитних або інших операцій грошового характеру. Що вище значення показника адекватності регулятивного капіталу, то більша частка ризику, що її беруть на себе власники банку; і навпаки: що нижче значення показника, то більша частка ризику, що її беруть на себе кредитори/вкладники банку. Норматив адекватності регулятивного капіталу встановлюється для запобігання надмірному перекладанню банком кредитного ризику та ризику неповернення банківських активів на кредиторів/вкладників банку.

Значення показника адекватності регулятивного капіталу визначається як співвідношення регулятивного капіталу банку і сумарних активів та певних позабалансових інструментів, зважених за ступенем кредитного ризику та зменшених на суму створених відповідних резервів за активними операціями.

Для розрахунку адекватності регулятивного капіталу банку його активи поділяють на п’ять груп за ступенем ризику та підсумовуються з урахуванням відповідних коефіцієнтів зваження:

а) I група активів зі ступенем ризику 0 %:

  • готівкові кошти;
  • банківські метали;
  • кошти в Національному банку;
  • боргові цінні папери центральних органів виконавчої влади, що рефінансуються та емітовані Національним банком;
  • нараховані доходи за борговими цінними паперами, що рефінансуються та емітовані Національним банком;

  • боргові цінні папери центральних органів виконавчої влади в портфелі банку на продаж і на інвестиції;

б) II група активів зі ступенем ризику 10 %:

  • короткострокові та довгострокові кредити, надані центральним органам виконавчої влади;
  • нараховані доходи за кредитами, надані центральним органам виконавчої влади;

в) III група активів зі ступенем ризику 20 %:

  • боргові цінні папери місцевих органів виконавчої влади, що рефінансуються та емітовані Національним банком;
  • боргові цінні папери місцевих органів виконавчої влади в портфелі банку на продаж та на інвестиції;
  • кошти до запитання, розміщені в банку, який має офіційний кредитний рейтинг не нижчий, ніж інвестиційний клас;
  • нараховані доходи за коштами до запитання, розміщені в банку, який має офіційний кредитний рейтинг не нижчий, ніж інвестиційний клас;
  • депозити овернайт, розміщені в банку, який має офіційний кредитний рейтинг не нижчий, ніж інвестиційний клас;
  • інші короткострокові депозити, розміщені в банку, який має офіційний кредитний рейтинг не нижчий, ніж інвестиційний клас;
  • нараховані доходи за депозитами овернайт, іншими короткостроковими депозитами, розміщені в банку, який має офіційний кредитний рейтинг не нижчий, ніж інвестиційний клас;
  • кредити овердрафт, овернайт та інші короткострокові кредити, розміщені в банку, який має офіційний кредитний рейтинг не нижчий, ніж інвестиційний клас;
  • нараховані доходи за кредитами овердрафт, овернайт та іншими короткостроковими кредитами, розміщені в банку, який має офіційний кредитний рейтинг не нижчий, ніж інвестиційний клас;

г) IV група активів зі ступенем ризику 50 %:

  • кошти до запитання в інших банках, що не належать до інвестиційного класу;
  • нараховані доходи за коштами до запитання в інших банках, що не належать до інвестиційного класу;
  • депозити овернайт, розміщені в інших банках, не належать до інвестиційного класу;
  • короткострокові та довгострокові кредити, надані місцевим органам виконавчої влади;
  • нараховані доходи за кредитами, надані місцевим органам виконавчої влади;
  • гарантійні депозити в інших банках (покриті); зобов’язання з кредитування, які надані банкам;
  • валюта та банківські метали, які куплені, але не одержані; активи до одержання;

ґ) V група активів зі ступенем ризику 100 % всі інші активи. Нормативне значення нормативу Н2 діючих банків має бути не меншим, ніж 10 %.

Норматив адекватності основного капіталу (Н3) встановлюється з метою визначення спроможності банку захистити кредиторів і вкладників від непередбачуваних збитків, яких може зазнати банк у процесі своєї діяльності залежно від розміру різноманітних ризиків. Показник адекватності основного капіталу банку розраховується як співвідношення основного капіталу і загальних активів банку.

Для розрахунку нормативу адекватності основного капіталу загальний розмір основного капіталу коригується (зменшується) насуму: • недосформованих резервів під можливі збитки за активними операціями банків;

  • • нематеріальних активів за мінусом суми зносу; • капітальних вкладень у нематеріальні активи;
  • • збитків минулих років і збитків минулих років, що очікують затвердження;
  • • збитків поточного року.

Нормативне значення нормативу Н3 має бути не меншим, ніж 4 %.

Для забезпечення реальної капіталізації банків України всі банки поділяються за рівнем достатності капіталу на: • добре капіталізовані;

  • • достатньо капіталізовані; •
  • недокапіталізовані;
  • • значно недокапіталізовані;
  • • критично недокапіталізовані.

Добре капіталізованим уважається банк, у якого:

  • • розмір регулятивного капіталу відповідає встановленим мінімальним вимогам;
  • • співвідношення регулятивного капіталу банку і його сумарних активів, зважених на відповідні коефіцієнти за ступенем ризику (норматив адекватності регулятивного капіталу Н2), перевищує його нормативне значення і становить не менше ніж 17 %; •
  • співвідношення основного капіталу і загальних активів банку (норматив адекватності основного капіталу Н3) перевищує його нормативне значення і становить 8 % та більше.

Достатньо капіталізованим уважається банк, у якого:

  • • розмір регулятивного капіталу відповідає встановленим мінімальним вимогам;
  • • співвідношення регулятивного капіталу банку і його сумарних активів, зважених на відповідні коефіцієнти за ступенем ризику (норматив адекватності регулятивного капіталу Н2), відповідає його нормативному значенню і становить не менше ніж 8 % або наближається до 17 %;
  • • співвідношення основного капіталу і загальних активів банку (норматив адекватності основного капіталу Н3) становить не менше ніж 4 % або наближається до 8 %.

Недокапіталізованим уважається банк, у якого:

  • • розмір регулятивного капіталу відповідає встановленим мінімальним вимогам;
  • • співвідношення регулятивного капіталу банку і його сумарних активів, зважених на відповідні коефіцієнти за ступенем ризику (норматив адекватності регулятивного капіталу Н2), менше ніж його нормативне значення, але становить не менш як 6 %;
  • • співвідношення основного капіталу і загальних активів банку (норматив адекватності основного капіталу Н3) менше ніж його нормативне значення, але становить не менш як 3 %, або наближається до 4 %.

Значно недокапіталізованим уважається банк, у якого:

  • • розмір регулятивного капіталу менше встановленого мінімального розміру регулятивного капіталу, але не більше ніж 20 % установленого мінімального розміру регулятивного капіталу;
  • • співвідношення регулятивного капіталу банку і його сумарних активів, зважених на відповідні коефіцієнти за ступенем ризику (норматив адекватності регулятивного капіталу Н2), менше ніж його нормативне значення і перебуває в межах від 6 до 2 %;
  • • співвідношення основного капіталу і загальних активів банку (норматив адекватності основного капіталу Н3) менше ніж його нормативне значення і перебуває в межах від 3 до 1,3 %;
  • • обсяг активів з негативною класифікацією (з урахуванням сформованих резервів під активні операції) перебуває в межах від 45 до 60 % регулятивного капіталу банку.

Критично недокапіталізованим уважається банк, у якого:

  • • розмір регулятивного капіталу встановленого мінімального розміру регулятивного капіталу на суму, що становить понад 20 % установленого мінімального розміру регулятивного капіталу; •
  • співвідношення регулятивного капіталу банку і його сумарних активів, зважених на відповідні коефіцієнти за ступенем ризику (норматив адекватності регулятивного капіталу Н2), менше ніж 2 відсотки;
  • • співвідношення основного капіталу і загальних активів банку (норматив адекватності основного капіталу Н3) менше ніж 1,3 %;
  • • обсяг активів з негативною класифікацією (з урахуванням сформованих резервів під активні операції) перевищує 60 % регулятивного капіталу банку.

Залежно від рівня достатності капіталу банку Національний банк рекомендує вжити таких заходів:

а) банкам, що не дотримуються вимог Національного банку щодо мінімального розміру регулятивного капіталу банку (Н1), нормативів адекватності регулятивного капіталу (Н2) та адекватності основного капіталу (Н3), — винести на розгляд правління та ради банку перелік заходів щодо розвитку його капітальної бази (програму капіталізації) або питання щодо його реорганізації шляхом приєднання чи злиття. У разі прийняття правлінням і радою банку відповідного рішення банк має укласти з територіальним управлінням Національного банку (Національним банком — якщо нагляд за банком безпосередньо здійснює структурний підрозділ банківського нагляду центрального апарату) письмову угоду щодо прийняття програми капіталізації банку;

б) недокапіталізованим банкам — припинити в будьякій формі виплату дивідендів (крім виплати дивідендів у вигляді власних акцій) та викуп власних акцій (паїв/часток учасників у статутному капіталі), а також унести на розгляд правління та ради банку перелік заходів (програму) фінансового оздоровлення банку.

Крім того, недокапіталізованим банкам рекомендується встановити такі обмеження:

  • тимчасово припинити залучення коштів фізичних та юридичних осіб;
  • обмежити активні операції з акціонерами та інсайдерами банку;
  • припинити вкладання коштів у статутні фонди інших юридичних осіб;
  • припинити надання бланкових та пільгових кредитів; 9припинити нарахування і сплату відсотків за міжфілійними кредитами;

в) значно недокапіталізованим банкам припинити:

  • виплату дивідендів у будьякій формі (крім виплати дивідендів у вигляді власних акцій/паїв/часток) та викуп власних акцій (паїв/часток учасників у статутному капіталі);
  • відкриття нових депозитних рахунків фізичним особам і поповнення діючих;
  • проведення подальшої емісії цінних паперів (крім випуску власних акцій) та розширення кола фізичних і юридичних осіб — клієнтів банку з обслуговування їхніх операцій на ринку цінних паперів, збільшення обсягу цих операцій, у тому числі пов’язаних з веденням рахунків депозитарного обліку;

г) критично недокапіталізованим банкам припинити виплату процентів за субординованим боргом;

ґ) значно недокапіталізованим або критично недокапіталізованим банкам унести на розгляд загальних зборів акціонерів (учасників) питання щодо санації банку його акціонерами (учасниками) або інвесторами.


< Попередня  Змiст  Наступна >
Iншi роздiли:
Вимоги щодо обмеження кредитного ризику банків
Вимоги щодо прямих інвестицій, які здійснюють банки
Механізм розрахунку економічних нормативів банку. Звітність банків
4.3. Система раннього реагування й упереджувальних заходів
Розділ 5 ІНСПЕКТУВАННЯ БАНКІВ І ВСТАНОВЛЕННЯ УЗАГАЛЬНЮЮЧОЇ ОЦІНКИ ЇХНЬОЇ ДІЯЛЬНОСТІ. 5.1. Організація інспектування діяльності банків
Дисциплiни

МаркетингАнглійська моваПравоЕтика та естетикаІсторіяБухгалтерський облікЕкономікаІнформатикаМенеджментПолітологіяСтатистикаФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki